29 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/3439/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
I. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач або ВЧ НОМЕР_1 ), в якому із врахуванням заяви про зміну предмету спору, просить:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі абзацу 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинами, у зв'язку з самостійним вихованням та утриманням дітей віком до 18 років;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі абзацу 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за сімейними обставинами, у зв'язку з самостійним вихованням та утриманням дітей віком до 18 років.
1.2. Ухвалою суду від 17.07.2025 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
1.3. 31.07.2025 року до суду надійшла заява про зміну предмета спору.
1.4. 18.08.2025 року до суду надійшов відзив на позов.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що він з 19.05.2025 року проходить військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 на посаді солдата 1 роти 5 взводу. Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 10.05.2023 року встановлено факт того, що Позивач самостійно виховує та утримує дітей - неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також розірвано шлюб між подружжям. Відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військовослужбовці, які самостійно виховують та утримують дитину за рішенням суду, підлягають звільненню з військової служби.
2.2. З метою належного догляду за своїми дітьми Позивач тричі подавав рапорти про звільнення з військової служби: 22 травня 2025 року, 27 травня 2025 року та 23 червня 2025 року. До останнього рапорту були додані усі необхідні документи, включаючи нотаріально посвідчені копії паспорта, військового квитка, свідоцтв про народження дітей, рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дітей, акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та інші документи, що підтверджують підстави для звільнення. Рапорт від 23 червня 2025 року разом із документами був вручений військовій частині НОМЕР_1 02 липня 2025 року, що підтверджується довідкою щодо доставки відправлення.
2.3. Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 06.08.2024 року № 531 «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України», розгляд рапорту щодо звільнення з військової служби має здійснюватися у строк не більше 14 днів із дня подання. Оскільки останній пакет документів був отриманий Відповідачем 02 липня 2025 року, останнім днем для реагування є 16 липня 2025 року. Проте станом на день звернення до суду рапорт не розглянутий, відповіді на адвокатські запити не отримано, що свідчить про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та порушення права Позивача на звільнення з військової служби.
2.4. У подальшому, після відкриття провадження командуванням Військової частини НОМЕР_1 листом від 16.07.2025 р. №693/43052 повідомлено про розгляд рапорту ОСОБА_1 від 23 червня 2025 р. та про відсутність підстав для його задоволення. Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що до рапорту не було додано договір між батьками дітей, а тому відсутні підстави для висновку про одноособове виховання. Відповідач вважає, що надані позивачем документи не є достатнім доказом того, що позивач може самостійно здійснювати виховання та утримання дітей, перебуваючи на військовій службі. Вважає, що відмова Військової частини НОМЕР_1 у звільненні позивача є протиправною, оскільки до рапорту були додані всі документи, що відповідають вимогам наказу Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170, який встановлює вичерпний перелік необхідних документів.
2.5. Твердження відповідача у відзиві на позов про відсутність договору між батьками та необхідність позбавлення матері батьківських прав не відповідають вимогам закону. Абз. 6 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наказ МОУ № 170 не вимагають надання батьківського договору чи доказів позбавлення батьківських прав. Для підтвердження підстав звільнення достатньо рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та копій свідоцтв про народження дітей, які позивач надав у повному обсязі. Додатково подані акт обстеження матеріально-побутових умов від 18.06.2025 № 66, довідка від 12.06.2025 № 254 та витяги з реєстру територіальної громади лише підтверджують безперервність та актуальність встановлених судом обставин.
2.6. Заперечення щодо неузгодженості адрес у документах спростовується офіційним фактом: рішенням № 86/3 від 29.03.2024 Кіцманської міської ради вул. Жовтнева була перейменована на вул. Іллі Міського. Відтак витяги з реєстру (де зазначено АДРЕСА_1 ) та акт обстеження (де вказано АДРЕСА_2 ) стосуються однієї адреси. У сукупності подані документи утворюють належну доказову базу, достатню для підтвердження проживання та реєстрації дітей.
Позиція відповідача
2.7. ВЧ НОМЕР_1 вважає позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
2.8. ОСОБА_1 звернувся із рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», посилаючись на те, що особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду. Однак з доданих до рапорту документів встановити безспірний факт виховання та утримання ОСОБА_1 дітей неможливо. Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 10.05.2023 у справі №722/818/23 встановлено факт самостійного виховання дітей станом на травень 2023 року, проте вказані документи у повній мірі не є доказом того, що ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , самостійно займається вихованням та утриманням дітей станом на момент подачі рапорту у травні-липні 2025 року.
