Справа № 199/12670/25
(3/199/6554/25)
іменем України
29.09.2025 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Воробйов В.Л. розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, громадянина України, військовослужбовця, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції - місцем проживання зазначена адреса: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №448466 від 09.09.2025 року слідує, що «09.09.2025 року приблизно о 13-50 годині, за адресою: м. Дніпро, вул. Вітчизняна, 2а, ОСОБА_2 керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ C220 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп?яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Водій ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку та у медичному закладі, чим порушив п.2.5 ПДР України, правопорушення вчинено двічі протягом року, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 130 КУпАП».
У судове засідання, будучи належним чином сповіщена про дату та час розгляду, ОСОБА_2 не з'явився.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , суд враховує те, що останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судовому засіданні на 29.09.2025, судовою повісткою про виклик до суду, та на яку у зазначений час та місце до суду не з'явився.
Вважаю, що ОСОБА_2 був судом належним чином повідомлений на 29.09.2025.
Крім того, до суду не надходили заяви або клопотання ОСОБА_2 про неможливість розгляду справи за його відсутності.
Суд вважає такі дії ОСОБА_2 , як усталену практику щодо штучного затягування часу та створення умов для спливу часу для притягнення до адміністративної відповідальності, а також намагання останнього уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, неявка ОСОБА_2 , як особи, на якого складено протокол про адміністративне правопорушення та яка підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, свідчать про обізнаність про розгляд справи та невжиття заходів для явки до суду, що може свідчити про усталену практику щодо штучного, свідомого затягування часу розгляду справи з метою закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003.
Суд звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний Веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Слід зазначити, що ОСОБА_2 не звертався до суду з заявою про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення - 29.09.2025, щодо свого наміру особисто надати пояснення або докази стосовно обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Судом вжито всіх заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій ОСОБА_2 , та права ефективно будувати свій захист задля справедливого та прозорого розгляду питання щодо наявності підстав для його притягнення до адміністративної відповідальності та постановлення справедливого судового рішення.
Суд, з огляду на викладене, констатує той факт, що ОСОБА_2 скористався наданими йому правами на власний розсуд.
Оскільки відсутня така вищевказана заява ОСОБА_2 , яка містить відомості про обставини, які не унеможливлюють судовий розгляд, ОСОБА_2 був належним чином повідомлена про дату, місце та час судового засідання, тому, за вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_2 не з'явився в судове засідання, не бажає з'являтися у судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, тому вважаю за можливе на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП розглядати справу у відсутність ОСОБА_2 .
При цьому також враховую, що 24.02.2022 Рада Суддів України відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами) прийняла рішення №9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень Вищої ради правосуддя та воєнних дій з боку Російської Федерації. Серед іншого, Рада Суддів України вирішила: Звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена.
02.03.2022 Рада Суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у яких зазначила, що особливості роботи суду визначаються виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, а при визначенні умов роботи суду у воєнний час необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалася в регіоні.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №448466 від 09.09.2025 року, де викладені обставини скоєння правопорушником ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП;
- безперервним відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських, переглянутими судом, де зафіксований факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП;
- направленням ОСОБА_2 на проходження огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- карткою обліку адміністративних правопорушень, про накладення постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська (на теперішній час міста Дніпра) від 12.11.2024 року, адміністративного стягнення відносно ОСОБА_2 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- карткою обліку адміністративних правопорушень, про накладення постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.02.2025 року, адміністративного стягнення відносно ОСОБА_2 , за ч. 2 ст. 130 КУпАП;
- довідкою НАІС МВС України відносно ОСОБА_2 , про те що, останній посвідчення водія - не отримував.
Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши наявні докази, вважаю, що ОСОБА_2 винний в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП, як дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , уповноваженою особою було надано 1 (один) диск із відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських.
Ознайомившись з вищезазначеними відеозаписами, суд дійшов висновку, що відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію".
Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_2 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Суд вважає, що подія зафіксована на відеозапису повністю узгоджується з доказами та з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення.
Призначаючи вид адміністративного стягнення, враховую характер і міру громадської небезпеки скоєного адміністративного правопорушення, який можливо вважати найбільш тяжким, тобто, суспільну небезпеку скоєного ним правопорушення, наслідками якого могли бути завдані його діями збитки або настанням негативних тяжких наслідків.
Стан сп'яніння, як узагальнене правове поняття - це психічний стан особи в момент вчинення правопорушення, викликаний вживанням алкогольних напоїв, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, який характеризується послабленням інтелектуальної і вольової сфери психічної діяльності людини. При цьому знижуються передбачливість і обережність, зростають відхилення від нормальної поведінки та проявляються в більш широкому діапазоні небезпечна поведінка, неправильного сприйняття навколишнього та реагування на обстановку, яка склалась, втрачається реальне уявлення про те, що відбувається.
Слід зазначити, що перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, ОСОБА_2 свідомо сів за кермо автомобіля, розуміючи, що знаходиться в стані наркотичного сп'яніння, тобто скоїв дане правопорушення, не замислюючись при цьому, що вживання наркотичних речовин та керування транспортним засобом може призвести до тяжких наслідків.
Окремо суд зазначає, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 відсутні будь-які докази, що транспортний засіб MERCEDES-BENZ C220 з державним номерним знаком НОМЕР_1 перебуває у власності останнього, у зв'язку з чим, конфіскація вищезазначеного транспортного засобу - є неможливою, так як буде порушенням норм чинного законодавства.
Враховуючи вищезазначене, характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_2 , який до суду не прибув, ступінь його вини, приймаючи до уваги відсутність обставин, що пом'якшують його відповідальність, враховуючи, що ОСОБА_2 неодноразово вчиняв подібні правопорушення, вважаю за необхідне накласти йому адміністративне, встановлене санкцією ч. 3 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортним засобів, без конфіскацією транспортного засобу.
Такий вид адміністративного стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Водночас, суд зауважує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, та суду не були надані відомості, що вказане правопорушення ОСОБА_2 вчинено під час перебування на військовій службі, тому, на підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_2 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП і піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 10 (десять) років, без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: В.Л. Воробйов
29.09.2025