29 вересня 2025 року м. Рівне №460/11216/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька за участю секретаря судового засідання Т.Р. Саванчук та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не прибув,
відповідача: представник Безпалов А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненської обласної прокуратури
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненської обласної прокуратури, в якому просив визнати протиправною бездіяльність, зобов'язати вчинити певні дії, стягнути кошти.
З врахуванням ухвали про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог, даний спір вирішується в частині позовних вимог позивача:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання при звільненні розрахунку сум, які були нараховані та підлягали виплаті;
- стягнути з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь період затримки розрахунку по невиплаченій заробітній платі з 17.08.2020 до дня ухвалення судового рішення;
- стягнути з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь період затримки розрахунку по невикористаній відпустці з 17.08.2020 до дня ухвалення судового рішення;
- зобов'язати Рівненську обласну прокуратуру видати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) довідку про складові заробітної плати станом на 17.08.2020 із зазначенням розміру належного посадового окладу, надбавки за вислугу років, чинної заробітної плати за відповідною посадою прокурора.
Мотивуючи вимоги позову ОСОБА_1 зазначає, що йому у день звільнення не було виплачено щомісячну надбавку за вислугу років, а нарахування заробітної плати було проведено з порушенням вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", то відповідно порушене право підлягає поновленню. Окрім того, ОСОБА_1 не було письмово повідомлено про нараховані йому виплати у день звільнення, що унеможливило оскарження цих сум та розуміння методики їх нарахування. Крім того, Рівненська обласна прокуратура протиправно не врахувала надбавки при розрахунку компенсації за невикористані відпустки. Позивач вважає, що вчасно не отримав належні йому виплати в повному розмірі, а тому заявив вимогу про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку з 17.08.2020 до дня ухвалення судового рішення.
Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов від 07.08.2025, відповідно до змісту якого прокуратура заперечує проти їхнього задоволення. Зазначає на обґрунтування такої позиції про те, що ОСОБА_1 не пройшов атестацію, а тому підстави для обрахування посадового окладу та заробітної плати позивача, за відсутності рішення про успішне проходження атестації та переведення на посаду в новоутворену/оновлену прокуратуру, в іншому розмірі, ніж це передбачено Постановою № 505, відсутні. ОСОБА_1 звільнено 17.08.2020 на підставі наказу прокурора Рівненської області від 17.08.2020 № 775к, згідно якого обласною прокуратурою проведено остаточний розрахунок з позивачем. Розрахунок при звільнення проведений своєчасно і в повному обсязі, що підтверджується копією обхідного листа. При звільненні ОСОБА_1 виданий розрахунковий листок за серпень 2020 року з розшифровкою за видами виплат для подання змін майнового стану та довідка про доходи за 2020 рік від 03.09.2020 № 18-466 для подання декларації при звільненні. Крім того, відповідач надавав письмові відповіді та довідки на усі звернення позивача, які стосувалися оплати праці. За період з дати звільнення по даний час жодних виплат позивачу не проводилося, а тому підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку до задоволення не підлягають. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 позовна заява залишена без руху.
Ухвалою від 21.07.2025 відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог.
Ухвалою від 21.07.2025 в іншій частині позовних вимог позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.
Ухвалою від 08.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд адміністративної справи №460/11216/25 у порядку загального позовного провадження. Вирішено розгляд справи здійснити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи по суті призначено на 27 серпня 2025 року.
27.08.2025 позивач та його представник в судове засідання не прибули, а тому розгляд справи було відкладено на 24.09.2025.
24.09.2025 представник позивача подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю на слідчих діях. Протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання через відсутність доказів зайнятості адвоката, з врахування того, що вказана неявка в судове засідання вже є повторною.
24.09.2025 суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення та призначив дату його проголошення на 29.09.2025.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві. Просив повністю відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши доводи позовної заяви, заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 21.03.2003.
Відповідно до рішення кадрової комісії №18 від 10.06.2020 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора" ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 65 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, він не допускається до проходження наступних етапів атестації. У зв'язку з цим, прокурор відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області, ОСОБА_1 , неуспішно пройшов атестацію.
Наказом прокурора Рівненської області № 775к від 17.08.2020 відповідно до статті 11, підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 17.08.2020. Підстава: рішення № 18 від 10.06.2020 третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур.
Вважаючи незаконними рішення кадрової комісії, наказ прокурора Рівненської області про звільнення, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про їх скасування, поновлення його на посаді в органах прокуратури України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (адміністративна справа №460/6567/20).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі №460/6567/20, що набрало законної сили, у задоволенні такого позову відмовлено повністю.
Надаючи оцінку позовним вимогам, суд зазначає таке.
Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльність щодо ненадання при звільненні розрахунку сум, які були нараховані та підлягали виплаті, варто зазначити таке.
Так, відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції на дату звільнення), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Крім того, смт. 110 КЗпП України, при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:
а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;
б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;
в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
З доказів, наданих відповідачем до відзиву, видно, що при звільненні ОСОБА_1 виданий розрахунковий листок за серпень 2020 року з розшифровкою за видами виплат.
Крім того, в Єдиному державному реєстрі декларацій містяться декларації позивача, подані 28.08.2020, 31.03.2021, в яких відображена сума доходів, отримана від прокуратури Рівненської області.
А відтак, покликання позивача на те, що йому не було повідомлено про нараховані йому виплати спростовуються вище наведеним. Тому, в задоволені вказаної позовної вимоги позивачу слід відмовити.
Щодо позовних вимог про стягнення з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку по невиплаченій заробітній платі та середній заробіток за весь період затримки розрахунку по невикористаній відпустці з 17.08.2020 до дня ухвалення судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначена ст. 117 КЗпП України. Так, відповідно до вказаної норми, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
З вказаної норми видно, що середній заробіток виплачується звільненому працівникові у разі невиплати з вини роботодавця належних працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Тобто, для того аби стверджувати, що у звільненого працівника виникло право вимоги щодо виплати середнього заробітку за вказаною статтею, слід перевірити щонайменше дотримання умов: 1) чи був факт невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу; 2) коли проведено фактичний розрахунок за цими сумами.
Позивач не надав доказів на підтвердження того, що відповідач в день звільнення не провів з ним повного розрахунку. Крім того, рішенням суду у справі № 460/1249/21, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог:
-про визнання протиправною бездіяльності Рівненської обласної прокуратури щодо не здійснення нарахування та виплати усіх належних сум при звільненні;
- зобов'язати Рівненську обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за період з 26.03.2020 по 17.08.2020 (тобто по час звільнення), виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень ст.81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період виплат, надбавок, премій й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період;
- зобов'язати Рівненську обласну прокуратуру здійснити перерахунок суми компенсації нарахованої за дні невикористаної відпустки у зв'язку із звільненням, включивши до складової її обчислення з урахуванням розміру посадового окладу згідно ст.81 Закону України "Про прокуратуру" та з урахуванням усіх надбавок до посадового окладу та премій провести виплату ОСОБА_1 , у тому числі з коригуванням суми нарахованої за дні невикористаної відпустки на коефіцієнт 6,7 та виплатити різницю між відкоригованою сумою та фактично виплаченою при звільненні сумою даної компенсації.
Рішенням суду у справі № 460/1192/21, в який позивач просив визнати бездіяльність Рівненської обласної прокуратури щодо ненарахування та не виплати вихідної допомоги при звільненні протиправною; стягнути з Рівненської обласної прокуратури вихідну допомогу у зв'язку з звільненням в розмірі 22368,82 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме: з 17.08.2020 по день виконання рішення суду - позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Рівненської обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Стягнуто з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі 22368,82 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
А відтак, в судовому порядку на користь позивача не було стягнуто сум заробітної плати чи компенсації за невикористані відпустки. Як підтвердив представник відповідача в судовому засіданні, відповідач на користь позивача не здійснював виплат заробітної плати чи компенсації за невикористані відпустки у спірний період. Вказане свідчить про відсутність підстав для застосування відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбаченої ст. 117 КЗпП України, що є підставою для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Рівненську обласну прокуратуру видати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати станом на 17.08.2020 із зазначенням розміру належного посадового окладу, надбавки за вислугу років, чинної заробітної плати за відповідною посадою прокурора, суд зазначає таке.
В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 як особисто, так і через свого адвоката, неодноразово звертався до Рівненської обласної прокуратури з питань, що стосувалися оплати праці, за результатами розгляду яких надано довідки про середньомісячну та середньоденну заробітну плату на момент звільнення, розрахункові листи про помісячне нарахування та відрахування заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, утримань з січня по серпень 2020 року, інформацію про щомісячне нарахування, відрахування заробітної плати з розшифровкою за видами виплат та утримань за період з 01.01.2020 по 17.08.2020, розрахункові листи про нараховану заробітну плату з розшифровкою за видами виплат та утримань за період з 01.10.2018 по 17.08.2020 (а.с.65-78).
Позивач не надав доказів на підтвердження того, що він направляв заяву відповідачу про надання «довідки про складові заробітної плати станом на 17.08.2020 із зазначенням розміру належного посадового окладу, надбавки за вислугу років, чинної заробітної плати за відповідною посадою прокурора», на яку він не отримав відповіді.
Водночас, суд не вбачає протиправності дій відповідача в тому, що складові заробітної плати, які зазначені в наданих позивачу довідках та інформаціях, не відповідають очікуванням позивача, оскільки рішенням суду у справі № 460/1249/21 підтверджено правомірність дій Рівненської обласної прокуратури при здійсненні оплати праці позивача.
А відтак, у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач діяв обґрунтовано та у відповідності до приписів чинного законодавства України, не порушуючи прав та законних інтересів позивача. Доводи позивача не спростовують правомірності поведінки відповідача та не дають суду підстав для задоволення позову.
Тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Рівненська обласна прокуратура (вул. 16 Липня, буд. 52,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 02910077)
Повний текст рішення складений 29 вересня 2025 року
Суддя С.М. Дуляницька