Справа № 638/10669/23
Провадження № 2/638/764/25
Іменем України
24 вересня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Смирнова В.А.
за участю секретаря судового засідання - Євженко О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом та зобов'язання виплатити недоотриману пенсію, яка належала спадкодавцю, -
ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова (після перейменування - Шевченківський районний суд м. Харкова) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом та зобов'язання виплатити недоотриману пенсію, яка належала спадкодавцю.
З врахуванням уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 66 215 гривень 61 копійок, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 серпня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2462; визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01 вересня 2015 року по 17 серпня 2018 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 вересня 2015 року по 17 серпня 2018 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
23 жовтня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2023 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відомості про нараховані та виплачені пенсійні виплати ОСОБА_3 з 01 вересня 2015 року по 17 серпня 2018 року.
14 лютого 2024 року на виконання ухвали суду від 20 грудня 2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду надійшли витребувані відомості.
ОСОБА_1 та його представник Раков Артем Валентинович в судове засідання не з'явилися, представником подано заяву, в якій останній просив розглядати справу без участі позивача та та його представника.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в судове засідання не зявився, у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без участі представника останнього.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справа не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 24 лютого 1983 року Палацом одруження м. Горлівки, Донецької області ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 478. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища чоловікові - ОСОБА_5 , дружині - ОСОБА_6 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 02 квітня 2021 року Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 513.
Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 2462, посвідченого 20 серпня 2021 року приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області Белявцевої А.В. (спадкова справа № 199/2021), спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії в розмірі 67 305 грн. 11 коп. за період з 11.05.2018 по 30.04.2020, які належали ОСОБА_2 , що підтверджуюься довідкою відділу опрацювання пенсійного документації № 3 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2000-0403-8/69370 від 21.05.2021 року.
Спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна є ОСОБА_1 .
Згідно з довідки від 07.02.2024 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії гр. ОСОБА_2 за період з 01.09.2015 по 17.08.2018: 09.2015 - розмір пенсії нарахований та фактично виплачений 1496,34; 10.2015- розмір пенсії нарахований та фактично виплачений 1496,34; 11.2015 - розмір пенсії нарахований та фактично виплачений 1496,34; 12.2015 - розмір пенсії нарахований та фактично виплачений 1496,34; 01.2016 - розмір пенсії нарахований та фактично виплачений 1496,34; 02.2016 - розмір пенсії нарахований та фактично виплачений 1496,34; 03.2016 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 04.2016 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 05.2016 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 06.2016 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 07.2016 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 08.2016 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 09.2016 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 10.2016 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 11.2016 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 12.2016 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 01.2017 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 02.2017 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 03.2017 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 04.2017 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 05.2017 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 06.2017 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 07.2017 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 08.2017 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 09.2017 - розмір пенсії нарахований 1496,34 (не виплачений); 10.2017 - розмір пенсії нарахований 2576,36 (не виплачений); 11.2017 - розмір пенсії нарахований 2576,36 (не виплачений); 12.2017 - розмір пенсії нарахований 2576,36 (не виплачений); 01.2018 - розмір пенсії нарахований 2576,36 (не виплачений); 02.2018 - розмір пенсії нарахований 2576,36 (не виплачений); 03.2018 - розмір пенсії нарахований 2576,36 (не виплачений); 04.2018 - розмір пенсії нарахований 2589,23 (не виплачений); 05.2018 - розмір пенсії нарахований 2589,23 (не виплачений); 06.2018 - розмір пенсії нарахований 2589,23 (не виплачений); 07.2018 - розмір пенсії нарахований 2589,23 (не виплачений); 08.2018 - розмір пенсії нарахований 1419,90 (не виплачений). Залишок невиплаченої пенсії за вказаний період 55 665,44 грн.
Так, позивач просить стягнути з ГУ Пенсійного фонду України в Харківські області недоотриману пенсію його дружини, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 66 215,61 грн в порядку спадкування за законом, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом; визнати право власності у порядку спадкування на недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01.09.2015 по 17.08.2018 та зобов'язати ГУ Пенсійного фонду України в Харківські області нарахувати та виплатити зазначену недоотриману пенсію за вказаний період.
У свою чергу відповідач вказує, що сума недоотриманої пенсії складає 58 952,75 грн. за період з 18.08.2018 по 30.04.2020 (період і сума визначені на підставі ст. 46, 52 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у межах трьох років з дня звернення з відповідною заявою).
