Справа№ 953/7260/25
н/п 2/953/3100/25
"26" вересня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Лисиченко С.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Кот Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» - адвокат Пархомчук С.В. звернувся до Київського районного суду м.Харкова із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 , відповідно до якої просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» заборгованість за Кредитним договором № 1063534 від 19.09.2020, в сумі 11480,00 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3500,00 гривень; заборгованість за комісіями і відсотками в розмірі 1995,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 5985,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19.09.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі за текстом - Товариство) та ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач) укладено кредитний договір № 1063534 (далі за текстом - Кредитний договір або Договір) про надання коштів на умовах споживчого кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.641,644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору. Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: Сума виданого кредиту: 3500,00 гривень, Дата надання кредиту: 19.09.2020 року, Строк кредиту : 30 днів, Валюта кредиту: UAH, Цільове призначення - на споживчі потреби, Стандартна процентна ставка - 1,90 % в день. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 21.03.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 11480,00 грн.
28.04.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-28/04/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором 1063534 від 19.09.2020 укладеним з ОСОБА_1 28.04.2021 ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №1-28/04/2021, відступив право вимоги за кредитним договором 1063534 від 19.09.2020 укладеним з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» ТОВ «ФК АЙКОНС» у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Представник позивача вказує, що на виконання вимог ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» п. 6 ч 3 ст. 175 ЦПК України позивач повідомляє, що останнім на адресу відповідача була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором №1063534 від 19.09.2020, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена Відповідачем без виконання.
Зазначає, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за кредитним договором, що є порушенням законних прав ті інтересів ТОВ «ФК АЙКОНС", у зв'язку з чим останній вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025 справу передано для розгляду головуючій судді Лисиченко С.М.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.07.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
28.07.2025 електронним шляхом до суду надійшла заява представника позивача ТОВ «ФК АЙКОНС» - адвоката Пархомчука С.В. про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, якою прохає суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500 гривень.
20.08.2025 електронним шляхом до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на позовну заяву, відповідно до змісту яких відповідачка вказує на те, що заперечує проти задоволення позову в повному обсязі. Вказує, що сума основного боргу заявлена з помилками. За даними позивача та її розрахунками: тіло боргу - 3500 гривень, відсотки 3% річних - 105 гривень, інфляція - 350 гривень, судовий збір - 2422 гривень, разом приблизно 6377 гривень. Просить врахувати фактичні платежі та коректно перерахувати суму.
Представник позивача у судове засідання, призначене на 22.09.2025, не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. У прохальній частині позовної заяви представник позивача прохає суд здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідачка у судове засідання, призначене на 22.09.2025, не з'явилася, про час, день та місце слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку. У поданих до суду запереченнях на позовну заяву відповідачка ОСОБА_1 прохає також розглянути справу без її особистої присутності.
Згідно із ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в справі доказів за відсутності сторін та їх представників.
Суд, вивчивши письмові заяви по суті справи, дослідивши, докази наявні та оцінивши їх у сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 19.09.2020 ОСОБА_1 за допомогою ІТС Товариства уклала з ТОВ «Лінеура Україна» електронний договір №1063534 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно з умовами Договору №1063534 від 19.09.2020, укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.
На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Тип кредиту - кредит. Сума кредиту складає 3 500,00 гривень. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.
Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання Клієнтом умов Договору та становить: 1.4.1. Знижена процентна ставка становить 1,90% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк Клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів. 1.4.2. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо Клієнт не виконав умови зазначені в пп.1.4.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки. Мета отримання кредиту: задоволення особистих потреб. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Укладення цього Договору не потребує укладання договорів щодо додаткових та супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.
Згідно з п.2 Договору, Кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку Клієнта, зазначену Клієнтом в Особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 . Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання Договору, а у наступні календарні дні, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), заначений в п.1.3 Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується Товариством в Особистому кабінеті. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) на користь Клієнта. Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.
Пунктом 3 Договору визначено, що нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але небільше 90 календарних днів поспіль змоменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт». До періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.3 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до Розділу 4 Договору, де проценти нараховуються і в дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів, і в нову дату повернення, якщо інше не визначено у відповідному додатковому договорі. Розмір процентної ставки, встановлений в п.1.4 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку. Клієнт розуміє та надає згоду Товариству, що використання стандартної процентної ставки відповідно до пп.1.4.2. Договору є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов Договору, оскільки, умови про встановлення різних процентних ставок за цим Договором застосовуються автоматично за домовленістю Сторін, та не вимагають підписання Сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього Договору.
Також пунктом 4 Договору передбачена пролонгація строку кредиту.
Відповідно до п.5.1 Договору, Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, а у випадку якщо відбулося продовження строку користування кредитом- не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту, що вказано в Додатковому договорі та відображається Клієнту в Особистому кабінеті.
