Справа № 346/3019/25
Провадження № 1-кп/346/608/25
29 вересня 2025 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
в складі головуючого-судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 1-кп/346/608/25, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 02.06.2025 року за №62025140150000426 щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , уродженця, жителя та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, на утриманні нікого не має, судимого вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 21.04.2022 року за ст.126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 15.02.2023 року скасовано іспитовий строк та направлено в місця позбавлення волі на строк 2 роки, покарання відбув (03.04.2025 року звільнений після відбуття покарання),-
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,-
обвинувачений вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_5 03.04.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України.
Згідно з наказом № 102 від 07.04.2025 року командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині), ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу даної військової частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду солдата резерву 29 запасної роти вказаної військової частини.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнний стан на території України запроваджено з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_7 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
Статтями 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Згідно зі ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовим статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Відповідно до ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та беззастережно виконувати накази командирів (начальників) виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Проходячи військову службу, ОСОБА_5 , як військовослужбовець, відповідно до вимог ст. ст. 11, 30, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Так, 02.06.2025 року приблизно о 06:00 год. офіцером відділення підготовки штабу управління військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_8 під час шикування особового складу військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , серед якого був присутній солдат ОСОБА_5 , доведено наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 1081 від 01.06.2025 року «Про переміщення особового складу в район виконання завдань та призначення адміністрації військової команди», про вибуття 02.06.2025 року особового складу в складі команди в район виконання завдань за призначенням, а саме в АДРЕСА_3 .
Однак, ОСОБА_5 02.06.2025 року близько 06:00 год. умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, будучи належним чином ознайомленим із наказом командира військової частини НОМЕР_2 ( з адміністративно-господарської діяльності) № 1081 від 01.06.2025 року «Про переміщення особового складу в район виконання завдань та призначення адміністрації військової команди», перебуваючи на території військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини та в подальшому, демонструючи свою зверхність, не вибув у встановлений строк (02.06.2025 року) в район виконання завдань за призначенням, чим відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини НОМЕР_2 №1081 від 01.06.2025 року.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що як вже зазначав, служити не буде, про що повідомляв на ВЛК та у військових частинах, куди його возили, оскільки хотів повернутися додому та він раніше судимий і відбував реальне покарання у виді позбавлення волі. При цьому підтвердив, що відкрито відмовився виконати наказ командира війської частини № НОМЕР_3 , який був доведений до відома на шикуванні, оскільки він там не служив та «далекий» від військової справи. Вважає, що враховуючи, що звільнився з місць позбавлення волі 03.04.2025 року, його не можуть мобілізувати, а також він не має бажання та не буде проходити військову службу, адже особи, які перебували в місцях позбавлення волі (тюрмі) психічно нестабільні та неконтрольовані, що несумісне з проходженням військової служби. Суть його слів «не буду служити» означає, що не буде носити автомат, військову форму, марширувати, віддавати честь та виконувати накази, адже військова служба це добровільна справа. Осіб, які відбували реальне покарання у виді позбавлення волі, неможливо примусити до військової служби, що викличе психолічний тиск та паніку, та не зрозуміло, що від них можливо очікувати, надавши їм зброю, в бою від них не буде дисципліни.
