Головуючий І інстанції: О.О. Кукоба
29 вересня 2025 р. Справа № 440/3511/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025, по справі № 440/3511/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії ГУПФ України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022, 2023, 2024 роки з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати ГУПФ України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 з 18.02.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022, 2023, 2024 роки.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 02.01.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2022, 2023, 2024 роки) у розмірі 15057,09 грн., та провести виплату з урахуванням фактично сплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилався на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права, зазначав, що оскільки позивачці з 2010 отримує пенсію, для розрахунку пенсії за віком взято показник середньої заробітної плати, який застосовувався при визначенні розміру пенсії за вислугу років, тобто показник за 2014-2016 роки, який був проіндексований відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України № 1058-IV. Показник середньої заробітної плати. Який використовується для індексації пенсії з 01.03.2024 року становить 7994,47 грн. та застосовується при первинному призначенні пенсії у 2025 році, а не при перерахунку пенсії, тобто при переході з одного виду пенсії на інший. Апелянт зазначив, що позивачка скористалася правом на первинне призначення пенсії у 2010 році.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 з 14.07.2010 отримувала пенсію за вислугу років як працівнику освіти відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Із 02.01.2025 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розрахунок пенсії за віком здійснено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки.
На звернення позивача щодо застосування показника середньої заробітної плати для обчислення пенсії від 18.02.2025 відповідач листом від 03.03.2025 №3771-2993/С-02/8-1600/25 повідомив про відсутність підстав для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022-2024 роки.
Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернулася до суду із даним позовом.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням саме цього виду пенсії, тобто, за 2022-2024 роки.
Частиною 2ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У свою чергу, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) передбачалась можливість призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з п. "е" ст. 54 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 01 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 01 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 01 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV(в редакції, чинній на момент переведення позивача на пенсію за віком) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 01 січня 2028 року - не менше 35 років.
Із матеріалів справи встановлено, що з 14.07.2010 позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
02.01.2025 позивачу вперше була призначена пенсія за віком у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, із урахуванням висновків Верховного Суду України, сформованих у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), у даному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3ст. 45 Закону № 1058-IV, оскільки Закон № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років, та в подальшому позивач виявив бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Таким чином, при обчисленні пенсії в порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мав бути врахований показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.02.2019 у справі № 265/7301/16-а, від 09.12.2019 у справі № 265/5293/17, від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а (2-а/175/86/16).
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що при обчисленні позивачу пенсії за віком з 02.01.2025 на підставі норм Закону № 1058-IV пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням саме цього виду пенсії, тобто, за 2022-2024 роки.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 по справі № 440/3511/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло