Справа №: 671/878/25
23 вересня 2025 року м. Волочиськ
Волочиський районний суд Хмельницької області в складі
головуючого - судді Подіновської Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Краснай Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
15.05.2025 ТОВ «Споживчий центр» звернулося до Волочиського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 03.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 02.10.2024-100002961, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00 грн. на умовах строковості, платності і поворотності, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу 4149-43XX-XXXX-6020. Цей договір підписаний відповідачем після проходження ідентифікації шляхом використання системи BankID Національного банку України.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 18240,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000,00 грн., по процентам у розмірі 5040,00 грн., комісії - 1200,00 грн., неустойки - 4000,00 грн.
Просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» вищевказану заборгованість та судовий збір.
11.07.2025 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково в частині стягнення тіла кредиту - 8000,00 грн. Вказав, що на момент укладення кредитного договору від 03.10.2024 він був та й на даний час є військовослужбовцем, тому відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» нарахування процентів за користування кредитними коштами є неправомірним. Також не погоджується із нарахуванням неустойки, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Крім того, не погоджуються з вимогою про стягнення комісії, посилаючись на те, що банки/кредитні установи не мають права стягувати зі своїх клієнтів комісію за дії, які банк вчиняє на власну користь.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що комісія пов'язана із наданням послуги - перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу, а її сплата передбачена умовами договору, підписаного відповідачем.
24.07.2025 представник позивача подав до суду заяву про зменшення позовних вимог до 9200,00 грн., просив стягнути з відповідача 8000,00 грн. тіла кредиту та 1200,00 грн. комісії.
25.07.2025 відповідач подав до суду заперечення на клопотання (заяву) позивача, а 04.08.2025 - додаткові пояснення у справі, в яких заперечував проти позовних вимог щодо стягнення комісії, вважаючи їх недоведеними.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві та відповіді на відзив міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій також вказав, що позов визнає в частині стягнення тіла кредиту, в іншій частині позов не визнає.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №02.10.2024-100002961, який підписаний відповідачем після проходження ідентифікації шляхом використання системи BankID Національного банку України.
Договір укладений сторонами у письмовій формі шляхом обміну документами (заявка на отримання кредиту, пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору). Вказані документи підписані відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора «Е271».
Відповідно до умов договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі 8000,00 грн. на умовах строковості, платності і поворотності, шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-43XX-XXXX-6020, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти, комісію за надання кредиту в сумі 400,00 грн., комісії за обслуговування кредитної заборгованості (комісія за обслуговування) - 400,00 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Процентна ставка «Стандарт» фіксована та становить 1% за 1 день користування кредитом протягом перших 4 чергових періодів користування кредитом, процентна ставка «Економ» фіксована та становить 0.5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Строк дії договору 1 рік. Кредит надається на строк 98 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 08.01.2025. Договір зі сторони позичальника підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором і перерахував відповідачу кредит в сумі 8000,00 грн. на платіжну банківську картку № 4149-43XX-XXXX-6020, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 09.05.2025, листом АТ КБ «Приватбанк» від 30.05.2025 та випискою по рахунку (а.с. 8, 38).
Відповідач не виконав умови договору, внаслідок чого має перед позивачем заборгованість по тілу кредиту, яка станом на 15.05.2025 становить 8000,00 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Норми ч.5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII (зі змінами) передбачають, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідач ОСОБА_1 не оспорює факту укладення між ним та ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору № 02.10.2024-100002961 від 03.10.2024 та визнає отримання ним позичених коштів на суму 8000,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, перерахування коштів у сумі, визначеній умовами кредитного договору, кредитором здійснювалось на реквізити банківської картки, яку ОСОБА_1 зазначив у заявці на отримання кредиту.
Отже, суд вважає доведеним той факт, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» виникли зобов'язання із договору кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кошти в розмірі 8000,00 грн., однак свої зобов'язання щодо повернення коштів за цим договором не виконав, тому позивач має право на отримання від позичальника ОСОБА_1 суми простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8000,00 грн.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості до ОСОБА_1 , позивач, зменшивши розмір позовних вимог, крім заборгованості за тілом кредиту, просить стягнути з відповідача заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.
Водночас, згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Зобов'язання в цивільному праві має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності, справедливості (ч.3 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII (зі змінами) визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит (ч.1 ст. 3 вказаного Закону).
Згідно з п.11 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , уклавши з ТОВ «Споживчий центр» договір № 02.10.2024-100002961, отримав саме споживчий кредит.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Поряд з цим, згідно з п.9 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору від 03.10.2024 комісія за обслуговування кредитної заборгованості, яка становить 400,00 грн. у кожному з 3 чергових періодів, нараховується за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позивача по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення можливості здійснювати платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язано з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Однак стороною позивача не було доведено, що ОСОБА_1 фактично користувався такими послугами, тому нарахування кредитодавцем комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1200,00 грн. не відповідає засадам добросовісності, розумності справедливості, тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 2106,43 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 02.10.2024-100002961 від 03.10.2024 в сумі 8000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у сумі 2106, 43 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 29.09.2025.
Суддя: Г.В. Подіновська