Рішення від 19.09.2025 по справі 440/8892/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/8892/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ясиновського І.Г.

за участю:

секретаря судового засідання - Лазірської Ж.Е.,

представника позивача - Петренка О.Б.,

представника відповідача - Трофімченка В.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення.

ВСТАНОВИВ:

Фізична-особа підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також - відповідач), відповідно до якої просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00068432405 від 22.05.2025 в частині збільшення позивачу ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем “Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» в сумі 540 921,23 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00068372405 від 22.05.2025 в частині збільшення позивачу ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем “Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 45 076,78 грн;

визнати протиправною та скасувати Вимогу №Ф-00068382405 від 22.05.2025 про сплату позивачем ФОП ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в частині донарахування в сумі 376 582,46 грн;

визнати протиправною та скасувати Рішення №00068392405 від 22.05.2025 про сплату позивачем ФОП ОСОБА_1 в частині донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 188 291,23 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00068422405 від 22.05.2025 в частині збільшення позивачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем “Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 269 629,31 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00068412405 від 22.05.2025 в частині збільшення позивачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем “Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 41 891,46 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив про безпідставність висновків документальної перевірки щодо порушення ним вимог податкового законодавства, на підставі яких сформовані спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з твердженням ревізорів про завищення вартості документально підтверджених витрат за перевіряємий період (2018-2020 р.р.) на суму 2628843,29 грн. При проведенні документальної перевірки позивача, фізичної особи підприємця ОСОБА_1 відповідач не обґрунтовано розрахував чистий оподаткований дохід позивача. Відповідач визначив заниження доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування не шляхом перевірки відповідних первинних документів, що містять відомості про обсяги виручки та витрат, а за своєю (вигаданою) методикою, математично порівнявши вартість придбаних в перевіряємому податковому періоді (за 2018, 2019, 2020 рік) товарів із задекларованим позивачем в цьому періоді показником вартості реалізованого товару та обсягу залишків товару, які відповідач розрахував на свій суб'єктивний розсуд. Позивач звертає увагу суду на розрахунки, які здійснено відповідачем на власний розсуд, в довільному порядку, що не відображають реального стану речей, не підтверджуються документально, здійснені за методикою, не передбаченою законодавством.

Окремо зазначав, що в Акті документальної перевірки на сторінці 14-17 наведені таблиці, в яких вибірково (без врахування даних по всіх товарах) відображено придбання, реалізація і залишки товарно-матеріальних цінностей (безалкогольні напої, алкогольні напої, тютюнові вироби та інші промтовари, які були придбані для подальшої реалізації) за 2018-2023 роки. В тексті Акту документальної перевірки та у вищезазначених таблицях придбані, реалізовані та ті, що знаходяться на залишку, товарно-матеріальні цінності називає словом «продукція». Слід зазначити, що розрахунок залишків продукції здійснений не в кількісному вираженні, а в грошовому (одиниця вимірювання - гривня). Розрахунок здійснювався шляхом додавання до обсягу залишку продукції на початок звітного року у гривні обсягу придбаної протягом звітного року продукції у гривні та подальшого віднімання обсягу реалізованої продукції у звітному році у гривні. При розрахунку залишків станом на 31.12.2018 р. під час проведення перевірки були знехтувані відомості про залишки продукції на початок звітного періоду станом на 1.01.2018 року і безпідставно не визначені залишки продукції по всіх кодах УКТЗЕД, що призвело до неправильного відображення даних, які не відповідають фактичним обставинам справи. Слід зазначити, що в колонці «Код УКТ ЗЕД» відповідач зазначає коди по підакцизним товарам не повністю, вказуючи тільки перші чотири цифри коду. Не зазначення відповідачем повного цифрового значення для товарів унеможливлює провести перевірку даних відповідача щодо придбання, реалізації та залишків продукції. При підрахунку залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2018 відповідач не враховує залишки по товарах з мінусовим значенням.

Відповідач на сторінці 76 акту документальної перевірки безпідставно вказує, що ФОП ОСОБА_1 не надано форму ведення обліку товарних запасів. Дійсно, з 26 листопада 2021 року почав діяти Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 р. №496 (далі - Наказ №496, Порядок №496). Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку №496 обліку підлягають тільки ті товари, які призначені для продажу через реєстратори розрахункових операцій, або надання послуг. Позивач зазначає, що придбані ним будівельні матеріали та інструменти не були призначені для подальшого продажу, не знаходились в місцях продажу і тому не повинні були обліковуватись згідно форми ведення обліку товарних запасів, оскільки вона придбавалися для подальшого використання ним з метою здійснення ремонтних робіт в орендованих ним приміщеннях через які здійснює реалізацію товарів. Відтак, позивач зазначає, що він не повинен був вести облік товарних запасів таких будівельних матеріалів та інструментів, який передбачено наказом №496.

Також, відповідачем прийнято ППР № 00068422405 від 22.05.2025, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 302406,25 грн, із них: 241925,00 грн - сума начебто не сплаченого податку на додану вартість і 60481,25 грн - сума штрафних (фінансових) санкцій. ФОП ОСОБА_1 частково погоджується з нарахуванням грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», а саме: із загальною сумою 26221,55 грн, в тому числі: за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних - в сумі 13659,00 грн. Отже, загальна сума донарахованого податку на додану вартість, з якою погоджується позивач, складає 26221,55 грн, а загальна сума донарахованого податку на додану вартість, з якою не погоджується позивач та оскаржує в судовому порядку, складає 269629,31 грн.

Одним із порушень зі сплати податку на додану вартість ревізори вважають, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно включав до складу податкового кредиту звітних податкових періодів суми ПДВ при придбанні будівельних матеріалів та інструментів. Підприємства-постачальники (ПП «Поло-Інвестбуд», ТОВ «Дако-Груп ЛТД», КФ ТОВ «ВСК Фростленд», ТОВ «АКВА ЦЕНТР», ТОВ «МІНІМАКСІ», ТОВ «ЕЛЕКСТРОСВІТ ПЛЮС», ТОВ «ІНТЕРЦЕМЕНТ») в яких ФОП ОСОБА_1 здійснював закупівлю товарно-матеріальних цінностей, під час здійснення господарських операцій були зареєстровані платниками ПДВ та відповідно надали (зареєстрували) відповідні податкові накладні, які надають позивачу право на віднесення сум податкового кредиту з ПДВ. На даний час закуплені позивачем будівельні матеріали, інструменти та інші товарно-матеріальні цінності знаходяться на залишку у ФОП ОСОБА_1 . При подальшій продажі, використанні, при списанні будівельних матеріалів сума податку на додану вартість буде задекларована позивачем до податкових зобов'язань. На підтвердження вищезазначеного позивач надавав відповідачу копії витягів з інвентаризаційних відомостей залишку будівельних товарів, побутової техніки станом на 31.12.2023 рік. Як було зазначено вище, відповідачем не ставиться під сумнів факт придбання та відповідно передачу у власність ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей від контрагентів-постачальників (зокрема ПП «Поло-Інвестбуд», ТОВ «Дако-Груп ЛТД», КФ ТОВ «ВСК Фростленд», ТОВ «АКВА ЦЕНТР», ТОВ «МІНІМАКСІ», ТОВ «ЕЛЕКСТРОСВІТ ПЛЮС», ТОВ «ІНТЕРЦЕМЕНТ») так і не встановлена дефектність документів, складених при виконанні даних господарських операцій або їх відсутність.

Стосовно оскаржуваного ППР № 00068412405 від 22.05.2025 року, згідно якого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 45032,11 грн за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН (Єдиний реєстр податкових накладних) ФОП ОСОБА_1 частково не погоджується з даним ППР, згідно якого до нього застосовані штрафні санкції у розмірі 41891,46 грн і оскаржує його в судовому порядку.

В пункті 2.6.4. Акта документальної перевірки (стор. 82-83) відповідачем вказано, що перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевіряється, не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН відповідно до пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України, у результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в пп. 2.6.1 Акту перевірки. Так, відповідачем констатовано, що ФОП ОСОБА_1 порушено пп. «г» п. 198.5 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, а саме відсутня реєстрація податкових накладних в ЄРПН на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 1577127,30 грн». За це нібито встановлене порушення відповідач застосував до позивача згідно оскаржуваного ППР № 00068412405 від 22.05.2025 у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в сумі 45032,11 грн. Але ні в Акті документальної перевірки, ні в розрахунку штрафних санкцій за відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних відповідач не вказує перелік цих податкових накладних та термін, в який ці накладні повинні бути зареєстровані.

У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 не погоджується з твердженням ревізорів в Акті документальної перевірки про заниження податкового зобов'язання зі сплати ПДВ за перевіряємий період в сумі 276184,70 грн та у зв'язку з відсутністю в Акті перевірки даних про те, які саме податкові накладні несвоєчасно були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, ФОП ОСОБА_1 не згодний із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій до позивача в сумі 41891,46 грн. згідно оскаржуваного ППР № 00068412405 від 22.05.2025 року, та оскаржує вищезазначене ППР в цій частині в судовому порядку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року прийнято позовну заяву до судового розгляду та провадження у справі за даним позовом відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

16.07.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 8-18, т.2/, відповідно до якої відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Зазначав, що документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 : 1) пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), наказ Міндоходів від 16.09.2013 року №481 зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за №1686/24218 «Про затвердження форми Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність та Порядку її ведення» та ст.128 п.6 Господарського Кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 із змінами та доповненнями, а саме неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, що призвело до включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 роки перекручених даних в зв'язку з завищенням вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу у сумі 2991184,70 грн, а саме за 2018 рік у сумі 505354,13 грн, за 2019 рік у сумі 999745,58 грн, за 2020 рік у сумі 1123743,33 грн, за 2022 рік у сумі 102475,65 грн, та за 2023 рік у сумі 259866,01 грн; 2) п.177.2 пп.177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 538413,24 грн, у т.ч. за 2018 рік у сумі 90963,74 грн, за 2019 рік у сумі 179954,20 грн, за 2020 рік у сумі 202273,80 грн, за 2022 рік у сумі 18445,62 грн, та за 2023 рік у сумі 46775,88 грн; 3) п.2 частини першої ст.7 та частини 5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (із змінами та доповненнями), у результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 456297,72 грн., у т.ч. за 2018 рік у сумі 111177,92 грн, за 2019 рік у сумі 123188,34 грн, за 2020 рік у сумі 142216,20 грн., за 2022 рік у сумі 22544,70 грн, за 2023 рік у сумі 57170,56 грн; 4) пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), а саме несвоєчасно подано податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, травень 2022 року. Згідно пп. 69.1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 -VІ (із змінами та доповненнями) штрафні санкції не застосовуються. 5) пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, пп. 44.1 ст.44, п. 198.2, пп. «г» п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 329084 грн, у т.ч. за лютий 2018 на суму 117 грн, червень 2018 на суму 428 грн, липень 2018 на суму 33426 грн, вересень 2018 на суму 7791 грн, за жовтень 2018 на суму 2462 грн, за листопад 2018 на суму 25792 грн, за грудень 2018 на суму 17143 грн, за січень 2019 на сумі 14119 грн, з лютий 2019 на сумі 9778 грн, за травень 2019 на суму 14792 грн., за червень 2019 на суму 2913 грн, за липень 2019 на суму 3619 грн, за серпень 2019 на суму 14925 грн за вересень 2019 на суму 30336 грн, за жовтень 2019 на суму 5589 грн за грудень 2019 на суму 6500,00 грн, за січень 2020 на суму 2529,00 грн, за лютий 2020 на суму 1716 грн, за квітень 2020 на суму 12058 грн, за травень 2020 на суму 38605 грн, за червень 2020 на суму 17078 грн, за липень 2020 на суму 193 грн, за серпень 2020 на суму 133 грн, за вересень 2020 на суму 55 грн, за жовтень 2020 на суму 2745 грн, за лютий 2021 на суму 14429 грн, за травень 2021 на суму 165 грн, за червень 2021 на суму 123 грн, за липень 2021 на суму 334 грн, за листопад 2021 на суму 8904 грн, за лютий 2022 на суму 9649 грн, за травень 2022 на суму 482 грн, за червень 2022 на суму 10868 грн, за липень 2022 на суму 12643 грн, за серпень 2022 на суму 934 грн, за квітень 2023 на суму 1628 грн, за травень 2023 на суму 4083 грн; 6) пп. «г» п. 198.5 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), а саме відсутня реєстрація податкових накладних в ЄРПН на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 1577127,30 грн, у т.ч. за червень 2018 на суму 2138,80 грн, липень 2018 на суму 167127,90 грн, вересень 2018 на суму 38956,28 грн, за жовтень 2018 на суму 12312,00 грн, за листопад 2018 на суму 128958,28 грн, за грудень 2018 на суму 85716,75 грн, за січень 2019 на сумі 70593,80 грн, за лютий 2019 на сумі 48890,52 грн, за травень 2019 на суму 73959,86 грн, за червень 2019 на суму 14567,78 грн, за липень 2019 на суму 12648,48 грн, за серпень 2019 на суму 74625,77 грн, за вересень 2019 на суму 151677,64 грн, за жовтень 2019 на суму 27944,67 грн, за грудень 2019 на суму 32501,83 грн, за січень 2020 на суму 12647,26 грн, за квітень 2020 на суму 60289,18 грн, за травень 2020 на суму 193025,35 грн, за червень 2020 на суму 85392,64 грн, за липень 2020 на суму 964,88 грн, за серпень 2020 на суму 665,44 грн, за вересень 2020 на суму 274,64 грн, за лютий 2021 на суму 32186,00 грн, за травень 2021 на суму 827,10 грн, за червень 2021 на суму 614,54 грн, за липень 2021 на суму 1671,74 грн за листопад 2021 на суму 44517,50 грн, за лютий 2022 на суму 48243,40 грн, за травень 2022 на суму 2410,26 грн, за червень 2022 на суму 54338,26 грн, за липень 2022 на суму 63216,32 грн, за серпень 2022 на суму 4669,20 грн., за квітень 2023 на суму 8138,44 грн, за травень 2023 на суму 20414,79 грн; 7) п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), а саме порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних; 8) п.п.1.1, п.п.1.2, п.п.1.4, п.п1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у результаті чого занижено податкове зобов'язання по військовому збору у сумі 44867,78 грн, в т.ч. 7580,31 грн за 2018 рік, 14996,19 грн за 2019 рік, 16856,15 грн за 2020 рік, 1537,14 грн. за 2022 рік, 3897,99 грн за 2023 рік; 9) п.7 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР в редакції Закону України від 01.06.2000 №1776-ІІІ із змінами та доповненнями, а саме встановлено не подання до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані в перевіряємому періоді з 01.01.2018 по 31.12.2023.

22.07.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача, наголошуючи на раніше наведених аргументах, просив суд задовольнити позов /а.с. 101-114, т.2/.

11 серпня 2025 року надійшли додаткові пояснення представника відповідача /а.с. 123-124, т.2/.

21, 25 серпня, а також 08 вересня 2025 року надійшли додаткові пояснення представника позивача /а.с. 138-143, 167-173, 212-213, т.2/.

В ході підготовчого засідання, призначеного на 26.08.2025, судом протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши вступне слово представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична-особа підприємець. Види діяльності по КВЕД: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 73.11 Рекламні агентства.

ГУ ДПС у Полтавській області було проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 24.05.2016 по 31.12.2023.

Порядок та підстави проведення перевірки позивачем під сумнів не ставляться.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 16.04.2025 № 4996/16-31-24-05-01/2342212011 /надалі по тексту - акт перевірки; а.с. 165-268, т.1/, згідно висновку якого встановлено порушення:

1) пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), наказ Міндоходів від 16.09.2013 року №481 зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за №1686/24218 «Про затвердження форми Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи- підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність та Порядку її ведення» та ст.128 п.6 Господарського Кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 із змінами та доповненнями, а саме неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, що призвело до включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 роки перекручених даних в зв'язку з завищенням вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу у сумі 2991184,70 грн, а саме за 2018 рік у сумі 505354,13 грн, за 2019 рік у сумі 999745,58 грн, за 2020 рік у сумі 1123743,33 грн, за 2022 рік у сумі 102475,65 грн, та за 2023 рік у сумі 259866,01 грн;

2) п.177.2 пп.177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 538413,24 грн, у т.ч. за 2018 рік у сумі 90963,74 грн, за 2019 рік у сумі 179954,20 грн, за 2020 рік у сумі 202273,80 грн, за 2022 рік у сумі 18445,62 грн, та за 2023 рік у сумі 46775,88 грн;

3) п.2 частини першої ст.7 та частини 5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (із змінами та доповненнями), у результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 456297,72 грн., у т.ч. за 2018 рік у сумі 111177,92 грн, за 2019 рік у сумі 123188,34 грн, за 2020 рік у сумі 142216,20 грн., за 2022 рік у сумі 22544,70 грн, за 2023 рік у сумі 57170,56 грн;

4) пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), а саме несвоєчасно подано податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, травень 2022 року. Згідно пп. 69.1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 -VІ (із змінами та доповненнями) штрафні санкції не застосовуються.

5) пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, пп. 44.1 ст.44, п. 198.2, пп. «г» п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 329084 грн, у т.ч. за лютий 2018 на суму 117 грн, червень 2018 на суму 428 грн, липень 2018 на суму 33426 грн, вересень 2018 на суму 7791 грн, за жовтень 2018 на суму 2462 грн, за листопад 2018 на суму 25792 грн, за грудень 2018 на суму 17143 грн, за січень 2019 на сумі 14119 грн, з лютий 2019 на сумі 9778 грн, за травень 2019 на суму 14792 грн., за червень 2019 на суму 2913 грн, за липень 2019 на суму 3619 грн, за серпень 2019 на суму 14925 грн за вересень 2019 на суму 30336 грн, за жовтень 2019 на суму 5589 грн за грудень 2019 на суму 6500,00 грн, за січень 2020 на суму 2529,00 грн, за лютий 2020 на суму 1716 грн, за квітень 2020 на суму 12058 грн, за травень 2020 на суму 38605 грн, за червень 2020 на суму 17078 грн, за липень 2020 на суму 193 грн, за серпень 2020 на суму 133 грн, за вересень 2020 на суму 55 грн, за жовтень 2020 на суму 2745 грн, за лютий 2021 на суму 14429 грн, за травень 2021 на суму 165 грн, за червень 2021 на суму 123 грн, за липень 2021 на суму 334 грн, за листопад 2021 на суму 8904 грн, за лютий 2022 на суму 9649 грн, за травень 2022 на суму 482 грн, за червень 2022 на суму 10868 грн, за липень 2022 на суму 12643 грн, за серпень 2022 на суму 934 грн, за квітень 2023 на суму 1628 грн, за травень 2023 на суму 4083 грн;

6) пп. «г» п. 198.5 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), а саме відсутня реєстрація податкових накладних в ЄРПН на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 1577127,30 грн, у т.ч. за червень 2018 на суму 2138,80 грн, липень 2018 на суму 167127,90 грн, вересень 2018 на суму 38956,28 грн, за жовтень 2018 на суму 12312,00 грн, за листопад 2018 на суму 128958,28 грн, за грудень 2018 на суму 85716,75 грн, за січень 2019 на сумі 70593,80 грн, за лютий 2019 на сумі 48890,52 грн, за травень 2019 на суму 73959,86 грн, за червень 2019 на суму 14567,78 грн, за липень 2019 на суму 12648,48 грн, за серпень 2019 на суму 74625,77 грн, за вересень 2019 на суму 151677,64 грн, за жовтень 2019 на суму 27944,67 грн, за грудень 2019 на суму 32501,83 грн, за січень 2020 на суму 12647,26 грн, за квітень 2020 на суму 60289,18 грн, за травень 2020 на суму 193025,35 грн, за червень 2020 на суму 85392,64 грн, за липень 2020 на суму 964,88 грн, за серпень 2020 на суму 665,44 грн, за вересень 2020 на суму 274,64 грн, за лютий 2021 на суму 32186,00 грн, за травень 2021 на суму 827,10 грн, за червень 2021 на суму 614,54 грн, за липень 2021 на суму 1671,74 грн за листопад 2021 на суму 44517,50 грн, за лютий 2022 на суму 48243,40 грн, за травень 2022 на суму 2410,26 грн, за червень 2022 на суму 54338,26 грн, за липень 2022 на суму 63216,32 грн, за серпень 2022 на суму 4669,20 грн., за квітень 2023 на суму 8138,44 грн, за травень 2023 на суму 20414,79 грн;

7) п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), а саме порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних;

8) п.п.1.1, п.п.1.2, п.п.1.4,п.п1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у результаті чого занижено податкове зобов'язання по військовому збору у сумі 44867,78 грн, в т.ч. 7580,31 грн за 2018 рік, 14996,19 грн за 2019 рік, 16856,15 грн за 2020 рік, 1537,14 грн. за 2022 рік, 3897,99 грн за 2023 рік;

9) п.7 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР в редакції Закону України від 01.06.2000 №1776-ІІІ із змінами та доповненнями, а саме встановлено не подання до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані в перевіряємому періоді з 01.01.2018 по 31.12.2023.

Не погодившись з актом перевірки, позивач направив до Головного управління ДПС у Полтавській області заперечення на такий акт разом з доданими документами, що отримано контролюючим органом /а.с. 42-55, т.1/.

За результатами розгляду таких заперечень відповідачем складено лист від 20.05.2025 №15866/6/16-31-24-05-07, відповідно до якого заперечення залишено без задоволення, а акт перевірки - без змін /а.с. 56-61, т.1/.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.05.2025:

№ 00068432405, яким збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 622448,11 грн, з них: за податковим зобов'язанням - 538412,24 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 84304,87 грн;

№ 00068372405, яким збільшено суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування на загальну суму 51870,70 грн, з них: за податковим зобов'язанням - 44867,68 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7002,92 грн;

№ 00068422405, яким збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 302406,25 грн, з них: за податковим зобов'язанням - 241925,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 60481,25 грн;

№ 00068412405, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за відсутність реєстрацій податкових накладних в розмірі 45032,11 грн;

а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області № Ф-00068382405 від 22.05.2025 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині, на суму 456297,72 грн;

та рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00068392405 від 22.05.2025 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині, на суму 205442,40 грн /а.с. 64-77, т.1/.

Позивач звернувся до суду з цим позовом, вважаючи свої права порушеними:

податковими повідомленнями-рішеннями від 22.05.2025 №00068432405 в частині збільшення позивачу ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем “Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» в сумі 540921,23 грн; №00068372405 в частині збільшення позивачу ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем “Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 45076,78 грн; №00068422405 в частині збільшення позивачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем “Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 269629,31 грн; №00068412405 в частині збільшення позивачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем “Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 41891,46 грн, а також Вимогою №Ф-00068382405 від 22.05.2025 про сплату позивачем ФОП ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в частині донарахування в сумі 376582,46 грн; Рішенням №00068392405 від 22.05.2025 про сплату позивачем ФОП ОСОБА_1 в частині донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 188291,23 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

1. Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 22.05.2025 №00068432405 від 22.05.2025 в частині збільшення позивачу ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем “Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» в сумі 540921,23 грн суд виходить з наступного.

Спірним податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2025 № 00068432405 збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 622448,11 грн, з них: за податковим зобов'язанням - 538412,24 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 84304,87 грн.

В свою чергу, позивач не погоджується з таким податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2025 №00068432405 в частині збільшення позивачу ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем “Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» в сумі 540921,23 грн, з них:

за 2018 рік: за податковим зобов'язанням у сумі 90963,74 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22740,94 грн;

за 2019 рік: за податковим зобов'язанням у сумі 179954,20 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44988,55 грн;

за 2020 рік: за податковим зобов'язанням у сумі 202273,80 грн.

ФОП ОСОБА_1 погоджується із донарахуванням податку на доходи фізичних осіб і штрафними санкціями за 2022 рік, 2023 рік, а саме: 2022 рік: ПДФО - 18445,62 грн; штрафні санкції - 4611,41 грн. Загальна сума донарахованого податку на доходи фізичних осіб, разом штрафними санкціями, за 2022 рік, з якою погоджується позивач, складає 23057,03 грн; 2023 рік: ПДФО - 46775,88 грн, штрафні санкції - 11693,97 грн. Загальна сума донарахованого податку на доходи фізичних осіб, разом із штрафними санкціями, за 2023 рік, з якою погоджується позивач, складає 58469,85 грн. Всього за два роки (2022, 2023) ФОП ОСОБА_1 погоджується із донарахуванням податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 65221,50 грн, які було сплачено згідно платіжної інструкції № 716 від 05.06.2025 року.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 погоджується з частиною донарахування за весь період перевірки у розмірі 81526,88 грн податку на доходи фізичних осіб і штрафними санкціями за платежем “Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування», які були застосовані до позивача згідно податкового повідомлення-рішення №00068432405 від 22.05.2025 року.

За твердженням представника позивача, штрафні санкції в сумі 16305,38 грн не сплачувалися згідно діючого податкового законодавства (згідно пункту 69.37 ст. 69 розділу XX підрозділу 10 Податкового кодексу України).

Підставою для винесення таких рішень послугували висновки контролюючого органу, що платником порушено:

пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), наказ Міндоходів від 16.09.2013 року №481 зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за №1686/24218 «Про затвердження форми Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність та Порядку її ведення» та ст.128 п.6 Господарського Кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 із змінами та доповненнями, а саме неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, що призвело до включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 роки перекручених даних в зв'язку з завищенням вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу у сумі 2991184,70 грн, а саме за 2018 рік у сумі 505354,13 грн, за 2019 рік у сумі 999745,58 грн, за 2020 рік у сумі 1123743,33 грн, за 2022 рік у сумі 102475,65 грн, та за 2023 рік у сумі 259866,01 грн;

п.177.2 пп.177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 538413,24 грн, у т.ч. за 2018 рік у сумі 90963,74 грн, за 2019 рік у сумі 179954,20 грн, за 2020 рік у сумі 202273,80 грн, за 2022 рік у сумі 18445,62 грн, та за 2023 рік у сумі 46775,88 грн.

Так, відповідачем зауважено, що під час перевірки встановлено неналежне ведення ФОП ОСОБА_1 книги обліку доходів та витрат, що призвело до включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 роки перекручених даних в зв'язку з завищенням вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу у сумі 2991184,70 грн., а саме за 2018 рік у сумі 505354,13 грн., за 2019 рік у сумі 999745,58 грн., за 2020 рік у сумі 1123743,33 грн., за 2022 рік у сумі 102475,65 грн., та за 2023 рік у сумі 259866,01 грн.

Щодо встановлених порушень в період 2018 року, відповідач зазначав, що завищення суми вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за 2018 рік в сумі 505354,13 грн. відбулося по причині заниження витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату в сумі 62873,54 грн. та завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції в сумі 568227,67 грн.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, актів звірок на протязі 2018 року було придбано продукції (безалкогольні напої, алкогольні напої, тютюнові вироби та інші промтовари, які були придбані для подальшої реалізації) на загальну суму 4358147,66грн. (без ПДВ), в т.ч: товар оплачений в готівковій та безготівковій формі у загальній сумі 3713533,08грн. (без ПДВ); товар неоплачений контрагентам (лічиться заборгованість) у загальній сумі 644614,58грн. (без ПДВ).

В процесі проведення перевірки відповідачем проведено аналіз придбаної продукції за кодами УКТ ЗЕД відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН контрагентами постачальниками ФОП ОСОБА_1 і реалізованої продукції через РРО кінцевому споживачу, відповідно до фіскальних касових чеків та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних за кодами УКТЗЕД ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до даних перевірки залишки продукції придбаної в 2018 році (безалкогольні напої, алкогольні напої, тютюнові вироби та інші промтовари які були придбані для подальшої реалізації) станом на 31.12.2018 складали в сумі 1237896,43грн. (без ПДВ).

