29 вересня 2025 року справа № 580/9546/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Янківської В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
22 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення № 232730023675 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13 листопада 2024 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 .
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львіській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 12.04.2024 р. па підставі пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №І788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.20І5 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, нарахувати та виплатити пенсійне забезпечення з 12.04.2024.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відмова в призначенні пенсії є протиправною, оскільки на момент звернення вік позивача становить 54 роки 01 місяць 26 днів, фактичний страховий стаж 36 років 00 місяців 02 дні, з яких пільговий стаж роботи за Списком №2 - 13 років 00 місяців 19 днів та пільговий стаж за Списком №1 - 02 роки 05 місяців 16 днів.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду 27.08.2025 відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Від Головного управління Пенсійного Фонду України в Львівській області надійшов письмовий відзив, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі №580/5423/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області до пільгового стажу роботи за Списком №1 зараховано періоди роботи з 16.10.2002 по 29.10.2002 та з 17.06.2005 по 09.01.2006. Оскільки, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону № 1058 виникає у жінок за наявності не менше 10 років пільгового стажу роботи за Списком № 2, ОСОБА_1 рішенням №232730023675 від 13.11.2024 відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив таке.
Позивачка 12.04.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 19.04.2024 № 232730023675, відмовлено позивачу в призначенні пільгової пенсії за віком. Згідно вказаного рішення страховий стаж позивача - 35 років 08 місяців 10 днів, пільговий стаж - Список №2 становить 13 років 19 днів. За доданими документами не зараховано до пільгового стажу період з 16.10.2002 по 29.10.2002 та з 17.06.2005 по 09.01.2006 згідно уточнюючої довідки № 651 від 14.07.2006, виданої ВАТ «Черкаське Хімволокно», оскільки остання не відповідає додатку 5, що передбачений постановою КМУ №637.
Дане рішення оскаржене до Черкаського окружного адміністративного суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 580/5423/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 232730023675 від 19.04.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоди роботи з 16.10.2002 по 29.10.2002 та з 17.06.2005 по 09.01.2006 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.04.2024 про призначення пільгової пенсії за віком за Списком № 1, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №580/5423/24 виправлено описку у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 580/5423/24, а саме: “ Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоди роботи з 16.10.2002 по 29.10.2002 та з 17.06.2005 по 09.01.2006 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.04.2024 про призначення пільгової пенсії за віком за Списком № 2, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.»
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі №580/5423/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято оскаржуване рішення №232730023675 від 13.11.2024 про відмову в призначенні пенсії, яким до пільгового стажу роботи за Списком №1 зараховано періоди роботи з 16.10.2002 по 29.10.2002 та з 17.06.2005 по 09.01.2006. Крім того, в даному рішенні зазначено, що до страхового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 29.04.2016 по 30.10.2023 згідно довідки №12/23 від 30.10.2023, оскільки дані періоди не підтверджені атестаціями робочих місць.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною першою статті 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XIІ) право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом “а» статті 13 Закону № 1788-XIІ, у редакції чинній до прийняття Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015, п. “а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XIІ викладено у такій редакції: “На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року».
Пункт 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції до 11 жовтня 2017 передбачав, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення».
З урахуванням наведеного, і після набуття чинності нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались пунктом “а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Вказане правове регулювання існувало до набрання чинності нормами Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким текст Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно частини першої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Разом з цим, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у новій редакції був викладений також пункт 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначається, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Зазначені норми закону почали застосовуватись з 01 жовтня 2017 року, з огляду на що, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом “а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими.
Однак, в подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року.
Так, пунктом 3 рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 вирішено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: “На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».
Таким чином, з 23 січня 2020 року в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком № 1, а саме: пункт “а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року та пункт 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
При цьому, правила зазначених законів містять розбіжність щодо вікового цензу виходу на пільгову пенсію за Списком № 1 жінок, а саме: 45 років - Закон України “Про пенсійне забезпечення» та 50 років - Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Виходячи із засад розумності та справедливості та в силу ст. 69 Закону України “Про Конституційний Суд України» суд враховує висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні № 1-р/2020 від 23.01.2020.
У пункті 3.2. Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.
У пункті 4.4. зазначеного Рішення Конституційний Суд України визначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Застосування відповідачем до спірних правовідносин норми статті 114 Закону № 1058-IV не відповідає принципу верховенства права, а також суперечать нормам ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України.
Суд зазначає, що норми статті 114 Закону № 1058-IV абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону № 1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, які були визнанні неконституційними вищевказаним Рішенням Конституційного Суду України, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
З огляду на наведену ідентичність цих норм, очевидною є невідповідність положень статті 114 Закону № 1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та статтею 114 Закону №1058-IV.
Згідно із ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України» Європейський суд з справ людини вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 у подібних правовідносинах зазначила, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Суд встановив, що вік позивача станом на час звернення за пенсією - 54 роки 01 місяць 24 дні.
Стосовно доводів відповідача про відсутність необхідного пільгового стажу, суд врахував таке.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 232730023675 від 19.04.2024 страховий стаж позивача становить 35 років 08 місяців 10 днів, пільговий стаж за Списком № 2 становить 13 років 19 днів, а згідно оскаржуваного у даній справі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в призначенні пенсії № 232730023675 від 13.11.2024 страховий стаж позивача становить 36 років 00 місяців 02 дні, пільговий стаж 06 років 02 місяці 17днів, з них 07 місяців 07 днів (за Списком № 1), 05 років 07 місяців 09 днів (за Списком № 2).
Враховуючи рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 580/5423/24 (в частині зарахування пі пільговий стаж позивача за Списком №2 повинен складати понад 14 років. В той же час в оскаржуваному рішенні пільговий стаж позивача за Списком №2 складає 06 років 02 місяці 17 днів, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 232730023675 від 13 листопада 2024 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 не грунтується на вимогах норм чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відновити порушені права позивача шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 12.04.2024 па підставі пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №І788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.20І5 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч чинному законодавству України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 968,96 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 232730023675 від 13 листопада 2024 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 12.04.2024 па підставі пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №І788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.20І5 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА