Справа № 636/4151/25 Провадження № 2/636/2522/25
Дата
16 вересня 2025 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області в складі:
головуючого судді -Карімова І.В.,
за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Незамай Аліни Дмитрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») в особі представника НезамайА.Д. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. В обґрунтування позову посилається на те, що 06 квітня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5513598 укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та /або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, де зазначені порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. 26.12. 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 26122023, за умовами якого право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відповідно до Реєстру боржників №1 від 26.12.2023року у розмірі 39275 грн., з яких: сума боргу за тілом кредиту - 10 000,00 грн., сума боргу за відсотками - 28575грн., заборгованість за комісією - 700 грн.
18 вересня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 4681783 у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями із застосування електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений сторонами строк шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити плату(проценти) від суми позики. Підписанням цього договору відповідач підтверджує, що він до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, які є публічною пропозицією (офертою).
14 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 з відповідними змінами, внесеними додатковими угодами, за умовами якого право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором перейшло ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Позичальник не виконує умови договору, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 10828,75 грн. , з яких: сума боргу за тілом кредиту -3000,00 грн., сума боргу за відсотками -7828,75 грн. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаними договорами на загальну суму 86772,30 грн., та понесені по справі судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Представник позивача просить розглянути справу за його відсутності, не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення.
Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 29.05.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити у спрощеному позовному провадженні.
03.07.2025 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_1 -адвокатом Крициною Ю.О. поданий відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача не заперечує проти укладення ОСОБА_1 вказаних кредитного договору та договору позики, не погоджується з позицією позивача в частині нарахування сум заборгованостей за спірними договорами в частині нарахування відсотків та за комісією. Зазначає, що на час укладення кредитного договору № 5513598 та договору позики № 4681783 відповідач був військовослужбовцем, На підтвердження факту проходження військової служби в період з 16.11.2017 року (наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування на військову службу за контрактом) по 12.07.2024 року (наказ начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки №154) проходив військову службу в лавах Збройних Сил України. Також на підтвердження проходження військової служби є посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , видане 13.05.2019 року начальником управління персоналу заступником начальника штабу військової частини НОМЕР_3 . У зв'язку з проходженням військової служби у ЗСУ відповідач вважає, що є законні підстави для звільнення його від сплати нарахованих процентів за кредитними договорами та договором позики відповідно до ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захисти військовослужбовців та членів їх сімей». У зв'язку із зазначеним просить відмовити ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у стягненні з ОСОБА_1 сум заборгованості: за кредитним договором № 5513598 в частині суми заборгованості за відсотками -28575,00 грн. та заборгованість за комісією -700,00 грн.; за договором позики № 4681783 в частині суми заборгованості за відсотками - 7828,75 грн.
До суду 14.09.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява адвоката Крициної Ю.О. про розгляд справи за її відсутністю та відсутністю відповідача ОСОБА_1 , в якій також підтримані доводи відзиву на позовну заяву.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 06.04.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 5513598, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 10 000,00 грн. безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_4 (п.2.1) на строк 105 днів з 06.04.2023 (дата надання кредиту і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 21.04.2023 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 20.07.2023 (дата остаточного погашення заборгованості (п. 1.1 -1.3.2 договору). Відповідно до п. 1.5 договору загальні витрати позичальника за пільговий період складають 2275,00 грн. в грошовому вираженні, загальні витрати позичальника за кредитом ( за весь строк кредитування )складають 29275,00 грн. Орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 12 275,00 грн. Орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника (за сесь строк кредитування) складає 39 275,00 грн. Відповідно до п. 1.5.1. комісія за надання кредиту -700,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Процентна ставка становить 1,05% на добу від фактичного залишку кредиту протягом пільгового періоду, а 3,0% - від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Договір про споживчий кредит № 5513598 укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та /або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, де зазначені порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. У додатку №1 до договору про споживчий кредит № 5513598 від 06.04.2023 міститься графік платежів за цим договором, де зазначено, що сума кредиту за договором 10 000, 00 грн., проценти за користування кредитом за період з 06.04.2023 до 20.07.2023 складає 28575,00 грн., комісія за надання кредиту - 700 грн. а всього загальна вартість кредиту складає 39275,00 грн. Аналогічні умови кредитування зазначені у паспорті споживчого кредиту № 5513598.
Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 10 000,00 грн. підтверджується копією платіжного доручення №97501707 від 06.04.2023, карткою обліку виконання договору, та не оспорюється стороною відповідача.
