Справа № 674/1176/25
Провадження № 2-а/674/51/25
іменем України
25 вересня 2025 року м. Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участю секретаря судового засідання Бойчук С.В., позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Наталюка Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5107456 від 30.06.2025 та закриття провадження у справі,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Наталюк Н.М., звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5107456 від 30.06.2025 та закриття провадження у справі. Згідно з вказаною постановою 30.06.2025 водій, керуючи транспортним засобом Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8 "Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів", чим порушив п. 17.1 Правил дорожнього руху. Зазначеною постановою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн.
Вказану постанову позивач вважає незаконною, а зазначені в ній обставини такими, що не відповідають дійсності, оскільки працівниками поліції не досліджено всіх доказів у справі. Крім того, під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності позивач вказував, що він мав право рухатись в зоні дії знаку 5.8, адже здійснює перевезення пасажирів як таксі, на підтвердження чого надавав відповідні докази, які були залишені поліцейським поза увагою. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а тому звертається до суду та просить скасувати вказану постанову, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 14.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Одночасно вказаною ухвалою витребувано у відповідача копії матеріалів справи щодо Добжанського О.Ф., на підставі яких винесена постанова серії ЕНА № 5107456 від 30.06.2025 за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Наголосив, що надавав поліцейському документи на підтвердження того, що має право здійснювати перевезення пасажирів як таксі, а тому має право відповідно рухатись у межах дії знаку 5.8 - смугою для маршрутних транспортних засобів, однак вказані докази не були прийняті працівником поліції до уваги, і в цілому не були ним оглянуті, правова оцінка їм не надана. Крім того, вказав, що на доданий представником патрульної поліції відоефайл є неповним, на наданому відеозаписі не зафіксовано момент зупинки авто та вимога про пред'явлення ліцензії та маршрутного листа, а також прохання проїхати на парковку, оскільки відео розпочинається вже з моменту паркування, тобто процес спілкування патрульних поліцейських з водієм є неповним, а зафіксований на відоезаписі лише частково.
Представник позивача - адвокат Наталюк Н.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, з наведених у позовній заяві підстав, вказавши, що позивач мав право рухатись смугою для руху маршрутних транспортних засобів, оскільки має всі відповідні документи, які були долучені до позовної заяви. Крім того, заперечив викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву посилання на те, що у ОСОБА_1 не було ліцензії та маршрутного листа, оскільки з долученого відповідачем відеозапису видно, що у позивача були необхідні документи, які він демонстрував поліцейським, в тому числі і ліцензія, яку працівник поліції, відповідно до долученого відеозапису, навіть не просив пред'явити. Вказав, що працівниками поліції надано не повний відеозапис, оскільки на відео не зафіксовано момент первісної зупинки та початку розмови.
Представник відповідача - Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином. У визначений судом строк направив до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив, вказавши, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки суду не надано необхідних доказів щодо викладених в позові обставин, а аргументи позивача ґрунтуються на викривлених фактичних даних події. Щодо обставин справи зазначив, що під час патрулювання поліцейським 30.06.2025 близько 15:39 год в м. Дунаївці по вул. Шевченка, поблизу буд. 47, було зупинено транспортний засіб Volkswagen Touran, н.з. НОМЕР_1 , який рухався смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8. чим порушив п. 17.1 ПДР України. Патрульний довів водію суть скоєного ним порушення та запропонував пред'явити документи, передбачені вимогами Правил дорожнього руху України, однак водій не надав документи, які підтверджують право руху відповідною смугою, а саме ліцензію на здійснення перевезень пасажирів автомобільним таксі або копію ліцензії з відповідними даними (відповідно до п. 10.5 ПДР та вимог законодавства про ліцензування), посилаючись на те, що у поліцейського відсутні повноваження на перевірку таких документів, внаслідок чого поліцейським було винесено постанову відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Також вказав, що подання представником позивача документів, що підтверджують право останнього на рух відповідною смугою, вже після фіксації порушення не є підставою для скасування постанови, оскільки під час фіксації правопорушення у поліцейського були об'єктивні підстави для винесення відповідної постанови. Зазначив, що на доданому відеозаписі зафіксовано факт відмови водія від надання підтверджуючих документів. Також відповідач вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 грн та просить зменшити до нуля гривень, посилаючись на їх необгрунтованість фіктивність наданих розрахунку та квитанції, а також ненадання акту виконаних робіт. Посилаючись на те, що до справи додано всі необхідні докази вчинення адміністративного правопорушення, в той час як позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також представником відповідача було долучено до відзиву копію оскаржуваної постанови та відеозаписи з відеореєстратора № 476373.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 04.09.2025 було задоволено клопотання представника позивача та витребувано в Управління патрульної поліції в Хмельницькій області повний безперервний відеозапис з місця події з 15 год 30 хв по 16 год 00 хв включно.
