Справа № 233/7868/23
Провадження № 1-кп/932/659/24
25 вересня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Дніпра кримінальне провадження №22023020000000173 від 18.08.2023, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,
У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , підтримавши обґрунтування, правові підстави та ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що зазначені у раніше поданому клопотанні про продовження запобіжного заходу.
Захисник подала до суду письмові заперечення та просила суд обрати альтернативний запобіжний захід у виді застави в межах розміру, передбаченого п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Обвинувачений підтримав думку свого захисника.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.
У своїх запереченнях свою правову позицію захисник мотивувала наступним.
З перебігом розгляду справи зменшується актуальність ризиків, які стали підставою застосування запобіжного заходу, а тому негативна процесуальна поведінка обвинуваченого меншою мірою здатна перешкодити встановленим судом ризикам, отже знижується і суворість запобіжного заходу. Однак всупереч зазначеному, обвинувачений тримається під вартою понад 2 роки без визначення альтернативного запобіжного заходу, прокурором однаково обґрунтовуються ризики, які продовжують існувати, тобто порушуються розумні строки дії найбільш суворого запобіжного заходу. Сторона захисту впевнена, що вплив на свідків об'єктивно неможливий з наступних причини: м. Костянтинівка Краматорського району Донецької області відноситься до переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих територій російською федерацією, на офіційному сайті Костянтинівської міської військової адміністрації розміщено відомості щодо здійснення евакуації населення, у тому числі відеозаписи її проведення. Така інформація унеможливлює констатувати факт того, що обвинувачений обізнаний про місцезнаходження свідків у справі, які були допитані у 2023 році та вчиняти будь-який вплив на них. Тому, ризик незаконно впливати на свідків та інших осіб у кримінальному провадженні є недоведеним. Під час повномасштабного вторгнення держави агресора на територію України та під час дії воєнного стану, обвинувачений добровільно мобілізувався до Збройних Сил України (25.02.2022). Отже, поведінка обвинуваченого свідчить про його громадську позицію, його свідоме ставлення до захисту країни, тобто є такою, що не співвідноситься з твердженням прокурора, у тому числі щодо поняття триваючої протиправної діяльності. Жодних активних дій щодо ухилення обвинуваченим не здійснювалось, попередня поведінка обвинуваченого не свідчить про те, що він намагався уникати правоохоронних органів, а тому надані прокурором обґрунтування ризику уникнути суду є недостатніми. Також, захисник посилається на те, що в обвинуваченого відсутня можливість перетинати державний кордон. Крім того, звертає увагу на наявність у нього міцних соціальних зв'язків, а саме: наявність сім'ї, місця проживання, отримання виплат від держави, позитивні характеристики.
З урахуванням викладеного, сторона захисту просить суд визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави розміром визначеному п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Під час розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.
Кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_7 , згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до особливо тяжких злочинів проти громадської безпеки, що загрожує обвинуваченому, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років позбавлення волі, без обрання іншої, альтернативної міри покарання.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання, враховуючи його тяжкість, спроможний переховуватися від суду. Окрім того, існує ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки такі ще не допитані у судовому засіданні.
Також, суд враховує правовий режим військового стану не як ризик, а як обставину яка вказує на наявність актуальних ризиків, заявлених прокурором.
Крім того, оскільки інкримінований обвинуваченому злочин спрямований проти громадської безпеки у складі терористичної організації, тому перебуваючи на волі, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Отже, на сьогоднішній день ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені судом раніше не зменшилися, продовжують існувати та необхідні для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
Під час постановлення попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегією суддів надавалась оцінка аналогічним доводам сторони захисту, зокрема, зіставлялись евакуаційні заходи цивільного населення з м. Костянтинівка, як один із факторів неможливості ОСОБА_7 впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, із існуванням ймовірності вчинення обвинуваченим вказаного впливу.
Разом із цим враховуючи, що інкримінований обвинуваченому злочин спрямований проти громадської безпеки, вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу під час ведення активної фази війни з боку російського агресора та дії воєнного стану на території України, зберігаючи обов'язок суду неухильно та виважено дотримуватись балансу між охоронюваним законом суспільним інтересом, з урахуванням злочину, який інкримінований обвинуваченому, та мірою запобіжного заходу, яка до нього застосована, задля підсилення, збереження та поліпшення безпекової ситуації в країні, суд дійшов висновку, що на даному етапі судового провадження, коли суд фактично ще не почав дослідження доказів, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати.
Тривалість судового розгляду, на який посилається сторона захисту, не спростовує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, сама собою не утворює підстав для звільнення обвинуваченого з-під варти та не свідчить про неможливість подальшого застосування даного виду запобіжного заходу. Крім того, судові засідання неодноразово відкладались, у зв'язку із клопотанням сторони захисту.
Щодо заперечення сторони захисту про відсутність в обвинуваченого наміру переховуватись від суду на підставі раніше належної процесуальної поведінки, неможливістю виїхати за кордон, міцних соціальних зв'язків та позитивної характеристики, суд зазначає, що під час вирішення такого процесуального питання зіставляючи ймовірне покарання особи за інкримінований йому злочин та наявність у нього міцних соціальних зв'язків, суд повинен встановити, що такі зв'язки, в сукупності з іншими факторами, переважають застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Наявність міцних соціальних зв'яків, позитивних характеристик, виплат від держави та місця проживання не переважають ймовірне волевиявлення обвинуваченої особи, яке, полягає у зіставленні тягаря можливої міри покарання у разі визнання її винуватою за вчинення інкримінованого злочину, із варіантом можливості втечі з метою переховування від суду задля уникнення вказаного ймовірного покарання.
Тяжкість, характер та обставини інкримінованого злочину свідчить про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Разом з цим, враховуючи вищевикладену позицію суду щодо обґрунтованої наявності ризиків, суд дійшов висновку, що визначення обвинуваченому застави в межах інкримінованого злочину, є передчасним процесуальним рішенням, з урахуванням стадії судового розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 2583 Кримінального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 197, 331, 369-372, 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора Вінницької обласної прокуратури про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 листопада 2025 року включно з утриманням його у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Установити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_7 під вартою є 23 листопада 2025 року включно.
На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України - розмір застави не визначати.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у виді застави в межах розміру, передбаченого п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання копії.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Головуюча Суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3