Справа № 346/4398/25
Провадження № 2-а/346/142/25
25 вересня 2025 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Третьякової І.В.
за участю:
секретаря судових засідань - Дутчак Х.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Боднарука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, старшого лейтенанта поліції УПП в Івано-Франківській області Ямбора Назарія Васильовича про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
28.08.2025р. ОСОБА_1 через свого представника адвоката Боднарука В.В. звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5527874 від 20.08.2025р.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що оскаржуваною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 122 ч.3 КУпАП за те, що він 20.08.2025р. в 11:27 год. в м. Івано-Франківськ по вул. Січових Стрільців, керуючи транспортним засобом здійснив зупинку на смузі для маршрутних т/з позначену дорожнім знаком 5.11 та дорожньою розміткою 1.27, чим порушив п. 17.1 ПДР. ОСОБА_1 свою вину в даному порушенні не визнає та вказує, що рухаючись на своєму автомобілі виїхав з бокової вулиці на вул. С.Стрільців в м. Івано-Франківськ. Під час виїзду з другорядної дороги дорожнього знаку 5.11 не бачив, відсутній вказаний знак і на вул. Січових Стрільців, а також відсутня і відповідна дорожня розмітка. Відтак вважає, що жодних порушень правил дорожнього руху він здійснював, а тому його притягнення до адміністративної відповідальності є незаконним. Оскільки висновки відповідача про його вину не підтверджуються жодними доказами, то винесене відносно нього рішення має бути скасованим. Крім цього, зазначає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього відбувся відразу на місці зупинки і йому не було забезпечено можливості скористатися в повному обсязі правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
11.09.2025р. до суду надійшов відзив в якому представник Департаменту патрульної поліції Коритко І.Б. просила в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Свою позицію представник відповідача мотивувала тим, що 20.08.2025р. близько 11:27 год. інспектор взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Івано-Франківській області ДПП старший лейтенант поліції Ямбор Н.В. разом зі своїм напарником під час патрулювання по вул. Січових Стрільців у м. Івано-Франківськ помітили транспортний засіб «Fiat Scudo» н.з. НОМЕР_1 , водій якого здійснив рух по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначений дорожнім знаком 5.11 та дорожньою розміткою 1.27, чим порушив п. 17.1 ПДР. Водія було зупинено, повідомлено про причину зупинки та встановлено його особу. В подальшому відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення та відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА № 5527874 від 20.08.2025р. якою його притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення. Вказана постанова, на думку представника, є законною та не підлягає скасуванню. Щодо доводів позивача зазначає, що у рішенні від 26.05.2015р. №5-рп/2015 Конституційний Суд України вказав, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, передбачає зокрема фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Відтак, розгляд справи відносно ОСОБА_1 на місці зупинки та винесення постанови не суперечить вимогам законодавства. Щодо тверджень позивача про те, що йому під час розгляду справи було відмовлено в можливості скористатися правами, визначеними ст. 268 КУпАП, зазначає, що реалізація особою прав, визначених ст. 268 КУпАП, відбувається самостійно та добровільно і не кореспондує обов'язку у працівника поліції на забезпечення такого права. В даній справі старшим лейтенантом поліції Ямбором Н.В. було надано час та можливість позивачу для реалізації його прав, що підтверджується відеозаписом. Також звертає увагу, що вул. Січових Стрільців у м. Івано-Франківськ є вулицею з одностороннім рухом та від перехрестя вул. Січових Стрільців - Є.Коновальця до перехрестя вул. Січових Стрільців - Шевченка складається з двох смуг у попутному напрямку, з яких крайня ліва смуга є смугою для руху маршрутних транспортних засобів. Із відеозапису вбачається, як в крайній лівій смузі рухається потік транспортних засобів в результаті чого утворився затор. При цьому, позивач, керуючи ТЗ, здійснюючи поворот з вул. В.Чорновола ліворуч на вул..Січових Стрільців з метою об'їхати затор, який утворився, займає крайню праву смугу - смугу для руху маршрутних транспортних засобів та здійснює нею рух, чим порушує ПДР.
Позивач відповідь на відзив до суду не подавав.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснив, що 20.08.2025р. в м. Івано-Франківськ виїжджав з другорядної дороги і повертав ліворуч на вул. Січових Стрільців. Виїхавши на вказану вулицю відповідних дорожніх знаків не було, а дорожню розмітку «А», яка позначає рух маршрутних транспортних засобів, він не помітив на смузі руху, оскільки вказана розмітка була поганої якості (майже повністю стерта). Тому, рухаючись по вказаній смузі був зупинений працівниками поліції і притягнутий до адміністративної відповідальності. Вважає, що в його діях не має вини, оскільки порушення ПДР було вчинено ним не умисно, а внаслідок неякісної дорожньої розмітки. Крім цього, вважає, що вчинене ним порушення не є грубим, могло бути визнаним поліцейським малозначним із застосуванням до нього усного попередження, а не накладення штрафу.
