про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі
29 вересня 2025 року Справа № 480/7513/25
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Прилипчук О.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
26.09.2025 р. до Сумського окружного адміністративного суду через представника Єрьоміну В.А. звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовною заявою до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Свободи, будинок, 79), в якій просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.
2. Зобов'язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
3. Визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
4. Зобов'язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Разом з позовною заявою представник позивача подала заяву про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що позивача виключено із списків особового складу військової частини та знято зі всіх видів забезпечення, при цьому позивачем не було одержано письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а саме розрахунку індексації грошового забезпечення. Діючим законодавством не передбачено включення інформації щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення військовослужбовцю при звільненні. Отже позивачу не було відомо про суму нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення та окрім цього позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення.
На момент звільнення позивача частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Враховуючи зміни в законодавстві, той факт, що позивач є необізнаний у змінах в законодавстві стосовно строків звернення до суду та з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя щодо захисту права на оплату праці в умовах воєнного стану, просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити його.
Дослідивши доводи заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній по 18.07.2022 включно) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В аспекті спірних правовідносин поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця охоплюється застосованим в частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України визначенням "законодавство про оплату праці" та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі №804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/3359/19.
Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі по тексту - Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022), що набрав чинності 19.07.2022, внесені зміни до норм Кодексу законів про працю України.
Зокрема, частини 1 і 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1). Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116 ч.2).
Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022 не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, отже, його норми не мають зворотної дії в часі.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину 1статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, правила обчислення строку звернення до суду працівника про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Отже, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та від 19.01.2023 у справі №460/17052/21.
З позовних вимог вбачається, що позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, та зобов'язати нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, а тому клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом не підлягає задоволенню.
Адміністративний позов відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначене, перешкоди для прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі Сумським окружним адміністративним судом відсутні.
Відповідно до ст.ст. 12, 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Враховуючи незначну складність справи, обсяг та характер наданих доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд на підставі ст.ст.257 КАС України вважає необхідним розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, надавши відповідачу строк для подання заперечень щодо розгляду справи за такими правилами.
Згідно з ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотань про розгляд справи із повідомленням сторін не надходило.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 171, 259, 260, ч.5 ст. 262 КАС України, суд -
1. У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом - відмовити.
2. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі № 480/7513/25 за позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії (Номер категорії справи 106020000).
3. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
4. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслати сторонам.
5. Копію позовної заяви з доданими до неї додатками надіслати відповідачу.
6. Згідно з ч. 1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України встановити відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позов, доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, та 5-денний строк для подання заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, з дня вручення йому копії ухвали про відкриття провадження у справі.
7. Встановити позивачу 5-денний строк для подання відповіді на відзив відповідача проти позову з дня надіслання (вручення) йому копії такого відзиву та доданих до нього документів.
8. Встановити відповідачу 5-денний строк для подання заперечень щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів з дня надіслання (вручення) йому копії відповіді на відзив та доданих до нього документів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).
Відповідно до ч.4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
9. Роз'яснити сторонам, що інформацію у справі, що розглядається, можна отримати в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі судової влади України на веб-сторінці http://adm.su.court.gov.ua/sud1870/.
10. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Прилипчук