Справа №305/2169/23
Провадження по справі 2/305/25/25
29.09.2025. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Марусяк М.О.
секретаря судового засідання Вербещука В.А.
представника позивача, прокурора Савчук Л.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки,-
21.09.2023, Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивує тим, що Тячівською окружною прокуратурою встановлено підстави для вжиття заходів представницького характеру у зв'язку з порушенням Головним управлінням Держземагенства у Закарпатській області вимог земельного законодавства внаслідок розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення. Зокрема, встановлено, що на підставі наказу Держземагенства №1745-сг від 10.10.2014 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444 площею 0,12 га для індивідуального садівництва, що розташована за межами населених пунктів на території Ясінянської селищної ради, Рахівського району, Закарпатської області. Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2100655422014 від 11.09.2014 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444 сформована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробленого Закарпатською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 11.09.2014 Управлінням Держземагентства у Рахівському районі. 04.11.2014, державним реєстратором Рахівського районного управління юстиції здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вищевказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та видано такій правопосвідчувальний документ на земельну ділянку - свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 04.11.2014, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №339047883 від 13.07.2023. Після чого, земельну ділянку площею 0,12 га для індивідуального садівництва на землях Ясінянської селищної ради за межами населеного пункту полонина Драгобрат, придбано у власність ОСОБА_2 та в подальшому, на підставі договору купівлі-продажу №907 від 13.12.2014, відчужено на користь відповідача ОСОБА_1 , з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444, повністю накладається на земельну ділянку лісового фонду ДП «Ясінянське ЛГ», площа такого накладення становить 0,12 га. Однак, у зв'язку з порушенням вимог земельного законодавства при наданні ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444 площею 0,12 га, така підлягає витребуванню від ОСОБА_1 на користь держави в особі Закарпатської ОДА. На обґрунтування незаконності наказу Держземагентства №1745-сг від 10.10.2014 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» до позовної заяви прокурором було додано, зокрема, висновок експерта №15/78 від 31.07.2020, складений за результатами земельно-технічної експертизи в рамках кримінального провадження № 42020071160000025 від 11.02.2020, згідно з яким земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 за кадастровим номером 2123656200:08:001:0444, розташована за межами населеного пункту на території Ясінянської селищної ради, полонина Драгобрат повністю накладається на земельну ділянку лісового фонду ДП «Ясінянське ЛГ», площа накладення становить 0,12 га, конфігурація накладення відображена у графічних матеріалах в дослідницькій частині. Факт належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та перебування у постійному користуванні ДП «Ясінянське ЛГ» (станом на момент розпорядження такою) також підтверджує актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки №187-ДК/149/АП/09/01/-19 від 19.02.2020, складеного державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за результатами проведення планової перевірки з питань законності передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444, а також викопіюванням з таксаційних матеріалів Свидовецького лісництва державного підприємства з нанесеними межами земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444, що здійснені філією «Ясінянське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України». Зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444 площею 0,12 га є однією із земель приватної власності, що перешкоджала лісогосподарському підприємству встановленню (відновленню) земель лісового фонду кварталу 3 Свидовецького лісництва в натурі (на місцевості) відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000378 від 18.12.1996. Враховуючи вищенаведене, земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444 площею 0,12 га сформована та була передана у приватну власність ОСОБА_2 за рахунок земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000378 від 18.12.1996. Зазначає, що повноваження станом на час прийняття Держземагентством наказу №1745-сг від 10.10.2014 належали Кабінету Міністрів України. При цьому, стверджує, що Кабінет Міністрів України, якому належали повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення, не приймав жодних рішень про передачу такої у приватну власність ОСОБА_2 , а також не здійснював вилучення земельної ділянки з постійного користування лісогосподарського підприємства, що підтверджується листом Секретаріату Кабінету Міністрів України №9397/0/2-23 від 18.04.2023. Зважаючи на викладене, позивач просить витребувати у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, з незаконного володіння ОСОБА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444 площею 0,12 га, що розташована за межами населених пунктів на території Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області. Стягнути з відповідачів на користь Закарпатської обласної прокуратури судові витрати у справі.
Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 21.09.2023 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву. Залучено до участі у розгляді справи: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", місцезнаходження: 01601, місто Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, місцезнаходження: 88008, м. Ужгород, пл. Народна, №4; ОСОБА_2 , мешканку АДРЕСА_1 , як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Одночасно з пред'явленням позову, керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, Жилкін В. подав заяву про забезпечення позову.
