Справа № 308/16122/24
17 вересня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Дегтяренко К.С.,
при секретарі судового засідання Сапронова А.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Ужгороді в приміщенні суду заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Радь Івана Івановича про забезпечення доказів у цивільній справі за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Радь Івана Івановича до ОСОБА_2 та Акціонерного товариства «Таскомбанк» про скасування рішення щодо державної реєстрації прав та визнання договору купівлі продажу недійсним,-
встановив:
В провадженні Ужгородського міськрайонного суд Закарпатської області перебуває вказана цивільна справа.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 листопада 2024 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
06 березня 2025 року представником позивача ОСОБА_1 адвоката Радь Івана Івановича подано заяву про забезпечення доказів, а саме просить витребувати від:
-приватного нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу Деяк Катерини Каролівни оригінал висновку про вартість предмету іпотеки визначену субектом оціночної діяльності серія та номер: б/н, виданий 24.06.2021, видавник ТОВ «Вектор оцінки», код 38671351, оцінювач ОСОБА_3 ;
-АТ «Таскомбанк» оригінал повідомлення іпотеко держателя про вручення рекомендованого поштового відправлення з відміткою про вручення адресату, номер 88017 0882244 4 від 12.07.2021 року, видавник АТ «Укрпошта», Київ-32, вручено 20.07.2021 року.
В підготовче судове засідання 17 вересня 2025 року:
-позивач та її представник позивача не з'явився, через канцелярію суду адвокат подав заяву згідно якої просить розгляд справи провести у їх відсутності, заяву про забезпечення доказів просить задовольнити;
-представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, адвокат подав заяву згідно якої просить розгляд провести у їх відсутності, призначити справу до розгляду по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Розглянувши вказану заяву про забезпечення доказів, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Частина 1 ст. 117 ЦПК України містить перелік вимог до заяви про забезпечення доказів, зокрема у заяві необхідно зазначити докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
Разом з тим, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку ст.ст.116-119 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи у відповідності до ст.84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №367/6751/18-ц (провадження №61-23322св19) викладено наступну правову позицію: "Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України). Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Разом з цим, згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом".
Таку ж правову позицію щодо вирішення судами питання про забезпечення доказів висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові 11.03.2020 року у справі №9901/608/19, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №9901/845/18.
Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв'язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.
Натомість, механізм витребування доказів - це спосіб сприяння стороні в отриманні тих чи інших доказів, які вона не може отримати самостійно.
Отже, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (ст.ст.116-117 ЦПК України) та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно (ст.84 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів, посилаючись на те, що витребувані документи захищаються банківською таємницею та в позивача відсутня самостійна можливість самостійного їх отримання, такі можуть бути витребувані виключно судом. При цьому заявник не обґрунтовує свою заяву тим, що запитувані документи можуть бути втрачені або збирання таких доказів стане згодом неможливим чи утрудненим та не надає доказів на підтвердження таких обставин.
За таких обставин, враховуючи, що підстав допускати, що засіб доказування може бути втрачений чи збирання доказів стане неможливим у суду немає, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів.
Щодо призначення справи до судового розгляду по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.198 ЦПК України підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 цього розділу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог ст.198 ЦПК України підстави для відкладення підготовчого засідання відсутні.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду, закриття провадження у справі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Підстав для залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі немає.
Згідно з п.15 ч.2 ст.197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.2 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Тому суд вважає, що у підготовчому засіданні вирішено питання про всі процесуальні дії, які необхідно вчинити до закриття підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, а тому підготовче засідання підлягає закриттю, а справа призначенню до судового розгляду по суті.
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 131, 197, 200, 223, 258, 260, 261 ЦПК України, суд -
постановив:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Радь Івана Івановича про забезпечення доказів відмовити.
Закрити підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Радь Івана Івановича до ОСОБА_2 та Акціонерного товариства «Таскомбанк» про скасування рішення щодо державної реєстрації прав та визнання договору купівлі продажу недійсним.
Призначити справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за адресою(88000, м.Ужгород, вул.Загорська, 53) на 23 жовтня 2025 року о 09 год. 30 хв..
Про дату, час та місце проведення судового засідання у справі повідомити учасників справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали було складено та оголошено 22.09.2025 року.
Суддя Дегтяренко К.С.