Справа № 353/534/25
Провадження № 2/353/404/25
29 вересня 2025 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Лущак Н. І.,
з участю секретаря судового засідання Гаврилів Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
АТ «Універсал Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 28.03.2023 року в розмірі 40032,59 грн., що становить загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим станом на 03.04.2025 року допустив виникнення заборгованості по кредитному договору в сумі 40032,59 грн., яку слід стягнути на користь банку. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати та справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 04.07.2025 року вирішено розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження о 09 год. 00 хв. 22.07.2025 року без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Також даною ухвалою було встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Роз'яснено відповідачу, що відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву він має право пред'явити зустрічний позов. Однак, у зв'язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення відповідача про розгляд страви, дану цивільну справу було відкладено та викликано сторін в судове засідання, з метою заслухання їх усних пояснень в приміщення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядкупозовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
У відповідності до ч.ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Представник позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» в судове засідання не з'явився, однак разом з позовною заявю подав клопотання (а.с. 6), в якому просив позов розглянути без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечив проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, у разі виникнення обставин, викладених в ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву суду не надав, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 74).
У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.
Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав, а позивачем подано достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов кредитного договору шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 629 цього кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1054 Цивільного Кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 28.03.2023 року ОСОБА_1 за допомогою мобільного застосунку monobank, який є сервісом АТ «Універсал Банк», що дозволяє надавати клієнту банківські послуги через смартфон, пройшов етап реєстрації та підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 28.03.2023 року власноручним цифровим підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку, про що свідчить форма підтвердження електронного документа (а.с. 16-19).
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank / Universal Bank, Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту та Тарифами складають договір про надання банківських послуг (а.с. 15). Підписуючи анкету-заяву цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку відповідач просив відкрити йому поточний рахунок у АТ «Універсал Банк» у гривні на його ім'я № НОМЕР_1 та просив встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному застосунку. Також відповідач засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі - УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватись ним для вчинення правочинів та платіжних операцій.
На підставі укладеного договору відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , видано банківську картку № НОМЕР_2 типу - «Чорна картка» та 27.11.2023 року встановлено кредитний ліміт в сумі 5000,0 грн., про що свідчать довідки АТ «Універсал Банк» від 03.04.2025 року (а.с. 20, 21). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, в якому підтвердив, що отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданих виходячи із обраних ним умов кредитування (а.с. 31-33). У вказаному паспорті споживчого кредиту зазначено: основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.
Згідно довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 03.04.2025 року ОСОБА_1 (відповідач) через мобільний застосунок за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 28.03.2023 року, 27.11.2023року встановлено кредитний ліміт 50000,00 грн., 27.11.2023 року встановлено кредитний ліміт 10000,00 грн., 28.11.2023 року встановлено кредитний ліміт 15000,00 грн., 01.12.2023 року встановлено кредитний ліміт 20000,00 грн., 02.12.2023 року встановлено кредитний ліміт 25000,00 грн., 02.12.2023 року встановлено кредитний ліміт 30000,00 грн., 03.12.2023 року встановлено кредитний ліміт 35000,00 грн. (а.с. 21).
Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 розділу І Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «Monobank» (далі Умови і правила), які затверджені протоколом правління АТ «Універсал Банк», протокол № 46 від 24.11.2021 року (а.с. 22-28), банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов договору в тому числі, платіжної системи MasterCard/Visa, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України.
Згідно з п.п. 2.3. п. 2 розділу І Умов і правил, відповідно до ст. 628 ЦК України договір, що укладається між банком та клієнтом, є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно договору банківського рахунку, депозитного договору, договору про надання кредиту. До відносин між сторонами застосовуються у відповідних частинах положення законодавства щодо договорів, елементи яких містяться у Договорі.
Відповідно до п.п. 2.4. п. 2 розділу І Умов і правил, своїм підписом на Анкеті-заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення відповідного Договору клієнт ознайомився та погодився з умовами Договору, зокрема Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Тарифами, встановленим в Договорі порядком нарахування платежів та інших витрат, які повинен сплатити Клієнт, передбаченими Договором правами та обов'язками Сторін, а також іншу інформацію, яка перелічена в п. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до пунктів 5.3., 5.8.1. п. 5 розділу І Умов і правил, клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в інтернет для отримання інформації та здійснення операцій.
Пунктами 2.1., 2.4., 2.5. пункту 2 розділу II Умов і правил визначено, що для надання послуг банк видає клієнту картку. Дані відомості також підтверджуються довідкою про наявність рахунку від 03.04.2025 року відкритого на ім'я ОСОБА_1 , відповідно до якої останній отримав картку, строк дії якої до 08/28 (а.с. 20).
Таким чином судом встановлено, що клієнт і банк шляхом підписанням Анкети-заяви уклали договір про надання банківських послуг «Monobank». Датою укладення договору є дата підписання відповідачем Анкети-заяви та отримання картки. Підписавши заяву, у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно тарифів та повернути кредит, сплатити комісію за надання фінансового інструменту і відсотки у складі щомісячних платежів.
Відповідач одержав та використав кредитні кошти, про що свідчить виписка про рух коштів по картці від 03.04.2025 року по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 27.11.2023 року по 03.04.2025 року (а.с. 13-14).
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Частиною 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.
Оскільки у наявному в матеріалах справи копії кредитного договору № б/н від 28.03.2023 року визначені всі істотні умови кредитування, зокрема: сума кредиту, строк користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом, комісія, графік платежів, а вказані документи підписані електронним підписом відповідача (одноразовим ідентифікатором), суд вважає, що відсутні підстави вважати, що відповідач не підписував вказаний договір та не був проінформованим про всі істотні умови кредитного договору.
Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про споживчий кредит»).
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому за змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Споживче кредитування».
Нормами ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Однак відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 03.04.2025 року допустив виникнення заборгованості по кредиту в сумі 40032 грн. 59 коп., що становить загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) (а.с. 10-11).
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором, відповідачем по справі суду не представлено.
Згідно ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, оскільки протягом розгляду справи було встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, які виникли внаслідок укладання кредитного договору про надання банківських послуг «Monobank» від 28.03.2023 року. Через порушення умов Договору з боку позичальника своєчасне погашення зобов'язання не відбулося, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яку відповідач у добровільному порядку не погасив, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг «Monobank» від 28.03.2023 року в розмірі 40032 грн. 59 коп., що становить загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
При такому вирішенні позову, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. (платіжна інструкція № CF_111334 від 10.06.2025 року, а.с. 44).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 280-282, 354-355 ЦПК України,, на підставі ст.ст. 11, 16, 202, 205, 207, 525, 526, 530, 549, 610-612, 626, 629, 639, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», суд, -
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», юридична адреса: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, код ЄДРПОУ 21133352, за кредитним договором про надання банківських послуг «Monobank» від 28.03.2023 року, яка станом на 03.04.2025 року становить 40032 (Сорок тисяч тридцять дві) грн. 59 коп., що становить загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», юридична адреса: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, код ЄДРПОУ 21133352, - 3028 (Три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. понесених позивачем судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ГоловуючийН. І. ЛУЩАК