Справа № 684/252/25
Провадження № 2/684/179/2025
29 вересня 2025 року селище Стара Синява
Старосинявський районний суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді Волошина Р.Р.,
за участі секретаря судового засідання Гонти Н.І., Олійник Л.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Задачіна О.А.,
представника відповідача ТУ ДБР розташоване у місті Хмельницькому Балюк Д.О.,
представника Хмельницької обласної прокуратури Скрипнік С.В.,
представника ГУ ДКС України у Хмельницькій області Мороз Т.М. в режимі ВКЗ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в селищі Стара Синява Хмельницької області в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Задачін Олександр Анатолійович, до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Хмельницькому, Хмельницької обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями,
У червні 2025 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Задачін Олександр Анатолійович, звернувся до Старосинявського районного суду Хмельницької області з позовною заявою до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Хмельницькому, Хмельницької обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Територіальне управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Хмельницькому, здійснювало досудове розслідування кримінального провадження №62022240010000090 у якому 22.08.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
За наслідками судового розгляду кримінального провадження №62022240010000090 вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області від 03.07.2023 у справі №684/453/22, який набрав законної сили 19.03.2024, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.263 КК України та виправдано його у зв'язку з недоведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
У межах кримінального провадження до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід - особисте зобов'язання та захід забезпечення кримінального провадження - відсторонення від посади начальника сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області у період з серпня 2022 року по лютий 2023 року.
У зв'язку з незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури, що полягають у незаконному притягненні до кримінальної відповідальності, ОСОБА_1 спричинена значна моральна та матеріальна шкода.
Моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях внаслідок незаконного кримінального переслідування, перебування протягом 18 місяців 21 дня (570 днів) під слідством та судом, відсторонення від посади (171 день), позивач оцінює у 489600 гривень.
Матеріальна шкода полягає у втраченому доходу (заробітку) у виді додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022, що не була виплачена йому протягом 11 місяців за час відсторонення від посади. Матеріальна шкода становить 330000 гривень.
Позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України 489600 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 330000 гривень втраченого доходу (заробітку), а також 35000 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
30.05.2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
10.06.2025 до суду надійшов відзив Хмельницької обласної прокуратури.
16.06.2025 до суду надійшов відзив ТУ ДБР, розташоване у місті Хмельницькому.
16.06.2025 до суду надійшов відзив ТУ Державної казначейської служби України у Хмельницькій області.
Ухвалю суду від 17.06.2025 вирішено питання щодо участі учасника справи в судовому засіданні в режимі ВКЗ.
23.06.2025 до суду надійшли відповіді на відзиви від представника позивача.
27.06.2025 до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив ТУ ДБР, розташоване у місті Хмельницькому.
09.09.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги.
Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди позивач пояснив, що він з 2005 року працює в поліції, розпочинав слідчим, здобував авторитет. З 2018 року по час відсторонення обіймав керівну посаду начальника СПД №1. У серпні 2022 року до нього додому приїхали працівники ДБР вручати підозру, це бачили сусіди. Мешканці селища почали обговорювати притягнення його до кримінальної відповідальності, усі вважали його злочинцем і до теперішнього часу так вважають, адже не всі розуміють що він виправданий. Публікація в мережі Інтернет викликала ще більше осуду. Через безпідставне звинувачення його він фактично втратив перспективу професійного росту, можливість обіймати керівну посаду, скільки внутрішня безпека вказує на нього як на особу, що схильна до вчинення злочинів. Його усунуто від посади та «добровільно-примусово» він був переведений до іншого підрозділу поліції в м.Шепетівку, тобто змінив місце роботи, став менше часу проводити з родиною, погіршились його сімейні відносини, дружина у судовому порядку розриває шлюб. Внаслідок незаконного притягнення до відповідальності він морально страждав та хвилювався через втрату здобутого в поліції авторитету, який він вже не відновить, кар'єрне зростання неможливе. Він вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та змінити звичний для себе спосіб життя: відвідував слідчого у м.Хмельницький, приймав участь у розгляді питань про запобіжний захід та відсторонення від посади, а потім витрачав значний час у судах. Він втратив частину доходу у виді додаткової винагороди. Через нервування стан його здоров'я погіршився, хронічні хвороби загострились, він лікувався, про що надав суду виписки. Завдана моральна шкода виразилась у душевних стражданнях, яких він зазнав унаслідок незаконного та невмотивованого притягнення до кримінальної відповідальності, його усталені життєві зв'язки розірвалися, люди, які йому раніше довіряли, відвернулися від нього, що негативно вплинуло на звичайний життєвий ритм та позначилося на загальному психологічному стані і призвело до душевних страждань.
Представники відповідачів Хмельницької обласної прокуратури та ГУ Державної казначейської служби України у Хмельницькій області позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Представник ТУ ДБР, розташоване у місті Хмельницькому, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди визнала частково у сумі 28800 гривень із розрахунку 18 місяців (період перебування під слідством і судом) х 1600 гривень (розмір мінімальної заробітної плати - базова величина для розрахунку мінімального гарантованого розміру відшкодування згідно ч.2 ст.8 та абз. 9 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік». В іншій частині позовні вимоги не визнаються.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституція України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняні до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (частини перша статті 1176 ЦК України).
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).
Відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»)
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 5) моральна шкода (стаття 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування (див. постанову Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) вказано, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 зазначено, що: «у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження №14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі №754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
З матеріалів справи вбачається, ТУ ДБР, розташоване у місті Хмельницькому, здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62022240010000090, у якому 22 серпня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось Хмельницькою обласною прокуратурою.
У межах кримінального провадження №62022240010000090 щодо ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід - особисте зобов'язання у період з 23 серпня 2022 року по 11 грудня 2022 року (т.1 а. 70-73, 62-65).
У межах кримінального провадження №62022240010000090 щодо ОСОБА_1 застосовано захід забезпечення кримінального провадження - відсторонення від посади начальника сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області у період з 26 серпня 2022 року по 11 грудня 2022 року та з 23 грудня 2022 року по 23 лютого 2023 року (т.1 а. 78-81, 75-77, 74).
Вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області від 03 липня 2023 року у справі №684/453/22 ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.263 КК України та виправдано його у зв'язку з недоведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа (т.1 а. 16-29).
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19 березня 2024 року вирок Старосинявського районного суду Хмельницької області від 03 липня 2023 року залишено без змін (т.1 а. 30-50).
Постановою Верховного Суду від 17 грудня 2024 року ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін (т.1 а. 51-61).
Зі змісту вироку Старосинявського районного суду Хмельницької області від 03 липня 2023 року у справі №684/453/22 вбачається, що до ЄРДР за № №62022240010000090 внесені відомості 21 квітня 2022 року про вчинення начальником СПД №1 ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області кримінального правопорушення (т.1 а. 19).
Зі змісту роздруківки публікації «На Хмельниччині судять начальника одного із відділень поліції» інформаційного порталу ДК Захід в мережі Інтернет вбачається, що мова йде про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , до тексту додано його фотозображення (т.2 а.66-68).
Згідно довідки №129 від 15.04.2025 про грошове забезпечення ОСОБА_1 під час проходження служби в ГУНП в Хмельницькій області, ОСОБА_1 отримав додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць з березня по липень 2022 року. У серпні 2022 року та з серпня 2023 року він отримав 9000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (т.1 а.82).
Згідно медичних виписок позивач лікувався у період незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності (т.1 а.85-97).
Як пояснив позивач, протягом 11 місяців у період з вересня 2022 року по липень 2023 року включно, у зв'язку з відстороненням його від посади, йому не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода відповідно до постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року.
Додаткова винагорода, установлена постановою КМУ №168 від 28 лютого 2022 року є додатковим видом грошового забезпечення (дивись рішення Верховного Суду від 11.04.2025 у справі № 280/8933/24).
Таким чином, внаслідок незаконного відсторонення від роботи (посади) ОСОБА_1 втратив заробіток у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28 лютого 2022 року, який підлягає відшкодуванню.
Однак, визначаючи розмір втраченої додаткової винагороди, суд враховує наступне.
Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року постановою № 168 установив, що на період дії воєнного стану поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно.
Постановою КМУ № 793 від 07 липня 2022 року внесені зміни до постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року, зокрема в п.1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінити словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Таким чином, на час відсторонення від посади ОСОБА_1 розмір додаткової винагороди визначався у розмірі до 30000 гривень, а тому помилковим є твердження позивача про те, що такий розмір становив 30000 гривень.
З урахуванням отриманої позивачем додаткової винагороди у серпні 2022 року та з серпня 2023 року у розмірі 9000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, суд визначає позивачу до відшкодування 99000 гривень (11 місяців (час відсторонення від посади) Х 9000 гривень (розмір недотриманої додаткової винагороди).
Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17 період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання виправдувальним вироком законної сили.
Постановою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 610/3221/19-ц визначено, що виходячи із буквального тлумачення норми статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» можна дійти висновку, що усі перелічені випадки, як то: незаконне засудження; незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; незаконне взяття і тримання під вартою; незаконне проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки; незаконне накладення арешту на майно; незаконне відсторонення від роботи (посади), інші процесуальні дій, що обмежують права громадян - є самостійними підставами відшкодування моральної шкоди, тобто такими що не охоплюються їх початком, до прикладу - незаконне взяття під варту і їхнім закінченням винесенням виправдувального вироку за реабілітуючих обставин. Отже, за кожну із незаконних процесуальних дій органів досудового слідства та прокуратури, суду особа може вимагати відшкодування моральної шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судовим розглядом 19 місяців (з 22 серпня 2022 року - день повідомлення про підозру по 19 березня 2024 року - дата набрання виправдувальним вироком законної сили у справі щодо ОСОБА_1 ).
Період незаконного відсторонення ОСОБА_1 від роботи (посади) становить 5,5 місяців.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 8000 гривень.
Отже, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити не менше 152000 гривень, враховуючи період перебування позивача під слідством та судом 19 місяців та розмір мінімальної заробітної плати 8000 гривень, яка визначена законом на час розгляду справи (19 х 8000 = 152000).
А з урахуванням конкретних обставин справи, характеру й обсягу заподіяних моральних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалості, посаду позивача, наслідки та інший негативний вплив внаслідок притягнення позивача до кримінальної відповідальності, репутаційні втрати, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках із членами сім'ї, суспільством, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити із врахуванням кратності розміру мінімальної заробітної плати - 2.
При визначенні розміру компенсації морального відшкодування суд враховує обсяг заподіяної шкоди, ступінь, глибину та характер душевних страждань позивача, тривалість перебування позивача під слідством і судом, час відсторонення від посади, істотність вимушених змін у його житті, принципи розумності і справедливості, а тому приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди виходячи з наступного розрахунку:
(19 місяців (час перебування під слідством та судом) + 5,5 місяців (час відсторонення від посади)) Х 8000 гривень (розмір мінімальної заробітної плати) Х 2 (визначена судом для застосування у цій справі кратність розміру мінімальної заробітної плати) = 392000 гривень.
Вказаний розмір не менший, ніж передбачений законом, і не більший ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, яка має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та не призводить до його збагачення.
Щодо заперечень відповідачів суд зазначає наступне:
1)залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (пункти 43, 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19));
2)Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, а тому суд вважає, що посилання відповідача на ту обставину, що у даному випадку розрахункову величину для відшкодування моральної шкоди необхідно брати у розмірі 1600 гривень, не відповідає наведеним вище нормам права та правовим позиціям, оскільки для компенсації необхідно брати суму саме мінімальної заробітної плати, а не суму для обчислення виплат за рішенням суду;
3)За кожну із незаконних процесуальних дій органів досудового слідства та прокуратури, суду особа може вимагати відшкодування моральної шкоди, згіднопостанови Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 610/3221/19-ц.
Висновки суду.
З Державного бюджету України на користь позивача необхідно стягнути 392000 гривень моральної шкоди та 99000 гривень втраченого заробітку.
Позов підлягає частковому задоволенню на 59,9%.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач просить стягнути на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмір 35000 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2025 року між адвокатським об'єднанням «Шустер і партнери» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги (а.с. 98-99). Додатком №1 до договору визначено, що гонорар адвоката становить 35000 гривень (а.с. 100).
Згідно платіжної інструкції від 10 березня 2025 року ОСОБА_1 сплатив 35000 гривень за надання правничої допомоги (а.с. 101).
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, на підставі ст. 141 ЦПК України, з Державного бюджету України на користь позивача підлягає стягненню понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог 20965 гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (35000 гривень Х 59,9% : 100% = 20965 гривень).
Підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу відсутні, оскільки відповідачі не довели неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а лише заявили про це.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 392000 гривень, в рахунок відшкодування втраченого заробітку 99000 гривень та 20965 гривень в рахунок відшкодування понесених судових витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а всього 511965 гривень.
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2025 року.
Суддя Роман ВОЛОШИН