29.09.2025
Справа №639/6233/25
Провадження № 1-КП/639/387/25
29 вересня 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/6233/25 (в ЄРДР №42025222030000076 від 02.06.2025) за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Харкова ОСОБА_5 від 15.07.2024 (справа №638/1518/23 провадження №3/638/435/24), яка набрала законної сили 26.07.2024 року, військовослужбовця ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.
Крім того, постановою судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_6 від 22.07.2024 (справа №641/8250/23 провадження №3/641/349/2024), яка набрала законної сили 02.08.2024 року, військовослужбовця ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.
Не зважаючи на це, ОСОБА_3 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов Шевченківського та Комінтернівського районних судів м. Харкова, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 06.05.2025 о 01 годині 34 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортним засобом, керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння та рухався по Григорівському шосе, 67, в місті Харків, де був зупинений екіпажом УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №321663 від 06.05.2025 ч. 3 ст. 130 КУпАП та серії ЕПР 1 №321665 від 06.05.2025 ч. 5 ст. 126 КУпАП.
ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред'явленого обвинувачення
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, як скоїв його при вищезазначених обставинах, він не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. Зокрема, ОСОБА_3 показав суду, що, будучи позбавленим постановами Шевченківського та Комінтернівського районних судів м. Харковаправа керування транспортними засобами, 06.05.2025 вночі вирішив перегнати придбаний ним напередодні автомобіль «Volkswagen Passat» та був зупинений працівниками патрульної поліції, коли рухався на ньому по вул. Григорівське шосе в м. Харкові.
Свої дії ОСОБА_3 піддав критичній оцінці та висловив жаль щодо скоєного, зобов'язався більше не допускати протиправної поведінки зі свого боку.
ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Обвинувачений ОСОБА_3 вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються.
Цю позицію також висловили прокурор.
Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, а також, що він не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, що характеризують особу ОСОБА_3 .
ІV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України), є доведеною. Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду , що набрала законної сили.
V. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, мотиви суду при призначенні покарання
Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; неодружений, дітей та інших непрацездатних осіб на утриманні не має; має місце реєстрації та постійне місце проживання; є військовослужбовцем.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачених ст. 67 КК України, враховуючи правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 р. по справі № 280/865/16-к,не встановлено.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами; враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним нетяжким злочином; кількість епізодів злочинної діяльності - один; відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини; особу винного; обставину, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.
Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, у частині другій статті 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов'язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.04.2018р. (справа № 298/95/16)
При цьому обставин, які б явно свідчили, що призначення ОСОБА_3 покарання, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, у виді штрафу буде неправомірним та недостатнім для забезпечення мети покарання ОСОБА_3 прокурором не доведено. Більш того, сам прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому саме такий вид покарання, а ОСОБА_3 зазначив про можливість виконання ним такого покарання, з урахуванням його майнового стану, зокрема, отримання грошового забезпечення за місцем проходження військової служби.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що досягнення цілей покарання щодо ОСОБА_3 в цілому на теперішній час можливе шляхом призначення йому покарання у виді штрафу в межах санкцій ч. 1 ст. 382 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого тапопередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч грн. 00 коп.).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1