29 вересня 2025 року м. Рівне №460/10234/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доДержавної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування постанови, -
13.06.2025 адвокат Ткачук Віталій Миколайович через систему «Електронний суд» звернувся в інтересах ФОП ОСОБА_1 до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №071531 від 20.05.2025.
Ухвалою суду від 16.06.2025 позовна заява була залишена без руху.
Ухвалою суду від 01.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Згідно з позовною заявою, вимоги ґрунтуються на тому, що 05.06.2025 позивач отримав копію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №071531 від 20.05.2025 в якій вказано, що ФОП ОСОБА_1 допустив порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Наголошує, що під час перевірки 08.04.2025, позивач пред'явив своє посвідчення водія в електронному варіанті (сервісу «Дія»), однак працівниками відповідача такі дії було розцінено як не пред'явлення посвідчення водія. За наведеного, вважає постанову №071531 від 20.05.2025 протиправною та просить позов задовольнити повністю.
Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач позов не визнає. Наголошує, що відеозаписом з портативного відеореєстратора інспектора підтверджується, що у ФОП ОСОБА_1 неодноразово вимагалося посвідчення водія, однак він його не надав. В застосунку «Дія» також перевірялась наявність посвідчення водія, однак там був лише електронний паспорт. За наведених обставин, вказує, що спірна постанова прийнята у повній відповідності до норм чинного законодавства, а тому скасуванню не підлягає. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дослідженням письмових доказів, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 17.11.2023 зареєстрований як фізична особа-підприємець; види діяльності за КВЕД: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 49.32 Надання послуг таксі; 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; 01.50 Змішане сільське господарство; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 25.62 Механічне оброблення металевих виробів.
08.04.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області о 09 год 58 хв проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, місце перевірки: а/д Н-25, 137 км; направлення на рейдову перевірку: від 04.04.2025 №000781.
За результатами перевірки складено Акт №АР099635 від 08.04.2025, відповідно до якого, був зупинений транспортний засіб Scania н.з. НОМЕР_1 ; серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 . Водій - ОСОБА_1 . Документ, що посвідчує особу водія: паспорт № НОМЕР_3 від 23.09.2021, ТСЦ 5620.
Під час перевірки виявлено порушення: «ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив наявність на ТЗ документів, а саме: відсутнє посвідчення водія відповідної категорії». У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: абц. 3 ч. 1 ст. 60 Закону, перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.
Пояснення водія про причини порушень: «Забув посвідчення водія вдома». ОСОБА_1 з актом ознайомлений під підпис.
Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно господарського штрафу №071531 від 20.05.2025 до ФОП ОСОБА_1 , якою застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону.
Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» №442 від 10.09.2014 Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ), що регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до частини 12 статті 6 цього Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. А згідно з частиною 14 статті 6 Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567).
Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 1 Порядку №1567).
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
За приписами пункту 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно з пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності) (пункт 26 Порядку).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку).
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що Порядком №1567 установлено обов'язок органу державного контролю повідомити суб'єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка суб'єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.
При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.12.2023 у справі №280/1426/20, від 21.12.2023 у справі №560/11763/22, від 06.06.2024 у справі №340/1617/22.
Так, процедура винесення спірної постанови позивачем не оскаржується.
Щодо правомірності винесення оспорюваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу по суті встановленого порушення, суд зазначає наступне.
У статті 1 Закону №2344-ІІІ наведено визначення основних термінів, а саме: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників (далі - Правила перевезень вантажів).
За визначенням, наведеним у розділі 1 Правил перевезень вантажів передбачено, що перевізник - це фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Судом встановлено, що транспортний засіб Scania н.з. НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2 .
У постанові від 22.02.2024 по справі №520/4486/23 Верховний Суд зазначив, що відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки, оскільки під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №Р325 від 07.04.2025, яка пред'являлась 08.04.2025 під час перевірки, автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_1 .
Таким чином, позивач є належним автомобільним перевізником у спірних правовідносинах.
Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 33 Закону №2344-ІІІ визначені засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах.
За визначенням, наведеним у частині першій статті 33 Закону №2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. підставах.
Вимоги до автомобільного перевізника зазначені у статті 34 Закону №2344-ІІІ, відповідно до якої автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати безпеку дорожнього руху.