На підставі ухвали Рахівського районного суду Закарпатської області, від 21.09.2023, заяву керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, ОСОБА_3 про забезпечення позову - задоволено.
31.10.2023, начальник Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_4 , надіслала письмові пояснення на позовну заяву, з додатками. Пояснення обгрунтовує наступним. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Закарпатської області. Згідно із частиною шостою статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Таким чином, за результатом розгляду клопотання громадянки ОСОБА_2 , Головним управління видано наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" від 23.01.2014 №ЗК/2123656200:08:001/00000074 яким надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва (код цільового призначення згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - 01.05) розташованої за межами населеного пункту на території Ясінянської селищної ради, Рахівського району, Закарпатської області. Наказом Головного управління від 10.10.2014 №1745-сг "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_2 , передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 2123656200:08:001:0444, площею 0,1200 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва розташованої за межами населеного пункту на території Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області та рекомендовано оформити право власності на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Згідно із висновком експерта державної експертизи від 29.08.2014 за №24-706-0.1-5590/2-14 (додаток 6) про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, склад угідь - пасовища. Отже, спірна земельна ділянка відносилася до земель сільськогосподарського призначення. Враховуючи вище викладене, накази Головного управління від 23.01.2014 № ЗК/2123656200:08:001/00000074 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" та від 10.10.2014 №1745-сг "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки" прийняті відповідно до норм законодавства України. Зазначає, що позовна вимога про витребування спірної земельної ділянки задоволенню не підлягає, оскільки у даній категорії справ задоволення порушеного права має бути захищено шляхом пред'явлення позову про повернення земельної ділянки. Окрім цього, вважає, що позовну заяву прокурора в інтересах держави слід залишити без розгляду відповідно до положень п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України, як таку, що подана не повноважною особою. Враховуючи вищевикладене ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, просить врахувати дані письмові пояснення при винесенні рішення у справі та провести розгляд справи без участі їх представника.
14.11.2023, адвокат Волощук О.М., як представник ОСОБА_1 , надіслав на електронну адресу суду пояснення по справі, а також приєднану заяву про застосування спливу строків позовної давності. У поясненнях, відповідачка ОСОБА_1 з позовними вимогами не погодилася та їх не визнала, просила у їх задоволенні відмовити у повному обсязі, виходячи із наступного. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 03.03.2023 було здійснено державну реєстрацію права власності Закарпатської обласної державної адміністрації та право постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034), на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:06:001:0118. При цьому підставою для реєстрації виступив державний акт на право постійного користування земельною ділянкою І-ЗК №000378, виданий 18.12.1996 Рахівською районною Радою народних депутатів. Відповідно до п.5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. На даний час право постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є зареєстрованим, тому планово-картографічні матеріали у силу імперативних приписів Лісового кодексу України не можуть виступати підтвердженням такого права. Згідно наявної інформації та відповідних відомостей перетин та співпадіння Земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444 з іншими земельними ділянками відсутні. Таким чином, загальнодоступні відомості Державного реєстру речових прав та відомості Державного земельного кадастру свідчать про те, що Земельна ділянка відповідача не відноситься до земель, переданих у постійне користування ДП «Ясінянське ЛМГ» та його правонаступнику ДП «Ліси України». Крім того, відповідачка ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Волощука О.М. звернулася до суду із заявою про застосування строків позовної давності, яку обґрунтовувала наступним. Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Як вбачається з позовної заяви та відповіді на адвокатський запит Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 25.10.2023 №29-7-0.161-4459/2-23 - згідно з наказом Головного управління від 12.02.2020 №187-ДК Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління здійснювалася перевірка стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444, як об'єкта перевірки, за результатом якої складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки від 19.02.2020 №187-ДК/149/АП/09/01/-19. Отже, контролюючим органам Держземінспекції стало відомо про факти, які стали підставою для пред'явлення позовної заяви ще у лютому 2020 року. Крім того, з відповіді на адвокатський запит Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 27.10.2023 №29-7-0.31-4443/2-23 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444 сформована на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_2 для індивідуального садівництва смт. Ясіня, полонина Драгобрат, Рахівського району, Закарпатської області, розташована за межами населеного пункту. Однак, оригінал зазначеного проекту землеустрою було вилучено прокурором Рахівського відділу місцевої прокуратури Віктором Ластовичаком 22.04.2020 на підставі ухвали слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області В.Е. Ємчука від 25.03.2020. Зазначене свідчить про обізнаність прокуратури щодо обставин порушеного права щонайменше ще у березні-квітні 2020 року. Проте, як вбачається з матеріалів позовної заяви та ухвали суду від 21.09.2023, Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області звернулася до суду лише 21.09.2023, тобто через понад 3 роки з моменту виявлення відповідних фактів. Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Враховуючи викладене, просила відмовити в задоволенні позову.
28.11.2023 та 05.12.2023, представник відповідача, ОСОБА_1 , адвокат Волощук О.М. надіслав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи Схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444.
Представник відповідача, ОСОБА_1 , адвокат Волощук О.М., 06.12.2023, надіслав до суду електронною поштою клопотання про призначення експертизи. Клопотання мотивує тим, що предметом спору є вимога про витребування земельної ділянки у відповідача з мотивів її накладення на земельну ділянку лісового фонду. Обґрунтовуючи необхідність у призначення судової земельно-технічної експертизи, акцентує увагу суду, що з Схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444 вбачається, що співпадіння земельної ділянки з іншими ділянками відсутні. Відтак, з метою повного, всебічного таоб'єктивного вирішення даної справи по суті та встановлення факту накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку лісового фонду просить призначити судову земельно-технічну експертизу, адже встановлення даних обставин потребують спеціальних знань, якими жодна із сторін неволодіє.
12.12.2023, до суду, повторно, надійшло клопотання від представника відповідачки, ОСОБА_1 , адвоката Волощука О.М., про призначення експертизи.
08.02.2024, перший заступник керівника Тячівської окружної прокуратури, О. Фістер подав через канцелярію суду заперечення на клопотання про призначення експертизи. Вважає клопотання про призначення експертизи безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі ухвали судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О., від 04.03.2024, клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Волощука Олександра Миколайовича про призначення судової земельно-технічної експертизи - задоволено. Призначено, повторну, судову земельно-технічну експертизу. Проведення експертизи доручено експертам Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. На час призначення судом експертизи, провадження у справі зупинено.
04.06.2025, від виконуючого обов'язки директора Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, Артема Щербака на адресу суду надійшов висновок експерта №3154-Е від 29.05.2025. У результаті проведення Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, згідно ухвали Рахівського районного суду Закарпатської області від 04.03.2024, земельної-технічної експертизи, зазначеною експертною установою складено висновок, згідно якого спірна земельна ділянка не накладається на землі лісогосподарського призначення ДП «Ліси України».
Ухвалою суду від 13.06.2025, поновлено провадження у справі, оскільки обставини, що викликали його зупинення усунуті. Призначено справу до підготовчого засідання на 15 годину 00 хвилин, 23 липня 2025 року.
Ухвалою суду від 29.07.2025 підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09 годину 00 хвилин, 18 вересня 2025 року.
У судовому засіданні 18.09.2025, прокурор Савчук Л.Д., позовні вимоги підтримала та просила задовольнити такі в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідачка, ОСОБА_1 , та її представник, адвокат Волощук О.М. у судове засідання не з'явилися. Про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", у судове засідання, жодного разу не з'явився. Про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, а також шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причину неявки суд не повідомили. Заяви про відкладення не подавали.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у судове засідання жодного разу не з'явився. 31.10.2023, начальник управління Бокша С. надіслала до суду письмові пояснення, в яких просила розглянути справу без участі їхнього представника.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , у судове засідання, жодного разу, не з'явилася. Про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, а також шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причини неявки суд не повідомила. Заяв та клопотань не подавала.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.43,57 ЦПК України).
Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнанні їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
У відповідності до приписів ч.ч.1,2 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Отже за загальним правилом, особа може звернутися до суду за захистом саме своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав. Лише у виняткових та передбачених законом випадкам, певні органи чи особи, вправі звертатися до суду в інтересах інших осіб. В інших випадках, ЦПК України не передбачено права однієї особи звертатися до суду з позовними вимогами в інтересах іншої особи.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Відповідно до п.п. "а" п.24 Розділу Х перехідних положень Земельного кодексу України з 27.05.2021 землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств).
Згідно, ч.5 ст.122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Враховуючи вищезазначене, органом уповноваженим державою розпоряджатися земельними ділянками лісогосподарського призначення, представляти та захищати, у тому числі в суді, інтереси держави з зазначених питань є Закарпатська обласна державна адміністрація.
