Березівський районний суд Одеської області
24.09.2025
Справа № 494/1311/25
Провадження № 2/494/674/25
24.09.2025 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
судді - Римаря І.А.,
за участю: секретаря судового засідання -Антонишиної І.С.,
представника позивача -Шулика М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №494/1311/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Березівської міської об'єднаної територіальної громади Одеської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом, -
24.06.2025 року до Березівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Березівської міської об'єднаної територіальної громади Одеської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025 року визначено суддю Березівського районного суду Одеської області Римар І.А.
Ухвалою суду від 03.07.2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 19.08.2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.
Позивач у позовній заяві вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько ОСОБА_2 , після його смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної частики (паю), розміром 6.8 в умовних кадастрових гектарах, розташованої у колективній власності КСП «Тилігул» на території колишньої Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області, що підтверджується сертифікатом серії НОМЕР_4, також у вигляді земельної частики (паю), розміром 6.8 в умовних кадастрових гектарах, розташованої у колективній власності КСП «Тилігул», що підтверджується архівною довідкою Березівської районної державної адміністрації від 01.05.2025 року №115. Для реалізації своїх спадкових прав позивач звернулась до нотаріуса, однак нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину саме на земельну частку розміром 6.8 в умовних кадастрових гектарах, розташованої у колективній власності КСП «Тилігул», масив 18-1 , на території колишньої Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської областє що підтверджується архівною довідкою Березівської районної державної адміністрації від 01.05.2025 року №115, оскільки спадкодавцю не було видано правовстановлюючого документу на вказану земельну частку (пай). ОСОБА_1 вважає, що має право успадкувати право спадкодавця на вищевказану земельну частку (пай), оскільки нею оформлено частину спадкового майна. Крім позивача, інших спадкоємців після смерті дядька не має. Починаючи з 01.03.2007 року по 11.12.2013 рік ОСОБА_1 проживала разом зі спадкоємцем за адресою: АДРЕСА_1 , дядько важко хворів, самостійно не міг пересуватись, тому проживав разом з позивачем, після смерті спадкодавця остання понесла витрати на його поховання. У зв'язку з вказаним, позивач просить встановити факт постійного проживання однією сім'єю із спадкодавцем, також визнати за нею право власності на вищезазначену земельну частку (пай).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 05.11.2025 року.
У судовому засіданні 24.09.2025 року представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 24.09.2025 року не з'явилась, разом з тим 23.09.2025 року на адресу суду надіслала заяву про розгляд справи без її участі за наявними в матеріалах справи документами (а.с.94).
Суд вважає зазначити, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, врахувавши заяву представника відповідача про розгляд справи без її участі, оцінивши і проаналізувавши докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 2 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Березівському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області 13.12.2013 року (а.с.6).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме, на земельну частику (пай), розміром 6.8 в умовних кадастрових гектарах, розташовану у колективній власності КСП «Тилігул» на території колишньої Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області, що підтверджується сертифікатом серії НОМЕР_4, також на земельну частику (пай), розміром 6.8 в умовних кадастрових гектарах, розташованої у колективній власності КСП «Тилігул», що підтверджується архівною довідкою Березівської районної державної адміністрації від 01.05.2025 року №115 (а.с.7,9).
ОСОБА_1 зверталась до Березівської державної нотаріальної контори Одеської області з приводу оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 , однак нотаріусом роз'яснено, що позивачем не надано правовстановлюючого документу, на підтвердження права спадкодавця на отримання права на земельну частку (пай), розміром 6.08 га, що перебуває у колективній власності КСП «Тилігул», масив 18-1 на території колишньої Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області, рекомендовано звернутись до суду (а.с.11).
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №59422520 від 14.02.2020 року після смерті ОСОБА_2 зареєстровано спадкову справу за №323/2019 (а.с.10).