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ установлено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
За умовами частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника -документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При цьому, перелік документів, наведений у статті 48 Закону №2344-III не є вичерпним.
Основні права та обов'язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні визначені статтею 49 Закону №2344-ІІІ. Так, за приписами частини другої указаної норми водій транспортного засобу зобов'язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 (далі - положення №340), особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.
Посвідчення водія відповідної категорії дійсне протягом 30 років з дати його видачі, крім посвідчення водія, що видане особі вперше.
Посвідчення водія, видане особі вперше, дійсне протягом двох років з дня його видачі з обмеженим правом керування транспортним засобом.
Посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, оформлений та виданий засобами Єдиного державного реєстру єдиної інформаційної системи МВС (далі - Єдиний державний реєстр МВС) і виготовлений на бланку та/або в електронній формі, після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС (далі - територіальні сервісні центри МВС).
Згідно з пунктом 3 положення №340, транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше; В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів; В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми; С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів); С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів); D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16; D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16; ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів; Т - трамваї та тролейбуси.
За правилами пункту 5 положення №340, водіям транспортних засобів категорій В, С1, С, D1 і D дозволяється керувати такими засобами також з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кілограмів. При цьому водіям транспортних засобів категорії В дозволяється керувати такими засобами з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів, але не перевищує маси автомобіля без навантаження, і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кілограмів. До керування транспортними засобами категорій В, С1, С, D1 і D з причепами, повна маса яких становить більш як 750 кілограмів і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа перевищує 3500 кілограмів, а також зчепленими автобусами допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій BE, С1Е, СЕ, D1E і DE.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків бланків і технічних описів бланків національного та міжнародного посвідчень водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тимчасового реєстраційного талона транспортного засобу, свідоцтва про реєстрацію великотоннажного або іншого технологічного транспортного засобу та зразка розпізнавального автомобільного знака України та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 16.09.2020 №844 (далі - постанова №844) установлено, що електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, передбачені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування та перевірки електронного посвідчення водія, електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, їх електронних копій» від 29.12.2021 №1453 (далі - постанова №1453), які сформовані засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі з використанням його мобільного додатка, є електронним відображенням інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі МВС або Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.
Додатком 1 постанови №844 визначено зразок національного посвідчення водія, а додатком 2 - технічний опис бланка національного посвідчення водія. Так, бланк національного посвідчення водія має вигляд пластикової картки типу ID-1 з імплантованим захисним елементом.
Відповідно до пунктів 4-6, 8 постанови №1453, особа, яка в установленому законодавством порядку отримала національне посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, виготовлені на бланку або в електронній формі, може використовувати електронне посвідчення водія, електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу у визначених законом випадках.
Для формування та використання електронного посвідчення водія, електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу особі необхідно встановити мобільний додаток Порталу Дія (Дія) на електронний пристрій, критерії якого підтримують використання такого додатка (далі - електронний пристрій), підключений до Інтернету, та пройти електронну ідентифікацію та автентифікацію.
Електронне посвідчення водія, електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу формуються та відображаються автоматично засобами Порталу Дія за наявності підключення електронного пристрою до Інтернету, працездатності встановленого мобільного додатка Порталу Дія (Дія) та наявної електронної інформаційної взаємодії Порталу Дія та Реєстру МВС шляхом використання наявної в Реєстрі МВС, Реєстрі транспортних засобів інформації, зазначеної у пунктах 9 і 10 цього Порядку.
Сформоване електронне посвідчення водія, електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу разом з унікальним електронним ідентифікатором відображаються через мобільний додаток Порталу Дія (Дія).
Унікальний електронний ідентифікатор автоматично формується засобами Порталу Дія за наявності підключення електронного пристрою до Інтернету та працездатності мобільного додатка Порталу Дія (Дія). Сформований унікальний електронний ідентифікатор дійсний протягом трьох хвилин з моменту формування.
Електронне посвідчення водія, електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є дійсними лише за наявності унікального електронного ідентифікатора та не можуть використовуватися без нього.
Електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу пред'являються особою замість та без додаткового пред'явлення національного посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виготовлених на бланку.
Застосування штрафу у спірних правовідносинах поставлене у залежність від наявності/відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена, зокрема абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» яким передбачено, що за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд звертає увагу представника позивача, що застосування адміністративно-господарського штрафу (у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензії - передбачено абзацом 4 (а не 3) частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»
За приписами статті 6 Закону №2344-ІІІ під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи контролюючого органу мають право, зокрема, використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі, а також здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Згідно з пунктом 16 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе, зокрема: використання засобів фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі.
Наведене свідчить, що одним із доказів вчинення порушень під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) є відеозапис процесу перевірки.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 09.08.2022 №590 затверджено Порядок застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Порядок №590), який регулює застосування, зберігання, видачу, приймання (повернення) засобів фото- і відеофіксації, доступу до фото- і відеозаписів посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення їхніх повноважень, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої за допомогою засобів фото- і відеофіксації.
Відповідно до пункту 3 Порядку №590 застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Укртрансбезпеки здійснюється, зокрема під час планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Посадова особа Укртрансбезпеки зобов'язана вмикати портативний відеореєстратор під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі): зупинення транспортного засобу, процесів виявлення та фіксування порушень, спілкування з фізичними особами. Посадова особа Укртрансбезпеки, яка застосовує портативний відеореєстратор інформує осіб, відносно яких проводиться фото- і відеофіксація (пункти 5, 6 Порядку №590).
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
За правилами частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
До відзиву на позовну заяву, через електронний кабінет Електронного суду (модуля Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи), відповідачем долучено відеозапис рейдової перевірки від 08.04.2025 (3 файли).
В силу частини 5 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом (абзац 2 частини 8 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, на електронні докази долучені відповідачем накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог чинного законодавства.
Дослідженням відеофіксації процесу перевірки від 08.04.2025, судом встановлено наступне.
Посадовими особами Укртрансбезпеки був зупинений транспортний засіб Scania н.з. НОМЕР_1 (причіп Krone н.з. НОМЕР_4 ), яким здійснювалось перевезення вантажу - каміння з кар'єру. Автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_1 , він же і водій.
Особу водія встановлено на підставі паспорту №006788609 від 23.09.2021, який пред'являвся в застосунку «Дія». Інспектор вимагав надати посвідчення водія (тахокарти були в наявності, при зважуванні вантажу порушень не встановлено).
Водночас, посвідчення водія ні в паперовому (пластиковому) вигляді, ні в застосунку «Дія», зокрема й відповідної категорії, водієм не пред'являлось. Інспектор декілька разів перевіряв застосунок «Дія» на мобільному телефоні ОСОБА_1 , однак там був наявний лише паспорт, а посвідчення водія, зокрема відповідної категорії, відсутнє (здійснено фотофіксацію застосунку).
Вказане і було зафіксовано в Акті №АР099635 від 08.04.2025. У поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що забув посвідчення водія вдома, з Актом ознайомлений під підпис.
При цьому, суд зауважує, що посвідчення водія ОСОБА_1 , зокрема відповідної категорії до позовної заяви не долучено.
Суд наголошує, що відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ, посвідчення водія відповідної категорії є обов'язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів.
З огляду на ненадання до перевірки вказаного документу, визначеного статтею 48 Закону №2344-ІІІ, матеріалами справи в повній мірі підтверджується порушення позивачем ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи та їх оцінка в розрізі норм чинного законодавства дають підстави для висновку, що при прийнятті постанови про застосування штрафу відповідач діяв обґрунтовано та розсудливо, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За наведеного, суд дійшов висновку, що постанова №071531 від 20.05.2025 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» прийнята правомірно та не підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що відповідач повинен доводити правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Водночас, позивач не позбавлений обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Тобто, обов'язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб'єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.
У даному випадку обов'язок доказування правомірності спірної постанови належить відповідачу, в той час як позивач зобов'язаний підтвердити належними та допустимими доказами спростування обставин, які стали підставою для її прийняття, а також в підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.
З огляду на встановлені обставини, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №071531 від 20.05.2025, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 29 вересня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області (вул. Відінська, 8,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)
Суддя Н.В. Друзенко