Товар який придбаний в 2018 році і лічиться на залишку станом на 31.12.2018 в сумі 1237896,43грн. (без ПДВ), в т.ч.: товар не оплачений контрагентам (лічиться заборгованість) в сумі 644614,58грн. (без ПДВ); товар оплачений в готівковій та безготівковій формі у загальній сумі 593281,85грн. (без ПДВ).

Всього за товар придбаний та частково реалізований в 2018 році оплачено контрагентам 3713533,08грн. (без ПДВ), в т.ч. 593281,85грн. (без ПДВ) за товар, який лічиться на залишку.

На письмовий запит №1 від 20.03.2025 про надання документів (копій документів) та письмових пояснень, у т.ч. щодо обліку товарних запасів та проведення інвентаризацій у перевіряємому періоді, платником надано відповідь №б/н від 26.03.2025 в якому зазначено про неможливість надати облік товарних запасів з технічних причин та про відсутність здійснення інвентаризацій в періоді, що перевіряється.

Відтак, відповідач вважав, що ФОП ОСОБА_1 мав право для включення до складу вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2018 рік товар в сумі 3120251,23 грн. (3713533,08 - 593281,85= 3120251,23). Відповідно до даних додатку №2 (розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих само зайнятою особою) до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік ФОП ОСОБА_1 віднесено до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2018 рік товар на суму 3688478,90 грн., в результаті чого завищено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2018 рік на суму 568227,67 грн. за рахунок включення до його вартості сум товарно-матеріальних цінностей за які проведено оплата постачальникам продукції, але сама продукція не реалізована та лічиться на залишку.

Щодо встановлених порушень в період 2019 року, відповідач їх обґрунтовував тим, що позивачем завищено суми вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за 2019 рік в сумі 999745,58 грн. відбулося по причині заниження витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату в сумі 1698,30 грн. та завищення вартості придбаних товарно- матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції в сумі 1001443,88 грн.

Зокрема, відповідач наголошував, що перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, актів звірок на протязі 2019 року було придбано продукції (безалкогольні напої, алкогольні напої, тютюнові вироби та інші промтовари які були придбані для подальшої реалізації) на загальну суму 6237801,07грн. (без ПДВ), в т.ч: товар оплачений в готівковій та безготівковій формі у загальній сумі 5787613,59грн. (без ПДВ); товар неоплачений контрагентам (лічиться заборгованість) у загальній сумі 450187,48грн. (без ПДВ).

В процесі проведення перевірки проведено аналіз придбаної продукції за кодами УКТЗЕД, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН контрагентами постачальниками ФОП ОСОБА_1 і реалізованої продукції через РРО кінцевому споживачу відповідно до фіскальних касових чеків та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних за кодами УКТЗЕД ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до даних перевірки, залишки продукції придбаної в 2019 році (безалкогольні напої, алкогольні напої, тютюнові вироби та інші промтовари, які були придбані для подальшої реалізації) станом на 31.12.2019 складали в сумі 1663954,80грн. (без ПДВ).

Товар, який придбаний в 2019 році і лічиться на залишку станом на 31.12.2019 в сумі 1663954,80грн. (без ПДВ), в т.ч.: товар не оплачений контрагентам (лічиться заборгованість) в сумі 450187,48грн. (без ПДВ); товар оплачений в готівковій та безготівковій формі у загальній сумі 1213767,32грн. (без ПДВ).

Всього за товар, придбаний та частково реалізований в 2019 році, оплачено контрагентам 5787613,59грн. (без ПДВ), в т.ч. 1213767,32грн. (без ПДВ) за товар, який лічиться на залишку.

Відтак, відповідач вважав, що ФОП ОСОБА_1 мав право для включення до складу вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2019 рік товар в сумі 4573846,27 грн. (5787613,59- 1213767,32= 4573846,27). Відповідно до даних додатку №2 (розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих само зайнятою особою) до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік ФОП ОСОБА_1 віднесено до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2019 рік товар на суму 5575290,15 грн., в результаті чого завищено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2019 рік на суму 1001443,88 грн. за рахунок включення до його вартості сум товарно-матеріальних цінностей за які проведено оплата постачальникам продукції, але сама продукція не реалізована та лічиться на залишку.

Щодо встановлених порушень в період 2020 року, відповідач зазначав, що позивачем завищено суми вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за 2020 рік в сумі 1123743,33 грн. відбулося по причині заниження витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату в сумі 2714,62 грн. та завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції в сумі 1126457,95 грн.

Наголошував на тому, що перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, актів звірок на протязі 2020 року було придбано продукції (безалкогольні напої, алкогольні напої, тютюнові вироби та інші промтовари які були придбані для подальшої реалізації) на загальну суму 9375036,88грн. (без ПДВ), в т.ч: товар оплачений в готівковій та безготівковій формі у загальній сумі 9200521,70грн. (без ПДВ); товар неоплачений контрагентам (лічиться заборгованість) у загальній сумі 174515,18грн. (без ПДВ).

В процесі проведення перевірки проведено аналіз придбаної продукції за кодами УКТЗЕД відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН контрагентами постачальниками ФОП ОСОБА_1 і реалізованої продукції через РРО кінцевому споживачу відповідно до фіскальних касових чеків та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних за кодами УКТЗЕД ФОП ОСОБА_1 ..

Відповідно до даних перевірки, залишки продукції придбаної в 2020 році (безалкогольні напої, алкогольні напої, тютюнові вироби та інші промтовари, які були придбані для подальшої реалізації) станом на 31.12.2020 складали в сумі 1804678,99грн. (без ПДВ).

Товар, який придбаний в 2020 році і лічиться на залишку станом на 31.12.2020 в сумі 1804678,99грн. (без ПДВ), в т.ч.: товар не оплачений контрагентам (лічиться заборгованість) в сумі 174515,18грн. (без ПДВ); товар оплачений в готівковій та безготівковій формі у загальній сумі 1630163,81грн. (без ПДВ).

Всього за товар, придбаний та частково реалізований в 2020 році, оплачено контрагентам 9200521,70грн. (без ПДВ), в т.ч. 1630163,81грн. (без ПДВ) за товар який лічиться на залишку.

Відтак, на думку відповідача, ФОП ОСОБА_1 мав право для включення до складу вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2020 рік товар в сумі 7570357,89 грн. (9200521,70 - 1630163,81=7570357,89). Відповідно до даних додатку №2 (розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих само зайнятою особою) до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік ФОП ОСОБА_1 віднесено до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2020 рік товар на суму 8696815,84 грн., в результаті чого завищено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2020 рік на суму 1126457,95 грн. за рахунок включення до його вартості сум товарно-матеріальних цінностей за які проведено оплата постачальникам продукції, але сама продукція не реалізована та лічиться на залишку.

Підпункт 16.1.2. пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлює обов'язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Пунктом 177.10. статті 177 ПК України передбачено, що фізичні особи-підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Облік доходів і витрат від здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним, з роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, яка здійснюється за адресою місця роздрібної торгівлі пальним, ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 177.4.5 статті 177.4 статті 177 наведеного Кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;

документально не підтверджені витрати;

витрати, щодо яких за сукупністю умов здійснення операції є підстави вважати, що наявні обставини (факти) свідчать про її здійснення з метою надання неправомірної вигоди службовій особі (у тому числі службовій особі іноземної держави);

витрати, які контролюючий орган не враховує (не визнає) внаслідок того, що відповідно до законодавства встановлено, що операція здійснена від імені та/або в інтересах платника податку з метою надання неправомірної вигоди під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 369, 369-2 Кримінального кодексу України, прямо чи опосередковано (через третіх осіб), незалежно від розміру неправомірної вигоди.

Для цілей застосування абзацу шостого цього підпункту при розгляді обставин (фактів), пов'язаних з відповідною операцією, що можуть свідчити про її здійснення з метою надання неправомірної вигоди службовій особі, враховуються фактичні дії сторін операції та фактичні обставини здійснення операції відповідно до її суті, а для операції, пов'язаної із службовою особою іноземної держави, також керуються переліком, оприлюдненим на офіційному веб-сайті Національного антикорупційного бюро України відповідно до пункту 12 частини першої статті 16 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України".

Підпунктом 49.18.1. пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом регламентовано пунктом 203.1. статті 203 ПК України. Так, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.231. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Згідно з положенням пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як зазначено ревізорами, завищення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за 2018, 2019, 2020 та 2023 рік відбулося внаслідок завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції на вищевказані суми, за рахунок включення до його вартості сум товарно-матеріальних цінностей, за які проведена оплата постачальникам, але сама продукція не реалізована та лічиться на залишку.

Так в Акті перевірки зазначено, що в процесі проведення перевірки проведено аналіз придбаної продукції за кодами УКТ ЗЕД (по перших чотирьох цифрах коду) відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН контрагентами - постачальниками позивача (дана продукція включена самозайнятою особою до складу податкового кредиту з ПДВ у відповідні звітні періоди) і реалізованої продукції через РРО кінцевому споживачу відповідно до фіскальних касових чеків та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних за кодами УКТЗЕД ФОП ОСОБА_1 (дана продукція включена самозайнятою особою до складу податкового зобов'язання з ПДВ у відповідні звітні податкові періоди).

Дані в Акті документальної перевірки наведені таблиці, в яких вибірково (без врахування даних по всіх товарах) відображено придбання, реалізація і залишки товарно-матеріальних цінностей за 2018-2023 роки.

Як наголошено представником позивача, розрахунок залишків продукції здійснений не в кількісному вираженні (штук), а в грошовому (одиниця вимірювання - гривня). Розрахунок здійснювався шляхом додавання до обсягу залишку продукції на початок звітного року у гривні обсягу придбаної протягом звітного року продукції у гривні та подальшого віднімання обсягу реалізованої продукції у звітному році у гривні.

Як зауважено представником позивача, при розрахунку залишків станом на 31.12.2018 р. під час проведення перевірки були знехтувані відомості про залишки продукції на початок звітного періоду станом на 1.01.2018 року і безпідставно не визначені залишки продукції по всіх кодах УКТЗЕД, що призвело до неправильного відображення даних, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, відображені відповідачем в Акті перевірки, стосовно залишків продукції станом на 31.12.2018 року згідно цифрових даних, наведених в таблиці, і заповнити ті графи, які не заповнені перевіряючими, то отримаємо такі результати: з 9-ти кодів УКТЗЕД залишків продукції, які відображені в таблиці, 6 кодів УКТЗЕД є з плюсовим значенням, а по 3-х кодах УКТЗЕД - з мінусовим значенням, і вони не відображені ревізорами в таблиці аналізу залишків товарів (стор. 14-15 Акту).

При підрахунку залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2018 року відповідач не враховує залишки по товарах з мінусовим значенням.

При здійсненні перерахунку даних, що містяться в зазначеній таблиці за покажчиком «Сума придбаної продукції у гривнях (без ПДВ)» ФОП ОСОБА_1 встановлено, що виходячи з даних, що внесені в таблицю, придбано продукції в періоді з 01.01.2018 по 31.12.2018 на суму 3344579,31 грн, а реалізовано продукції через РРО кінцевому споживачу по фіскальних касових чеках та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на суму 4181453,39 грн. (колонка 4).

Тобто за даними, що внесені до акту перевірки, сума реалізованої продукції через РРО кінцевому споживачу по фіскальних касових чеках та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 перевищує суму придбаної продукції в періоді з 01.01.2018 по 31.12.2018 на 836874,08 грн, а відтак на залишку на 31.12.2018 має лишитися продукції на від'ємну суму, а саме «-836874,08 грн».

Від'ємне значення залишку товарно-матеріальних цінностей виникло в зв'язку з тим, що позивачем в 2018 році реалізовувалась продукція, яка була придбана в 2017 році, та була на залишках станом на 01.01.2018 і яка взагалі не була врахована відповідачем при проведенні розрахунків залишків ТМЦ станом на 31.12.2018.

Отже, твердження відповідача в Акті документальної перевірки, що сума вартості ТМЦ, які знаходяться у ФОП ОСОБА_1 на залишках станом на 31.12.2018 складає 1237896,43 грн. є таким, що не відповідає дійсності, оскільки сума вартості ТМЦ розрахована з арифметичними помилками, а відтак не може бути підставою для розрахунку вартості документально підтверджених витрат у 2018 році, тож висновок Акту про завищення вартості документально підтверджених витрат у 2018 році в сумі 505 354,13 грн, є помилковим, та не відповідає дійсності.

Якщо проаналізувати відомості, що відображені відповідачем в Акті перевірки, залишків продукції станом на 31.12.2019 згідно цифрових даних, наведених в таблиці, і заповнити ті графи, які не заповнені перевіряючими, то отримаємо такі результати:

З 13-ти кодів УКТЗЕД залишків продукції, які відображені в таблиці, 11 кодів УКТЗЕД є з плюсовим значенням, а по 2 кодах УКТЗЕД - з мінусовим значенням, і вони не відображені ревізорами в таблиці аналізу залишків товарів (стор. 15 Акту).

Зазначене підтверджують дані, що викладені в позовній заяві (стор 15-16), а саме: по 13-и кодах УКТЗЕД залишків продукції, які відображені в таблиці, 11 кодів УКТЗЕД є з плюсовим значенням, а по 2-х кодах УКТЗЕД - з мінусовим значенням.

При здійсненні перерахунку даних, що містяться в таблиці (стор. 15 Акту перевірки) за покажчиком «Сума придбаного у гривнях (без ПДВ)» ФОП ОСОБА_1 ревізорами внесені дані (стор 15 Акту), відповідно яким на залишках продукції станом на 31.12.2018 на суму 1237896,43 грн, придбано продукції в період з 01.01.2019 по 31.12.2019 на суму 6216948,01 грн, а реалізовано продукції через РРО кінцевому споживачу по фіскальних касових чеках та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 на суму 6335557,03 грн, а залишки продукції станом на 31.12.2019 на суму 2901851,24 грн.

Тобто за даними, що внесені відповідачем до акту перевірки, сума реалізованої продукції через РРО кінцевому споживачу по фіскальних касових чеках та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 перевищує суму придбаної продукції в періоді з 01.01.2019 по 31.12.2019 на 118609,02 грн, з урахуванням від'ємного значення залишку ТМЦ на суму «-836874,08 грн станом на 31.12.2018 рік, на залишку на 31.12.2019 має лишитися продукції на від'ємну суму, а саме «-955483,10 грн».

Проте, оскільки в дані акту про залишок продукції на 01.01.2019 рік перевіряючими внесена сума 1237896,43 грн., що розрахували з арифметичними помилками, яка не може бути підставою для розрахунку вартості документально підтверджених витрат у 2019 році, замість реальної суми, а також не врахування від'ємних значень даних, що не відображені в таблиці, ревізорами зроблений помилковий висновок Акту про залишок продукції станом на 31.12.2019 року на суму 2901851,24 грн.

Таким чином, висновок перевірки, що сума вартості ТМЦ, які знаходяться у ФОП ОСОБА_1 станом на 31.12.2019 складає 2901851,24 грн є таким, що не відповідає дійсності, оскільки сума вартості ТМЦ розрахована з арифметичними помилками, а відтак не може бути підставою для розрахунку вартості документально підтверджених витрат у 2019 році.

Отже висновок Акту перевірки про завищення вартості документально підтверджених витрат у 2019 році на сумі 999745,58 грн, є помилковим, та не відповідає дійсності.

Якщо проаналізувати відомості, що відображені відповідачем в Акті перевірки, стосовно залишків продукції станом на 31.12.2020 згідно цифрових даних, наведених в таблиці, і заповнити ті графи, які не заповнені перевіряючими, то отримаємо такі результати: З 17-ти кодів УКТЗЕД залишків продукції, які відображені в таблиці, 14 кодів УКТЗЕД є з плюсовим значенням, а по 3 кодах УКТЗЕД - з мінусовим значенням, і вони не відображені ревізорами в таблиці аналізу залишків товарів (стор. 15 Акту).

Зазначене підтверджують дані, що викладені в позовній заяві в таблиці на сторінках 19-20, а саме: по 17-и кодах УКТЗЕД залишків продукції, які відображені в таблиці, 14 кодів УКТЗЕД є з плюсовим значенням, а по 3-х кодах УКТЗЕД - з мінусовим значенням.

Відповідно даних акту перевірки ФОП ОСОБА_1 нібито занизив суму оподаткованого доходу в 2020 рік у сумі 1123743,33 грн.

При здійсненні перерахунку даних, що містяться в таблиці (сторінка 15 Акту) за покажчиком «Сума придбаного у гривнях (без ПДВ)» ФОП ОСОБА_1 ревізорами внесені дані (стор 15 Акту), відповідно яким на залишках продукції станом на 01.01.2020 на суму 2901851,24 грн, придбано продукції в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 на суму 9213802,19 грн, а реалізовано продукції через РРО кінцевому споживачу по фіскальних касових чеках та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 на суму 9799470,86 грн, при цьому залишки продукції станом на 31.12.2020 на суму 4706530,23 грн.

Тобто за даними, що внесені до акту перевірки, сума реалізованої продукції через РРО кінцевому споживачу по фіскальних касових чеках та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 перевищує суму придбаної продукції в періоді з 01.01.2020 по 31.12.2020 на 585668,67 грн, з урахуванням від'ємного значення залишку ТМЦ на суму «-836874,08 грн станом на 31.12.2018 рік та від'ємного значення залишку ТМЦ на суму «- 955483,1» грн станом на 31.12.2019 рік та залишку на 31.12.2020 має лишитися продукції на від'ємну суму, а саме « 1540837,17 грн».

Проте, оскільки в дані акту про залишок продукції на 01.01.2019 рік перевіряючими внесена сума 1237896,43 грн, що розрахували з арифметичними помилками, яка не може бути підставою для розрахунку вартості документально підтверджених витрат у 2019 році, про залишок продукції на 01.01.2020 рік перевіряючими внесена сума 2901851,24 грн, що розрахована з арифметичними помилками, яка не може бути підставою для розрахунку вартості ТМЦ, які знаходяться у ФОП ОСОБА_1 станом на 31.12.2020. Висновок, що сума залишків ТМЦ ФОП ОСОБА_1 станом на 31.12.2020 складає суму у 4706530,23 грн є таким, що не відповідає дійсності, оскільки сума вартості ТМЦ розрахована з арифметичними помилками, а відтак не може бути підставою для розрахунку вартості документально підтверджених витрат у 2020 році.

Отже, висновок Акту перевірки про завищення вартості документально підтверджених витрат у 2020 році на суму 1123743,33 грн є помилковим, та не відповідає дійсності.

Вказані неточності в підрахунках в Акті перевірки зроблені ревізорами у тому числі через те, що такий підрахунок ними проводився вибірково, без врахування залишків продукції станом на 01.01.2018, а також у зв'язку із тим, що підрахунок вівся не по конкретних видах товарів, а лише по перших чотирьох цифрах коду УКТЗЕД. Водночас, в перші 4 цифри такого коду, зокрема 2204, входить різний товар, і в різних обсягах постачання, наприклад згідно податкової накладної №12 від 12.02.2018 була здійснена реалізація, а саме: за кодом УКТЗЕД 2204109800 - шампанське та ігристі вина - з обсягом постачання без ПДВ на суму 314,25 грн; за кодом УКТЗЕД 2204217900 - вина виноградні - з обсягом постачання без ПДВ на суму 170,45 грн; за кодом УКТЗЕД 2204219700 - вина виноградні - з обсягом постачання без ПДВ на суму 176,91 грн; за кодом УКТЗЕД 2204219800 - вина виноградні - з обсягом постачання без ПДВ на суму 212,93 грн. Такі ж невідповідності були і по інших кодах УКТЗЕД по інших видах товарів в інших накладних за весь період перевірки.

Отже, суд констатує, що податковим органом вчинено донарахування грошових зобов'язань на підставі нічим не обґрунтованих та у жоден спосіб ані пояснених, ані підтверджених числових показників.

Приклади допущених ревізорами помилок в обрахунках наведені представником позивача в позові - ані спростовані, ані пояснені представником відповідача.

Сам же спосіб обрахунку вибірково - не є коректним, він не здатен врахувати, щонайменше неплатників ПДВ, операції з якими здійснюються через банк; операції з попередньою оплатою, товар за якими надходить з відстрочкою, тощо.

Відповідно до пункту 1.3 розділу І Методики проведення перевірки загальних положень податкового та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 09 червня 2023 року № 444, розбіжність - невідповідний (неоднаковий) результат порівняння (співставлення/зіставлення/дослідження) двох або більше джерел однакової (однотипної, ідентичної) інформації та/або даних.

Наведений в акті перевірки розрахунок визначення залишків товару внаслідок застосування вибіркового методу перевірки первинних документів дає помилковий результат вартості залишку товару. Отже, спосіб, який використаний перевіряючими для визначення залишків товарів, та висновки про розбіжність - є помилковими, зробленими на підставі невідомо яких документів і невідомо звідки взятих числових показників.

Вибірковий метод дослідження документів, відсутність інвентаризації залишків, помилки у вихідних даних для розрахунків - свідчать про некоректність висновків та розрахунків відповідача.

Суд наголошує, що висновки про завищення витрат, заниження доходу платником могли мати достовірний характер лише у випадку проведення перевірки документів суцільним методом, а не вибірково; при цьому, проведення інвентаризації залишків товарних запасів було обов'язковим.

Під час перевірки контролюючим органом перевірялися первинні документи саме вибірковим методом, а не суцільним методом, про що зафіксовано в Акті перевірки, внаслідок чого було взагалі неможливо обрахувати чистий оподатковуваний дохід, тобто різницю між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що ФОП ОСОБА_1 було включено до складу витрат за перевіряємий період витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності ним як фізичною особою-підприємцем, або документально не підтверджені витрати.

Внаслідок такого підходу кінцеві суми розрахунку грошових зобов'язань з ПДФО не є належними та обґрунтованими.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

2. Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 22.05.2025 №00068372405 в частині збільшення позивачу ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем “Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 45076,78 грн, а також Вимозі про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області № Ф-00068382405 від 22.05.2025 про сплату позивачем ФОП ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в частині донарахування в сумі 376 582,46 грн, а також Рішення № №00068392405 від 22.05.2025 про сплату позивачем ФОП ОСОБА_1 в частині донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 188291,23 грн, суд виходить з наступного.

Так, спірне податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2025 № 00068372405 збільшено суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування на загальну суму 51870,70 грн, з них: за податковим зобов'язанням - 44867,68 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7002,92 грн.

В свою чергу, позивачем оскаржується останнє в частині збільшення позивачу ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем “Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 45076,78 грн, а саме:

за 2018 рік: за податковим зобов'язанням у сумі 7580,31 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1895,08 грн;

за 2019 рік: за податковим зобов'язанням у сумі 14996,19 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3749,05 грн;

за 2020 рік: за податковим зобов'язанням у сумі 16856,15 грн.

В іншій частині таке податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржується.

Стосовно вимоги №Ф-00068382405 від 22.05.2025 про сплату заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 456 297,72 грн.

ФОП ОСОБА_1 погоджується із вказаною в Акті документальної перевірки та в розрахунку штрафних санкцій згідно Акту документальної перевірки по єдиному внеску для фізичних осіб-підприємців сумою заборгованості з єдиного внеску за 2022, р., 2023 р., а саме: за 2022 році у сумі 22544,70 грн, а також за 2023 рік у сумі 57170,56 грн. Всього за 2022, 2023 роки ФОП ОСОБА_1 погоджується із сумою не сплаченого єдиного внеску в розмірі 79715,26 грн.

Суму єдиного внеску в розмірі 79715,26 грн сплачено до бюджету згідно платіжної інструкції № 722 від 05.06.2025.

В той же час ФОП ОСОБА_1 не погоджується з донарахуванням єдиного внеску на соціальне страхування у 2018, 2019, 2020 році на суму 376 582,46 грн і оскаржує вимогу про сплату заборгованості в цій частині в судовому порядку, а саме: за 2018 рік у сумі 111177,92 грн, за 2019 рік у сумі 123188,34 грн, за 2020 рік у сумі 142216,20 грн,

Рішення №00068392405 від 22.05.2025 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 205442,40 грн. за донарахування відповідним податковим органом, або платником, своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Позивач ФОП ОСОБА_1 погоджується із сумою штрафних санкцій за своєчасно не нарахований єдиний внесок 2023 рік, і не оскаржує це рішення в судовому порядку в розмірі 17151,17 грн. За твердженням представника позивача штрафні санкції в сумі 17151,17 грн не сплачувалися згідно діючого податкового законодавства (згідно пункту 921 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

В той же час ФОП ОСОБА_1 не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій на суму 188291,23 грн за своєчасно не нарахований єдиний внесок в 2018, 2019, 2020 роках і оскаржує рішення про сплату заборгованості в цій частині в судовому порядку а саме: 2018 рік - 55588,96 грн; 2019 рік - 61594,17 грн; 2020 рік - 71108,10 грн.

Підставою для винесення останніх послугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.2 частини першої ст.7 та частини 5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (із змінами та доповненнями), у результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 456297,72 грн, у т.ч. за 2018 рік у сумі 111177,92 грн, за 2019 рік у сумі 123188,34 грн, за 2020 рік у сумі 142216,20 грн, за 2022 рік у сумі 22544,70 грн, за 2023 рік у сумі 57170,56 грн; п.п.1.1, п.п.1.2, п.п.1.4,п.п1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у результаті чого занижено податкове зобов'язання по військовому збору у сумі 44867,78 грн, в т.ч. 7580,31 грн за 2018 рік, 14996,19 грн за 2019 рік, 16856,15 грн за 2020 рік, 1537,14 грн. за 2022 рік, 3897,99 грн за 2023 рік.

Підпунктами 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового Кодексу України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є:

1) особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу;

2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп;

3) платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів).

Військовий збір для платників збору, зазначених у підпунктах 2 та 3 цього підпункту, встановлюється з 1 січня 2025 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

Об'єктом оподаткування збором є:

1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу;

2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету з доходів платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

У взаємозв'язку з викладеним, згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною п'ятою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

За приписами пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

При цьому, згідно з пунктом 9-21 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються.

Нарахування податковим органом платнику сум грошових зобов'язань з військового збору та єдиного соціального внеску ґрунтується на тих же висновках податкового органу, що й при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб.

Зважаючи на спростування вищенаведених висновків відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб, суд вважає наявними підстави для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00068372405 від 22.05.2025 в частині збільшення позивачу ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем “Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 45076,78 грн, а також Вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області №Ф-00068382405 від 22.05.2025 про сплату позивачем заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в частині донарахування в сумі 376582,46 грн, а також Рішення №00068392405 від 22.05.2025 про сплату позивачем в частині донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 188291,23 грн.

Відтак, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

3. Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2025 №00068422405 в частині збільшення позивачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем “Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 269629,31 грн; №00068412405 в частині збільшення позивачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем “Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 41891,46 грн, суд виходить з наступного.

Згідно оскаржуваного ППР №00068422405 від 22.05.2025 відповідачем збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», код платежу №14010100, на загальну суму 302406,25 грн, в тому числі: 241925,00 грн - за податковими та/або іншими зобов'язаннями та 60481,25 грн - сума штрафних фінансових санкцій.

ФОП ОСОБА_1 частково погоджується з нарахуванням грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», а саме: із загальною сумою 26221,55 грн, в тому числі: за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних - в сумі 13659,00 грн; 12562,55 грн - сума ПДВ при закупівлі квасу та пельменів. Отже, загальна сума донарахованого податку на додану вартість, з якою погоджується позивач, складає 26221,55 грн.

Згідно платіжної інструкції №718 від 05.06.2025 позивачем сплачено суму 26221,55 грн з податку на додану вартість.

У зв'язку із добровільною сплатою позивачем донарахованого податку на додану вартість в сумі 26221,55 грн, представником позивача констатується, що сума штрафних санкцій в розмірі 6555,39 грн не сплачується згідно п.69.37 ст.69 розділу ХХ підрозділу 10 Податкового кодексу України.

Згідно оскаржуваного ППР №00068412405 від 22.05.2025 відповідачем застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 45032,11 грн, за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», код платежу №14010100 за відсутність реєстрації відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Позивач погодився з нарахуванням суми ПДВ розмірі 12569,55 грн при закупівлі квасу та пельменів, сплатив їх до бюджету та не оскаржує в судовому порядку.

Також, позивач погоджується із застосуванням штрафу за відсутність реєстрації податкових накладних по придбанню квасу та пельменів 3140,64 грн, який згідно платіжної інструкції №717 від 05.06.2025 сплачено до бюджету.

Викладене підтверджується додатковими поясненнями представника позивача від 22.08.2025.

Статтею 14 ПК України надано визначення наступних понять:

- господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181);

- розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України.

Згідно з підпунктом “а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На виконання умов укладених договорів ПП "Поло-Інвестбуд" (35026677), ТОВ "Дако-Груп ЛТД" (40810967), КФ ТОВ "ВСК "Фростленд" (35068460), ТОВ "АКВА ЦЕНТР" (37600667), ТОВ "МІНІМАКСІ" (39519437), ТОВ "ЕЛЕКТРОСВІТ ПЛЮС" (40115098), ТОВ "ІНТЕРЦЕМЕНТ" (41632878), ФОП ОСОБА_2 (2398012599) протягом 2018-2023 років складено податкові накладні (отримувач (покупець) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ) на будівельні матеріали, інструменти детальний перелік яких наведено контролюючим органом у таблиці на сторінці 65-71 акту перевірки /том 1 а.с. 229-235/, копії податкових накладних наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 121-155/.

Всі ці податкові накладні були зареєстровані контрагентами позивача - постачальниками (продавцями) в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується відповідачем.

Жодних зауважень щодо оформлення наданих до перевірки позивачем договорів, первинних документів бухгалтерського обліку, розрахункових документів у контролюючого органу немає.

Позивачем на підставі вказаних податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, про що зазначено в Акті перевірки та що не заперечується учасниками справи.

Відповідач ГУ ДПС у Полтавській області не заперечує правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість на підставі описаних вище податкових накладних до податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 відповідних податкових періодів, відповідачем не встановлено порушення в частині завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по описаним вище податковим накладним, контролюючий орган не ставить під сумнів товарний характер господарських операцій з придбання позивачем будівельних матеріалів та інструментів.

Натомість, висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що перевіркою не встановлено подальшої реалізації та/або їх використання у господарській діяльності платника, наявності товару на залишках, у зв'язку з чим податковий орган вважає, що позивач повинен був скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду (конкретну дату ГУ ДПС у Полтавській області не вказує) і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації податкових накладну за товарами, придбаними з податком на додану вартість, оскільки такі товари призначаються для використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ в оскаржуваній суми та відповідно нарахування штрафних санкцій не своєчасну реєстрацію податкових накладних по таких товарах.

У позовній заяві позивач пояснив, що будівельні матеріали придбавалися з метою їх використання під час проведення поточних ремонтів у магазинах в межах здійснення господарської діяльності позивача з роздрібної торгівлі.

У постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №826/21979/15 викладено такі висновки щодо застосування норм права: "Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

В той же час, не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте із визначеного в Податковому кодексі України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.".

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом економічної діяльності позивача є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується випискою та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 1 а.с. 36/.

Цей клас включає роздрібну торгівлю широким асортиментом товарів, в якому переважають продукти харчування, напої або тютюнові вироби: діяльність неспеціалізованих магазинів, які, крім основної торгівлі продуктами харчування, напоями або тютюновими виробами, також здійснюють торгівлю рядом інших товарів, таких як одяг, меблі, побутові прилади, залізні вироби, косметичні засоби тощо.

У перевіряємому періоді позивач фактично здійснював такий вид економічної діяльності як 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що зафіксовано самим контролюючим органом у акті перевірки.

Так, у користуванні (на праві оренди) позивача протягом 2018-2023 років перебували нежитлові приміщення з торгівельними площами, в яких позивачем здійснювалася діяльність, за адресами та згідно договорів, що зафіксовано контролюючим органом на сторінці 5-6 Акту перевірки /том 1 а.с. 169-170/, а отже визнається відповідачем.

У цих об'єктах позивач мав зареєстровані РРО та використовував РРО протягом періодів, що охоплювалися періодом планової перевірки, оформленої Актом перевірки, про що зазначено в акті перевірки /том 1 а.с. 171-173/.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи відповідні копії договорів оренди нежитлового приміщення /том 2 а.с. 174-203/.

За умовами укладених договорів оренди нежитлового приміщення орендар (ФОП ОСОБА_1 ) зобов'язується своєчасно здійснювати поточний ремонт орендованого приміщення /пункту 6.1.5/.

Частиною 1 статті 776 Цивільного кодексу України встановлено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, поточний ремонт мав здійснюватися за рахунок позивача як орендаря нежитлових приміщень.

Таким чином, описані вище господарські операції з придбання будівельних матеріалів та інструментів здійснені позивачем за наявності розумних економічних причин (ділової мети), тобто є такими, що вчинені в межах господарської діяльності, оскільки спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту, зокрема, на створення умов для приросту та збереження активів платника в майбутньому. Позивач мав намір отримати відповідний економічний ефект, тобто господарські операції теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) передбачають можливість приросту та збереження активів.

Суд зазначає, що для підтвердження права платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання, у зв'язку з чим твердження відповідача є безпідставним та таким, що не ґрунтується на приписах ПК України.

Суд зауважує, що ділова мета існує не лише при фактичній наявності економічного ефекту, а й при діяльності платника щодо створення умов для настання такого ефекту в майбутньому.

Таким чином, те, що придбані позивачем товари не використані на дату закінчення перівіряємого періоду не є безумовною підставою для невизнання такої діяльності господарською.

Факт наявності товарів на складі станом на час закінчення перевірки позивач підтверджує витягами з інвентаризації станом на 31.12.2023 /том 1 а.с. 156-162/, які окрім іншого надавалися позивачем разом із Запереченнями на Акт перевірки але безпідставно були відхилені відповідачем.

Контролюючим органом Головним управлінням ДПС у Полтавській області під час проведення перевірки не досліджувалося, за якою саме подією були виписані податкові накладні, перелік яких зазначено в акті перевірки, перевіряючими не було з'ясовано, за якою саме подією позивачем віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за кожною окремою податковою накладною (за датою списання коштів з рахунку платника податку в банку чи за датою отримання платником податку товарів), відповідач не здійснював запитів виробнику та не надав до суду належних документів, що підтверджують строк придатності кожного з товарів, який (строк) встановлюється виробником продукції та зазначається на етикетці, упаковці або в інших документах, доводи відповідача про закінчення строку придатності товару є виключно припущенням перевіряючих, яке не доведене належними, допустимими та достовірними доказами, перевіряючими не було встановлено дат фактичного отримання позивачем товарів, зазначених у податкових накладних, зважаючи на те, що податкові накладні можуть складатися за першою подією виникнення податкового зобов'язання, що виникає, не тільки в дату відвантаження товару, але й у дату зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню (п.п. "а" п. 187.1 ст. 187 ПК України), а суми ПДВ на підставі таких податкових накладних відносяться покупцем до податкового кредиту за датою списання коштів з рахунку платника податку в банку після реєстрації податкової накладної, а не за датою отримання товарів платником податку.

Суд зазначає, що пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відтак, платник податку має право включити суми ПДВ до складу податкового кредиту незалежно від того, чи придбані товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Більш того, податковий орган і не ставить під сумнів правомірність включення позивачем сум ПДВ по зазначеним вище податковим накладним до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Всі будівельні матеріали придбавались ФОП ОСОБА_1 з метою їх використання в ході проведення ремонтних робіт по орендованим приміщенням магазинів в межах здійснення господарської діяльності.

Так, порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2021 №496 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за №1411/37033 (далі - Порядок № 496), що набрав чинності 26.11.2021.

До 26.11.2021 порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, які знаходилися на загальній системі оподаткування, був відсутній та законом не було встановлено обов'язку окремого ведення обліку запасів товарів такою категорією платників податків.

Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 (чинного з 18.10.2013 до 16.07.2021, надалі - Порядок №481) було передбачено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Відповідно до пункту 6 Порядку №481 самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Отже, Порядок №481 не передбачав внесення окремо до Книги обліку доходів і витрат відомостей про залишки товарів. Водночас, визначав, що записи до цієї Книги здійснюються саме на підставі первинних документів. Таким чином, і перевірка цих відомостей мала б здійснюватися контролюючим органом шляхом перевірки первинних документів, тоді як з акта перевірки слідує, що відповідачем здійснено таку перевірку виключно на підставі податкових накладних.

Відповідно до пункту 1 Порядку №496, що набрав чинності 26.11.2021, цей Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.

Пунктом 2 Порядку №496 передбачено, що у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

У первинних документах, що засвідчують знищення, втрату або використання товарів на власні потреби, зазначається вартість товару за ціною придбання, підтвердженою обліком товарів, визначеним цим Порядком, та не зазначаються реквізити постачальника і отримувача товару;

місце продажу (господарський об'єкт) - стаціонарний або будь-який пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об'єкта, у тому числі транспортного засобу, де здійснюються розрахункові операції під час продажу товарів (надання послуг);

місце зберігання - стаціонарний або будь-який пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об'єкта, у тому числі транспортного засобу, земельна ділянка, де зберігаються товарні запаси, що належать ФОП;

товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Таким чином, облік товарних запасів з 26.11.2021 здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів саме на підставі первинних документів та до початку їх реалізації.

Проте спірний товар не був реалізований позивачем.

Крім того, наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142, затверджено Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, яке визначає порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів. Це Положення застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Таким чином, у позивача - фізичної особи-підприємця не було законодавчо встановленого обов'язку проводити інвентаризацію активів і зобов'язань та оформлення її результатів та не було обов'язку внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів, оскільки спірний товар не був реалізований позивачем.

При цьому за визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першою статті 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону встановлено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинний документ - це документ, який має такі обов'язкові реквізити як: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, містить відомості про господарську операцію та підтверджує факт здійснення такої господарської операції.

Водночас, податкова накладна не є первинним документом бухгалтерського обліку, а тому не може підтвердити факт отримання товару, оскільки не містить реквізитів, які в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є обов'язковими для первинного документу, та можуть підтвердити дату проведення господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Натомість, податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, якою вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню (в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку) або дата відвантаження товарів (для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку).

Так, відповідно до пунктів 201.1, 201.2 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

За визначенням підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Дата виникнення податкових зобов'язань визначена статтею 187 ПК України, відповідно до пункту 187.1. якої датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом під час перевірки наявності чи відсутності у позивача товарних запасів взагалі не досліджувалися первинні документи, а висновки про залишки товарів сформовані виключно за результатом опрацювання перевіряючими податкових накладних, складених та зареєстрованих в ЄРПН контрагентами-продавцями товарів.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що позивачем було включено до складу витрат за перевіряємий період витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем, витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації, витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України, або документально не підтверджені витрати.

Всі податкові накладні були зареєстровані контрагентами позивача - постачальниками (продавцями) в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В акті перевірки не зазначено зауважень щодо оформлення договорів, первинних документів бухгалтерського обліку, розрахункових документів.

Як слідує зі змісту акта перевірки, ГУ ДПС у Полтавській області не ставить під сумнів товарний характер господарських операцій з придбання позивачем будівельних та сантехнічних матеріалів, інструментів, продукції (безалкогольних напоїв, алкогольних напоїв тощо).

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що перевіркою не встановлено подальшої реалізації та/або їх використання у господарській діяльності платника, наявності товару на залишках, у зв'язку з чим податковий орган вважає, що позивач повинен був скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду (конкретну дату ГУ ДПС у Полтавській області не вказує) і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами, придбаними з податком на додану вартість, оскільки такі товари призначаються для використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Відповідач вважає, що позивач придбав з одночасним включенням ПДВ до складу податкового кредиту вказані вище товарно-матеріальні цінності, які використані в операціях, що не є господарською діяльністю.

Також, контролюючим органом наголошено, що відповідно до п.п. «Г» п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями) платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відтак, актом перевірки зафіксовано порушення позивачем пп. «г» п. 198.5 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), а саме відсутня реєстрація податкових накладних в ЄРПН на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 1577127,30 грн, у т.ч. за червень 2018 на суму 2138,80 грн, липень 2018 на суму 167127,90 грн, вересень 2018 на суму 38956,28 грн, за жовтень 2018 на суму 12312,00 грн, за листопад 2018 на суму 128958,28 грн, за грудень 2018 на суму 85716,75 грн, за січень 2019 на сумі 70593,80 грн, за лютий 2019 на сумі 48890,52 грн, за травень 2019 на суму 73959,86 грн, за червень 2019 на суму 14567,78 грн, за липень 2019 на суму 12648,48 грн, за серпень 2019 на суму 74625,77 грн, за вересень 2019 на суму 151677,64 грн, за жовтень 2019 на суму 27944,67 грн, за грудень 2019 на суму 32501,83 грн, за січень 2020 на суму 12647,26 грн, за квітень 2020 на суму 60289,18 грн, за травень 2020 на суму 193025,35 грн, за червень 2020 на суму 85392,64 грн, за липень 2020 на суму 964,88 грн, за серпень 2020 на суму 665,44 грн, за вересень 2020 на суму 274,64 грн, за лютий 2021 на суму 32186,00 грн, за травень 2021 на суму 827,10 грн, за червень 2021 на суму 614,54 грн, за липень 2021 на суму 1671,74 грн за листопад 2021 на суму 44517,50 грн, за лютий 2022 на суму 48243,40 грн, за травень 2022 на суму 2410,26 грн, за червень 2022 на суму 54338,26 грн, за липень 2022 на суму 63216,32 грн, за серпень 2022 на суму 4669,20 грн., за квітень 2023 на суму 8138,44 грн, за травень 2023 на суму 20414,79 грн.

Водночас, ні в акті перевірки, ні в розрахунку штрафних санкцій за відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних відповідачем не наведено переліку цих податкових накладних та термінів, у які ці податкові накладні повинні бути зареєстровані.

Суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем в акті документальної перевірки не дотримано вимог, визначених у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерством фінансів України №727 від 20.08.2015 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (у редакції, чинній на час складання акта перевірки), у пункті 5 розділу ІІ якого наведено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Суд наголошує на тому, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Про обов'язок деталізувати зміст виявлених порушень та необхідність відповідності такого опису вказаним висновкам про вчинене в акті перевірки акцентує увагу в численних рішеннях і Верховний Суд, зокрема, у постанові від 26.06.2023 у справі №815/6819/14.

Так, акт перевірки має стислий зміст та не охоплює виклад всіх обставин у цій частині, що відповідно до вимог Порядку №727 ставиться у вимогу до акта документальної перевірки.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Разом з тим, описані вище господарські операції вчинені позивачем з метою здійснення господарської діяльності платника податку та мають розумну економічну причину, про що зазначено вище.

Відповідачем не надано до суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження існування будь-якої з обставин, з якою пункт 198.5 статті 198 ПК України, у тому числі п.п. "г", пов'язує виникнення у платника податку обов'язку скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Зазначення відповідачем про те, що як встановлено під час перевірки, між позивачем та ПП «Профремонт» було укладено договір згідно умов якого саме останнє виконувало будівельні роботи щодо поточного ремонту, однак при виконання робіт ПП «Профремонт» використовує власні будівельні матеріали, а відтак придбання позивачем будівельних матеріалів в такому разі не призвело до їх подальшого використання, - жодним чином не підтверджує висновки відповідача про протиправність включення позивачем вказаних сум у виписаних контрагентами позивача та зареєстрованих податкових накладних до податкового кредиту, оскільки вказані будівельні матеріали та інструменти можуть бути використані позивачем у майбутньому для здійснення поточного ремонту.

Відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не доведено фактів порушення позивачем п.п. 14.1.36, 14.1 231 п. 14.1 статті 14, п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п.п. "г" п. 198.5, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 302863 грн. та відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН на суму обсягів постачання 1577127,30 грн., за які до позивача застосовано штрафні санкції на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області форми "ПН" від 22 травня 2025 року №00068412405 в розмірі 41891,46 грн, а також збільшено позивачу грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими зобов'язаннями в розмірі 215703,45 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами) в розмірі 53926,31 грн (25% від суми визначеного грошового зобов'язання) податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 22 травня 2025 року №00068422405.

Підсумовуючи все викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 22 травня 2025 року №00068422405 в частині збільшення ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в загальній сумі, яку оскаржує позивач, 269629,76 грн., у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 215703,45 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами) в розмірі 53926,31 грн., та податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "ПН" від 22 травня 2025 року №00068412405 в частині застосування до ОСОБА_1 штрафу в сумі 41891 грн. 46 коп. за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)", - прийняті ГУ ДПС в Полтавській області не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 14689,48 грн /а.с.35, т.1/.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що судовий збір належить стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС України у Полтавській області у розмірі 14689,48 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позов фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП:44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00068432405 від 22.05.2025 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем “Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» в сумі 540921,23 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00068372405 від 22.05.2025 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем “Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 45076,78 грн.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області №Ф-00068382405 від 22.05.2025 про сплату заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в частині донарахування в сумі 376582,46 грн.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00068392405 від 22.05.2025 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 188291,23 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00068422405 від 22.05.2025 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем “Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 269629,31 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00068412405 від 22.05.2025 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем “Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 41891,46 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) на користь фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 14689,48 грн (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень вісімдесят дев'ять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.

Повне рішення складено 29 вересня 2025 року.

Головуючий суддя І.Г. Ясиновський

Попередній документ

130575396

Наступний документ

130575398

Інформація про рішення:

№ рішення:	130575397
№ справи:	440/8892/25
Дата рішення:	19.09.2025
Дата публікації:	01.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Полтавський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Залишено без руху (09.02.2026)
Дата надходження:	19.01.2026
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

12.08.2025 10:00	Полтавський окружний адміністративний суд
26.08.2025 09:00	Полтавський окружний адміністративний суд
16.09.2025 09:00	Полтавський окружний адміністративний суд
19.09.2025 10:00	Полтавський окружний адміністративний суд
25.11.2025 13:45	Другий апеляційний адміністративний суд