26 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/8524/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований: АДРЕСА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 9 календарних років вислуги військової служби;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований: АДРЕСА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 9 календарних років вислуги військової служби з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44 з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований: АДРЕСА_1 середній заробіток за період остаточного розрахунку з 08.04.2025 по дату набрання рішенням суду законної сили відповідно до ст. 116, 117 КЗпП України, але не більше половини розміру доплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не виплачено йому при звільненні одноразової грошової допомоги.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити та зазначає, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов'язується із наявністю у військовослужбовця календарної вислуги 10 років і більше. Однак, на час звільнення зі служби у позивача не було 10 календарних років вислуги на момент звільнення йому не здійснювалася виплата 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби. Інші вимоги є похідними вимогами і також не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.04.2025 №143 позивача з 08.04.2025 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення. Зокрема, у даному наказі зазначено, що вислуга років у Збройних Силах України станом на 08.04.2025 становить: календарна - 09 років 09 місяців 00 днів; пільгова - 02 роки 08 місяців 20 днів; загальна - 12 років 05 місяців 20 днів.
В грошовому атестаті позивача від 07.04.2025 №0704/7 інформація про виплату останньому одноразової грошової допомоги в рані звільнення з військової служби відсутня.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до вимог статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно частини першої статті 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: у зв'язку із закінченням строку контракту; за віком; у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця); у зв'язку із виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31 Закону України "Про розвідку"; з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку"; у зв'язку з неможливістю призначення на іншу посаду в разі прямого підпорядкування близькій особі; у зв'язку з відкликанням мандата на право здійснення військової капеланської діяльності; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", під час дії особливого періоду та воєнного стану; за угодою сторін - у разі набуття військовослужбовцем права на пенсію за вислугу років; у зв'язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим; у зв'язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Аналогічне положення закріплено в абзаці четвертому пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - Постанова № 393), згідно з яким: військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та осіб, зазначених в абзаці дев'ятому цього пункту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, здійснюється відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону 2011 у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Суд враховує, що Верховний Суд у справі № 822/3008/17 зробив наступні правові висновки: «Приймаючи рішення про задоволення позову, апеляційний суд зазначив, що ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше. Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, та вважає за необхідне вказати на наступне. Із системного аналізу наведених у розділі ІІІ цієї постанови правових норм вбачається, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше». Таким чином, в частині другій статті 15 Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги. Наведена правова позиція вже була викладена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, і колегія суддів не знаходить підстав для відступлення від такої позиції. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, загальна вислуга років на час звільнення ОСОБА_1 становила 13 років 00 місяців 03 дні, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана. Оскільки інші підстави відмови, крім недостатності років вислуги, у призначенні грошової допомоги відсутні, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач має право на таку виплату.»
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.04.2025 №143 позивача з 08.04.2025 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення. Зокрема, у даному наказі зазначено, що вислуга років у Збройних Силах України станом на 08.04.2025 становить: календарна - 09 років 09 місяців 00 днів; пільгова - 02 роки 08 місяців 20 днів; загальна - 12 років 05 місяців 20 днів.
Таким чином у позивача - 12 років вислуги, з них 9 календарної - тобто останнім виконано умову, а саме: наявність вислуги 10 років і більше.
Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 9 календарних років вислуги військової служби; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 9 календарних років вислуги військової служби.
При цьому не підлягає задоволенню вимога позивача здійснити нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 з огляду на те, що здійснення відрахування з нарахованої суми грошового забезпечення податків та зборів згідно чинного законодавства належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця.
Щодо позовних вимог про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період остаточного розрахунку з 08.04.2025 по дату набрання рішенням суду законної сили відповідно до ст. 116, 117 КЗпП України, але не більше половини розміру доплати одноразової грошової допомоги при звільненні, то суд розцінює останні, як передчасні, оскільки нарахування та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем ще не проведено, а суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 9 календарних років вислуги військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 9 календарних років вислуги військової служби.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 26.09.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО