Справа № 303/6109/25
2/303/2200/25
16 вересня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Варваринець Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (представник Романенко Михайло Едуардович) до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
ТОВ «Фінансова компанія «Діджи фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, вказуючи, що 04.06.2021 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладеного договір про надання споживчого кредиту № 624492. Підписанням договору ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з умовами публічної пропозиції на укладення договору про надання споживчого кредиту товариства, в тому числі на умовах фінансового кредиту, видана згідно з розпорядженням Нацкомфіпослуг від 25.10.2018 №1891, яка розміщена на сайті фінансової компанії: https://sloncredit.ua/, в повному обсязі, з урахуванням паспорту споживчого кредиту, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, тарифів та складають договір про надання споживчого кредиту, укладання якого підтверджено. Відповідач погодив та зобов'язався виконувати його умови. Згідно договору про надання споживчого кредиту №624492 від 04.06.2021 відповідачу надається кредит у гривні, а відповідач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Після укладення цього договору, товариство із використанням даних відповідача, зазначених у кредитному договору, створює відповідачу особистий кабінет в своїй інформаційно-телекомунікаційній системі, доступ до якої забезпечується відповідачу через веб-сайт. Порядок повернення позики надається у вигляді графіку платежів, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 624492 від 04.06.2021 та здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на зазначені у договорі та/або Веб-сайті поточні рахунки фінансової компанії в національній грошовій одиниці України - гривні. Детальні терміни повернення кредиту, визначені в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Таким чином, відповідач уклав договір №624492 від 04.06.2021 з товариством та на підставі платіжного документу відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в розмірі 10 000 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин. 28.08.2023 згідно умов договору факторингу №2808-23, ТОВ «Слон кредит» відступлено право вимоги за кредитним договором № 624492 від 04.06.2021 на користь ТОВ «Діджи фінанс», а ТОВ «Діджи фінанс» набуто право вимоги до відповідача. Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 7684,48 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 5219,94 грн; заборгованість за відсотками становить 2464,54 грн. Щодо орієнтовного розрахунку судових витрат, позивач вказав, що судові витрати складаються виключно зі сплаченого ним судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 6000,00 грн. Товариство просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 624492 від 04.06.2021 в розмірі 7684,48 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.08.2025 відкрито провадження по даній справі, визначено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, просив розглянути справу в його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач у судове засідання не з'явився без поважних причин, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Судом проведено заочний розгляд справи, оскільки встановлено наявність умов, що передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України для такого порядку розгляду.
Згідно з пп. 15.3 п. 1 розділу ХІІІ ЦПК України, розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.
Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі.
Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Позовна заява з додатками ТОВ «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів надійшла до суду в електронній формі. Після чого позовна заява роздрукована в паперовій формі, а інші електронні копії паперових додатків до позовної заяви зберігаються в централізованому файловому сховищі АСДС.
У такому випадку, з урахуванням наявних технічних можливостей, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи в змішаній формі.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до закону та умов договору.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні, встановлений строк (термін) то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що 04.06.2021 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 624492 про надання споживчого кредиту, що підтверджується копією зазначеного договору. Вказаний договір укладено сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення електронних даних, направлених товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході. За умовами якого ТОВ «Діджи фінанс» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі 12500,00 грн (п. 1.3 договору) для споживчих (особистих) потреб, (п. 1.6 договору), строк кредиту 273 днів, з кінцевим терміном повернення 04.03.2022 (включно). Детальні терміни повернення кредиту, визначені в Графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору (п. 1.4 договору), орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 19 848,46 грн (п. 1.8 договору). Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування/утримання: - у розмірі 10 000,00 гривень за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої зазначені споживачем в особистому кабінеті, або надані товариству іншим шляхом, в тому числі, через засоби зв'язку; - у розмірі 2 500,00 гривень на користь товариства з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5. Договору (п. 1.4 договору).
У ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України «Про електронну комерцію».
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Вищезазначене узгоджується з правовими висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
З доданої до позовної заяви листа від 14.09.2023 № 2646_230914162042 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» встановлено, що 04.06.2021 ТОВ «Слон кредит» перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн.
Таким чином, судом встановлено, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору, а відповідач підтвердив виникнення у нього зобов'язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти.
28.08.2023 ТОВ «Слон кредит» уклало договір факторингу № 2808-23 з ТОВ «Діджи фінанс» про відступлення права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, у тому числі за договором № 624492 про надання споживчого кредиту від 04.06.2021 до ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з додатку до договору факторингу № 2808-23 від 28.08.2023.
Таким чином до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 624492 від 04.06.2021 в розмірі 7684,48 грн (5219,94 грн заборгованості за тілом кредиту, 2464,54 грн заборгованості за відсотками).
Позивач направив відповідачу досудову вимогу від 31.07.2024 № 2905722595-АВ, в якій рекомендував відповідачу сплатити заборгованість за договором № 624492 про надання споживчого кредиту від 04.06.2021, а в разі невиконання зобов'язань по договору ТОВ «Діджи фінанс» буде змушено звернутись до суду для захисту порушених прав та інтересів.
Таким чином, судом встановлено факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором № 624492 про надання споживчого кредиту від 04.06.2021 у розмірі 7684,48 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ч.2 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Статті 526, 527, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У судовому засіданні установлено, що товариство виконало свої зобов'язання за договором у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, але відповідач у порушення умов кредитного договору, а також вимог діючого законодавства не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, а тому суд приходить до висновку, що позов про стягнення 7684,48 грн (5219,94 грн заборгованості за тілом кредиту, 2464,54 грн заборгованості за відсотками) підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до правових висновків висловлених Верховним Судом у справі №922/1964/21 від 16.11.2022 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
При цьому, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20,від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).
Водночас суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Судом встановлено, що 01.01.2025 між ТОВ «Діджи фінанс» та адвокатом Лівак І.М. укладено договір про надання правової допомоги № 42649746. Додатковою угодою від 30.05.2025 № 624492 до договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01 січня 2025 року розширено розділ «1.предмет договору» та доповнено новим пунктом.
Згідно акту про підтвердження надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.05.2025 та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позов ТОВ «Діджи фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості надано наступний склад, обсяг та види виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, а саме: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи фінанс» вартістю 2250 грн за 1,5 години; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, позивач вартістю 3000 грн за 3 години; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) вартістю 750 грн за одну годину роботи. Всього 6 000 грн.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідачем не заявлено, тому з нього підлягає стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 3 ст. 133 та ст. 137, 141 ЦПК України у розмірі 6 000,00 грн.
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України також підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 141, 259, 263-265, 273, 354, 355, 280-282 ЦПК України, ст. 520, 526, 527, 530, 611, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (місцезнаходження: 04112, місто Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42649746) 7 684,48 гривень (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок) заборгованості, 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору, 6 000 гривень (шість тисяч гривень) витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя