Справа №348/1485/25
Провадження № 2/348/998/25
23 вересня 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого судді Бурдун Т.А.,
за участі секретаря судового засідання Лейб'юк Є.В.,
представника позивача - адвоката Куцого О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Надвірна в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Надвірнянської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Куций О.С., звернувся до суду з позовом до Надвірнянської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що його дядько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав разом з ним та його матір'ю, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дружини та дітей дядько не мав. За час свого життя ОСОБА_2 належало на праві власності дві земельні ділянки площею 0,3311 га та 0,3324 га, які розташовані в с. Парище Надвірнянського району Івано-Франківської області. ОСОБА_2 заповіту не складав, після його смерті відкрилася спадщина, єдиним його спадкоємцем була мама позивача ОСОБА_3 , яка відповідно до статті 549 діючого на той час Цивільного кодексу Української РСР прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. У липні 2005 року ОСОБА_3 звернулася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, за її заявою була заведена спадкова справа за номером у спадковому реєстрі № 36935850. Однак через відсутність коштів та стан здоров'я вона не змогла отримати свідоцтва про спадщину за законом. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла. На час її смерті з нею у житловому будинку АДРЕСА_1 був зареєстрований позивач. Відповідно до заповіту від 05.03.2003 року ОСОБА_3 все своє майно, яке належить чи буде належати їй на час смерті заповіла позивачу. Під час оформлення спадщини позивач в Головному управлінні Держгеокадастрі в Івано-Франківській області 25.07.2024р. отримав архівні примірники державних актів на право приватної власності на земельні ділянки. Також позивачем було проведено оцінку об'єктів нерухомості, та визначено вартість земельних ділянок. Приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Шушкевич С.М. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказані земельні ділянки, так як земельні ділянки належали рідному братові спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після якого ОСОБА_3 прийняла, але юридично не оформила свої спадкові права. Дана обставина перешкоджає позивачу успадкувати земельні ділянки після смерті його матері ОСОБА_3 .
На підставі наведеного позивач просить визнати за ним в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки, кадастровий номер 2624084600:01:001:0166 площею 0,331 га та кадастровий номер 2624084600:01:001:0167 площею 0,3324 га.
Ухвалою Надвірнянського районного суду від 18.06.2025 було відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Надвірнянського районного суду від 29.07.2025 було задоволено клопотання представника позивача та витребувано від Надвірнянської державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 36935850, після смерті ОСОБА_2 , від приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Шушкевич С.М. копію спадкової справи № 68366895 після смерті ОСОБА_3 , від Надвірнянського відділу ДРАЦС копію актового запису про розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Ухвалою Надвірнянського районного суду від 11.09.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача - адвокат Куций О.С. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково пояснив, що позивач братів та сестер не має, проживав разом з матір'ю, спадщину прийняв фактично. Про те, що власником ділянок є померлий дядько, позивачу раніше не було нічого відомо, він думав, що мати оформила ділянки на себе.
Представник відповідача Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у вирішенні справи покладається на розсуд суду (а.с. 47).
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши в судовому засіданні надані докази, оцінивши їх у сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, приходить до наступних висновків.
Кожна особа має право у порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України)
Статтями 12,13,81,89 ЦПК України передбачено: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.6-8). Його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 04.03.1966 року (а.с.10).
Відповідно до копії актового запису про розірвання шлюбу №199 від 15 грудня 1977 року батьки позивача розірвали шлюб та мати ОСОБА_5 змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с.95).
У матері позивача ОСОБА_7 був рідний брат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями їх свідоцтва про народження, де батьками у обох вказано ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.11-12). Отже, ОСОБА_2 є дядьком позивача по лінії матері.
За життя дядьку позивача ОСОБА_2 належало на праві власності дві земельні ділянки площею 0,3311 га та 0,3324 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в с. Парище Надвірнянського району Івано-Франківської області, про що Парищенською сільською радою народних депутатів 20.09.1999р. було видано державний акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ №032364 (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 20 жовтня 1997 року (а.с.14).
Відповідно до вимог ст.1261 ЦК України спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 за законом першої черги стала його сестра ОСОБА_3 , оскільки померлий за час свого життя належним йому майном на випадок своєї смерті не розпорядився та заповіту не склав, у шлюбі не перебував та дітей не мав.
Після смерті ОСОБА_2 його сестра ОСОБА_3 (мати позивача) 15.07.2005 звернулася до Надвірнянської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, на підставі чого була заведена Спадкова справа №36935850 (а.с.85-90), та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого на грошові вклади.
Однак, спадкове право на земельні ділянки, площею 0,3311 га та 0,3324 га, які розташовані на території Парищенської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, що належали померлому ОСОБА_2 , юридично оформлене не було.
ІНФОРМАЦІЯ_5 мати позивача ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 22 лютого 2010 року (а.с.65 зворот).
Після смерті матері позивач, як спадкоємець першої черги за законом фактично прийняв спадщину, оскільки на час смерті матері був зареєстрований та постійно проживав із матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками Парищенської сільської ради №145 від 23.02.2010 та № 470 від 02.07.2020 (а.с.19,20).
Відповідно до заповіту від 05.03.2003, посвідченого секретарем Парищенської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, зареєстрованого в реєстрі за № 30, ОСОБА_3 заповіла сину ОСОБА_1 все майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося (а.с.73), водночас, реєстрація вказаного заповіту підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 66587550 (а.с.66 зворот - 69).
24.09.2021 позивач звернувся до приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Шушкевич С.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , на підставі чого була заведена Спадкова справа №68366895 (а.с.65-82) та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 (а.с.81 зворот).
04.06.2025 позивач звернувся до приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Шушкевич С.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину у виді земельних ділянок після смерті матері ОСОБА_3 (а.с. 92).
Постановою приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Шушкевич С.М. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,3311 га, кадастровий номер 2624084600:01:001:0166, та площею 0,3324 га, кадастровий номер 2624084600:01:001:0167, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки нотаріусом було встановлено, що державний акт на право власності на землю був виданий на ім'я ОСОБА_2 (а.с.35,93).
З метою узаконення права власності на спадкове майно позивач в Головному управлінні Держгеокадастру в Івано-Франківській області 25.07.2024р. отримав архівний примірник Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ІФ №032364 від 20.09.1999р. і земельній ділянці площею 0,3311 га, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №HB-0501141212024 від 16.12.2024р. було присвоєно кадастровий номер 2624084600:01:001:0166, а земельній ділянці площею 0,3324 га згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №HB-6801019792024 від 25.12.2024 присвоєно кадастровий номер 2624084600:01:001:0167 (а.с.22-33, 89-91).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2624084600:01:001:0166 становить 6178,50 грн, земельної ділянки кадастровий номер 2624084600:01:001:0167 - 10109,99 грн (а.с.36-37).
Відповідно до норм ч. 1 ст.15 та ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Спадкуванням за ст. 1216 ЦК України є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Згідно ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1 ст.1221 ЦК України).
За статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її.
Згідно ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
За ст. 1270 ч.1 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ст. 1296 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).
Позивач не відмовлявся від спадщини, на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем, а тому відповідно до ст. 1261, ч.3 ст. 1268 Цивільного кодексу України є таким, що прийняв спадщину.
Згідно ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Частиною 1 ст.131 ЗК України також передбачена можливість набуття права власності на земельну ділянку на підставі успадкування.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п.10, 23постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008р. "Про судову практику у справах про спадкування" згідно статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст.1,2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є, зокрема, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Отже, належним способом захисту прав спадкоємців є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, звернувся до приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Шушкевич С.М. із заявою про прийняття спадщини у виді земельних ділянок після померлої матері. Крім позивача, інших спадкоємців, які б звернулись до нотаріуса зі заявою про прийняття спадщини в порядку ст. 1269 ЦК України, та спадкоємців, передбачених ст.1261 ЦК України, які претендують на обов'язкову частку в спадщині, передбачену ст. 1241 ЦК України, а також проживаючих із спадкодавцем однією сім'єю без укладення шлюбу, немає. Водночас позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , фактично став власником вищезгаданих земельних ділянок, користується ними. Крім того, 21.10.2021 позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1
Судом також встановлено, що за життя мати позивача ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину у виді земельних ділянок після померлого брата ОСОБА_2 , однак спадкове право нею юридично оформлене не було.
Зазначене є підставою для визнання права позивача на земельні ділянки в судовому порядку.
В ст. 16 ЦК України законодавець способами захисту цивільних прав та інтересів судом визначив, зокрема, визнання права.
Згідно з положеннями даної норми суд може захистити цивільне право або інтерес і іншим способом, що встановлений договором або законом, а також може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відтак, за встановлених обставин, враховуючи, що ОСОБА_2 за життя мав у власності дві земельні ділянки, які розташовані на території с. Парище Надвірнянського району Івано-Франківської області, які після його смерті успадкувала його сестра (мати позивача) ОСОБА_3 , але юридично не оформила свого спадкового права; а позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, набув право на вказані земельні ділянки, тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та за позивачем слід визнати в порядку спадкування за заповітом право на вказані земельні ділянки, що буде належним та ефективним способом захисту його права.
Керуючись ст.ст.11-13, 78-81, 259, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Надвірнянської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на:
-земельну ділянку, кадастровий номер 2624084600:01:001:0166, площею 0,3311 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в с. Парище Надвірнянського району Івано-Франківської області;
-земельну ділянку, кадастровий номер 2624084600:01:001:0167, площею 0,3324 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в с. Парище Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Надвірнянська міська рада Івано-Франківської області, адреса місця знаходження: 78405, Івано-Франківська область, м.Надвірна, вул.. Г. Мазепи, 29, код ЄДРПОУ 04054257.Повний текст рішення складений 07.04.2025.
Повний текст рішення складений 29.09.2025
Суддя Т.А.Бурдун