Згідно з повідомленням від 15.09.2025, що надійшло на виконання ухвали суду, запитувані відеозаписи із портативних відеореєстраторів працівників патрульної поліції за 30.06.2025 відсутні на сервері збереження мультимедійної інформації, оскільки відповідно до пп.1 п. 3 р. VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 № 1026, строк зберігання відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 діб.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Так, судом встановлено, що поліцейським Батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам'янець-Подільського району Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Команом Я.І. 30.06.2025 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5107456, відповідно до якої 30.06.2025 о 15:39 год в м. Дунаївці по вул. Тараса Шевченка, 47 водій транспортного засобу Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8 "Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів", чим порушив вимоги п. 17.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306. Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн.
Позивач та його представник в позовній заяві та в наданих в судовому засіданні поясненнях, мотивуючи неправомірність оскаржуваної постанови, посилаються на те, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, дійсно здійснював рух смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеною відповідним знаком, проте Правил дорожнього руху він не порушив, оскільки мав право рухатись вказаною смугою, його автомобіль обладнаний відповідною емблемою та здійснює перевезення пасажирів як таксі, для чого має усі належним чином оформлені документи, які пред'являв працівнику поліції, однак останній не взяв їх до уваги.
Із долучених до позовної заяви доказів вбачається, що відповідно до Витягу Державної служби України з безпеки на транспорті, сформованого 04.01.2025, який дійсний до 04.01.2026, ОСОБА_1 на підставі рішення №2 від 03.01.2025, видано ліцензію, якою дозволені внутрішні перевезення пасажирів на таксі.
Крім того, позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, вид економічної діяльності: 49.32 Надання послуг таксі, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Слід також зазначити, що положення Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 № 1026, на яку посилається представник відповідача у відзиві дозволяють збільшувати строк зберігання відеозаписів, в тому числі у разі використання їх в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення (п. 4 р. VIII Інструкції).
В будь-якому випадку, із переглянутого в судовому засіданні відеозапису, який був долучений відповідачем до відзиву, вбачається, що відеофіксація розпочинається з моменту як водій паркує автомобіль Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_1 , із закріпленою на ньому емблемою - "шашкою таксі" на майданчику для паркування. В ході спілкування з поліцейським ОСОБА_1 на вимогу останнього показує посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з відповідного мобільного додатку мобільного телефона, вимогу пред'явити ліцензію на право здійснювати перевезення пасажирів на таксі або ж інші дозвільні документи працівник поліції не висловлював, однак повідомив водія про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за порушення п. 17.1 ПДР. В свою чергу, позивач вказує поліцейському на документи, зазначаючи при цьому, що згідно з ними має право перевозити пасажирів як таксі, за що сплачує податки, однак поліцейський, не приймаючи вказані документи до уваги, продовжує роз'яснювати, що встановлений дорожній знак 5.8 дозволяє рух смугою лише маршрутним транспортним засобам, до яких автомобіль позивача не відноситься.
Слід зазначити, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача не заперечує, що смугою руху для маршрутних транспортних засобів дозволено рух в тому числі і таксі. Однак позиція, викладена представником відповідача у відзиві, суперечить обставинам події, зафіксованим на відеозаписі, оскільки у відзиві відповідач посилається на те, що патрульний пропонував позивачу пред'явити ліцензію на здійснення перевезень пасажирів автомобільним таксі або копію ліцензії з відповідними даними, в той час, як така пропозиція (вимога) на відеозаписі не зафіксована, більше того, працівник поліції не взяв до уваги документи, які йому особисто надавались ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Відеозапис підтверджує, що між позивачем та поліцейським фактично виник спір про те, чи має право рухатись автомобіль таксі в зоні дії знаку 5.8 "Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів", а не про те, як стверджує представник позивача, чи є у добжанського О.Ф. підтверджуючі документи на здійснення перевезень пасажирським автомобільним таксі.
Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями).
Розділом 33 Правил дорожнього руху та Додатком 2 до них закріплено перелік дорожніх знаків.
Так, дорожнім знаком 5.8 "Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів" позначається дорога, на якій по спеціально відведеній смузі здійснюється рух транспортних засобів за встановленим маршрутом, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів.
Пунктом 17.1. Правил дорожнього руху із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 370 від 13.05.2020, № 1105 від 11.11.2020, № 364 від 01.04.2025, закріплено, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів) на цій смузі.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Крім того, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, саме відповідач, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
У силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Частини 1 та 2 ст. 76 КАС України передбачають, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, належні, допустимі, достовірні та достатні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, у матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, подав відзив на позов, та заперечив проти незаконності винесеної постанови, однак всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України не надав суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП, ст. 72, 73 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, чи спростовували б твердження позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Крім того, виходячи із змісту розмови, зафіксованої на наданому позивачем відеозаписі, суд погоджується з позицією позивача про те, що ним надавались документи, на підтвердження права рухатись смугою для маршрутних транспортних засобів, однак працівником поліції вони прийняті та відповідно враховані при розгляді справи про адміністративне правопорушення не були. Вказаний висновок суд робить в тому числі виходячи із того, що працівником патрульної поліції ці документи навіть не оглядались та їх копії до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не додавались.
Зазначені обставини, на думку суду, вказують на суттєву суперечність позиції відповідача. Зокрема, вірогідним є варіант розвитку подій, вказаний позивачем, а саме те, що під час первісної його зупинки патрульним поліцейським та пред'явлення дозвільних документів, останній визнав їх недостатніми для констатації наявності права позивача рухатись у зоні дії дорожнього знаку 5.8, а подальша розмова вже зафіксована на наданому позивачем відеозаписі. Варіант розвитку подій, на якому наполягає представник позивача, суду видається мало імовірним з огляду на те, що від початку наданого самим же позивачем відеозапису о 15:38:02 30.06.2025 (відповідно до позначок на самому відеофайлі) до моменту повідомлення відповідача, що стосовно нього буде складено протокол за порушення п. 17.1 ПДР о 15:41:45 жодних чітких вимог від патрульного поліцейського до відповідача надати документи, які підтверджують право здійснення пасажирських перевезень не прозвучало, хоча зміст розмови, що відбувалась одразу після такого повідомлення, становить і те, що відповідач здійснює перевезення автомобільним транспортом таксі і у нього є відповдні документи. Також запропонована відповідачем версія подій не пояснює чому патрульний поліцейський не оглянув надані позивачем документи та не долучив їх копії до матеріалів провадження про адміністративне правопорушення.
Окрім того, диспозиція норми, викладеної в п. 17.1 ПДР забороняє на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів саме рух і зупинку інших транспортних засобів на цій смузі, а не відсутність в момент зупинки підтверджуючих відповідний статус документів, як це встановлено, до прикладу, у диспозиції ч. 1 ст. 126 КУпАП. Сумніви патрульного поліцейського щодо наявності у водія автомобіля відповідного статусу могли бути усунуті також шляхом призначення розгляду справи про адміністративне правопорушення на іншу дату або час та надання йому можливості довести свій статус під час такого розгляду.
За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, є недоведеним.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008.
У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, в зв'язку з чим постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5107456 від 30.06.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Так, позивачем ОСОБА_1 при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 484,48 грн, а також понесено витрати на отримання правової допомоги в сумі 4000,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 08.07.2025, розрахунком суми гонорару та квитанцією про його оплату від 08.07.2025. Суд не погоджується з позицією представника відповідача щодо завищеної відповідачем суми витрат на правову допомогу, а також з тим, що послуги адвоката повинні оплачуватись виходячи із суми оскаржуваного адміністративного стягнення.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, оскільки позов задоволено в повному обсязі, з відповідача Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в розмірі 605,60 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн, оскільки розмір останніх є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Керуючись ст. 79, 139, 241-244, 246, 250, 262, 271, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5107456 від 30.06.2025 та закриття провадження у справі задовольнити.
Постанову серії ЕНА № 5107456 від 30.06.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн - скасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок) та витрат на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 29.09.2025.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м. Хмельницький вул. Коцюбинського, 35/2, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя Д. Т. Барателі