Справа №613/946/25 Провадження № 2/613/535/25
22 вересня 2025 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі
головуючого - судді Шалімова Д.В.,
при секретарі Герасимюк Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/946/25, пров. № 2/613/535/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « ЮНІТ КАПІТАЛ», представники позивача - Хлопкова М.С., Тараненко А.І. до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-
Представник позивача звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ « ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 00-9805300 від 31 травня 2024 року у розмірі 11 086 грн., судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Представник позов мотивує тим, що 31 травня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору, на виконання умов якого кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ "Платежі Онлайн" на платіжну картку № НОМЕР_1 . Первісний кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. Під час укладення кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умови, зокрема розмір кредиту в сумі 5 500 грн., валюту надання, строк дії договору та порядок кредитування. Однак, оскільки відповідач належним чином не виконала свого зобов'язання щодо повернення коштів виникла заборгованість у розмірі - 11 086 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту в розмірі 5 500 грн. та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 5 500 грн. 17 грудня 2024 між Первісним кредитором та ТОВ « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС укладено Договір факторингу № 17122024-МК/, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором. 02 квітня 2025 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ « ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 020425-У, відповідно до умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ « ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 11 086 грн. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.
Ухвалою судді Богодухівського районного суду Харківської області від 27 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, згідно змісту позовної заяви прохала провести розгляд справи без участі представника ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відзив на позовну заяву.
Відповідно до змісту відзиву, ОСОБА_1 прохала залишити без задоволення позовні вимоги позивача та прийняти рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначила, що в матеріалах справи містяться Правила надання коштів та банківських металів у кредит, Паспорт споживчого кредиту та Договір кредитної лінії, які нею не підписані. Крім того, позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив в тому числі, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за процентами користування кредитними коштами, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, посилаючись на розміщення Правил надання коштів та банківських металів у кредит та Паспорту споживчого кредиту на сайті фінансової установи. Вважала, що позивачем не доведено, що вона ознайомилась саме з вищевказаними документами, оскільки жоден з них нею не підписаний. Позивачем не доведено, що вказані документи, на момент ймовірного отримання нею кредитних коштів, взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, їх розмір та порядок нарахування. Вважала, що відповідно до постанови ВСУ від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), долучені до позовної заяви Правила надання коштів та банківських металів у кредит, Паспорт споживчого кредиту та Договір про надання фінансового кредиту, не можуть бути належними доказами, оскільки, вони повністю залежать від волевиявлення і дій фінансової установи, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Вважає, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляду ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами , тому відсутні підстави вважати, що при укладанні договору, позивач дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Також позивачем не надано банківської виписки з її рахунку, що підтверджує рух коштів за конкретним банківським рахунком, тобто, не надано доказів здійснення транзакції на її картковий рахунок та не надано доказів належності їй картки з номером, на який нібито була перерахована сума кредиту. Крім того, у випадку прийняття рішення не на її користь, прохала суд зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу, оскільки, на її думку він є неспівмірним із складністю справи та виконаних представником робіт та часом витраченим на їх виконання.
Представник позивача надала до суду відповідь на відзив, відповідно до змісту якої зазначила наступне. Відповідно до Кредитного договору № 00-9805300 від 31 травня 2024 року сторони дійшли
згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем, у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку позичальника та аналог власноручного підпису кредитодавця, що відтворений засобами копіювання з боку кредитодавця, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, що і власноручний підпис. Цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони кредитодавця в особистий кабінет Позичальника для ознайомлення та підписання. Договір набирає чинності з моменту одержання кредитодавцем, який направив пропозицію укласти договір (оферту), договору із електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється позичальнику на номер телефону, повідомлений останнім у заяві на отримання кредиту, з боку кредитодавця договір містить кваліфіковану електронну печатку кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, накладену уповноваженим працівником. Введення позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання підписом в електронному форматі цього договору вважається направленням кредитодавцю повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. Договір діє протягом строку на який відбулося оформлення кредиту, а у випадку не виконання прийнятих позичальником на себе грошових зобов'язань - до моменту повного виконання грошових зобов'язань за договором, крім випадків припинення його дії за згодою сторін, відповідно до договору чи закону. У будь якому разі щодо непогашеної позичальником заборгованості договір діє до повного погашення заборгованості. Таким чином, кредитний договір №00-9805300 від 31.05.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор 15161 направлено позичальнику 31 травня 2024 о 20. 22 год. на вказаний ним номер мобільного телефону - НОМЕР_2 ; одноразовий персональний ідентифікатор введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 31.05.2024 о 20.22 год., після чого відповідач натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одночасно з підписанням договору, Товариство відправляє на електронну адресу, вказану позичальником у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору , зокрема, додаючи його примірники у форматах PDF та P7S. Первісний кредитор - ТОВ «МАКС КРЕДИТ», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірив особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить позичальнику, у зв'язку з чим відповідач отримав грошові кошти відповідно до умов договору належним чином, а тому позивачем доведено факт надання первісним кредитором грошових коштів відповідачу. Також вважала, що позивачем долучено до матеріалів справи акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином та дана сума підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.
Судом встановлено, що 31 травня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-9805300 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач, на офіційному сайті Товариства, ознайомилась з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору, після чого подала заявку про отримання кредиту, в якій вказала свої персональні ідентифікаційні дані.
Відповідно до п.п. 1.2-1.3 Договору сума ліміту кредитної лінії складає 5 000 грн., строк дії кредитної лінії - 360 календарних днів.
Згідно п. 1.5.1 - 1.5.2 Договору стандартна процентна ставка складає 1,47% від суми кредиту за кожний день користування. Знижена процентна ставка складає 1% від суми кредиту за кожний день користування.
Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки з урахуванням комісії (у разі її наявності) дорівнює 1,5% (п. 1.7.1 Договору).
Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10,00% від суми кредиту: складає 500 грн., яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених п. 3.4 Договору (п. 1.6 Договору).
Відповідно до п. 1.9 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього Договору становить 31 960 грн.
Реквізити картки № НОМЕР_3 були зазначені ОСОБА_1 при укладанні кредитного договору, що відображено у п. 2.8. договору.
З Розділу 8 кредитного договору вбачається, що договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «15161», що надісланий йому на номер телефону НОМЕР_4 , 31 травня 2024 року о 20:22 год. та введений позичальником 31 травня 2024 року о 20:22 год. в Розділі 8 кредитного договору.
Відповідно до довідки про ідентифікацію, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , 31 травня 2024 року укладено договір № 00-9805300, який ідентифікований ТОВ «Макс Кредит». Акцепт договору позичальником проводився шляхом підписання одноразовим ідентифікатором «15161», час відправки ідентифікатора позичальнику - 31 травня 2024 року о 20.22 год., на номер НОМЕР_4 .
Крім того, ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписав паспорт споживчого кредиту та графік платежів (Додаток №1 до кредитного договору).
Факт зарахування коштів підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн», з якої вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Платежі Онлайн» через платіжний сервіс Platon було успішно перераховано кошти у сумі 5 000 грн. за транзакцією № 41717-61714-27504, дата проведення - 31 травня 2024 року о 20.22 год. на платіжну картку № НОМЕР_3 .
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 00-9805300 від 31 травня 2024 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 11 086 грн., з яких: 5 500 грн. - прострочене тіло кредиту, 5 586 грн. - прострочені відсотки. Станом на 07 травня 2025 року заборгованість за кредитним договором не погашена.
17 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Макс Кредит» укладено Договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) зобов'язується передати «сплатити» ТОВ «Макс Кредит» (Клієнт) суму фінансування, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Сторони договору факторингу 17 грудня 2024 року підписали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників. Відповідно до Реєстру Боржників заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9805300 від 31 травня 2024 року становить 11 086 грн., з яких 5 500 грн. - залишок заборгованості по тілу кредиту, 5 586 грн. - заборгованість за відсотками.
З копії договору факторингу № 020425-У від 02 квітня 2025 року встановлено, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило на користь ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги за кредитним договором № 00-9805300 від 31 травня 2024 року на загальну суму 11 086 грн., з яких: 5 500 грн. - прострочене тіло кредиту, 5 586 грн. - прострочені відсотки,що підтверджується копією витягу з Реєстру Боржників до договору факторингу № 020425-У від 02 квітня 2025 року.
Також 04 квітня 2025 позивачем було направлено відповідачу досудову вимогу про погашення боргу за кредитним договором.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
Стаття 611 ЦК України, передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 кошти отримані за договором № 00-9805300 від 31 травня 2024 року позикодавцю не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних). у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписуєгься особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що договір № 00-9805300 від 31 травня 2024 року було укладено в електронній формі.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно ч. 1,2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
За змістом ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що договір позики №00-9805300 від 31 травня 2024 року підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором. Вказане вбачається із зазначення в тексті договору про підписання сторонами таких договорів електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитні договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 , від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19.
Крім того, укладений ОСОБА_1 кредитний договір в судовому порядку розірваний не був, не визнаний він також і недійсними, тобто в силу статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
Згідно з положеннями ст. ст. 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги за договором № 00-9805300 від 31 травня 2024 року до ОСОБА_1 .
Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 була повідомлена про зміну кредитора, проте неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 00-9805300 від 31 травня 2024 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 11 086 грн., з яких: 5 500 грн. - прострочене тіло кредиту, 5 586 грн. - прострочені відсотки. Станом на 07 травня 2025 року заборгованість за кредитним договором не погашена.
Вирішуючи питання про стягнення відсотків за вказаними договорами, суд приходить до такого.
Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені у статтях 1050,625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплатити суму боргу кредитору.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц).
Як вбачається з умов договору № 00-9805300 від 31 травня 2024 року, п 5.1. …сума кредиту, одержана позичальником за цим договором, повертається ним в повному обсязі у валюті кредиту не пізніше дня остаточного повернення кредиту, зазначеного в графіку платежів, на поточний рахунок кредитодавця.
Підписанням кредитного договору № 00-9805300 від 31 травня 2024 року відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ « МАКС КРЕДИТ», які розмішені на сайті. Приймаючи умови кредитного договору відповідач підтверджує, що вона повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих Правил.
Отже, виходячи з вказаних умов договору № 00-9805300 від 31 травня 2024 року, який погодженого сторонами, відповідач ОСОБА_1 зобов'язана сплати відсотки за користування кредитами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що 31 травня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9805300, ТОВ «Макс Кредит» умови договору виконало належним чином, надавши відповідачеві кредит у розмірі 5 000 грн., однак, остання належним чином свої зобов'язання не виконувала, у визначені договором строки погашення заборгованості за договором не здійснила, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 11 086 грн., доказів сплати суми кредиту та відсотків за кредитним договором або з власного розрахунку заборгованості відповідачем не надано,у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу в сумі 7 000 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та адвокатським об'єднанням «ТАРАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» 07 квітня 2025 року укладено Договір про надання правничої допомоги № 07/04/25-02. До позову додано протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02, додаткову угоду № 7 до Договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02та акт прийому - передачі наданих послуг на суму 7 000 грн.
Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрат на професійну правничу допомогу.
Одночасно з цим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, невеликий обсяг досліджуваних доказів), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 3 000 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 3000 грн., тим самим частково задовольнивши дану вимогу.
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 грн.
Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред'явлених доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.512, 514, 516, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 639, 1050 Цивільного кодексу України, ст..ст. 3, 11, 12 Закону України « Про електронну комерцію», ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,ст.ст. 4, 10-13, 43, 76-81, 141, 207, 223, 247, 259, 263-265, 274-279, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ЮНІТ КАПІТАЛ» ( код ЄДРПОУ 43541163, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4 А, офіс 10) заборгованість за кредитним договором № 00-9805300 від 31 травня 2024 року в сумі 11 086 ( одинадцять тисяч вісімдесят шість) гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 ( три тисячі) гривень, ВСЬОГО: 16 508 ( шістнадцять тисяч п'ятсот вісім) гривень 40 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4 А, офіс 10, ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Повний текст рішення виготовлено 26 вересня 2025 року .