Судом встановлено, що Закарпатська обласна державна адміністрація жодних заходів щодо поновлення інтересів держави у судовому порядку протягом тривалого часу не вживала, що підтверджується, листом №10330/06-16 від 21.01.2022, в якому зазначеною державною адміністрацією повідомлено Тячівську окружну прокуратуру Закарпатської області про відсутність коштів для сплати судового збору та відсутність можливості здійснювати заходи з пред'явлення позовів щодо передачі земельних ділянок лісогосподарського призначення у приватну власність громадян.
Всі заходи щодо виявлення, фіксації та усунення порушень земельного законодавства вживалися лише Тячівською окружною прокуратурою Закарпатської області.
ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У спірних правовідносинах використання земельних ділянок лвсогосподарського призначення порушує права держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, як розпорядника земель та інтереси держави у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель.
Невжиття Закарпатською обласною державною адміністрацією заходів щодо усунення порушення вимог земельного законодавствасвідчить про невиконання обов'язку щодо захисту та відновлення порушених майнових інтересів держави.
У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
З врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Пред'являючи позов у вказаній справі, прокурор виходив саме з необхідності вирішення проблем - суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму захисту інтересів держави у земельній сфері.
Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земель державної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.
Ці дії включають подання прокурором до суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд 11 квітня 2023 року у справі № 371/483/22 провадження № 61-666св23.
У зв'язку з вищенаведеним, наявні достатні підстави для звернення Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації до суду з метою захисту порушених інтересів держави, оскільки уповноважений орган не здійснює належним чином свої повноваження.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
На підставі наказу Держземагентства у Закарпатській області №1745-сг від 10.10.2014 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безоплатно у власність, ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444 площею 0,12 га для індивідуального садівництва, що розташована за межами населених пунктів на території Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області.
Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2100655422014 від 11.09.2014 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444 сформована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробленого Закарпатською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 11.09.2014 Управлінням Держземагентства у Рахівському районі.
В подальшому, 04.11.2014 державним реєстратором Рахівського районного управління юстиції здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вищевказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та видано правовстановлюючий документ на земельну ділянку - свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 04.11.2014, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 339047883 від 13.07.2023.
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 907 від 13.12.2014, відповідно до умов якого ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444площею 0,12 га.
Вважаючи наявними порушення вимог земельного законодавства при наданні ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444, прокурор звернувся до суду з даним позовом про витребування її від ОСОБА_1 на користь держави в особі Закарпатської ОДА.
Доводи позовної заяви ґрунтуються, зокрема, на тому, що згідно висновку експерта №15/78 від 31.07.2020, складеного за результатами земельно-технічної експертизи в рамках кримінального провадження № 42020071160000025 від 11.02.2020, земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444, розташована за межами населеного пункту на території Ясінянської селищної ради, полонина Драгобрат, повністю накладається на земельну ділянку лісового фонду ДП «Ясінянське ЛГ», площа накладення становить 0,12 га.
Згідно доводів позовної заяви факт належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та перебування у постійному користуванні ДП «ЯсінянськеЛГ» (станом на момент розпорядження такою) також підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки № 187-ДК/149/АП/09/01/-19 від 19.02.2020, складеного державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за результатами проведення планової перевірки з питань законності передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, як на підставу належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення прокуратура також посилається на викопіювання з таксаційних матеріалів Свидовецького лісництва державного підприємства з нанесеними межами земельної ділянки з кадастровим номером2123656200:08:001:0444, що здійснені філією «Ясінянське лісомисливське господарство» ДСПГ «Ліси України».
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 03.03.2023 було здійснено державну реєстрацію права власності Закарпатської обласної державної адміністрації та право постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034), на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:06:001:0118. При цьому підставою для реєстрації виступив державний акт на право постійного користування земельною ділянкою І-ЗК № 000378, виданий 18.12.1996 Рахівською районною Радою народних депутатів.
Відповідно до п.5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
На даний час право постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є зареєстрованим, тому планово-картографічні матеріали у силу норм Лісового кодексу України не можуть виступати підтвердженням такого права.