2.9. Наголошує про обставини, які можуть виключати саму можливість тривалого проживання ОСОБА_1 із неповнолітніми дітьми та спростовують факт самостійного виховання та утримання дітей, а саме те, що він на даний час проходить дійсну військову службу в лавах Збройних Сил України. Окрім того, ОСОБА_1 не надано документів на підтвердження проживання та реєстрації за місцем проживання неповнолітніх дітей. У рішенні суду від 10 травня 2023 року зазначено про існування договору, укладеного 27.04.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідченого нотаріусом, яким визначено умови проживання дітей та участь батьків у їх вихованні. Проте даний договір не додано до поданого рапорту і відсутні підстави для висновку про те, що виховання здійснюється ОСОБА_1 одноосібно.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Так, відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який з 19 травня 2025 року проходить військову службу у Збройних Силах України у складі ВЧ НОМЕР_1 на посаді солдата 1 роти 5 взводу.
3.2. Згідно свідоцтва про народження від 12.11.2020 року ОСОБА_1 є батьком малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а згідно свідоцтва про народження від 14.12.2009 року є батьком неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
3.3. Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади, місцем проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є АДРЕСА_1 .
3.4. Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 10.05.2023 року, справа №722/818/23, яке набрало законної сили, встановлено факт самостійного виховання дітей, а саме неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Окрім цього, цим ж рішення розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
3.5. Також, у матеріалах справи наявний акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 18.06.2025 року, №66 згідно змісту якого, ОСОБА_1 проживає разом зі своїми дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 ), які перебувають на його утриманні.
При цьому в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 18.06.2025 року, №66 зазначено, що «У зв'язку із мобілізацією ОСОБА_1 з 19.05.2025 р. неповнолітні діти залишилися без батьківського піклування».
3.6. 27.05.2025 року та 23.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся із рапортом до командира 1 роти 5 взводу ВЧ НОМЕР_1 з проханням клопотати перед вищим командуванням про звільнення з військової служби на підставі абз. 6, п. 3, ч. 12, ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
До рапортів було додано: нотаріально посвідчена копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; нотаріально посвідчена копія військового квитка серії НОМЕР_2 ; нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 ; витяг з реєстру територіальної громади №2023/003265025; нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 ; витяг з реєстру територіальної громади №2023/003264828; нотаріально посвідчена копія рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 10.05.2023 року у справі №722/818/23 про встановлення факту, що має юридичне значення; нотаріально посвідчена копія акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 18.06.2025 року №66; нотаріально посвідчена копія довідки від 12.06.2025 року №254.
3.7. 16.07.2025 року ВЧ НОМЕР_1 за вих.№693/43052 надано відповідь ОСОБА_1 , в який зазначено, що його рапорт від 23.06.2025 року (зареєстрований 08.07.2025 року, за вх.№29729) розглянуто, та на даний час відсутні підстави для його задоволення, оскільки надані документи у повній мірі не є доказом того, що він, перебуваючи в Збройних силах України, може в повній мірі самостійно займатися вихованням та утриманням дітей станом на момент подачі рапорту у липні 2025 року.
ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
4.1. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
4.2. Згідно із статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
4.3. У Доповіді Європейської комісії “За демократію через право» «Про верховенство права» від 04.04.2011 року, дослідження №512/2009 наведені консенсуальні безумовні складник верховенства права, серед яких законність, включаючи прозору, з'ясовну (поясненну) та демократичну процедуру надання юридичної сили актам права.
Цей принцип, по-перше, означає, що слід неухильно додержувати приписів права. Ця вимога поширюється не лише на фізичних осіб, а й на органи, що їх наділено повноваженнями, публічні й приватні. Позаяк доконечна умова законності висувається до діяльності посадовців публічної влади, то вона також вимагає, щоб вони мали дозвіл на свої дії та діяли в межах наданих їм повноважень.
4.4. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
4.5. Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
4.6. Згідно із статтею 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII, в редакції станом на час виникнення спірних відносин,), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
4.7. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
4.8. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби).
4.9. Статтею 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
4.10. Так, підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану:
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
4.11. Згідно абзацу 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану:
- військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
4.12. Відповідно до частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
4.13. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України врегульований Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 (зі змінами) (далі - Положення № 1153).
