Справа №345/5279/25
Провадження № 1-кп/345/326/2025
29.09.2025 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025096170000106 від 01.09.2025, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Ріп'янка Калуського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, одруженого, раніше не судимого, у скоєнні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,-
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до п.9 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїм батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії, або рішенням команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісти відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду. Згідно з п. 56,58 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок №560) військовозобов'язаним з підстав, визначених ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», надається відстрочка від призову під час мобілізації, на особливий період; за наявності підстав для одержання відстрочки від призову під час мобілізації військовозобов'язані (крім заброньованих та осіб, які вказані у підпунктах 16-23 п.1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені у встановленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком.
Відповідно до п.61 Порядку № 560 військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначені у пунктах 9 і 14 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання наданням їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім'я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Київі військової адміністрації за адресою зареєстрованого/задекларованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені відомості про військовозобов'язаного, який здійснює догляд: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомивши про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті), відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомивши про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті). До заяви військовозобов'язаного додаються документи, визначені пунктами 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8). Для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов'язаними постійного догляду за вказаними вище особами районні, міські державні адміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її утворення) ради утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду. Відповідна комісія розглядає заяви про встановлення факту здійснення постійного догляду протягом десяти календарних днів з дати їх подання. Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного стороннього догляду: відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється догляд, зазначене у заяві військовозобов'язаного, перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною у заяві, зокрема інформацію щодо наявності прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов'язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання. За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного стороннього догляду складає та надає військовозобов'язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду згідно з додатком 8 до Порядку №560.
У квітні 2025 року, точна дата і час не відома, ОСОБА_3 за місцем проживання в АДРЕСА_1 , вирішив виготовити підроблений акт про встановлення факту здійснення ним постійного догляду для отримання відстрочки від мобілізації.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на виготовлення підробленого документа, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду згідно з вимогами законодавства України видається за результатами роботи комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи їх настання, всупереч установленому порядку, за допомогою комп'ютера та принтера виготовив бланк акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, в якому ручкою заповнив усі графи та проставив підписи навпроти прізвищ членів комісії, а також підписи від свого імені та від імені свого батька, присвоїв акту номер 102 від 30.04.2025, таким чином скоївши підроблення офіційного документа.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.358 КК України як підроблення іншого офіційного документа, який видається державною установою і надає права та звільняє від виконання обов'язків, з метою використання його підроблювачем.
Крім того, ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду № 102 від 30.04.2025 є підробленим, а вказана у ньому інформація є недостовірною, з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи їх настання, всупереч установленому порядку, на початку травня 2025 року (точна дата і час є невідомими) використав завідомо підроблені офіційні документи, направивши їх поштою до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , тобто використав завідомо підроблений документ.
Зазначені вище дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.4 ст.358 КК України, тобто використання особою завідомо підробленого документа.
Частинами 2,3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Обвинувачений ОСОБА_3 надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінальних проступків він беззаперечно визнає, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та на розгляд обвинувального акта в спрощеному провадженні.
Також у вказаній заяві зазначив, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Крім того зазначено, що його згода на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі є добровільною та висловленою без будь-якого примусу.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи викладене, те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, заяву ОСОБА_3 , у якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальні проступки, передбачені ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України, а саме: підроблення іншого офіційного документа, який видається державною установою і надає права та звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем, та використання завідомо підробленого документа.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінальних проступків, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 обставини вчинених ним кримінальних проступків не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування обставини встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаних проступків беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінальних проступків, дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.1 та ч.4 ст.358 КК України.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних проступків, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Крім того, при обранні обвинуваченому ОСОБА_3 міри покарання судом враховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують, зокрема, що останній на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий. Тому, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 міру покарання в межах, встановлених в санкціях відповідних частин статті КК України у виді штрафу, як необхідне і достатнє для його виправлення і перевиховання та запобігання вчиненню ним нових правопорушень. Суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу визначена вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень (проступків) згідно з вимогами ч.1 ст. 70 КК України необхідно призначити із застосування принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Судових витрат у кримінальному провадженні немає.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирається.
Керуючись ст. 369,374,382,394 КПК України,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, та призначити йому покарання:
за ч. 1 ст. 358 КК України - штраф у розмірі 500 (п'ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень.
за ч. 4 ст. 358 КК України - штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень.
Речовий доказ у справі: документи з особової справи про відстрочку військовозобов'язаного ОСОБА_3 на 20 арк., що упаковані до паперового конверту 09.09.2025 та опечатані круглими печатками Калуського РВП ГУНП "Для довідок" -залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінальних проступків не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя