23 вересня 2025 р.Справа № 520/17137/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Калиновського В.А. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 (головуючий суддя І інстанції: Садова М.І.) по справі № 520/17137/25
за позовом ОСОБА_1
до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, які полягають у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для перерахунку його пенсії з обрахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення від прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2018 року;
- зобов'язати Північно-східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення за посадою ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри від прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2023 року надбавки за особливості проходження служби відповідно до п.п.1 п.5 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 та премії відповідно до п.п.2 п.5 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 за відповідною посадою, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 відмовлено у відкритті провадження.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на виконання судового рішення у справі № 520/7953/24 відповідач підготував та направив до пенсійного органу оновлену довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , в якій вірно обчислив лише основні складові грошового забезпечення, тоді як додаткові види грошового забезпечення визначені з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Посилаючись на постанову Верховного Суду у зразковій справі № 380/19324/23 вважає, що правильно звернувся з новим позовом за захистом порушеного права, тоді як суд першої інстанції невірно встановив обставини справи, що призвело до помилкових висновків про відмову у відкритті провадження.
Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі - відповідач) не надало відзив на апеляційну скаргу.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 по справі № 520/7953/24 визнано протиправними дії Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства Юстиції, які полягають у відмові підготувати та надати до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023.
Зобов'язано Північно-східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства Юстиції підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії.
На виконання судового рішення, Північно-східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства Юстиції підготувало та направило до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновлену довідку № 22-1203/4.1/4.1.4/8-24 від 18.09.2024 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , в якій посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавку за вислугу років визначило шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, а розміри надбавки за особливості проходження служби та премію - у середніх розмірах, встановлених виходячи з розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним званням, розрахованих з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (а.с. 11).
Не погодившись із діями відповідача щодо розрахунку в довідці від 18.09.2024 щомісячних додаткових видів грошового забезпечення від прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2018, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позов у цій справі фактично спрямований на зобов'язання відповідача виконати інше судове рішення - рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 по справі № 520/7953/24, натомість вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності особи, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Завданням адміністративного судочинства в силу ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частина 1 ст. 170 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Ця частина статті передбачає, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише у чотирьох випадках, зокрема, пункт 1 визначає, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Застосовуючи цей пункт, адміністративний суд фактично вказує, що він не компетентний вирішувати вимоги заяви, оскільки відповідно до ст. 19 Конституції України він зобов'язаний діяти в межах повноважень, встановлених законом. Зазвичай заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, якщо спірні правовідносини не є публічно-правовими, або у спорі відсутній суб'єкт владних повноважень, або взагалі відсутній спір, тобто справа за заявою не належить до компетенції адміністративних судів.
Вказані висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 11.07.2023 у справі № 640/17196/21.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є дії Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, які полягають у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для перерахунку його пенсії з обрахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення від прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2018 та зобов'язання виготовити таку довідку.
Суд першої інстанції вважав, що, звертаючись з цим позовом, ОСОБА_1 фактично не погодився з діями відповідача, вчиненими на виконання судового рішення у справі № 520/7953/24.
Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 по справі № 520/7953/24 зобов'язано Північно-східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства Юстиції підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії.
На виконання судового рішення, відповідачем виготовлено оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 № 22-1203/4.1/4.1.4/8-24 від 18.09.2024, в якій додаткові види грошового забезпечення та премії зазначені, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 замість прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023.
Апелянт вважає, що невірне зазначення відповідачем додаткових видів грошового забезпечення у довідці, виготовленій на виконання судового рішення є підставою для звернення до суду з новим позовом.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не погоджується саме із розміром розрахункової величини, з якої обраховані додаткові види грошового забезпечення, а не з їх відсотковим значенням.
В свою чергу, суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення від 26.08.2024 по справі № 520/7953/24 вирішував питання щодо правомірності застосування відповідачем розрахункової величини для визначення грошового забезпечення, зокрема, у відношенні до осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України - прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 та дійшов висновку про те, що такі дії є незаконними.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції зобов'язав відповідача підготувати довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 із визначенням посадового окладу і окладу за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
В свою чергу, розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії прямо залежать від розміру посадового окладу, окладу за спеціальне звання та відсоткової надбавки за вислугу років.
Таким чином, у разі збільшення розмірів основних видів грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно змінюються і розміри додаткових видів грошового забезпечення, які обраховуються виходячи з розмірів змінених основних видів грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 р. у справі № 686/23317/13-а.
Згідно ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що у разі незгоди позивача з розміром додаткових видів грошового забезпечення, розрахунок яких зроблено відповідачем на виконання рішення суду, останній не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою, в порядку статей 382, 383 КАС України.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити ст. 129-1 Конституції України.
Натомість, доводи апелянта про те, що невідповідність складових грошового забезпечення, визначених у довідці, складеній відповідачем на виконання судового рішення з огляду на застосування останнім прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 є підставою для звернення до суду з новим позовом колегія суддів вважає помилковими.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду у зразковій справі № 380/19324/23 колегія суддів відхиляє, оскільки правовідносини у цій справі не є тотожними справі, що розглядається.
Так, в межах справи № 380/19324/23 Верховний Суд надавав оцінку діям суб'єкта владних повноважень щодо зменшення розмірів надбавки за особливості проходження служби та премії у відсотковому значенні під час виготовлення оновленої довідки на виконання судового рішення та їх невідповідність середнім розмірам надбавок та премій, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.
Водночас, у справі, що розглядається відповідачем виготовлено оновлену довідку станом на 01.01.2023 із зазначенням відсоткових значень надбавки за особливості проходження служби та премії саме у середніх розмірах, про що зазначено у довідці та не заперечується позивачем.
Разом з тим, спірні складові грошового забезпечення обраховані, виходячи зі зменшеного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме такого, що встановлений законом станом на 01.01.2018.
З урахуванням того, що питання розрахункової величини для визначення грошового забезпечення позивача охоплюється рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 по справі № 520/7953/24 та належить до предмета його виконання, заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду в іншій справі, що набрало законної сили, та у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов'язати відповідача вчинити тотожні дії.
Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження з підстав, передбачених ч. 1 ст. 170 КАС України.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 по справі № 520/17137/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді В.А. Калиновський А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 29.09.2025 року