Справа № 953/6986/25
н/п 2/953/2999/25
29 вересня 2025 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Демченко С.В.,
секретар судового засідання - Кошова О.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
07 липня 2025 року адвокат Тараненко А.І., який діє в інтересах ТОВ «Юніт Капітал» на підставі довіреності, звернувся засобами «Електронний суд» до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 213668663 від 03 червня 2021 року у розмірі 29 338,44 грн, а також судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2422, 40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 03 червня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 213668663 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримати кошти, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перед тим, як погоджувати заявку на кредитування, перевірило особисті дані відповідача та платіжну картку з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV2H9U4. У вказаному кредитному договорі сторони погодили всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. 03 червня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 14 750 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , що у свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконало своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси, однак відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання. 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу, до якого у подальшому були укладені додаткові угоди щодо продовження терміну дії договору факторингу. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, у тому числі до відповідача. 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» укладений договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило право грошової вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до відповідача за кредитним договором. Згідно з Реєстром боржників до договору факторингу № б/н від 04 червня 2025 року до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 213668663 від 03 червня 2021 року у розмірі 29 338,44 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08 липня 2025 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії ухвали. У встановлений законом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 липня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву. Витребувано з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжна картка № 5168-75XX-XXXX-3409 (у разі наявності зазначити повний номер рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 ); інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_3 у період часу з 03.06.2021 по 08.06.2021 у сумі 14 750 грн (у разі наявності, надати первинні документи бухгалтерського обліку.
Представник позивача ТОВ «Юніт капітал» Тараненко А.І. у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом надіслання судової повістки за останнім відомим місцем проживання (перебування) та розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористалася, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Відповідно до ухвали суду від 21 липня 2025 року, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши докази у їх сукупності та взаємозв'язку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Суд встановив, що 03 червня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладений договір № 213668663, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом.
За умовами вказаного договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 14 750 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.
Відповідно до п.1.2. Договору, кредит надається строком на 126 (сто двадцять шість) днів.
Положеннями п. 1.4 Договору встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 251,85% річних, що становить 0,69% в день від суми кредиту за час користування ним.
У п. 2.2.2 Договору зазначено, що позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на банківський рахунок кредитодавця, що вказаний в реквізитах договору, у строки передбачені договором.
Згідно з п. 3.1 Договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством.
До матеріалів справи долучений Графік платежів, що є додатком до договору № 213668663 від 03 червня 2021 року, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV2H9U4.
03 червня 2021 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту продукту «Комфорт» до договору № 213668663 від 03 червня 2021 року, в якому зазначені умови кредитування, зокрема: тип кредиту - кредит, сума кредиту - 14 750 грн, строк кредитування - 126 днів; мета отримання кредиту - на споживчі цілі, процентна ставка - 251,85%, тип процентної ставки - фіксована, реальна річна процентна ставка - 1006,95%, штрафи - 28% від суми несвоєчасно внесених платежів за кожен факт прострочення.
До матеріалів справи долучена заявка ОСОБА_1 про отримання грошових коштів в кредит від 03 червня 2021 року.
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів відповідачу, сторона позивача надала платіжне доручення № 9e580418-9795-4b65-90aа-94ad954660a3 від 03 червня 2021 року про переказ відповідно до договору № 213668663 від 03 червня 2021 року на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у розмірі 14 750 грн.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазнані у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
Положеннями п.8.2 договору факторингу встановлено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Згідно з п.8.4 договору факторингу, вказаний договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін.
Положеннями п. п.8.6 договору факторингу встановлено, що додатки та додаткові угоди до цього договору набувають чинності з моменту їх підписання особа сторонами та становлять його невід'ємну частину.
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. Всі інші умови договору залишилися без змін.
31 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжили строк дії договору факторингу до 31 грудня 2021 року.
У вказаній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, при цьому дата укладення договору та номер договору залишені без змін.
31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року. Всі інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 150 від 07 вересня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 213668663 від 03 червня 2021 року у загальному розмірі 27 031,85 грн, з яких: 13 648,23 грн - заборгованість за основним боргом, 13 383,62 грн - заборгованість за відсотками.
31 грудня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжений строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року.
31 грудня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на день продажу (07 вересня 2021 року) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 213668663 від 03 червня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 27 031,85 грн, з яких: 13 648,23 грн - заборгованість за основним боргом, 13 383,62 грн - заборгованість за відсотками.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Положеннями п. 4.1 договору факторингу встановлено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.
03 серпня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року включно.
30 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Додаткову угоду № 3 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року строк дії договору продовжено до 30 грудня 2024 року включно.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року право вимоги за кредитним договором № 213668663 від 03 червня 2021 року до ОСОБА_1 у загальному розмірі 29 338,44 грн, з яких: 13 648,23 грн - заборгованість за основним боргом, 15 690,21 грн - заборгованість за відсотками.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на день придбання ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 213668663 від 03 червня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 29 338,44 грн, з яких: 13 648,23 грн - заборгованість за основним боргом, 15 690,21 грн - заборгованість за відсотками.
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладений договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» склали акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників у кількості 13 254, після чого, з урахуванням п. 1.2 договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і фактор стає кредитором до боржників.
Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло на підставі договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року право вимоги за кредитним договором № 213668663 від 03 червня 2021 року до ОСОБА_1 на загальну суму 29 338,44 грн, з яких: 13 648,23 грн - заборгованість за основним боргом, 15 690,21 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 213668663 від 03 червня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 25 червня 2025 року становить 29 338,44 грн, з яких: 13 648,23 грн - заборгованість за основним боргом, 15 690,21 грн - заборгованість за відсотками.
З наданої на виконання ухвали суду від 21 липня 2025 року інформації вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , на яку 03 червня 2021 року були перераховані грошові кошти у розмірі 14 750 грн.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.
Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредит, уклавши кредитний договір № 213668663 від 03 червня 2021 року, зобов'язання за вказаним договором не виконав, у зв'язку з чим у нього перед кредитором утворилась заборгованість у розмірі в сумі 29 338,44 грн, права вимоги якої за договором факторингу перейшло до позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд встановив факт невиконання відповідачем належним чином зобов'язань з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача у сумі 2422,40 грн.
При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.
Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На виконання вказаних вимог представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, додаткову угоду № 25770505939 до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність.
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року, розмір витрат за складання та подання позовної заяви до суду, вивчення матеріалів справи, надання усної консультації становить 7000 грн.
Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи (позов поданий дистанційно через систему Електронний суд, представник позивача участі у судових засіданнях не приймав), застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним № 213668663 від 03 червня 2021 року у розмірі 29 338 (двадцять дев'ять тисяч триста тридцять вісім) гривень (сорок чотири) копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літ. «А», офіс 10.
Відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 29 вересня 2025 року.
Суддя С.В. Демченко