Довідкою виданою виконавчим комітетом Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області від 14.11.2019 року підтверджується, що ОСОБА_2 до дня своєї смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою також зареєстрована ОСОБА_1 , яка фактично з 01.04.2007 року по день смерті дядька проживала з ним та вела спільне господарство (а.с.13).
З матеріалів спадкової справи №323/2019 заведеної 19.12.2019 року, вбачається, що інші спадкоємці, окрім позивача, з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 у нотаріальному порядку не звертались (а.с.45-89).
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд зауважує, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, визначений у ч. 1 ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Водночас, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Отже, встановлення факту, проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім'єю до часу відкриття спадщини, має для позивача юридичне значення та дозволить реалізувати свої спадкові права.
Згідно положень п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК). Кваліфікуючою ознакою віднесення осіб до четвертої черги спадкоємців їхне проживання одінією сім'єю зі спадкодавцем.
Згідно зі ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України), сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Особа, яка претендує на спадщину, має довести, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю (мала спільне господарство, витрати тощо), і що таке проживання тривало не менше 5 років до часу відкриття спадщини. Це можуть бути свідчення сусідів чи інших членів сім'ї; документи, які підтверджують спільне проживання та спільні витрати, тощо.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності СК України.
Частиною 1 ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У випадку, якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, він має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/95 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Враховуючи те, що встановлення факту породить для позивача певні юридичні наслідки (можливість оформлення права на спадщину) та іншого шляху для підтвердження даного факту не існує, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача та встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 однією сім'єю із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.03.2007 року до моменту його смерті, та визнати її спадкоємцем четвертої черги, що підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи.
Доказів наявності інших спадкоємців, матеріали справи не містять.
Нормою ст. 392 ЦК України, передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Крім того, з п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами цього підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
П.17 Перехідних положень ЗК України передбачає, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
З огляду на викладене, оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, суд доходить висновку, що оскільки ОСОБА_2 був в списку членів КСП «Тилігул» за №107, що підтверджується архівною довідкою від 01.05.2025 року (а.с.37), а отже набув право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності колишнього КСП «Тилігул».
З роз'яснень п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , а саме: право на земельну частку (пай) розміром 6.8 в умовних кадастрових гектарах, із земель колективної власності КСП «Тилігул», що розташована на території колишньої Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області.
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - Свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Разом з тим, суд вважає за необхідне визнати право позивача на земельну частку (пай) розміром 6,8 в умовних кадастрових гектарах саме без визначення меж цієї частки в натурі, оскільки посилання позивача на виділення її саме в межах масиву 18-1 на території колишньої Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області, не може бути задоволеним без наявності вільної ділянки у цьому масиві та вказані повноваження щодо визначення конкретної ділянки належать саме до органів місцевого самоврядування, за їх наявності, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову.
Таким чином, при обставинах, коли у позивача відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів, чим може бути визнання права, відповідно до п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, з огляду на відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій щодо спадкування після смерті ОСОБА_2 , позовні вимоги позивача про визнання за нею права власності право на земельну частку (пай) розміром 6.8 в умовних кадастрових гектарах, із земель колективної власності КСП «Тилігул», що розташована на території колишньої Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області, однак без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), не суперечать закону та не порушують права, свободи та інтереси інших осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,81,247,263-265,315,319 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Березівської міської об'єднаної територіальної громади Одеської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом - задовольнити частково.
Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) однією сім'єю із спадкодавцем ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.03.2017 року до моменту його смерті та визнати її спадкоємцем четвертої черги.
Визнати за ОСОБА_1 , (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) в порядку спадкування за законом - право на земельну частку (пай) розміром 6.8 в умовних кадастрових гектарах та без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), із земель колективної власності КСП «Тилігул», що розташована на території колишньої Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області, яке належало ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно архівної довідки Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 01.05.2025 року №115.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Березівська міська рада Одеської області,(пл. Генерала Плієва, 9, м. Березівка Одеської області, код ЄДРПОУ 04056842).
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.09.2025 року.
Суддя І.А. Римар