Справа № 636/8325/25 Провадження 1-кп/636/1557/25
29.09.2025 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у спрощеному провадженні, за відсутності учасників судового провадження, без проведення судового розгляду, в судовому засіданні, обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12025226090000028, внесеному 04 квітня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно обвинуваченої
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки с. Куріньки Великобурлуцького району Харківської області, громадянки України, заміжньої, із вищою освітою, непрацюючої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимої,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України,
встановив:
До суду надійшов обвинувальний акт щодо вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України ОСОБА_3 з клопотанням прокурора ОСОБА_4 про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акту додані:
-письмова заява підозрюваної, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта в спрощеному провадженні;
-матеріали досудового розслідування, в тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
В порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_3 не затримувалася.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , з початку вторгнення збройних сил рф на територію України, тобто з 24.02.2022, перебувала в сел. Великий Бурлук Куп'янського району Харківської області, тобто на території, яка знаходилась під тимчасовою окупацією держави - агресора рф.
На початку серпня 2022 року, більш точну дату вчинення кримінального правопорушення за об'єктивних причин встановити не виявилось можливим, діючи зі злочинним умислом, направленим на співпрацю з представниками збройних сил російської федерації, та з метою надання допомоги ворожій державі, спрямованої на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній, економічній та інформаційній безпеки України, за власним бажанням, добровільно, надала згоду на зайняття посади в організації окупаційної влади, де у подальшому, була призначена на посаду «и.о бухгалтера отдела по социальной работе Государственного учереждения Териториальний центр социального обслуживания (предоставления социальних услуг) Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области» створеного окупаційною адміністрацією держави-агресора російської федерації «Временной гражданской администрацией Купянского района Харьковской области» на території, Великобурлуцької селищної ради, Куп?янського району Харківської області.
Після чого, ОСОБА_3 , перебуваючи на вказаній посаді у приміщенні адміністративної будівлі Великобурлуцької селищної ради розташованої за адресою: Харківська область, Куп?янський район, сел. Великий Бурлук, вул. Центральна 2-А, виконувала свої функціональні обов'язки, а саме: проводила розрахунки в потребах відділу.
Умисні дії ОСОБА_3 суд кваліфікує як кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 2 ст. 111-1 КК України, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин суд не досліджував, відповідно до вимог ч. 2 ст. 382 КПК України.
Викладені судом обставини, встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками судового провадження, під час досудового розслідування підозрювана ОСОБА_3 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акту за її відсутності.
Обвинувачена ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідженням доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд бере до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, враховує відомості про особу обвинуваченої, її вік і стани здоров'я: ОСОБА_3 є громадянкою України, має вищу освіту, не працює, заміжня, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має задовільний стан здоров'я, не є особою з інвалідністю, за місцем проживання характеризується задовільно, раніше несудима.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, передбаченою ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду власних дій, наявності відчуття жалю за вчинене, розуміння наслідків своїх дій.
Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, а також враховуючи дані про особу обвинуваченої, її вік, стан здоров'я, сімейний стан, суд вважає за можливе, призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги в межах санкції відповідної частини статті без конфіскації майна.
Суд приймає до уваги правову позицію, сформульовану у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року по справі № 344/16025/18, а саме, рішення суду про позбавлення права займатись певною діяльністю має бути чітко і ясно сформульовано в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст. 55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов'язане вчинення кримінального правопорушення.
Суд вважає за можливе не призначати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Згідно ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Оскільки вказане покарання у виді конфіскації майна санкцією ч. 2 ст. 111-1 КК України встановлене як додаткове, суд приходить до висновку про можливість не застосовувати його відносно ОСОБА_3 , враховуючи обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків. Також суд приймає до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні некорисливого кримінального проступку, будь-якої матеріальної вигоди в результаті вчинення своїх протиправних дій не отримала.
Суд вважає, що таке покарання є дійсно необхідним, справедливим і цілком достатнім для виправлення винного і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також відповідатиме цілям та меті покарання.
Цивільний позов не заявлений, судові витрати та речові докази відсутні.
Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_3 не обирався.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, без конфіскації майна.
Речові докази у кримінальному провадженні:
-«РАСЧЕТ плановых поездок служебного автомобиля ВА321013 на сентябрь 2022 г. Для проверки качества обслуживания социальным рабочим подопечных территориального центра выдачи гуманитарной помощи необходимо на сентябрь м-ц 2022 г 150,0 литров», на 1 арк. - .- залишити в матеріалах кримінального провадження;
-лист «Исполняющему обязаности главы Великобурлукского территориального управления военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области ОСОБА_6 » на 1 арк, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
На підставі ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Суддя ОСОБА_1