Представник позивача Боднарук В.В. в судовому засіданні також підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Вказав, що дорожній знак 5.8 або 5.11 повинен був бути встановлений над смугою аби інформувати водіїв про наявність смуги руху для маршрутних транспортних засобів. Зауважив, що зона дії дорожнього знаку поширюється від перехрестя до перехрестя. Однак, на перехресті вул. Чорновола і Січових Стрільців в м. Івано-Франківськ жоден із вказаних знаків не встановлений, а тому є очевидним необізнаність Гушулея В.С. при виїзді з однієї вулиці на іншу про наявність там смуги руху маршрутних засобів. Крім цього зазначив, що затерта дорожня розмітка також не дозволяла позивачу зрозуміти, що він перебуває на смузі спеціального руху. А також вказав, що між смугами руху по вул. Січових Стрільців дорожня розмітка позначена пунктирною (не суцільною) лінією, яку не заборонено перетинати, а тому перелаштувавшись в праву смугу, ОСОБА_1 не міг збагнути порушення ним дорожньої розмітки. Стверджує, що позивач на місці зупинки пояснював, що не вчиняв адміністративного правопорушення, оскільки не бачив дорожню розмітку, але інспектор на його доводи уваги не звернув, та не представивши докази правопорушення, притягнув ОСОБА_1 до відповідальності. При цьому, розгляд справи відбувся з очевидним порушенням процедури розгляду, оскільки тривав лише одну хвилину, та без дотримання положень розділу 3, 4 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376. Таким чином, вважає, що оскільки належними та допустимими доказами вина його довірителя не підтверджується, то оспорювану постанову слід скасувати.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися. У поданому до суду відзиві представник Департаменту патрульної поліції Коритко І.Б. просила здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5527874 від 20 серпня 2025 року винесеної інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Ямбором Назарієм Васильовичем було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.3 КУпАП ОСОБА_1 та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 680 гривень.
Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало порушення ОСОБА_1 п. 17.1 ПДР при наступних обставинах. 20.08.2025р. о 11:27 год. в м. Івано-Франківськ по вул. Січових Стрільців ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.11 та дорожньою розміткою 1.27.
Вважаючи протиправною постанову відповідача позивач оскаржив її до суду.
Вирішуючи спір відповідно до встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з наступного.
Так, згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 222 КУпАП передбачає, що органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3,5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1 - 126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про дорожній рух» законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.
Як зазначено в статті 14 цього Закону, учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлено Правилами дорожнього руху (далі - ПДР України ), які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, з наступними змінами та доповненнями. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пунктом 8.5. ПДР України, передбачено, що дорожня розмітка (додаток 2) поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.
Відповідно до п. 17.1 Розділу 17 ПДР України «Переваги маршрутних транспортних засобів» на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Згідно з Розділом 1 ПДР України «Загальні положення» маршрутні транспортні засоби (транспортні засоби загального користування) - автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів.
Частиною 3 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22грудня 2010року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності.
У сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ознака винності діяння є обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку).
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху.
У адміністративному позові позивач заперечує проти вчинення ним адміністративного правопорушення, свою вину не визнає.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку відповідних органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
За змістом статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи з наведеного, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото-і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото-і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
В якості єдиного доказу вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення до відзиву було долучено відеозапис здійснений портативним реєстратором, закріпленим на одязі поліцейського на якому зафіксовано, як з перехрестя на вул. Січових Стрільців виїжджає автомобіль і рухається в правій крайній смузі. Вказаний транспортний засіб зупиняється працівником поліції, який повідомляє водія, що він здійснив рух по смузі для маршрутних транспортних засобів. Водій зазначає, що розмітку не видно і він не знав, що рухається по вказаній смузі. Інспектор повідомляє, що якщо не видно дорожню розмітку то є дорожній знак 5.11, який водій повинен був помітити. Просить надати документи та повідомляє про здійснення відеофіксації їхньої розмови. Водій пояснює, що є немісцевим, приїхав з м. Коломиї та не знав, що рухається по смузі, призначеній для маршрутних транспортних засобів, оскільки дорожня розмітка «затерта», а знаку він не бачив. Після отримання посвідчення водія, інспектор повідомляє, що за вчинення даного правопорушення передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу у розмірі 680 грн. В подальшому інспектор зазначає, що ним розглядається справа про адміністративне правопорушення, роз'яснює водієві його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Після розгляду інспектор повідомляє про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, роз'яснює строк і порядок його сплати, наслідки несплати впродовж 15-денного терміну, а також право на оскарження постанови. Водій ознайомлюється з постановою, підписує її та отримує копію.
Оцінюючи вказаний доказ, суд звертає увагу на наступне. На відеозаписі зафіксовано дату та час вчинення правопорушення, а саме автомобіль під керуванням ОСОБА_1 виїздить на вул. Січових Стрільців 20.08.2025р. в 11:16 хв., через хвилину транспортний засіб вже зупинений працівниками поліції. При цьому, в постанові інспектора час вчинення правопорушення вказано 11:27 год., що на десять хвилин різниться з відеозаписом.
Крім цього, з відеозапису вбачається наявність по вул. Січових Стрільців двох смуг руху в одному напрямку, які розділені дорожньою розміткою у вигляді переривчастої білої лінії (розмітка 1.5). Суд звертає увагу, що дорожня розмітка не яскрава - затерта, а тому візуально важко спостерігається. З місця зупинки та розташування поліцейського, тобто з місця ведення зйомки вбачається поблизу на правій смузі руху наявність дорожньої розмітки 1.27, яка вказує, що дана смуга призначена для руху маршрутних транспортних засобів. Однак, наявність такої розмітки в місці перетину вул.. Січових Стрільців та вул. Чорновола, з якої виїжджав позивач, на відеозаписі не зафіксовано.
Також встановлено, що після зупинки та повідомлення про її причину, а саме про порушення ПДР, водій свою вину заперечував та вказував на нечіткість зображення дорожньої розмітки. У відповідь на його твердження інспектор зазначив, що окрім дорожньої розмітки належність смуги для руху маршрутних транспортних засобів позначена дорожнім знаком, який водій повинен був помітити. Проте, на долученому відеозаписі наявність дорожнього знаку 5.11, недотримання вимог якого ставиться в провину ОСОБА_1 , не зафіксовано.
З долучених до справи позивачем фотознімків з перехрестя вул. Чорновола-Січових Стрільців в м. Івано-Франківськ вбачається, що на вул. Чорновола перед виїздом на вул. Січових Стрільців наявні наступні дорожні знаки: 2.1 «Дати дорогу», 5.7.2 «Виїзд на дорогу з одностороннім рухом», 5.38.1 «Пішохідний перехід», а також на вул. Січових Стрільців наявний знак 5.5 «Дорога з одностороннім рухом».
Таким чином, за даних обставин, суд не вбачає підстав вважати, що виїжджаючи з перехрестя ОСОБА_1 був в належній та достатній мірі проінформований про виїзд його автомобіля на смугу руху маршрутних транспортних засобів, оскільки факт встановлення та наявності дорожнього знаку 5.11 на вказаній ділянці дороги підтверджений не був, а дорожня розмітка 1.27 має неналежну якість.
Крім цього, суд звертає увагу, що в спірній постанові час скоєння правопорушення зазначений 11:27 год., а час винесення постанови 11:28 год. Тобто, від моменту вчинення правопорушення до моменту закінчення розгляду справи минула одна хвилина, що є очевидно недостатнім часом для повного та об'єктивного розгляду та з'ясування всіх обставин справи, на що доречно було звернуто увагу представником позивача.
Слід також зазначити, що об'єктивна сторона ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів.
Пунктом 17.1 ПДР визначено, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів) на цій смузі.
В даній справі, в оскаржуваній постанові інспектором вказано про те, що водій здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, тим самим не конкретизовано суть вчиненого проступку, оскільки рух і зупинка являються окремими самостійними діями, які охоплюються об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП.
У постанові від 30.05.2018 по справі № 337/3389/16-а (адміністративне провадження № К/9901/29775/18) Верховний Суд вказав, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Давши оцінку представленим у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що ними в достатній мірі не підтверджується вина ОСОБА_1 в свідомому та умисному порушенні ним п. 17.1 ПДР. За таких обставин, суд вважає, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є недоведеним.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на недоведеність факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, суд вважає наявними підстави для скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття провадження по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 77, 139, 241-246, 255, 286 КАС України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5527874 від 20 серпня 2025 року винесену інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Ямбором Назарієм Васильовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 680,00 гривень.
Провадження по справі закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Повний текст рішення складено 25.09.2025р.
Суддя: Третьякова І. В.