Головуючий І інстанції: Заічко О.В.
29 вересня 2025 р. Справа № 520/7609/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - Каверіна Сергія Миколайовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025, по справі № 520/7609/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати, компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з лютого 2017 року по день фактичної виплати;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахування та невиплати, компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з лютого 2017 року по день фактичної виплати 08.02.2025року;
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у задоволені позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення, прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначала про не врахування судом першої інстанції того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні ст. 7 Закону України №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Верховний Cуд у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 дійшов висновку, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Листом від 17.03.2023 № 09/40/99-25-Вх. ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) позивачці повідомлено про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2023 № 520/9403/24. Проведено перерахунок та виплату індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 включно з урахуванням базового місяця січень 2008 в сумі 49654,96 грн.
Фактична виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 ОСОБА_1 здійснена 08.02.2025 в сумі 49654,96 грн., що підтверджується випискою Акціонерного Товариства комерційного банку «Приват Банк».
Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум грошового забезпечення, позивачка звернулась до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності звернення позивача до відповідача із заявою про виплату компенсації.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ) визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІкомпенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Статтею 3 Закону №2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Крім того, згідно зі ст. 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, дія якого поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Відповідно до п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Статтею 1 Закону №2050-ІІІ передбачено, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
У п. 4 Порядку №159 вказано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Таким чином, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19 та від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
Із матеріалів справи встановлено, що фактичну виплату позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 відповідач на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 по справі № 520/9403/24 здійснив лише 08.02.2025.
З огляду на наявність факту несвоєчасної виплати позивачу грошового забезпечення з 01.02.2017 по 08.02.2025, суд доходить висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Стосовно висновку суду першої інстанції, згідно з яким необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, колегія суддів зазначає наступне.
Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у рішенні від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 сформульовано висновки про те, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону№ 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Таким чином, невиплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 01.02.2017 по 08.02.2025, виплаченого 08.02.2025 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 по справі № 520/9402/24 свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення з 01.02.2017 по 08.02.2025, має нараховуватися в місяці, в якому проведено виплату, а відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у виплаті такої компенсації не є обов'язковою умовою для виплати такої компенсації.
За наведеного вище правового регулювання та висновків Верховного Суду у справі № 560/8194/20, колегія суддів вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Таким чином, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Каверіна Сергія Миколайовича - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі № 520/7609/25 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченого 08.02.2025 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 по справі №520/9403/24 за період з 01.02.2017 по 08.02.2025.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченого 08.02.2025 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 по справі № 520/9403/24 за період з 01.02.2017 по 08.02.2025.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов