Справа № 354/2126/24
Провадження № 2/354/166/25
29 вересня 2025 року м. Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Єрмак Н.В.,
за участю секретаря Духович А.-А.Т.,
прокурора Семковича О.В.,
представника відповідача - адвоката Гончаренко С.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Державний реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Андрій Рижов, Державний реєстратор Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Ярослав Кривнюк, Державний реєстратор відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Ганна Бондарук, Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки, скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію права приватної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі,-
встановив:
В провадженні суду знаходиться зазначена цивільна справа.
Ухвалою суду від 05.09.2025 позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для усунення вищевказаних недоліків, а саме:
- долучення експертно-грошової оцінки земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:4092, чинної на дату подання позовної заяви;
- внесення на депозитний рахунок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26289647, банк отримувача: ДКС України, місто Київ, рахунок отримувача: UA158201720355259002000002265) прокурором або Надвірнянською районною військовою (державною) адміністрацією, в інтересах якої поданий даний позов, грошових коштів у розмірі вартості земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:4092.
До суду на виконання ухвали суду від 05.09.2025 надійшли додаткові пояснення прокурора, в яких він зазначає, що абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України, посиланням на який обґрунтована ухвала Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05.09.2025, не має зворотної дії в часі; положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» в частині умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна не застосовуються до спірних правовідносин, адже, прокурор стверджує про недобросовісність відповідача ОСОБА_1 .
У судовому засіданні прокурор Семкович О.В. вказані письмові пояснення підтримав та просив продовжити розгляд даної справи із наведених мотивів.
Представник відповідача просив залишити позов без розгляду.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що нова редакція частини 4 статті 177 ЦПК України набула чинності 09 квітня 2025 року, тобто вже після подачі позовної заяви та після відкриття провадження у даній справі.
Разом з тим, аналізуючи вищенаведені норми, суд зауважує, що положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 4292-ІХ, поширюється не тільки на конкретно визначені статті, як зазначає прокурор, а загалом на положення цього Закону в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
Тобто, йдеться не про те, що норми закону мають зворотну дію в часі і застосовуються до правовідносин, які виникли раніше, а насправді норми цього закону щодо умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, мають застосовуватися і до тих справ, по яких позовні вимоги подано раніше, але рішення ще не ухвалене.
Також суд зауважує, що у статті 390 ЦК України, яку у відповідності до Закону доповнено частиною 5 визначено, що суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Тлумачення вказаної статті свідчить про імперативність її норм, зокрема, встановлює обов'язок органу місцевого самоврядування або прокурора вносити вартість нерухомого майна на депозитний рахунок суду, що є передумовою для подальшого розгляду справи з метою забезпечення можливості дотримання і виконання вимог закону на момент ухвалення рішення у справі, незалежно від результату розгляду справи.
В статті 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 4 статті 3 ЦПК України передбачено, що Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Своє розуміння зворотної дії закону в часі Конституційний Суд України виклав у Рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99, зазначивши, що положення частини першої статті 58Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Крім того, Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (рішення КСУ від 12.07.2019 року № 5-р(I)/2019).
Хоча правовідносини щодо розгляду в суді поданого Івано-Франківською обласною прокуратурою позову виникли до набрання чинності положеннями Закону № 4292-ІХ від 12.03.2025 року, однак, вони продовжують існувати і після його ухвалення, тому повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.
При цьому, вимога про необхідність додавання до позову документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, не є встановленням нового обов'язку для учасника судового процесу, а є однією з процесуальних вимог до позовної заяви органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову.
Обов'язковість врахування положень Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» також відображено у постановах ВС, зокрема у постановах від 30 квітня 2025 року у справі №686/14711/21, 07 травня 2025 року у справі №128/680/21, від 21 травня 2025 року у справі №678/1280/21.
Доводи прокурора про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» за змістом якого механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади, застосовується виключно у разі, якщо відповідачем за позовом прокурора є добросовісний набувач є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що прокурор у позовній заяві вказав, що вважає кінцевого набувача спірної земельної ділянки - ОСОБА_1 - недобросовісним, оскільки він був обізнаний щодо незаконності виділення земельної ділянки.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки, яка перебуває під посиленою правовою охороною держави, відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем на підставі ст.387,388 ЦК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до положень ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 зробила висновок, зокрема, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна.
Добросовісність чи недобросовісність особи це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/20528/21.
Згідно ч. 5 статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16.
Аналізуючи викладене, суд наголошує, що обставини добросовісності/недобросовісності набувача досліджуватимуться та встановлюватимуться судом безпосередньо під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження. При цьому, факт недобросовісності набувача встановлюється судом на основі наданих сторонами та досліджених в ході судового розгляду доказів, а не виключно через вказівку позивача про його недобросовісність у поданому позові.
Частинами 12-13 ст.187 ЦПК України визначено, що у разі якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
При цьому, норми діючого цивільного процесуального законодавства не наділяють суд повноваженнями щодо продовження розгляду справи у разі невиконання позивачем ухвали суду про залишення позову без руху.
За таких обставин, враховуючи те, що позивач, якому після відкриття провадження у справі надано термін для усунення виявлених недоліків позовної заяви, не усунув вказані в ухвалі суду від 05.09.2025 недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, суд приходить до переконання, що позовну заяву слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст.187, 258-260, п.16 ч.1 ст.353, ст.354 ЦПК України, суд-
постановив:
Позовну заяву Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Державний реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Андрій Рижов, Державний реєстратор Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Ярослав Кривнюк, Державний реєстратор відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Ганна Бондарук, Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки, скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію права приватної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі- залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Наталія ЄРМАК