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини, як це передбачено статтею 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).
Відповідно до ст. 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Відповідно до ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
За змістом цієї норми, можна дійти висновку, що законодавцем встановлено альтернативний механізм набуття права власності на недоотриману пенсію померлого пенсіонера, а саме пріоритет наданий членам сім'ї спадкодавця, які проживали з ним на момент смерті, та непрацездатним членам сім'ї, які перебували на його утриманні. Зазначені особи мають звернутися за виплатою цих грошових коштів протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Якщо такі особи відсутні або не звернулися у встановлений строк із заявами, недоотримана пенсія входить до складу спадщини і успадковується спадкоємцями померлого на загальних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 цього Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст.16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, зазначеним у п. 5 ч. 2 цієї статті, може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Сторонами визнається, що спадкодавець ОСОБА_2 була пенсіонеркою та перебувала на обліку ГУ ПФ України в Харківській області, отримувала пенсію по інвалідності відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як внутрішньопереміщена особа. З 01.05.2020 виплату пенсії призупинено, у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно зі статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється, зокрема, у разі смерті пенсіонера.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до статті 92 Конституції України (норми якої є нормами прямої дії та водночас мають найвищу юридичну силу) виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Так, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 18.01.2018 № 2268-VІІІ "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 243/3505/16-ц, постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 243/5697/16-ц, постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 227/2802/16-ц та у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 638/8368/19 зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
Таким чином, посилання відповідача на те, що сума недоотриманої пенсії було визначено відповідно до ст. ст. 46, 52 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зокрема, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії), не заслуговують на увагу з огляду на вищенаведене. З наданих відповідачем відомостей вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 у період 01.09.2015 по 17.08.2018 має недоотриману пенсію у розмірі 55 665,44 грн.
При цьому, як вбачаєть зі свідоцтва про право на спадщину за законом спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії в розмірі 67 305 грн. 11 коп. за період з 11.05.2018 по 30.04.2020, які належали ОСОБА_2 . Свідоцтво видано на підставі відомостей, наданих відділом опрацювання пенсійного документації № 3 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2000-0403-8/69370 від 21.05.2021 року, тобто обмежившись трирічним періодом згідно ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд зазначає, що ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Заперечення відповідача не спростовують підстав позову і не приймаються судом до уваги, оскільки право позивача на вищевказану суму недоотриманої пенсії посвідчене свідоцтвом про право на спадщину, яке в контексті положень ст. 66 Закону України "Про нотаріат" є процесуальними нотаріальними актами, що засвідчують перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємця та є для спадкоємця основними правовстановлюючими документами. На час розгляду справи свідоцтво про право на спадщину за законом недійсним не визнано, неоспорений та є чинним, доказів визнання його недійсним чи внесення до нього змін відповідачем не надано. За таких обставин, сума недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, відповідає сумі, визначеній нотаріусом у свідоцтві про право на спадщину, та становить 67 305,11 грн.
Відповідач зазначає, що позивачу були проведені виплати, зокрема, в листопаді 2022 року - 530 грн., в грудні 2022 року - 2,18 грн., в липні 2023 року - 557,32 грн., у вересні 2023 року - 2093 грн., в жовтні 2023 року - 1299,47 грн, однак доказів на підтвердження вказаних обставин не надає. Водночас, позивач у позові визнав, що відповідач провів відповідні виплати, зокрема в листопаді 2022 року - 530 грн., в грудні 2022 року - 2,18 грн., в липні 2023 року - 557,32 грн. Вказане суд приймає до уваги, а тому сума недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини визначеній нотаріусом у свідоцтві про право на спадщину становить 66 215,61 грн., з урахуванням часткової виплати.
Як було встановлено судом, відповідачем утримується належне позивачеві спадкове майно у виді суми недоотриманої пенсійної виплати в розмірі 66 215,61 грн., нарахованої пенсіонеру ОСОБА_2 не виплаченої їй за життя, право власності, на яку в порядку спадкування за законом перейшло до позивача та посвідчено свідоцтвам про право на спадщину за законом. Тим самим відповідач порушує право власності позивача на вказану суму грошей, яке підлягає судовому захисту.
Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території», якою впроваджено механізм призначення, відновлення та продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам суд відхиляє, оскільки вказана постанова набула чинності 12.11.2021, тобто після звернення позивача з відповідною заявою до відповідача (19.08.2021, вказана обставина не заперечується відповідачем).
При цьому, суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.
У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом "закон" - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.
Таким чином, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд враховує, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами.
Суд вважає необхідним звернути увагу на ту обставину, що внаслідок застосування Порядку 1165 виплата недоотриманої пенсії, належної спадкодавцеві ОСОБА_2 до теперішнього часу не відбулася. Так, у разі застосування вказаного Порядку 1165 виплата заборгованості буде здійснюватися щомісячними платежами у розмірі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і лише у разі достатності відповідних бюджетних призначень. Отже, зазначеною постановою звужуються права на отримання неодержаних за життя пенсійних виплат спадкодавця ОСОБА_2 як внутрішньо переміщеної особи у порівнянні з встановленим законом порядком отримання недоотриманої пенсії інших осіб. В силу статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Крім того, відповідно до частин першої - другої статті 8 цього Закону розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов'язковим урахуванням принципу недискримінації; з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів; результати антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів підлягають обов'язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акт; обов'язковій антидискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Як визначено статтею 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, є одним з головних завдань цивільного судочинства.
Положенням ст. 10 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Броньовський проти Польщі" зазначив, що принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов'язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" від 14.10.2010 зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи відповідача про виплату позивачу недоотриманих сум пенсії згідно Порядку 1165, адже наведене, крім іншого, свідчить про невиконання державою взятих на себе позитивних зобов'язань.
Окрім того, відповідачем не визнається за позивачем право власності на недоотриману пенсію спадкодавця ОСОБА_2 за період, який не охоплюється свідоцтвом про право на спадщину (з 01.09.2015 по 10.05.2018). На вказану суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 відповідачем відомостей нотаріусу не надано, без чого нотаріус був позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відповідно до п. 4.14. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє, крім іншого, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
Отже, оскільки за життя дружина позивача недоотримала пенсію також за період з 01.09.2015 по 10.05.2018, яка увійшла до складу спадщини, а позивач є його спадкоємцем та у встановленому законом порядку прийняв спадщину, тому суд приходить до переконання, що позивач як спадкоємець набув право на отримання невиплаченої пенсії, при цьому, як було зазначено вище, спадкоємець має право на отримання всієї нарахованої та невиплаченої за життя пенсії спадкодавця, без обмеження будь-яким часом.
Оскільки відповідач не визнає наявність у нього заборгованості перед спадкодавцем, відомостей про розмір спірної заборгованості за період з 01.09.2015 по 10.05.2018 нотаріусу не надав, в той час як надав нотаріусу відомості за менший період, тобто вказані обставини у їх сукупності унеможливлюють виконання нотаріусом своїх повноважень щодо видачі такого свідоцтва на всю суму спадщини. За наведених обставин наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після серті ОСОБА_2 на недоотриману пенсію останньої за період з 01.09.2015 по 10.05.2018.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути недоотриману пенсію за період з 11.05.2018 по 30.04.2020 у сумі 66 215,61 грн. (з урахуванням часткових виплат відповідача) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом; визнати право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію за період з 01.09.2015 по 10.05.2018, та відмовити в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію за період з 11.05.2018 по 17.08.2018, оскільки такий період охоплений свідоцтвом про право на спадщину за законом і відповідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотриману пенсію, що належала спадкодавцю за період з 01 вересня 2015 року по 10 травня 2018 року.
Суд вирішує питання щодо судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, то останній стягується з відповідача на користь держави у розмірі 3 633,60 грн.(за три вимоги, одна з яких майнова, дві немайнові).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 76 - 81, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом та зобов'язання виплатити недоотриману пенсію, яка належала спадкодавцю - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження:61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ) грошові кошти у виді недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , які увійшли до складу спадщини відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 серпня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області Белявцевої А.В., зареєстровано в реєстрі № 2462, у розмірі 66 215 (шістдесят шість тисяч двісті п'ятнадцять) гривень 61 копійка за період з 11.05.2018 по 30.04.2020.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01 вересня 2015 року по 10 травня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження:61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ) недоотриману пенсію, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 вересня 2015 року по 10 травня 2018 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження:61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.А. Смирнов