4.14. Відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 12 Положення №1153, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
4.15. Пунктом 233 Положення №1153 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
4.16. Верховним Судом у постанові від 06.06.2024 року у справі №140/25460/23 констатовано, що розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, сімейних обставин або інших поважних причин, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
4.17. Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року, №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, у пункті 14 Додатку 19 (Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби) якої зазначено, що військовослужбовцями, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, зник безвісти, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України:
копія свідоцтва про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства (материнства) особи;
один із документів: копія свідоцтва про смерть одного з батьків, або копія рішення суду про визнання одного із батьків безвісно відсутнім, або оголошення померлим, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
4.18. У розділі ІІІ наказу Міністерства оборони України від 06.08.2024 року № 531 «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» зазначено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку (п.2). Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. …. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою (п.3).
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
5.1. Предметом розгляду у цій справі є рішення посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі абзацу 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинами, у зв'язку з самостійним вихованням та утриманням дітей віком до 18 років.
5.2. Отже, для вирішення цього спору суд має перевірити, чи має позивач право на звільнення із військової служби під час дії воєнного стану, чи реалізував він таке право шляхом звернення до ВЧ НОМЕР_1 із відповідним рапортом.
5.3. При цьому суд наголошує, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.
Щодо суті спору
5.4. Як встановлено судом вище, Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 10.05.2023 року, справа №722/818/23, яке набрало законної сили, встановлено факт самостійного виховання дітей, а саме неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Окрім цього, цим ж рішення розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
5.5. Також, у матеріалах справи наявний акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 18.06.2025 року, №66 згідно змісту якого, ОСОБА_1 проживає разом зі своїми дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 ), які перебувають на його утриманні.
При цьому в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 18.06.2025 року, №66 зазначено, що «У зв'язку із мобілізацією ОСОБА_1 з 19.05.2025 р. неповнолітні діти залишилися без батьківського піклування».
5.6. Раніше судом зверталося увагу на те, що згідно абзацу 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану:
- військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
5.7. Аналізуючи положення цієї норми Закону №2232-XII слід прийти до висновку, що окремою підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану є наявність рішення суду про те, що військовослужбовець самостійно виховує та утримує дитину.
При цьому суд звертає увагу, що таке рішення може бути ухвалено судом, під час проходження військовослужбовцем військової служби, тим самим створюючи право на звільнення із військової служби. Така воля законодавця, яка викладені у аналізуємій нормі.
5.8. Отже, підсумовуючи наведене слід прийти до висновку, що позивач, будучи батьком який самостійно виховує та утримує двох дітей, має право на звільнення із військової служби на підставі абзацу 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII.
5.9. У пункті 14 Додатку 19 (Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби) міститься вичерпний перелік документів, які військовослужбовець має подати разом з рапортом по команді для звільнення із військової служби, а саме:
копія свідоцтва про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства (материнства) особи;
один із документів: копія свідоцтва про смерть одного з батьків, або копія рішення суду про визнання одного із батьків безвісно відсутнім, або оголошення померлим, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
5.10. Аналізуючи положення цієї норми, слід прийти до висновку, що для звільнення на підставі абзацу 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовець разом з рапортом має подати: копію свідоцтва про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства (материнства) особи; та документ, який підтверджує, що особа самостійно виховує та утримує дитину, зокрема копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.
5.11. На реалізацію наведених положень законодавства України, 23.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся із рапортом до командира 1 роти 5 взводу ВЧ НОМЕР_1 з проханням клопотати перед вищим командуванням про звільнення з військової служби на підставі абз. 6, п. 3, ч. 12, ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
До рапортів було додано: нотаріально посвідчена копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; нотаріально посвідчена копія військового квитка серії НОМЕР_2 ; нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 ; витяг з реєстру територіальної громади №2023/003265025; нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 ; витяг з реєстру територіальної громади №2023/003264828; нотаріально посвідчена копія рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 10.05.2023 року у справі №722/818/23 про встановлення факту, що має юридичне значення; нотаріально посвідчена копія акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 18.06.2025 року №66; нотаріально посвідчена копія довідки від 12.06.2025 року №254.
5.12. Аналізуючи зміст рапорту та додатки до нього, слід прийти до висновку, що позивачем дотримано вимоги абзацу 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII та пункту 14 Додатку 19 (Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби) щодо подання необхідного переліку документів для звільнення із військової служби.
5.13. Однак, 16.07.2025 року ВЧ НОМЕР_1 за вих.№693/43052 надано відповідь ОСОБА_1 , в який зазначено, що його рапорт від 23.06.2025 року (зареєстрований 08.07.2025 року, за вх.№29729) розглянуто, та на даний час відсутні підстави для його задоволення, оскільки надані документи у повній мірі не є доказом того, що він, перебуваючи в Збройних силах України, може в повній мірі самостійно займатися вихованням та утриманням дітей станом на момент подачі рапорту у липні 2025 року.
5.14. Суд вважає таку відмову протиправною, необґрунтованою, такою, що суперечить встановленим вище обставинам та порушує права позивача та його дітей.
5.15. Згідно з пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення) закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право на їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Командири військових частин зобов'язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
5.16. Відповідно до пункту 241 Положення накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
5.17. Згідно з правовими нормами пункту 242 Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
5.18. Таким чином слідує, що право позивача на звільнення у зв'язку із здійснення виховання дитини (дітей) віком до 18 років кореспондується із обов'язком відповідача - військової частину НОМЕР_1 розглянути у встановленому порядку рапорт позивача та звільнити останнього з військової служби за вказаною підставою за наявності документів, які підтверджують це право.
5.19. У даному випадку у відповідача немає дискреційних повноважень, оскільки закон не передбачає будь-яких альтернативних варіантів рішення за наслідками вирішення рапорту військовослужбовця за встановлених судом обставин. Обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є ефективним та не суперечить закону (аналогічна позиція викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 року, справа №600/3214/23-а).
5.29. Крім цього, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
5.21. У силу своєї правової природи суд адміністративної юрисдикції не може та немає толерувати свавілля з боку суб'єкта владних повноважень, а навпаки зобов'язаний вживати необхідні заходи для припинення такого свавілля та відновлення порушеного права із врахуванням справедливої сатисфакції.
Для цього Кодекс адміністративного судочинства України надає суду право, окрім наведених у ньому способів захисту порушено права, приймати рішення, яким обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10 частина 2 статті 245 КАС України).
5.22. Суд не може бути стороннім спостерігачем за порушенням суб'єктом владних повноважень законодавства, оскільки це суперечить його екзистенційні ролі - встановлювати справедливість. Наведене вимагає від суду активної протидії свавіллю, шляхом застосування ефективних інструментів для відновлення порушеного права.
Констатація судом порушення права та подальше не усунення такого порушення, не є правосуддям та підриває довіру до суду.
5.23. У разі відсутності таких інструментів у законодавстві, суд має проявити власний розсуд та створити механізм, який забезпечить відновлення порушеного права, на засадах людиноцентризму та розумності.
5.24. За таких обставин, суд вважає, що цей позов підлягає задоволенню повністю, виходячи із аргументів, які наведені у мотивувальній частині цього рішення.
VІ. ВИСНОВКИ СУДУ
6.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
6.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
6.3. У цій справі судом встановлено, що позивач, будучи батьком який самостійно виховує та утримує двох дітей, має право на звільнення із військової служби на підставі абзацу 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII.
6.4. Позивачем дотримано вимоги абзацу 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII та пункту 14 Додатку 19 (Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби) щодо подання необхідного переліку документів для звільнення із військової служби.
6.5. Право позивача на звільнення у зв'язку із здійснення виховання дитини (дітей) віком до 18 років кореспондується із обов'язком відповідача - військової частину НОМЕР_1 розглянути у встановленому порядку рапорт позивача та звільнити останнього з військової служби за вказаною підставою за наявності документів, які підтверджують це право.
У даному випадку у відповідача немає дискреційних повноважень, оскільки закон не передбачає будь-яких альтернативних варіантів рішення за наслідками вирішення рапорту військовослужбовця за встановлених судом обставин. Обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є ефективним та не суперечить закону (аналогічна позиція викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 року, справа №600/3214/23-а).
6.6. За таких обставин, суд вважає, що цей позов підлягає задоволенню повністю.
VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
7.1. Відповідно до змісту позову, позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу, які він поніс внаслідок розгляду цієї справи.
На підтвердження понесених витрат ним надано суду: договір №73/23 про надання юридичної (правничої) допомоги від 10.02.2023 року; звіт про надані послуги у зв'язку із розглядом справи від 12.09.2025 року; додаткову угоду №1 до Договору; та квитанцію до прибуткового касового ордера №12/25/05 на 16000,00 грн.
7.2. Враховуючи те, що ця справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, за своєї складністю не є складною, суд, керуючись принципами справедливості та співмірності, зменшує суму заявлених витрат на правничу допомогу на 8000,00 грн, та стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі абзацу 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинами, у зв'язку з самостійним вихованням та утриманням дітей віком до 18 років.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі абзацу 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за сімейними обставинами, у зв'язку з самостійним вихованням та утриманням дітей віком до 18 років.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_5 );
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Суддя О.В. Анісімов