Справа № 307/3574/25
Провадження № 3/307/1371/25
26 вересня 2025 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Бряник М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №357414 від 29.08.2025 року вбачається, що 29 серпня 2025 року близько 13 години 30 хвилин на Східній околиці населеного пункту Тересва на напрямку 271 прикордонного знаку (територія Тячівського району Закарпатської області) на відстані 50 метрів до лінії державного кордону, в межах прикордонної смуги, було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , спільно ще з одним громадянином України, при спробі незаконного перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон, чим порушив вимоги ст. 9, ст. 12 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав. Пояснив, що їхав до місцевості де знаходиться металобрухт на території колишнього заводу "ДОК", що в селищі Тересва де зустрів свого знайомого ОСОБА_2 і через декілька хвилин до них під'їхав автомобіль марки «Дастер». Працівники прикордонної служби відвезли їх до с. Грушово і дали підписати документи та заяву про визнання вини. Цю заяву він підписав, оскільки йому обіцяли, що якщо він все підпише, його одразуж відпустять. Однак, після підписання документів, його відвезли до смт. Солотвино де він перебував три дні, а після цього доставили до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З ІНФОРМАЦІЯ_1 його відпустили, у зв'язку з відсутністю у нього мобілізаційного віку, і повідомили про необхідність поставки на військовий облік.
Захисник ОСОБА_1 , адвокат Тулайдан С.І. в судовому засіданні просив закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 204 КУпАП, оскільки незаконного перетину кордону останінй не вчиняв та доцільності вчиняти такий перетин кордону він не мав, оскільки має право виїзду за кордон.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника та розглянувши дану справу вважаю, що у діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, виходячи з наступного.
З письмових пояснень інспектора прикордонної служби ОСОБА_3 вбачається, що 29.08.2025 року останній ніс службу на напрямку №271 прикордонного знаку, де на відстані 50 метрів до державного кордону було виявлено та затримано двох громадян України, які мали на меті незаконно перетнути державний кордон України поза встановленими пунктами.
При цьому, ні з вказаного пояснення ні протоколу адміністративного правопорушення не можливого встановити в який саме спосіб вказана особа здійснювала спробу незаконного перетину та взагалі чи мала місце така спроба.
З долучених до матеріалів справи доказів та наданих ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснень вбачається, що дана особа не мала наміру незаконного перетину державного кордону України.
Аналізуючи в сукупності письмові пояснення інспектора прикордонної служби ОСОБА_3 , а також пояснення особи, ОСОБА_1 слід констатувати, що саме ж по собі, викладене в протоколі обвинувачення, існування у ОСОБА_1 наміру незаконно перетнути кордон, які не визначені у способі такого виїзду, не може свідчити про вчинення спроби перетину державного кордону затриманою особою.
Посадовою особою, яка складала протокол про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, обставин щодо місця його виявлення не враховано, хоч таке як встановлено під час розгляду справи, були основними доводами наявності у ОСОБА_1 умислу на спробу незаконного перетину кордону.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97 №475/97-ВР визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 ст. 251 та ст. 252 КУпАП встановлено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб. Відповідно до вимог Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Оцінюючи протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №357414 від 29.08.2025 року та долучені до нього матеріали справи, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Тулайдан С.І. вважаю, що спроба перетину ОСОБА_1 будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, не доведена оскільки відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчать про спробу перетину ним кордону. Будь-яких інших доказів, які б надавали можливість стверджувати про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.
Пояснення надані у судовому засіданні ОСОБА_1 свідчать про відсутність з боку останнього вчинення спроби щодо перетину кордону.
Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
З контекстного аналізу зазначених вимог закону випливає, що висновки судді щодо оцінки доказів мають вказуватись у точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
З урахуванням наведених обставин, вважаю, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУп
Керуючись ст. ст. 247 п. 1, 252, 280, 283, 284 КУпАП,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду на протязі десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Суддя М.М. Бряник