Крім того, оскільки з'ясування питання фактичного накладення однієї земельної ділянки на іншу, як про це заявляє прокурор, потребує спеціальних знань, враховуючи, що прокурором було надано відповідний висновок експерта №15/78 від 31.07.2020, який викликав у суду сумніви щодо його правильності через його суперечність зокрема Схемі розташування земельної ділянки, з якої вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444 площею 0.12 га, не накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:06:001:0118, що перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", ухвалою суду від 04.03.2024 призначено повторну земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Львівськомунауково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлено наступне питання: Чи накладається (перетинається) земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444, яка належить на праві власності ОСОБА_1 ,на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ДП "Ліси України" в межах Рахівського району Закарпатської області, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру та речові права на які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
За результатами проведення Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, згідно ухвали Рахівського районного суду Закарпатської області від 04.03.2024, земельної-технічної експертизи, зазначеною експертною установою складено висновок, згідно якого земельна ділянка з кадастровимномером 2123656200:08:001:0444 не накладається на землі лісогосподарського призначення ДП «Ліси України».
Оцінюючи вказаний висновок експерта, судом встановлено, що вказаний висновок містить відповіді на поставлені питання, які є обґрунтованими та узгоджуються з іншими матеріалами справи. Крім того, судовий експерт повідомлений про кримінальну відповідальность за ст.384 КК України. За наведених обставин, суд приймає зазначений висновок судової експертизи, як належний і допустимий доказ.
Таким чином, наведені обставини в сукупності свідчать про те, що земельна ділянка відповідачки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444 не відноситься до земель, переданих у постійне користування ДП «Ясінянське ЛМГ» та його правонаступнику ДП «Ліси України», а відтак, не накладається, не співпадає із землями ДП «Ліси України», що знаходяться на праві постійного користування.
Враховуючи вимоги ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, щоб задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Відповідно до ст.ст.78, 79 Цивільного процесуального кодексу України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відтак, за недоведеності обставин, що покладені в основу позову, стосовно належності спірної земельної ділянку, яку прокурор просив витребувати, до земель, переданих у постійне користування ДП «Ясінянське ЛМГ» та його правонаступнику ДП «Ліси України», порушених прав держави, які б підлягали захисту в цій справі, судом не встановлено.
Стосовно доводів відповідачки про її добросовісність, як набувача спірної земельної ділянки, суд зазначає таке.
Суд погоджується з доводами відповідачки, що ОСОБА_1 набуваючи спірну земельну ділянку, мала усі правові підстави та правомірні очікування щодо повноважності відчужувача, як власника даної земельної ділянки на її відчуження, тобто розраховувала, що попередній власник, передаючи їй цю ділянку, має право нею розпоряджатися.
У цьому контексті суд враховує висновки Верховного Суду у постановах від 27 березня 2019 року у справі №369/4858/16-ц (провадження № 61-28134св18), від 22 травня 2019 року у справі №369/2803/16-ц (провадження №61-20390св18), від 22 травня 2019 року у справі № 369/2692/16-ц (провадження №61-17830св18), від 27 листопада 2019 року у справі № 369/4389/16 (провадження №61-23087св18) та від 30 вересня 2020 року у справі № 369/6400/17 (провадження №61-4840св20).
Таким чином, подання позову з метою виправлення «помилки» органу державної влади чи протиправності дій їх посадових осіб, не повинно непропорційним чином втручатися у нове право та перекладати на відповідача як нового власника усі негативні наслідки такої «помилки», оскільки задоволення позову сausaformalis (із формальних підстав) покладатиме надмірний індивідуальний тягар на відповідача, а отже, порушить справедливий баланс інтересів сторін.
У постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року в справі №725/1824/20 (провадження № 61-15705св21) зроблено висновок, що: «конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар.
Наведені вище положення та принципи чітко та послідовно реалізовуються судами при розгляді аналогічних спорів (Постанови ВС від 08.03.2023 у справі №522/16163/18 та від 12.04.2023 у справі №205/7567/18).
В будь-якому випадку, ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
З огляду на викладене в сукупності, за відсутності порушеного права, яке підлягає захисту, позов Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство"ЛісиУкраїни", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки є таким, що не підлягає задоволенню.
Щодо заявленої відповідачем позовної давності та наслідків її спливу. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як встановлено судом, в даній справі, спірна земельна ділянка вперше була передана у власність 10.10.2014, тобто вибула з володіння держави понад 10 років тому.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України обчислюється з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу (постанова ВП ВС від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16).