Однак, незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, пред'явлене йому обвинувачення повністю доводиться такими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- даними витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.04.2025 року № 102, згідно з яким військовослужбовця за призовом під час мобілізації на особливий період, солдата резерву 29 запасної роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 07.04.2025 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення, з 08.04.2025 року - на котлове забезпечення, та важати таким, що з 07.04.2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою (а.п. 68);
- даними витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №1081 від 01.06.2025 року «Про переміщення особового складу в район виконання завдань та призначення адміністрації військової команди», відповідно до якого з метою поповнення втрат в особовому складі підрозділів, які залучені до відбиття збройної агресії російської федерації проти України та прийняття обґрунтованих рішень стосовно подальшого використання по службі військовослужбовців, які в силу різних обставин перебувають в пункті постійної дислокації, наказано: організувати та забезпечити переміщення особового складу за відповідним маршрутом, готовність військової команди до відправки 02.06.2025 року о 06:00 год.; військовослужбовцям вказаної військової частини, зокрема, солдату резерву 29 запасної роти управління військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 вибути 02.06.2025 року в складі команди в район виконання завдан за призначенням (а.п. 89);
- даними довідки військової частини НОМЕР_2 № 10/2/908 від 02.06.2025 року про факт відкритої відмови від виконання законного наказу командира військової частини НОМЕР_2 військовослужбовцем військової служби, призваного по мобілізації, військової частини НОМЕР_2 ППД АДРЕСА_4 ) солдатом ОСОБА_5 , згідно з якою 02.06.2025 року від офіцера відділення підготовки управління цієї військової частини надійшла доповідь про факт невиконання наказу командира вказаної військової частини солдатом ОСОБА_5 ; попередньо встановлено, що 02.06.2025 року під час шикування та доведення наказу командира вказаної військової частини від 01.06.2025 року №1081 «Про переміщення особового складу в район виконання завдань та призначення адміністрації військової команди», ОСОБА_5 відкрито відмовився виконувати наказ командира цієї військової частини (а.п. 66);
- даними рапорту командира 29 запасної роти управління військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 від 02.06.2025 року (Вх. №10365 від 02.06.2025 року), відповідно до якого 02.06.2025 року від офіцера відділення підготовки управління військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_8 надійшла доповідь про факт невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_2 солдатом резерву 29 запасної роти управління вказаної військової частини солдатом ОСОБА_5 ; попереднього встановлено, що 02.06.2025 року під час шикування та доведення наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.06.2025 року №1081 «Про переміщення особового складу в район виконання завдань та призначення адміністрації військової команди», ОСОБА_5 відкрито відмовився виконувати наказ командира цієї військової частини, у зв'язку з чим ОСОБА_10 просив призначити по даному факту службове розслідування (а.п. 65);
- даними витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 ( з адміністративно-господарської діяльності) № 1085 від 02.06.2025 року, відповідно до якого офіцеру групи психологічного супроводу та відновлення управління військової частини НОМЕР_2 молодшому лейтенанту ОСОБА_11 , в термін до 16.06.2025 року доручено провести службове розслідування відносно солдата резерву 29 запасної роти управління військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 , який відмовився виконувати законні вимоги 02.06.2025 року (а.п.67 );
-даними протоколу огляду відеозапису від 02.06.2025 року та оглянутого останнього безпосередньо в судовому засіданні, відповідно до якого військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_5 , перебуваючи на території вказаної військової частини, відкрито відмовився виконувати наказ її командира № НОМЕР_3 від 01.06.2025 року «Про переміщення особового складу в район виконання завдань та призначення адміністрації військової команди» про вибуття 02.06.2025 року особового складу в складі команди в район виконання завдань за призначенням, а саме у АДРЕСА_3 ; на відеозаписі зафіксовано осіб, одягнених у військову форму та на шикуванні особового складу ( АДРЕСА_2 ), серед якого присутній солдат ОСОБА_5 ; усно, голосно, чітко та зрозуміло заступником начальника штабу 1 стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_2 доведено наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 1081 від 01.06.2025 року «Про переміщення особового складу в район виконання завдань та призначення адміністрації військової команди» про вибуття 02.06.2025 року особового складу в складі команди в район виконання завдань за призначенням, а саме у АДРЕСА_3 , серед якого солдат ОСОБА_5 , при цьому ОСОБА_5 відкрито відмовився виконувати наказ, двічі промовивши слово «відмовляюся», не пояснюючи причин своєї відмови; поряд з цим, перед початком зачитування вищезазначеного наказу майором ОСОБА_8 присутнім на шикуванні військовослужбовцям, у тому числі ОСОБА_5 , доведно до відома вимоги ст. 402 КК України (кримінальну відповідальність за непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу (а. п. 69-71));
- даними повідомлення командира військової частини НОМЕР_2 (в порядку ст.ст. 214, 216 КПК України) від 02.06.2025 року № 4/2106, згідно з яким 02.06.2025 року близько 06:00 год. в пункті постійної дислокації цієї військової частини ( АДРЕСА_2 ) на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_2 ( з адміністративно-господарської діяльності) від 01.06.2025 року № 1081 «Про переміщення особового складу в район виконання завдань та призначення адміністрації військової команди», з метою поповнення втрат в особовому складі підрозділів, які залучені до відбиття збройної агресії російської федерації проти України та прийняття обґрунтованих рішень стосовно подальшого використання по службі військовослужбовців, які в силу різних обставин перебувають в пункті постійної дислокації, офіцером відділення підготовки управління цієї військової частини - майором ОСОБА_8 особовому складу вказаної військової частини, в тому числі солдату ОСОБА_5 , усно наказано в складі команди вибути в район виконання завдань за призначенням, однак, ОСОБА_5 , зрозуміши доведений до нього наказ безпосереднього командира, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 6, 11, 16, 28-32, 35-37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статкту Збройних Сил України, умисно, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, публічно, перед строєм, відкрито відмовився виконати законний наказ начальника; внаслідок відкритої відмови від виконання наказу командира, його виконання було затримано та не реалізовано в повному обсязі, що призвело до підриву бойової готовності та боєздатності підрозділів, погіршило морально-психологічний стан особового складу та завдало істотної шкоди авторитету керівної ланки військової частини НОМЕР_2 (а.п. 61-64);
- даними акту службового розслідування від 12.06.2025 року, згідно з яким службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.06.2025 року №1085 «Про призначення службового розслідування відносно військовослужбовця 29 запасної роти управління військової частини НОМЕР_2 , який відмовляється виконувати законні вимоги», вважати завершеним; факт відкритої відмови виконати наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 1081 від 01.06.2025 року солдатом ОСОБА_5 02.06.2025 року вважати підтвердженим; за порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Прот оборону», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдата ОСОБА_5 притягнути до дисциплінарної відповідальності; призупинити виплату грошового забезпечення з 02.06.2025 року у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; заступнику командира військової частини НОМЕР_2 з психологічної підтримки персоналу - начальнику відділення направити копію матеріалів службового розслідування до П'ятого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові з метою долучення до кримінального провадження №62025140150000426 за ч. 4 ст.402 КК України; причинами та умовами, що сприяли вчиненю правопорушення, в цьому акті вказано, особиста недисциплінованість та низькі морально-вольові якості, особиста безвідповідальність, низька військова дисципліна та моральна слабкість, нездатність свято та непорушно додержуватися Конституції України, законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників (а.п. 76-88);
- даними наказу командира військової частини НОМЕР_2 ( з основної діяльності) №1109 від 12.06.2025 року, відповідно до якого службове розслідування, призначене наказом командира цієї військової частини від 02.06.2025 року №1085, вважати завершеним; факт відкритої відмови виконати наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 1081 від 01.06.2025 року солдатом ОСОБА_5 02.06.2025 року вважати підтвердженим; за порушення вимог ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 11, 16, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, яке виявилось у недодержанні Конституції та законів України, солдата резерву 29 запасної роти управління військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - «сувора догана» після повернення у військову частину; т.в.о обов'язки начальника фінасово-економічної служби - головного бухгалтера управління вказаної військової частини відповідно до п.15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, зтвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, ОСОБА_5 призупинити виплату грошового забезпечення з 02.06.2025 року в зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; заступнику командира військової частини НОМЕР_2 з психологічної підтримки персоналу - начальнику відділення направити копію матеріалів службового розслідування до П'ятого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові з метою долучення до кримінального провадження №62025140150000426 за ч. 4 ст.402 КК України. В цьому наказі зазначено, що службовим розслідуванням встановлено, що причинами та умовами допущеного солдатом ОСОБА_5 правопорушення є його особиста недисциплінованість, низькі особисті морально-ділові якості, особиста безвідповідальність, низька військова дисципліна та моральна слабкість, нездатність свято та непорушно додержуватися Конституції України, законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників (а.п. 90-93.)).
