23.09.2025 Справа №607/19527/25 Провадження №1-кс/607/5540/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 , захисників адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025210000000601 від 28.07.2025, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чортків, Чортківського району, Тернопільської області, українця, громадянина України, зареєстрований та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , з вищою освітою,одруженого, який має на утримані одну неповнолітню дитину, займає посаду тимчасово виконуючого обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 286-1 КК України,-
22.09.2025 слідчий відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді, в рамках кримінального провадження № 12025210000000601 від 28.07.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 286-1 КК України, із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 строком на один місяць.
Клопотання мотивоване тим, слідчими слідчого управління ГУНП в Тернопільській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025210000000601 від 28.07.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 135 ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Слідчий вважає, що у кримінальному провадженні №12025210000000601 від 28.07.2025 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 та ч. 3 ст.286-1КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
28.07.2025 о 10 год. 55 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
28.07.2025 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 та ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 30.07.2025, до підозрюваного ОСОБА_4 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 год. 59 хв. 25.09.2025.
Слідчий зазначає, що слідчий вказує, що керівник Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 , за клопотанням слідчого у кримінальному провадженні, продовжив строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025210000000601 від 28.07.2025, до трьох місяців, тобто до 28.10.2025.
Водночас, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Так, підставою продовження застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Метою продовження застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 , згідно з вимогами п.п. 1, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих та експертів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням викладених ризиків та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, слідчий вважає, що більш м'який запобіжний захід, запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, не в силі.
На підставі наведених доводів та обґрунтованих доказів, що доводять вину ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а також з метою виконання ним процесуальних рішень, запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, слідчий просить клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 28.10.2025.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання з викладених у ньому підстав та просила задовольнити.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 з приводу задоволення клопотання заперечив та зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований щодо ОСОБА_4 є перешкодою для проведення слідчого експерименту у кримінальному провадженні, а тому просив змінити підозрюваному запобіжний захід на домашній арешт, з метою забезпечення проведення слідчого експерименту.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 з приводу задоволення клопотання заперечив та зазначив, що ризики зазначені слідчим у клопотанні не доведенні жодними доказами, а тому просив, відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисників.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши клопотання, додані до нього матеріали слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зав'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію та майновий стан , наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини , ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Згідно ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
При розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу додатково мають враховуватись обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу (ч. 3 ст. 199 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що групою слідчих відділу РЗСТ СУ ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025210000000601 від 28.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 та ч. 3 ст.286-1 КК України.
В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 28.07.2025 о 10 год. 55 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
28.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 та ч. 3 ст.286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 та в умисному залишенні без допомоги потерпілого ОСОБА_9 як особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану.
Ухвалою слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.07.2025, відносно ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 23 год. 59 хв. 25.09.2025.
На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 та його можливу причетність до вчинених кримінальних правопорушень свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:
-протокол огляду місцевості від 28.07.2025, згідно з яким будь-яких транспортних засобів на місці пригоди не виявлено, а виявлено лише слідову інформацію щодо вчинення кримінального правопорушення, зокрема фрагмент фальш-решітки радіатора з логотипом Skoda, а також тіло потерпілого ОСОБА_9 ;
-протокол огляду транспортного засобу від 28.07.2027 згідно з яким, у гаражному кооперативі по вул. С. Бандери м. Чортків, виявлено та вилучено пошкоджений автомобіль Skoda Octavia з іноземним реєстраційним номером НОМЕР_1 на поверхні якого наявна речовина бурого кольору;
-висновком судово-медичної експертизи № 680 від 28.07.2025 згідно якого у крові ОСОБА_4 знайдено етиловий спирт в концентрації 1,92 промілле;
-протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 28.07.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 28.07.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 28.07.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 28.07.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 28.07.2025;
-протоколи огляду відеозапису від 31.07.2025, 19.08.2025;
-висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_15 № 51 від 15.08.2025;
-висновок судової транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/120-25/9902-ІТ від 29.08.2025;
-висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 28.07.2025.
Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість пред'явленої підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 та ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Окрім цього, сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри.
При цьому слідчий суддя відзначає, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті.
Слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
У зв'язку із закінченням 25.09.2025 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , у слідчого виникла необхідність у його продовженні, оскільки ризики визначені ст. 177 КПК України, які описані в ухвалі слідчого судді про його застосування, на даний час продовжують існувати.
Слідчий суддя вважає, що окрім наявної обґрунтованої підозри, на даний час ризики, для запобігання яким до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати і надалі.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, слідчий суддя виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п.1-5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, одне з яких передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років. Відтак, усвідомлюючи тяжкість вчинених злочинів та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний ОСОБА_4 може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду як на території України так і поза її межами враховуючи, що ОСОБА_4 , документованим паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 який має термін дії до 21.12.2028, з метою уникнення від відповідальності. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Відтак слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, заявлений під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не зменшився та усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину і міру покарання, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Також, і ризик незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань або відмови від дачі показань не зменшився з огляду на те, що згідно зі ст. 23 КПК України на стадії судового розгляду доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час усного допиту у судовому засіданні. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків, експертів, спеціалістів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом.