26.12.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №26122023, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає права вимоги до боржника за вказаним кредитним договором № 5513598 відповідно до Реєстру боржників №1 від 26.12.2023 року у розмірі 39275 грн., з яких: сума боргу за тілом кредиту - 10 000,00 грн., сума боргу за відсотками - 28575грн., заборгованість за комісією - 700 грн.
18 вересня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №4681783 ( з фіксованою диференційованою процентною ставкою) у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями із застосування електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію»,
Відповідно до пунктів 1,2,3 договору позики позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) в сумі 3000,00 грн. на погоджений умовами договору строк -30 днів шляхом їх перерахування на банківський рахунок позикодавця для повернення позики та сплати процентів, а відповідач зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики за фіксованою ставкою 2,50% протягом строку позики згідно графіка платежів або достроково. Як зазначено в пункті 5.3. договору позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті товариства, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі. Згідно пункту 5.4. договору позичальник доручає позикодавцю ініціювати списання коштів з відповідного банківського рахунку позичальника із використанням реквізитів електронних платіжних засобів, що були зазначені Позичальником при отриманні /поверненні позики, сплаті процентів та направляти їх в рахунок виконання зобов'язань позичальника за договором. Згідно пункту 5.10. договору позичальник надав позикодавцю дозвіл телефонувати та/ або направляти йому інформаційні повідомлення, про сплату та використовувати для цього будь-які вимоги комунікаційні канали зв'язку, включаючи телефон, акаунти, електронну пошту. Відповідно до п. 20 договору цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Договір позики укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст.6, 627 ЦК України (п.23 договору).
У пункті 21 договору визначений порядок створення та накладення електронних підписів сторонами договору: договір підписується електронним підписом позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням -пропозицією укласти договір. На вказану позичальником електронну пошту надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання договору, що згенерований під час проходження позичальником процедури укладення договору. Позичальник, приймаючи пропозицію позикодавця укласти договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором. Сформовані таким чином електронні підписи позичальника та позикодавця накладені на договір. Після підписання такими електронними підписами договору його умови вважаються прийнятими, а договір є укладеним. Договір містить накладену кваліфіковану електронну печатку позикодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу. Підписаний таким чином договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі. У пункті 28 цього договору вказані реквізити сторін договору з зазначенням їх електронного підпису одноразовим ідентифікатором ( у позичальника ОСОБА_1 електронний підпис одноразового ідентифікатора -Q3Tb0aUEJB).
У додатку №1 до договору позики №4681783 ( з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 18.09.2023 року міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, де зазначено, що сума кредиту за договором 3000 грн., проценти за користування кредитом за період з 18.09.2023 до 18.10.2023 складає 787,50 грн., а всього 3787,50 грн., яка також містить електронні підписи сторін одноразовим ідентифікатором.
14 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 з відповідними змінами, внесеними: додатковою угодою №2 від 28.07.2021, додатковою угодою №21 від 20.03.2024, за умовами якого право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 перейшло ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики № 4681783 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) у розмірі 10828,75 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу -3000,00 грн., сума заборгованості за відсотками -7828,75 грн.
Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Тому, акцептуючи пропозицію товариства ТОВ «Мілоан» у договорі про споживчий кредит № 5513598 від 06.04.2023 року; акцептуючи пропозицію ТОВ « 1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором Q3Tb0aUEJB у договорі позики № 4681783 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 18.09.2023, ОСОБА_1 приєднався до Правил надання коштів у позику, визнав та погодився на запропоновані кредиторами умови користування та порядок надання ними грошових коштів.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вищевказані кредитні договори підписані відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з електронним підписом первісного кредитора підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, суд вважає, що є доведеним факт укладення між первісними кредиторами та ОСОБА_1 вищевказаних кредитних договорів. При цьому позичальник всі умови договорів цілком розумів та своїми підписами письмово підтвердив те, що сторони договорів діяли свідомо, були вільні в укладенні цих договорів, вільні у виборі контрагента та умов договорів.
Таким чином, оскільки підписані ОСОБА_1 кредитні договори є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися , суд вважає, що між ОСОБА_1 як позичальникомта первісними кредиторами як позикодавцями виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 вказано, що факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ передбачених кредитними договорами.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Факт укладення між позивачем та ТОВ «Мілоан», ТОВ «ФК 1 Безпечне Агенство необхідних кредитів» вищевказаних договорів факторингу підтверджений як копіями цих договорів факторингу, витягами з актів прийому-передачі реєстру боржників за цими договорами факторингу, та витягами з реєстру боржників, які підписані директорами зазначених товариств та завірений їх печатками.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями частини першої статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Визначаючи розмір заборгованості відповідача перед позивачем суд, проаналізувавши умови кредитних договорів, зазначає наступне.
За змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.
За умовами договору позики № 4681783 (за фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 18.09.2023 року, укладеного між ТОВ «ФК 1 Безпечне Агенство необхідних кредитів»та ОСОБА_1 , строк його дії становить 30 днів, і датою закінчення строку кредитування є 18.10.2023 року.
Позивач не надав суду доказів пролонгації договору. Таким чином, позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» має право на стягнення процентів, передбачених умовами договору, за користування кредитними коштами за 30 днів, що, виходячи із установлених у договорі процентних ставок, дорівнює 787,50 грн., а загальна сума кредиту - 3787,50 грн. як і зазначено у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток №1 до договору позики №4681783 ( з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 18.09.2023 року).
Тому вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 за договором позики № 4681783 заборгованості в розмірі 10 828,75 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу -3000,00 грн., сума заборгованості за відсотками -7828,75 грн. без зазначення строку їх нарахування, підлягають задоволенню частково в сумі 3787,50 грн.
Суд при цьому зазначає, що нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
За неповернення передбачених договором сум після закінчення строку, на який були видані кредитні кошти, може настати відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України, проте регулятивна норма часитини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Між тим, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не заявляло вимоги про стягнення відсотків на підставі ст. 625 ЦК України за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору.
Щодо стягнення комісії за договором про споживчий кредит №5513598 від 06.04.2023 року суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 зроблено наступний правовий висновок:
«10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання, обслуговування і повернення кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання та обслуговування кредитної заборгованості.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Як вбачається з тексту договору про споживчий кредит №5513598 від 06.04.2023 року в ньому передбачені: комісія за надання кредиту - одноразова винагорода, що сплачується позичальником за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), та встановлена в п. 1.5.1. цього договору; та комісія за управління та обслуговування кредиту - винагорода, що сплачується позичальником у випадку пролонгації строку кредитування за ініціативою позичальника відповідно до п. 2.3. договору, та пов'язана з необхідністю управління та обслуговування кредиту кредитодавцем (білінг, сервісні повідомлення, актуалізація інформації в особистому кабінеті позичальника тощо) протягом додаткового періоду (строку пролонгації та понад строк, з якого виходив кредитодавець при укладенні цього договору.
Сторони договору при його укладенні, а також у паспорті споживчого кредиту, що підписаний відповідачем, узгодили комісію за надання кредиту в розмірі 700 грн., що передбачено пунктом 1.5.1. договору. З таким розміром комісії погодився відповідач, , підтвердивши узгодження своїм підписом.
Щодо заперечень сторони відповідача про стягнення ОСОБА_2 заборгованості за нарахованими процентами за спірними договорами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
На підтвердження обставин поширення на нього положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач в особі свого представника адвоката Крициної Ю.О. надав до суду копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування на військову службу за контрактом в період з 16.11.2017 року по 12.07.2024 року та наказ начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки №154 про проходження військової служби в лавах Збройних Сил України.Також на підтвердження проходження військової служби надано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , видане 13.05.2019 року начальником управління персоналу заступником начальника штабу військової частини НОМЕР_3 .
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Матеріали справи не містять відповідних документів як доказів звільнення ОСОБА_1 від нарахування процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Надана відповідачем посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , видане 13.05.2019 року начальником управління персоналу заступником начальника штабу військової частини НОМЕР_3 , є документом, що може підтверджувати наявність у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та права на пільги відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Разом з цим, вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв'язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.
Оскільки відповідач не надав до суду письмових доказів, у тому числі документів, визначених листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142, які б звільняли його від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду, судом не встановлено наявності у позичальника права на пільги згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, посилання сторони відповідача про застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення зазначеного закону стосуються виключно мобілізованих позичальників та на спірні правовідносини не поширюються.
Оскільки позовні вимоги задовольняються частково, судовий збір слід стягнути з відповідача пропорційно задоволених вимог відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 4, 12, 19, 137, 141, 258, 259, 265, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Незамай Аліни Дмитрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» : заборгованість за договором про споживчий кредит № 5513598 від 06.04.2023 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в сумі 39 275 грн.; заборгованість за договором позики № 4681783 ( за фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 18.09.20243 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 , 3787,50 грн., а всього заборгованість за вказаними договорами в розмірі 43 062 ( сорок три тисячі шістдесят дві) гривні 50 копійок, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2602 ( дві тисячі шістсот дві) грн. 46 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене повністю або частково безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_5 в АТ «ТАСкомбанк»; адреса для листування: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд.2, поверх 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя І.В. Карімов