Справа № 308/13343/25
1-кп/308/1095/25
29 вересня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202507103001678 від 02.09.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
До Ужгородського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт (з додатками) у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202507103001678 від 02.09.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.09.2025 року призначено підготовче судове засідання.
29.09.2025 прокурором подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обраний раніше слідчим суддею запобіжний захід закінчується. При цьому, на думку прокурора, існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його підзахисний визнає свою вину, а ризики зазначені наведені в клопотанні є необгрунтованими.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Дослідивши клопотання, заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Як вбачається з пояснень сторони обвинувачення, на стадії досудового розслідування щодо ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 60 560, 00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст.315КПКУкраїни під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст.199 цього Кодексу обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Судом вже було наведено, що з пояснень сторони обвинувачення вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 було обґрунтованість підозри, вагомість доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також відомості щодо особистості обвинуваченого. Аналогічні посилання, як підставу застосування запобіжного заходу, наведено прокурором і у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Однак, на думку суду, останній, діючи як суд встановлений законом для розгляду справи по суті, не має право на стадії підготовчого розгляду вирішувати такі питання - як обґрунтованість підозри чи вагомість доказів. Дані категорії можуть були лише предметом оцінки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що суддя не може приймати участь в розгляді справи як такий, що вже надав відповідні висновки, щодо доказів в порядку ст. 94 КПК України, та обґрунтованості підозри, що межує з доведенням винуватості. Тим більше, ці висновки також ґрунтуються і на загальних засадах кримінального провадження, визначених положеннями статей 17, 22, 23, 26 КПК України.
Тож суд, оцінуючи клопотання прокурора, бере лише до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку судом, встановленим законом, було надано відповідні висновки - наявність обґрунтованої підозри та вагомість доказів саме для продовження запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.
У відповідності до ст.177КПКУкраїни метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1.переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2.знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3.незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4.перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5.вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Суд вважає встановленими та доведеними стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України,: а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 за ступенем тяжкості відноситься до тяжких злочинів, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останній може переховуватися від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Окрім того, суд враховує також, що ОСОБА_4 раніше судимий вироком Ужгородського міськрайонного суду від 17.10.2022 за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України приєднано покарання Никопольського суду Дніпропетровської області від 10.03.2021 року та остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 10 днів позбавлення волі, звільнений у зв'язку з відбуттям строку покарання.
Суд, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, враховуючи що докази по кримінальному провадженню в повному обсязі не зібрано, вважає, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може впливати на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показань на його користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, суд вважає, що з огляду на особу обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності, реальним є ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.(п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.)
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику, передбаченого ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Суду не надано достатньо доказів на підтвердження тих обставин, які б свідчили про наявність необґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину та наявність підстав вважати, що ОСОБА_4 залишаючись на волі, не буде ухилятись від суду.
Крім того, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_4 під вартою, що обумовлено необхідністю завершення судового розслідування у кримінальному провадженні та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з триманням під вартою на більш м'який запобіжний захід, оскільки такий обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який вчинено в умовах воєнного стану, крім того судом на даний час не закінчено розгляд.
Отже, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення з врахуванням усіх характеризуючих даних його особи на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою його застосування.
Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст.5Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховуючи тяжкість злочину, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, а також те, що на даний час судовий розгляд у даному кримінальному провадженні не завершено, ризик передбачений ст.177 КПК України, у зв'язку з якими відносно останнього обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою не зменшився, а менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання ОСОБА_4 покладених на нього згідно кримінально-процесуального законодавства України обов'язків, а тому суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу та необхідним продовжити йому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 314, 376, 392 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на період судового розгляду, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, а саме до 26 листопада 2025 року включно.
Визначений раніше ухвалою слідчого судді 05.09.2025 року розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок - залишити без змін.
Роз'яснити, що обвинувачений ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду на їх першу вимогу;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну до органів ДМС України в Закарпатській області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом прокурора, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору і надіслати начальнику ДУ «Закарпатська установа виконання покарань № 9».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 29.09.2025 о 16 год. 40 хв.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1