Крім цього, не зменшився і ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може підшуковувати осіб, які можуть надати органу досудового розслідування вигідні для нього неправдиві показання.
Відтак слідчий суддя встановив, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час продовжують існувати, що свідчить про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для стримування таких ризиків.
Крім того, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Доводи сторони захисту щодо зменшення обсягу заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Доводи сторони захисту про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчий суддя до уваги не бере, оскільки беручи до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зможе попередити ризики, визначені у ст.177 КПК України, які як встановлено на даний час не зменшились та продовжують існувати.
З огляду на наведені обставини підозри, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винним, переконливість наявних ризиків, які не зменшились та продовжують існувати, в сукупності з відомостями про особу підозрюваного, характер вчинення кримінального правопорушення та його роль у його вчиненні, слідчий суддя вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним вище ризикам, а тому вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу застосованого до ОСОБА_4 у виді тримання під вартою.
Доводи сторони захисту з приводу того, що перебування ОСОБА_4 під вартою є перешкодою для проведення слідчого експерименту у кримінальному провадженні слідчий суддя до уваги не бере з огляду на наступне.
Як слідує із постанови слідчого відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 від 20.08.2025, клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 про проведення слідчого експерименту при дорожніх та метеорологічних умовах максимально наближених до тих, що були на час ДТП з обов'язковою участю підозрюваного та його захисників, а також відео фіксації цієї слідчої дії, задоволено частково.
Зокрема слідчим відмовлено у задоволенні клопотання в частині відеофіксації проведення слідчого експерименту, а у іншій частині клопотання задоволено. При цьому у постанові зазначено, що утримання підозрюваного ОСОБА_4 в ДУ «Чортківська установа виконання покарань № 26», ускладнює участь останнього у проведенні слідчих дій за межами установи, оскільки дорожньо-транспортна пригода трапилась у нічну пору доби, а слідчий експеримент у кримінальних провадження про ДТП є специфічною слідчою дією, яка проводиться за максимально наближених умов на місці вчинення пригоди. Разом із цим, вразі отримання дозволу від уповноваженої особи на етапування підозрюваного на місце вчинення ДТП за відповідних погодних та дорожніх умов, ОСОБА_4 обов'язково буде залучено до проведення слідчого експерименту, з метою уточнення відомостей необхідних для встановлення механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди в повному обсязі.
Таким чином, перебування ОСОБА_4 під вартою не є перешкодою для проведення слідчого експерименту у кримінальному провадженні, так як за згодою уповноваженої особи ДУ «Чортківська установа виконання покарань № 26» підозрюваний може бути етапований на місце вчинення ДТП для проведення слідчого експерименту.
Докази того, що уповноважена особа ДУ «Чортківська установа виконання покарань № 26» відмовила у етапуванні підозрюваного ОСОБА_4 на місце вчинення ДТП для проведення слідчого експерименту слідчому судді не надані.
Згідно ч.4 ст.196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Встановлено, що постановою керівника Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 від 19.09.2025, продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025210000000601 від 28.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 та ч. 3 ст.286-1 КК України до трьох місяців, тобто до 28.10.2025.
На думку слідчого судді слідчим у клопотанні, а прокурором у судовому засіданні доведено, що завершити досудове розслідування у строк дії попередньої ухвали про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою неможливо внаслідок особливої складності кримінального провадження, оскільки органу досудового розслідування необхідно ще провести додаткові слідчі дій, а саме: провести в максимально наближених умовах (до тих, що були на час ДТП), на місці події слідчий експеримент; завершити проведення молекулярно-генетичної експертизи змивів з поверхні капоту моторного відсіку автомобіля та потерпілого; завершити проведення молекулярно-генетичної експертизи змивів з салону автомобіля та підозрюваного; провести судову інженерно-транспортну експертизу за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод»; виконати інші слідчі дії у проведенні яких виникне необхідність; відкрити сторонам матеріали кримінального провадження відповідно до вимог ст. 290 КПК України.
У зв'язку із наведеним, клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 слід задовольнити, продовживши ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 28.10.2025.
Водночас, згідно ч. 4 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою розглядається згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 та ч. 3 ст.286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 та в умисному залишенні без допомоги потерпілого ОСОБА_9 як особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану.
Зважаючи на те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 спричинив загибель людей, в даному випадку ОСОБА_9 , слідчий суддя, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, не вважає за доцільне визначати підозрюваному заставу.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , під час досудового розслідування у кримінальному № 12025210000000601 від 28.07.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 286-1 КК України, - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити строк дії ухвали до 28.10.2025.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у цьому кримінальному провадженні.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_4 , прокурору та надіслати уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1