29 вересня 2025 р. Справа № 520/5777/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 14.07.25 по справі № 520/5777/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
-визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий органом 6345 від 23.09.2020 р.; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
-визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення звернення до Куп'янського РУП ГУНП в Харківській області для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий органом 6345 від 23.09.2020 р.; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адресареєстрації: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий органом 6345 від 23.09.2020 р.; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомити Куп'янський РУП ГУНП в Харківській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 (( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий органом 6345 від 23.09.2020 р.; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії- відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій.
Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивач, в якому зазначає, що справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними, .резервістами пр'авил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за відсутності та подала про це відповідну заяву, розглядаються відповідно до ст.279-9 КУпАП.
Заява про визнання правопорушення подається у довільній формі до ТЦК та СП, у якому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, перебуває або знята (виключена) з військового обліку особисто, під час безпосереднього відвідування або в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Станом на 25.08.2025 р. вищевказана заява від ОСОБА_1 не надходила, тобто на переконання відповідача підстав для винесення постанови та зняття з розшуку немає.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що представнику позивача, в межах договору про надання правової допомоги, відповідно до інформації отриманої від Позивача (клієнта) стало відомо, що в останнього у застосунку Резерв + міститься припис про порушення військового обліку (копія ВОД із резерв+ додається).
При цьому клієнт (Позивач), зауважив, що правила військового обліку не порушував, оновився в застосунку Резерв+ вчасно, згідно положень ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» (про що свідчить відповідна відмітка у ВОД Резерв+) та ні повісток (в т.ч. повідомлень із Укрпошти про їх надсилання в телефонному чи паперовому режимі не отримував), ні постанов щодо притягнення до адміністративної відповідальності щодо нього не складалось.
Тому, з метою перевірки наданої Позивачем інформації та задля захисту прав та свобод інтересів клієнта представник Позивача звернувся із адвокатським запитом № 03.02.2025-1 від 03.02.2025 року (копія запиту додається) до Відповідача, де просить:
надати інформацію про наявність порушень правил військового обліку з боку Позивача та у випадку наявності таких порушень належним чином засвідчені докази таких порушень;
надати інформацію, щодо суті таких порушень та в чому вони полягають;
чи притягувався до адміністративної відповідальності Позивач.
Також, вищевказаним адвокатським запитом, просилось у випадку відсутності кваліфікації, складу адміністративного правопорушення, а також відкритої адміністративної справи й винесеної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності виключити інформацію про порушення правил військового обліку з боку Позивача із Єдиного реєстру державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На вищевказаний адвокатський запит Відповідач надав відповідь від 10.02.2025, року № 91, згідно якої:
- ОСОБА_2 (Позивач) перебуває у розшуку;
-Позивач був визнаний порушником, оскільки не з'явився по повістці № 297424 на 14.10.2024 р., яка сформована 04.10.2024 року за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
-Позивач визнаний таким, що скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. З ст. 210-3 КУпАП.
-Позивачу необхідно з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. З ст. 210-1 КУпАП ;
Позивач вказує на необґрунтованість таких висновків та неправомірність дій відповідача, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов позивача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до п. 1 абз. 2 , п.п. 3 абз. 8 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом: відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Абзац 4 пункту 9 статті 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вказує, що у разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Згідно п. 2 ст. 1 Додатку 2 року Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ №1487 від 30,12.2022 року призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових: документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 21,23,24, 34, п.п. 2 п. 41 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 рокуз а викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються:
перешкода стихійно о характеру, хвороба громадянина. воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протято .і трьох днів від визначених у повістці дати І часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправлення з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів,Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання: особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та : соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;:;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи: день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом 'порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, суд першої інстанції вірно зробив висновок, що ОСОБА_1 порушив вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (вищевказані норми), та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.З ст.210-1 КУнАП, тому був автоматично за допомогою Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів «Оберіг» з 27.11.2024р. поданий у розшук до КВП в Харківській області
Стосовно суті адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
04.10.2024 централізовано за допомогою Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів «Оберіг» сформовано електронну повістку №297424 військовозобов'язаному ОСОБА_1 про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 14.10.2024 року для звірки даних. Вищевказана повістка була направлена засобами поштового зв'язку AT «Укрпошта» гр. ОСОБА_1 за адресою мешкання ( АДРЕСА_2 ).
Відповідно до інформації AT Укрпошти (довідка про причини повернення Ф20) повістка була доставлена, але не отримана за відсутності адресата за вказаного адресою, та повернута за місцем обслуговування 13.10.2024 року.
Як встанволено судом першої інстанції, поважних причин неприбуття по повістці ОСОБА_1 не надав.
Відповідно до п.41 Постанови КМУ № 560 повістка вважається врученою, тому ОСОБА_3 бук автоматично за допомогою ЄДРПВР «Оберіг» 27.11.2024 р. поданий у розшук до КВП в Харківській області.
Слід зазначити, що вказаною бездіяльністю ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 1 пп 2) Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 р №1487»(зі змінами), абз. 2.ч. 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.З ст.2101 КУпАП.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 не повідомив до ІНФОРМАЦІЯ_2 про зміну місця фактичного проживання та не став на військовий облік (зареєстрований: АДРЕСА_3 , фактично проживає: АДРЕСА_2 ).
Отже, колегія суддів вважає, що вказаною бездіяльністю ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.8. п.1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 № 1487 (зі змінами), абз.8 ч.З, абз.б ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», чим вчинив Правопорушення, передбачене ч.З ст.210 КУпАП.
Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року по справі № 520/5777/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 по справі № 520/5777/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова