29 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2917/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податковго боргу,-
20.06.2025 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:
стягнути з ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 7542,32 грн до місцевого бюджету.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно із даними Головного управління ДПС у Чернівецькій області станом на дату подання позовної заяви до суду за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 7542,32 грн, яка на день звернення до суду являється узгодженою, проте не сплаченою.
Згідно відповіді Управління ДМС в Чернівецькій області, відповідач значиться зареєстрованим за адресою - АДРЕСА_1 .
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
18.07.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказувалось про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Так, зазначено, що позовна заява не містить будь-якої інформації про те, яким чином відповідачу нараховано податок на нерухоме майно. Більше того, до позовної заяви не долучено копію рішення сільської ради про ставки податку для об'єктів нерухомості. Також вказував, ним не отримувалося жодного податкового повідомлення-рішення
Крім того, відповідач просив призначити розгляд справи у загальному порядку із викликом сторін.
Ухвалою суду від 26.09.2025 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення розгляду адміністративної справи №600/2917/25-а за правилами загального позовного провадження, - відмовлено.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за відповідачем рахується наступна заборгованість:
- по єдиному податку з фізичних осіб на суму 6092,72 грн, згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №4 від 10.01.2022;
- по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами , які є власниками об'єктів житлової нерухомості на суму 1449,60 грн.
В матеріалах справи містяться податкові повідомлення-рішення, що стосуються нарахованих податкових зобов'язань, та які направлялися податковим органом на адресу відповідача поштовим відправлення.
У зв'язку з наявністю податкової заборгованості, відповідачу було виставлено податкову вимогу форми "Ф" від 10.06.2024 №0003472-1308-2413 на суму 5240,72 грн.
Крім того, вказана заборгованість відповідача підтверджується: розрахунком заборгованості та інтегрованою карткою платника податку, відповідно до яких за відповідачем обліковується заборгованість на загальну суму 7542,32грн.
Оскільки відповідач в добровільному порядку суму податкового боргу не сплатив, Головне управління ДПС в Чернівецькій області звернулось до суду з даним позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-17 (далі - ПК України).
Підпункт 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з пунктом 291.2. статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1. статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.4. статті 291 ПК України визначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв.
Відповідно до підпунктів 293.1. та 293.2. статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати
Згідно з підпунктами 294.1. та 294.2. статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік; податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Підпунктом 295.1. статті 295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 295.2. статті 295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
У відповідності до пункту 300.1 статті 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Однак, як вбачається із матеріалів справи у визначений в п.57.3 ПК України строк, відповідачем не сплачено нарахованої суми згідно заяви про обрання спрощеної системи оподаткування №4 від 10.01.2022 на суму 6092,72 грн, що свідчить про те, що така заборгованість є узгодженою.
Також, судом встановлено, що за відповідачем обліковується заборгованість із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, на загальну суму 1449,60 грн.
Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як зазначено позивачем у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, на адресу відповідача направлялись податкові повідомлення-рішення від 15.05.2024 форми «Ф» №0253228-2408-2401-UA73020090000031499 на суму 505,85 грн, від 21.05.2024 №0273710-2408-2401-UA73020090000031499 на суму 490,75 грн та №0273711-2408-2401-UA73020090000031499 на суму 453,00 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем 06.06.2024, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Однак, як вбачається із матеріалів справи у визначений в п. 57.3 ПК України строк, відповідачем не сплачено вказаної суми грошових зобов'язань, податкові повідомлення-рішення від 15.05.2024 форми «Ф» №0253228-2408-2401-UA73020090000031499 на суму 505,85 грн, від 21.05.2024 №0273710-2408-2401-UA73020090000031499 на суму 490,75 грн та №0273711-2408-2401-UA73020090000031499 на суму 453,00 грн, в судовому порядку не скасовано, що свідчить про те, що така заборгованість є узгодженою.
Пунктом 59.1 та 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як зазначено позивачем у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, на адресу відповідача направлено податкову вимогу податкова вимога форми "Ф" від 10.06.2024 №0003472-1308-2413 на суму 5240,72 грн.
Відповідно до ст. 59.1 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Судом встановлено, що податкова вимога форми "Ф" від 10.06.2024 №0003472-1308-2413 на суму 5240,72 грн відповідачем направлялася на адресу ОСОБА_1 , однак поштове відправлення повернуто на адресу податкового органу 16.06.2024, оскільки "адресат відмовився від отримання".
Отже, вимога форми "Ф" від 10.06.2024 №0003472-1308-2413 на суму 5240,72 грн, враховуючи положення ст. 58, 59.1 ПК України, вважається врученою відповідачу.
Відповідно до п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 87.11 ст. 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Таким чином, судом встановлено, що за відповідачем рахується узгоджена заборгованість на загальну суму 7542,32 грн.
Станом на день розгляду даної справи в суді вказана заборгованість в добровільному порядку відповідачем не погашена, докази зворотного в матеріалах справи відсутні, а тому наявні підстави для її стягнення за рішенням суду.
Крім того, суд звертає увагу, що в даній справі вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, у той час як питання правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, як і питання правильності визначення у них суми відповідного податкового зобов'язання не є предметом даного спору.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною в постанові від 19.02.2019 справа №824/399/17-а (провадження №К/9901/53274/18).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на те, що відповідачем сума податкового боргу станом на день звернення позивача з даним позовом добровільно не сплачена, доказів погашення наявного податкового боргу відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку, що податкова заборгованість відповідача у сумі 7542,32 грн підлягає стягненню в судовому порядку.
Згідно із п.4 ч.3 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, враховуючи ненадання відповідачем доказів відсутності або погашення ним заборгованості, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Згідно ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень пов'язаних з залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи відсутність витрат позивача - суб'єкта владних повноважень пов'язаних з залученням свідків та проведенням експертиз, то суд не вирішує питання про їх стягнення з відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 7542,32 грн до місцевого бюджету.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58006, код ЄДРПОУ 44057187);
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя В.О. Григораш