Клієнт здійснює платежі за Договором, а Товариство направляє отримані грошові кошти від Клієнта для погашення заборгованості за Договором у такій черговості: у першу чергу - на погашення нарахованої пені та/або штрафів; у другу чергу - на погашення нарахованих процентів за кредитом; у третю чергу - на повернення кредиту (п.5.3 Договору).
Відповідно до укладеного договору, ОСОБА_1 має право, зокрема, відмовитись від укладення цього Договору без пояснення причин, лише у випадку виконання наступних необхідних умов: 1) письмово повідомити про це Товариство не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання та отримання примірника цього Договору. Таке повідомлення направляється Клієнтом Товариству на електронну адресу або рекомендованим чи цінним листом за адресою місцезнаходження Товариства, вказані в Договорі; 2) протягом семи календарних днів з дати направлення Товариству повідомлення, відповідно до попереднього підпункту Договору, повернути Товариству загальну суму кредиту, одержану згідно з цим Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання кредитних коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою в цьому Договорі. При цьому, у випадку неповернення Клієнтом загальної суми кредиту та/або процентів за їх користування у зазначений строк, відмова Клієнта від Договору вважається такою, що не здійснювалась і цей Договір продовжує діяти на умовах, передбачених ним.
Крім того, ОСОБА_1 зобов'язалася у встановлений Договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафи та пені (у разі наявності).
Відповідно до п.7.4, 7.5 Договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Клієнт зобов'язаний сплатити Товариству штраф: 7.4.1. у розмірі 3.75% від суми кредиту що становить 490,00 гривень, на 4-й день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 7.4.2. у розмірі 1,1% від суми кредиту, що становить 131,25 гривень, починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожен факт такого порушення, тобто за кожен день невиконання та/або неналежного виконання. Штрафні санкції за Договором нараховується в момент сплати.
Підписуючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що: перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана в ч.1,2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом №07-ОД від 19.02.2020, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися (п.9.10 Договору).
Сторони погодили, що проценти, нараховані згідно з цим Договором після закінчення строку користування кредитом, визначеного п.1.3 Договору, чи подовженого відповідно до Розділу 4 цього Договору, є процентами що має право нарахувати Товариство за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів за понадстрокове користування грошовими коштами здійснюється в момент сплати (п.9.11 Договору).
Додатком №1 до Договорупро надання коштів на умовах фінансового кредиту №1063534 від 19.09.2020 є Графік платежів, клієнт ОСОБА_1 , згідно з даними якого датою повернення позики та сплати нарахованих процентів є 19.10.2020, сума кредиту - 3500 гривень, сума нарахованих процентів - 1995,00 гривень, разом до оплати - 5495,00 гривень.
Графік платежів підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно з даними довідки про ідентифікацію за підписом директора ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» Пшеничного А.І., клієнт ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 1063534 від 19.09.2020 ідентифікований ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://credit7.ua/. Одноразовий ідентифікатор К367, відправлений 19.09.2020 на номер 380991652588.
Договір №1063534 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 19.09.2020 містить інформацію про анкетні дані відповідача, її місце проживання, серію, номер паспорту, дату його видачі та орган, який видав, податковий номер, номери телефону, зокрема НОМЕР_3 , адресу електронної пошти.
Отже, суд встановив, що договір №1063534 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 19.09.2020 укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «К367» відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали договір позики.
У вказаному договорі його сторонами погоджено суму і строк кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, розмір і тип процентної ставки, порядок та умови надання та повернення кредиту, порядок обчислення (нарахування) процентів тощо.
Відповідачка з викладеними у договорі умовами кредитування погодилася без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого проставила свій підпис.
Відповідно до повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення», на підставі укладеного між ним та ТОВ «Лінеура Україна» договору на переказ коштів ФК-19/03-21 від 12.03.2019, успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 19-09-2020 21:18:09 на суму 3500,00 грн, маска картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua - 66839815, призначення платежу: Зачисление 3500 грн на карту НОМЕР_4 .
28.04.2021 ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» (Фактор) уклали Договір факторингу № 1-28/04-2021, за умовами якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (Права вимоги) до боржників за кредитними договорами.
ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» сплатило на користь ТОВ «Лінеура Україна» ціну за придбання прав вимоги за договором факторингу № 1-28/04/2021 від 28.04.2021, що підтверджується копією платіжної інструкції від 28.04.2021 №37.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №01-28/04/2021 від 28.04.2021, від ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» перейшло право вимоги до боржника ІПН 3706704608 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер договору 1063534 від 19.09.2020, дата закінчення договору 18.11.2020, сума виданого кредиту 3500,00 гривень, залишок по тілу кредиту - 3500,00 гривень, залишок по відсотках - 1995,00 гривень, прострочені відсотки - 5985,00 гривень, загальна сума заборгованості - 11480,00 гривень, кількість днів прострочення - 159.