Суд зазначає, що за змістом норми ст.261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення нетільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
При цьому норма частини 1 ст.261 ЦК містить фактично презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, тому обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Разом з тим, прокурор, звертаючись в інтересах держави з позовом в даній справі з підстав незаконного вибуття з володіння держави земельної ділянки, не надав належного обґрунтування моменту, з якого стало відомо про наявність тих обставин, які заявлені як підстави поданого позову, враховуючи, що такі обставини мали місце понад 10 років тому, тоді-як позов поданий прокурором у 2023 році.
Так, власник земельних ділянок зобов'язаний стежити за юридичною долею належного йому майна, в тому числі, на предмет вибуття такого майна з володіння власника до володіючого невласника.
Власне, вчинення такої періодичної перевірки і є складовою, що підлягає оцінці на предмет відповідності критерію «міг довідатись» в контексті норми ст.261 ЦК України для початку перебігу строку позовної давності.
Більше того, як вбачається з позовної заяви та відповіді на адвокатський запит Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 25.10.2023 №29-7-0.161-4459/2-23 - згідно з наказом Головного управління від 12.02.2020 №187-ДК Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління здійснювалася перевірка стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444, як об'єкта перевірки, за результатом якої складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки від 19.02.2020 № 187-ДК/149/АП/09/01/-19.
Отже, можна достовірно стверджувати, що контролюючим органам Держземінспекції стало відомо про факти, які стали підставою для пред'явлення цієї позовної заяви ще у лютому 2020 року.
Крім того, з відповіді на адвокатський запит Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 27.10.2023 № 29-7-0.31-4443/2-23 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0444 сформована на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_2 для індивідуального садівництва смт. Ясіня, полонина Драгобрат, Рахівського району, Закарпатської області, розташована за межами населеного пункту.
Однак, оригінал зазначеного проекту землеустрою було вилучено прокурором Рахівського відділу місцевої прокуратури Віктором Ластовичаком 22.04.2020 на підставі Ухвали слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області, В.Е. Ємчука від 25.03.2020.
Проте, як вбачається з матеріалів позовної заяви та ухвали суду від 21.09.2023, Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області звернулася до суду лише 21.09.2023, тобто майже через 9 років з моменту, коли позивач міг довідатись про порушення, яке заявлене в позові, та понад 3 роки з моменту документального підтвердження про те, що вказані обставини точно стали відомі.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Окрім того, 09.04.2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025, яким внесені зміни до ряду норм Цивільного кодексу України.
Зокрема, відповідно до п.8 ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності за вимогами щодо витребування чи визнання права щодо нерухомого майна, переданого з державної або комунальної власності у приватну власність, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, починається від дня державної реєстрації права власності першого набувача або дати передачі першому набувачеві нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності.
Також, відповідно до ч.3 ст.388 ЦК України, держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо:
1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років;
2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років.
Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною.
Як встановлено судом, спірна земельна ділянка вперше була передана у власність 10.10.2014, відповідно на дату розгляду справи минуло понад 10 років, тому при вирішенні спору суд застосовує також ч.3 ст.388 Цивільного кодексу України щодо неможливості витребування майна на користь держави, як окремої підстави для відмови в позові прокурора про витребування майна.
Разом з тим, оскільки судом не встановлено наявності порушеного права чи інтересу, яке підлягає захисту в цьому судовому провадженні, відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, як підстави для відмови в позові, оскільки відсутність права, яке підлягає захисту, є самостійною підставою для відмови в позові.
При розгляді цивільної справи суд керується положеннями статей 77-79 ЦПК України, згідно яких належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до положень статті 81 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Керуючись положеннями статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегіть встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В силу приписів статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст.263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до ст.141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.
Також, на підставі ч.9 ст.158 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволені позову, слід скасувати заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 вересня 2023 року.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У позові Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство"ЛісиУкраїни", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 21.09.2023.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач, Закарпатська обласна державна адміністрація (Закарпатська обласна військова адміністрація), місцезнаходження: 88008, м. Ужгород, пл. Народна №4, код ЄДРПОУ:00022496.
Представник позивача, Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, місцезнаходження: 90500, м. Тячів, вул. Незалежності №27, Закарпатської області, код ЄДРПОУ:02909967
Відповідачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", місцезнаходження: 01601, місто Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А,
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
- Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, місцезнаходження: 88008, м. Ужгород, пл. Народна, №4;
- ОСОБА_2 , мешканка АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Головуюча: М.О. Марусяк