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_12 надав показання, згідно з якими зазначив, що був свідком відкритої відмови ОСОБА_5 від виконання наказу командира війської частини № НОМЕР_3 від 01.06.2025 року «Про переміщення особового складу в район виконання завдань та призначення адміністрації військової команди», а також знімав весь процес доведення його змісту на шикуванні на відеозапис. Перед тим, як вибути в район виконання завдань за призначенням, а саме в м. Слов'янськ Донецької області, на шикуванні особовому складу командиром військової частини зачитано присутнім, в тому числі ОСОБА_5 , вказаний наказ, однак, від його виконання він відкрито відмовився, будь-яких причин невиконання не повідомляв. Вимоги ст. 402 КК України доведено до відома всім присутнім та надано ОСОБА_5 відповідно роздрукований текст її змісту, щоб він перечитав.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні надав показання про те, що він був присутній на шикуванні під час доведення до відома особового складу, серед якого був присутній ОСОБА_5 , наказу командира військової частини № НОМЕР_4 від 01.06.2025 року щодо вибуття з військової частини в АДРЕСА_3 . Зокрема, коли зачитали наказ ОСОБА_5 , якого повторно перепитали, сказав, що «відмовляється», причини невиконання не повідомив. Перед тим, як доводити вказаний наказ до відома, присутнім доведено також вимоги ст. 402 КК України щодо відповідальності за невиконання наказу. Свідок як військовослужбовець вказаної війської частини за відповідним наказом її командира доставляв ОСОБА_5 до відділу ДБР після того, як він відмовився від виконання наказу про вибуття в район (зону) бойових дій, під час супроводу та спілкування з ним в транспортному засобі ОСОБА_5 повідомляв, що «відбував строк», після якого його забрали в частину.
Основним безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 КК України, є встановлений у Збройних Силах України, інших військах та військових формуваннях України порядок підлеглості в управлінні військами з метою забезпечення їхньої постійної боєготовності та боєздатності, нормального виконання військовими частинами та підрозділами покладених на них завдань. Додатковим факультативним об'єктом можуть бути безпека держави, власність, довкілля.
Під наказом розуміється одна з форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов'язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі.
Так, відповідно до п. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Згідно з ч. 2 ст. 41 КК України наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до п. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 КК України, полягає у вчиненні діяння у вигляді відкритої відмови виконати законний наказ начальника (непокора), коли підлеглий відкрито та категорично заявляє, що не виконуватиме наказ, або у вчиненні іншого умисного невиконання наказу.
Склад цього кримінального правопорушення є формальним, тобто закінченим його слід вважати з моменту вчинення діяння, а саме з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту умисного його невиконання.
Суб'єктивна сторона непокори характеризується виною у формі прямого умислу. Умисел на невиконання наказу може виникнути у винної особи як у момент отримання наказу, так і пізніше. Мотиви можуть бути різними і для кваліфікації цього кримінального правопорушення значення не мають.
Отже, дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.4 ст. 402 КК України, оскільки він вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.
Прокурор просить визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Захисник зазначає, що обвинувачений виклав свою позицію під час допиту в межах кримінального провадження та вину у вказаному кримінальному правопорушенні не визнає, а тому вона просить закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального діяння.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, є тяжким злочином.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, а також обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, вказаних в ст.67 КК України, судом не встановлено.
Суд враховує особу винного, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.п. 95-96); негативно характеризується за місцем проходження війської служби, про що вказано в службовій характеристиці від 02.06.2025 року ( за час проходження служби зарекомендував себе з негативної сторони, службові обов'язки та накази командирів не виконує, свої професійні навички не покращує, не виявляє зацікавленість до проходження військової служби у Збройних Силах України (а.п. 106)); визнаний придатним до військової служби згідно з довідкою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 №2025-0403-1652-0707-0 від 03.04.2025 року (а.п. 100) та йому видано військовий квиток (а.п. 101-104); задовільний стан його здоров'я, вказаний в медичній характеристиці ТВО начальника медичної служби військової частини НОМЕР_2 (в період проходження військової служби у військовій частині за медичною допомогою не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебував (а.п. 105); на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, на амбулаторному та стаціонарному лікуванні у вказаних лікарів не перебував, про що свідчать дані копії довідки №1025, виданої 09.06.2025 року КНП "Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна" Коростишівської міської ради Житомирської області (а.п. 94), неодружений, на утриманні нікого не має, а також ставлення обвинуваченого до вчиненого, зокрема невизнання ним вини.
Суд звертає вагу, що непокора, кримінальна відповідальність за яку передбачена ст. 402 КК України, порушує закріплений у військових статутах порядок керування військами, який встановлюється з метою забезпечення їхньої постійної бойової готовності, перешкоджає нормальному виконанню військовими частинами та підрозділами покладених на них завдань. Це діяння заподіює істотну шкоду суспільним відносинам у сфері встановленого порядку несення військової служби, що охороняються кримінальним законом, та здатне створити реальну загрозу спричинення такої шкоди, що й визначає його суспільну небезпеку. Таким чином, скоєна обвинуваченим в умовах воєнного стану непокора, навіть за відсутності конкретних тяжких наслідків, є діянням, яке характеризується всіма ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та безсумнівно становить притаманну злочину суспільну небезпеку. (аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 23.05.2024 року в справі № 185/4595/22 (провадження № 51-7414км23).
На підставі вищевикладеного, суд з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції ч.4 ст. 402 КК України, тобто у виді позбавлення волі з реальним відбуттям такого, адже в іншому випадку не буде досягнуто мети призначення покарання. Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами. Крім того, суд враховує позицію сторони обвинувачення про призначення обвинуваченому вказаного покарання. Жодних підтверджуючих документів, які б свідчили про наявність поважних причин невиконання обвинуваченим вказаного наказу, ним до матеріалів кримінального провадження не долучено.
Суд розцінює не визнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення як обраний спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення і бажання уникнути відповідальності за скоєне. Стороною захисту не доведено наявність підстав для виправдання обвинуваченого за пред'явленим обвинуваченням та закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінального діяння. Версія та доводи обвинуваченого мають суто суб'єктивний та безпідставний характер, пов'язаний з обраним способом захисту.
Суд акцентує, що в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, а оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності є конституційним обов'язком кожного громадянина. Відмова обвинуваченого виконати наказ командира в умовах воєнного стану змусила покласти на його співслужбовців додатковий тягар щодо виконання визначеного йому завдання, що могло призвести до конкретних тяжких наслідків.
Підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.ст.69, 75 КК України судом не встановлено.
Суд вважає, що положення ст. 75 КК України застосовуються з урахуванням мети покарання, а тому звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану не лише не запобігатиме вчиненню нових злочинів іншими особами, а навпаки, створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також відмову від захисту Батьківщини, що може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
Відсутність належного реагування держави, зокрема, суду під час призначення покарання за вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України, нівелює визначену статями 50, 65 КК України мету призначення покарання і може призвести до збільшення рівня злочинності у військах, зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності військових підрозділів, неспроможності забезпечення командуванням військових частин належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому.
Згідно з даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_5 затримано 02.06.2025 року в порядку ст. 615 КПК України ( а.п. 72-75) та на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.06.2025 року до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави (а.п. 107-111).
Необхідності зміни запобіжного заходу до обвинуваченого у виді тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили немає. Тому суд вважає, що цей запобіжний захід слід залишити до набрання вироком законної сили.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Речові докази відсутні.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбуття ОСОБА_5 призначеного покарання рахувати з 02.06.2025 року, тобто з дня його фактичного затримання.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1