28.04.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» (Кредитор) та ТОВ «ФУ Айконс» (Новий кредитор) уклали Договір № 1-28/04/2021 відступлення права вимоги, відповідно до умов якого кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором.
ТОВ «ФК Айконс» сплатило на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» плату за договором № 1-28/04/2021 від 28.04.2021, що підтверджується копією платіжного доручення №3 від 28.04.2021.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №01-28/04/2021 від 28.04.2021, від ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» до ТОВ «ФК АЙКОНС» перейшло право вимоги до боржника ІПН 3706704608 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер договору 1063534 від 19.09.2020, дата закінчення договору 18.11.2020, сума виданого кредиту 3500,00 гривень, залишок по тілу кредиту - 3500,00 гривень, залишок по відсотках - 1995,00 гривень, прострочені відсотки - 5985,00 гривень, загальна сума заборгованості - 11480,00 гривень, кількість днів прострочення - 159.
Згідно з даними виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 1063534 ПІБ: ОСОБА_2 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Кредитним договором № 1063534 від 19.09.2020, 19.09.2020 боржнику, яким є ОСОБА_2 , надано кредит згідно Кредитного договору № 1063534 від 19.09.2020. Заборгованість перед ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОНС» за кредитним договором 1063534 від 19.09.2020, станом на 21.03.2025 (включно) складає 11480,00 грн (Одинадцять тисяч чотириста вiсiмдесят гривень 00 копiйок: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 3500,00 грн; прострочена заборгованість за комісією в розмірі становить 0,00 гривень; - прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 5985,00 гривень ; строкова заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 0,00 гривень; строкова заборгованість за комісією в розмірі становить 0,00 гривень; строкова заборгованість за процентами в розмірі становить 1995,00 гривень; строкова заборгованість за штрафами і пенями в розмірі становить 0,00 ).
Станом на дату 21.03.2025 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОНС» повідомляє, що заборгованість за кредитним Договором 1063534 від 19.09.2020 не погашена. Нарахування відсотків, пені, штрафів ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОНС» не здійснювало.
28.03.2025 ТОВ «ФК АЙКОНС» направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором, якою повідомлено ОСОБА_1 про те, що на підставі договору факторингу № 1-28/04/2021 від «28» квітня 2021 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС», та на підставі договору відступлення права вимоги №1-28/04/21 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» та ТОВ «ФК АЙКОНС» право вимоги заборгованності за кредитним договором № 1063534 від 19.09.2020 відступлене ТОВ «ФК АЙКОНС» (44334170). Її заборгованість по кредитному договору № 1063534 від 19.09.2020 перед ТОВ «ФК АЙКОНС» на дату відступлення склала 11480,00 грн. Відповідно до умов Кредитного договору кінцевий строк погашення кредиту - 18.11.2020 року, проте всупереч його умовам, заборгованість на дату цього листа не погашена. Згідно умов Кредитного договору та ст.1082 Цивільного Кодексу України вимагає у строк до 30 (тридцяти) днів з дати отримання цієї Вимоги, сплатити суму боргу за Кредитним договором, що становить 11480,00 грн. (Одинадцять тисяч чотириста вiсiмдесят гривень 00 копiйок) на вказаний у вимозі рахунок.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України).
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст.11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.і 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Також, частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
З договору № 1063534 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 19.09.2020 суд вбачає, що відповідно до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки цей договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, відповідачка уклала електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір № 1063534 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 19.09.2020 укладений у формі електронного документу з електронними підписами сторін між ТОВ «Лінеура Україна» та позичальником ОСОБА_1 , є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України, а також ст.1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
Факт укладення означеного договору відповідачкою не оспорюється.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦПК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.
Позивач надав документацію, яка наявна у нього як у нового кредитора, що стосується заборгованості боржника, яка підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника станом на дату відступлення права вимоги.
Таким чином, до ТОВ «ФК Айконс» перейшли всі права ТОВ «Лінеура Україна» щодо права вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1063534 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 19.09.2020.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти у розмірі 3500,00 грн, належним чином не виконала свої зобов'язання за договором. ОСОБА_1 не виконала у повному обсязі свого обов'язку по своєчасному поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості. Таким чином позивач ТОВ «ФК Айконс» правомірно вимагає стягнення простроченої заборгованості з відповідача відповідно до умов договору.
Разом із цим, суд вважає, що розмір заборгованості обґрунтований не у повному обсязі у зв'язку із наступним.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76,77 ЦПК України).
Згідно вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з виписки з особового рахунка за кредитним договором №1063534, відповідач протягом строку кредитування у 30 днів не сплатила кредит та проценти за користування кредитом.
Доказів на спростування даного факту відповідачкою не надано.
Представником позивача не були надані докази, які б підтверджували вчинення відповідачкою дій на пролонгацію строку кредиту, передбачених розділом 4 договору.
За змістом ст. 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
При зверненні до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 1995,00 гривень, та прострочені відсотки - 5985,00 гривень.
Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України.
Частиною другою статті 625ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627Цивільного кодексуУкраїни дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.
Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).
Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).
В даному випадку з поданих до суду матеріалів вбачається, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідачки проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов'язання відповідно до правил ст.625ЦК України позивач не заявляв.
Позивачем ставляться вимоги про стягнення саме тіла кредиту та процентів і прострочених процентів.
Розрахунку заборгованості в порядку ч. 2 ст.625ЦК України позивач не надавав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв.
У зв'язку із цим, до спірних правовідносин слід застосувати вищевказані правові висновки касаційного суду щодо обмеження нарахування процентів за користування кредитом строком дії договору.
За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були видані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.
Для захисту прав позичальника у розділі 7 договору обумовлено фінансову відповідальність боржника у вигляді штрафу за порушення його умов.
Отже, позивач ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов'язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.
За таких умов, правомірним є нарахування відсотків за передбачений договором 30 денний строк кредитування (який сторонами пролонгований не був).
Передбачений п.1.4.2 розмір 1,9 процентів від суми кредиту 3500,00 гривень складає 66,50 гривень. Таким чином, за 30 днів відсотки мали бути нараховані у розмірі 1995,00 гривень.
Разом, заборгованість ОСОБА_1 станом дату закінчення строку дії кредитування становила 5495,00 гривень (3500,00 гривень тіла кредиту + 1995,00 гривень нарахованих відсотків).
Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи, доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК АЙКОНС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню та стягує з відповідачки на користь позивача, заборгованість за договором № 1063534 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 19.09.2020 у розмірі 5495,00 гривень, що складається з 3500,00 гривень тіла кредиту та 1995,00 гривень нарахованих відсотків.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 5985,00 гривень суд відмовляє з наведених вище підстав.
Щодо розподілу судових витрат.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (47,87%) та стягує з відповідачки на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1159,60 гривень (2422,40:100*47,87 % = 1159,60).
Крім того, позовна заява містить орієнтовний розмір судових витрат позивача, понесених на професійну правничу допомогу, що становить 10500,00 гривень.
Також, 28.07.2025 до суду від представника позивача адвоката Пархомчука С.В. надійшла заява про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи, в якій представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 гривень.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI)договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В обґрунтування понесення та розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 гривень позивач надав копії таких документів: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №8096/10 від 18.07.2019; довіреності від 16.06.2025; договору № 16/06/2025 про надання правової допомоги від 16.06.2025 про, укладеного між ТОВ «ФК Айконс» та адвокатом Пархомчуком С.В., відповідно до якого вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата) та розраховується з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 2000,00 грн за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги; акту про отримання правової допомоги від 24.07.2025, складеного між ТОВ «ФК Айконс» та адвокатом Пархомчуком С.В., відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв таку правову допомогу: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №1063534 від 19.09.2020 - 1 година вартістю 2000,00 гривень; складення та подання до суду позовної заяви - 2,5 години вартістю 5000,00 гривень, інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу справи - 1,5 години вартістю 3000,00 гривень, канцелярські витрати на виготовлення копій документів - 500,00 гривень; рахунку № 24.07.2025-3 від 24.07.2025 про вартість правничої допомоги згідно з договором про надання правової допомоги від 16.06.2025 - 10500,00 гривень; платіжної інструкції №11926 від 24.07.2025 про сплату ТОВ «ФК Айконс» на користь ОСОБА_3 10500,00 гривень.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу, суд враховує висновки, викладені у Постанові Верховного Суду від 03 березня 2025 року по справі № 275/150/22 провадження № 61-13766св24, де Верховний Суд виснував таке.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:
«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У справі, що розглядається, відповідачкою заперечень щодо витрат позивача на правову допомогу до суду не подано.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
На підставі викладеного, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5026,35 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (10500/100*47,87=5026,35).
На підставі викладеного, керуючись ст.12,13,81,128, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» заборгованість за договором № 1063534 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 19.09.2020 у розмірі 5495 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) гривень 00 копійок, що складається з: 3500,00 гривень тіло кредиту, 1995,00 гривень нарахованих відсотків.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» витрати по сплаті судового збору в сумі 1159 (одну тисячу сто п'ятдесят дев'ять) гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5026 (п'ять тисяч двадцять шість) гривень 35 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС», місце знаходження: 01042, м.Київ, вулиця Саперне Поле, 12, інше, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44334170;
відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя - С.М. Лисиченко