29 вересня 2025 р. Справа № 520/29622/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 (суддя: Волошин Д.А., м. Харків) по справі № 520/29622/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області
про перерахунок пенсії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі також - відповідач, ГУПФУ в Херсонській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 21 серпня 2024 року № 204750016874, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати з 02 травня 2022 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з 02 травня 2022 року зарахувати до страхового стажу періоди її роботи з 24.11.2008 по 26.07.2013, з 09.09.2013 по 03.03.2015, з 20.03.2015 по 20.02.2017, з 21.02.2017 по 12.02.2018 та з 13.02.2018 по 01.12.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з 02 травня 2022 року врахувати довідку про заробітну плату, що видана АО «КБ НАВИС», отриману за періоди роботи, починаючи з листопада 2008 року по 2023 рік;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за віком ОСОБА_1 в межах суми стягнення за один місяць;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, буд. 6,м. Херсон, 73028, ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 21.08.2024 № 204750016874 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.08.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в даній справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області суму сплаченого судового збору в розмірі 1 453,44 грн (одна тисяча чотириста п'ятдесят три гривні 44 копійки).
Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій визначає, що адміністративним судом при прийнятті рішення були не повністю з'ясовані обставини справи, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що період роботи з 24.11.2008 по 16.06.2023 на підприємствах, які розташовані на території Російської Федерації не зараховано до страхового стажу, оскільки Україна з 19.06.2023 припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Таким чином, відсутні підстави для зарахування страхового стажу в Російській Федерації.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позивного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач 13.08.2024 звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області було розглянуто заяву позивача та прийнято рішення №204750016874 від 21.08.2024 про відмову позивачу в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 29 років. (а.с. 38-40)
У рішенні зазначено, що згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу: з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років. Необхідний пенсійний вік - 60 років, вік заявника становить - 62 роки 3 місяці 12 днів. Згідно наданих документів та відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 27 років 11 місяців 22 дні. Позивач на дату звернення за призначенням пенсії за віком не працює.
Також, у рішенні пенсійного органу зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки: за записом № 13 - № 15 період роботи з 24.11.2008 по 26.07.2013, за записом № 16 - № 18 період роботи з 09.09.2013 по 03.03.2015, за записом № 19 - № 20 період роботи з 20.03.2015 по 20.02.2017, за записом №21 - № 22 період роботи з 21.02.2017 по 12.02.2018, за записом № 23 - № 26 період роботи з 13.02.2018 по 16.06.2023, оскільки позивач у спірні періоди працювала на підприємствах, які розташовані на території Російської Федерації. Оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді, при призначенні пенсії до страхового стажу не можливо зарахувати періоди роботи (служби, навчання) на території РРФСР після 31.12.1991.
Позивач, не погодившись із вищевказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 204750016874 від 21.08.2024, звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що зміст оскаржуваного рішення та матеріали справи не містять відомостей щодо того, що ГУ ПФУ в Херсонській області у відповідності до положень частини 3 статті 44 Закону №1058-IV, пункту 4.2 Порядку №22-1 вчиняло будь-які дії для належної перевірки наявності в позивача права на зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу (за наявності записів про такі періоди в трудових книжках позивача) та відповідних документів для їх підтвердження, зокрема, витребовувало такі відомості, надсилало запити до компетентних органів, підприємств, тощо. Судом не встановлено обставин, за яких би вбачалося вчинення пенсійним органом (ГУ ПФУ в Херсонській області, як орган, що за принципом екстериторіальності визначений для розгляду заяви позивача про призначення пенсії) дій щодо належної перевірки документів, поданих позивачем, та встановлення інформації, необхідної для призначення позивачу пенсії за віком, до прийняття оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії за віком. Відповідачем таких відомостей до суду не подано.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №204750016874 від 21.08.2024.
Оскільки відповідачем не здійснено належну перевірку страхового стажу позивача, то, з метою належного захисту прав позивача в даній частині позовних вимог, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву позивача від 13.08.2024 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII " Про пенсійне забезпечення (в подальшому - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в подальшому - Закон № 1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.п. 23, 24 Порядку № 637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
Так спірні правовідносини виникли з приводу зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи на підприємствах розташованих на території Російської Федерації з 24.11.2008 по 26.07.2013, з 09.09.2013 по 03.03.2015, з 20.03.2015 по 20.02.2017, з 21.02.2017 по 12.02.2018 та з 13.02.2018 по 01.12.2022 згідно трудової книжки НОМЕР_2 .
13.03.1992 підписана багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація (далі - Угода).
Відповідно до ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для здійснення трудової діяльності документи і завірений, у встановленому на території Сторони виїзду порядку, їх переклад державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
При цьому, в силу п. 2 ст. 13 Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Таким чином, припинення участі в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, оскільки такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.
Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Однак, наразі (як на момент звернення позивача до пенсійного органу щодо врахування спірної довідки та призначення пенсії так і на момент звернення до суду) Україна, вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, а тому, Пенсійний орган не має можливості перевірити достовірність виданої довідки про заробітну плату позивача в спірний період.
Також, згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Порядок №22-1), довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Відповідно до положень абзацу 5 пункту 2.9 Порядку №22-1, документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, з огляду на те, що спірна довідка про заробітну плату АО «КБ НАВИС» подана позивачем до органу Пенсійного фонду України після 01 січня 2023 року та така довідка складена тільки в липні 2023 року, суд приходить до висновку, що така довідка підлягала легалізації у визначеному законодавством України порядку.
Однак, спірна довідка не була легалізована, що виключає правові підстави для зобов'язання пенсійного органу врахувати таку довідку без вчинення дій щодо перевірки наведеної в ній інформації. Позивачем не надано доказів подання до пенсійного органу спірної довідки, легалізованої у визначеному законодавством України порядку.
Окрім того, подана позивачем до суду першої інстанції разом з позовною заявою копія довідки про фактичну суму заробітку АО «КБ НАВИС» відрізняється від копії довідки про фактичну суму заробітку АО «КБ НАВИС», що подавалася позивачем до пенсійного органу разом з заявою про призначення пенсії, оскільки копія довідки, подана позивачем до пенсійного органу, не містить дати та вихідного номеру, на відміну від копії довідки, що подана позивачем до суду, яка містить відповідну дату та вихідний номер. (а.с. 116-117, 142-142) Так, матеріали справи свідчать, що позивачем подано до суду та до пенсійного органу копії спірної довідки про фактичну суму заробітку, що не є ідентичними.
Будь-яких відомостей та пояснень щодо відмінності копій довідки про фактичну суму заробітку АО «КБ НАВИС», що подавалися позивачем до пенсійного органу та до суду, позовна заява не містить. Також, матеріали справи не містять доказів подання позивачем до пенсійного органу довідки про фактичну суму заробітку АО «КБ НАВИС», аналогічної тій, що подана позивачем до суду разом з позовною заявою, тобто з наявністю в такій довідці відповідних дати та вихідного номеру.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо легалізації спірної довідки.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 3 статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1).
Згідно з пунктом 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, який призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
У постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд зазначив, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Вказана позиція також підтримана Верховним Судом у постановах від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03.06.2021 у справі №127/8001/17.
Отже, колегія суддів вважає, що належними та допустимими доказами, а саме трудовими книжками позивача підтверджуються періоди роботи позивача з 24.11.2008 по 26.07.2013, з 09.09.2013 по 03.03.2015, з 20.03.2015 по 20.02.2017,з 21.02.2017 по 12.02.2018 та з 13.02.2018 по 16.06.2023.
Однак, відповідач не зарахував спірні періоди роботи до страхового стажу позивача, наслідком чого стало прийняття оскаржуваного в даній справі рішення.
При цьому, зміст оскаржуваного рішення та матеріали справи не містять відомостей щодо того, що ГУ ПФУ в Херсонській області у відповідності до положень частини 3 статті 44 Закону №1058-IV, пункту 4.2 Порядку №22-1 вчиняло будь-які дії для належної перевірки наявності в позивача права на зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу (за наявності записів про такі періоди в трудових книжках позивача) та відповідних документів для їх підтвердження, зокрема, витребовувало такі відомості, надсилало запити до компетентних органів, підприємств, тощо.
Таким чином, з матеріалів справи не вбачається, за яких би обставин вбачалося вчинення пенсійним органом (ГУ ПФУ в Херсонській області, як орган, що за принципом екстериторіальності визначений для розгляду заяви позивача про призначення пенсії) дій щодо належної перевірки документів, поданих позивачем, та встановлення інформації, необхідної для призначення позивачу пенсії за віком, до прийняття оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії за віком. Відповідачем таких відомостей до суду не подано.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про необхідність скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №204750016874 від 21.08.2024.
Крім того, колегія суддів зазначає, що оскільки відповідачем не здійснено належну перевірку страхового стажу позивача, то, з метою належного захисту прав позивача в даній частині позовних вимог, суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву позивача від 13.08.2024 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 по справі № 520/29622/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова