Справа № 463/6229/25 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р
Провадження № 22-ц/811/2753/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
29 вересня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю секретаря Цьони С.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 24 липня 2025 року,
Оскаржуваною ухвалою позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТ-МАТС» про стягнення заробітної плати визнано неподаною та повернуто позивачці (а.с. 22).
Згадану ухвалу оскаржила позивачка.
Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляді, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм процесуального права.
Звертає увагу на те, що у позовній заяві нею зазначалося про наявність труднощів в отриманні документів, які вимагалися судом в ухвалі суду від 11 липня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, що також стверджується долученими до цієї позовної заяви документами (а.с. 25-27).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, повернення позивачці позовної заяви суд мотивував тим, що ця позовна заява ухвалою суду від 11 липня 2025 року була залишеною без руху для усунення недоліків, які наведені у згаданій ухвалі, однак вимоги ухвали від 11 липня 2025 року в повному обсязі позивачкою виконаними так і не були, а саме: нею так і не було подано до суду копії наказу № 28/01-1-к від 28.01.2020 року про звільнення її з роботи згідно зі ст.38 КЗпП України з посади картографа у ТзОВ «МАРКЕТ-МАТС», а також доказів, що підтверджують факт трудових відносин між сторонами, розмір заробітної плати (виплат у сумі 150 000 гривень) або факт її невиплати.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 260 ЦПК України, в мотивувальній частині ухвали, що викладається окремим документом, зазначається закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Оскаржувана ухвала мотивована посиланням на статті 175, 177 та 185 ЦПК України, однак жодна зі згаданих норм процесуального права не містить імперативної норми про обов'язковість долучення до позовної заяви про стягнення заробітної плати (зокрема) копії наказу про звільнення позивачки з роботи, інших доказів, що підтверджують факт трудових відносин між сторонами, довідки про розмір заробітної плати або доказів про її невиплату.
ЦПК України встановлено, що:
- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4);
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13).
Як вбачається з наведеного вище, позивачка має право на звернення до суду (зокрема - з позовом про стягнення заробітної плати) і саме на неї покладається обов'язок довести суду належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги, а суд зобов'язаний сприяти всім учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України (пункт 4 частини 5 статті 12 ЦПК України), в тому числі - і шляхом витребування доказів (стаття 84 ЦПК України).
Недоведення позивачем заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами може бути правовою підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог за їх недоведеністю, однак - не підставою для повернення позовної заяви.
Матеріалами, долученими позивачкою до позовної заяви, безспірно стверджується те, що у позивачки є проблеми з наданням доказів, які вимагаються судом, самостійно, оскільки ці докази можливо отримати лише у відповідача, місцезнаходження якого на даний час навіть Західному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці в ході розгляду звернення ОСОБА_1 (позивачки) встановити не вдалось (а.с. 10-11).
За наведених вище обставин в їх сукупності у суду були відсутніми правові підстави для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачці.
Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції - для вирішення питання відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369 ч.2, 374 п.6, 379 п.п. 3, 4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 24 липня 2025 року скасувати і направити справу до згаданого суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження у справі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 29 вересня 2025 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.