29 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 640/336/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тексіка" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA100080/2020/200018/2 від 24.09.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про подання ним до митного оформлення всіх належних документів, підтверджуючих митну вартість товарів за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100080/2020/524424, які не містять ознак підробки та мають всі числові значення складових митної вартості, а висновки відповідача, покладені в основу рішення про коригування митної вартості, є необґрунтованими. Позивачем вказано про неправомірність витребуваних відповідачем додаткових документів, оскільки ТОВ "Тексіка" разом із митною декларацією було подано належний пакет документів, підтверджуючих митну вартість товарів у відповідності до статті 53 Митного кодексу України. Також позивачем зауважено на те, що відповідач при винесенні рішення здійснив суперечливий підхід до вибору методу визначення митної вартості товару, оскільки відповідач в оскаржуваному рішенні одночасно зазначив, що ним було проведено порівняння рівня заявленої позивачем митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів та що методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів не застосовані у зв'язку з відсутністю вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, прийнятими митним органом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 відкрито спрощене провадження у цій справі.
У своєму відзиві, який надійшов до суду 05.03.2021, відповідачем наголошено на правомірності прийнятого ним рішення, зокрема, зазначаючи, що за результатами розгляду поданих ТОВ "Тексіка" разом з митною декларацією від 24.09.2020 №UA100080/2020/524424 документів встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо фактично сплаченої ціни, або ціни, яка підлягала сплаті за товари.
У поданій до суду 19.03.2021 відповіді на відзив позивачем зазначено про необґрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві, виходячи з аргументів позивача, наведених у позовній заяві. Крім того, на переконання позивача, відповідачем порушено приписи Митного кодексу України у зв'язку з неправильним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення, оскільки митним органом не підтверджено законності застосування ним вказаного методу визначення митної вартості товарів, що, на думку позивача, є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2022 справу № 640/336/21 прийнято здійснено відповідача - Київську митницю Держмитслужби її правонаступником - Київською митницею (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А, код ЄДРПОУ ВП: 43997555).
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд.
На виконання вимог Закону №3863-ІХ наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
На виконання положень Закону №2825-IX та відповідно до Порядку №399 справу передано на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
Справа №640/336/21 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду м. Києва для розгляду 17.02.2025, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі та за результатами автоматизованого розподілу справи між суддями передана до провадження судді Удовіченка С.О.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 адміністративну справу №640/336/21 прийнято до провадження, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
20.03.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат в сумі 9596,09 грн, які складаються із судового збору в розмірі 3096,09 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн.
01.04.2025 від представника Київської митниці надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тексіка", як покупцем, та SHAOXING JIHONG TEXTILE CO., LTD, як продавцем, укладено контракт від 01.08.2016 №SJ 01/08-16, у відповідності до якого продавець приймає на себе зобов'язання по поставці та продажу в порядку та строки, встановлені даним контрактом, текстильної продукції, іменується надалі товар (далі контракт).
Згідно із пунктом 1.2 контракту номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість товару зазначаються в додатках (специфікаціях) до контракту, які являються його невід'ємною частиною.
Пунктом 1.4 контракту визначено, що поставка товару здійснюється продавцем партіями. На кожну партію товару сторони даного контракту узгоджують та затверджують Додаток (Специфікацію) до контракту.
Відповідно до пункту 2.1 контракту базис поставки товару встановлений даним контрактом на умовах FOB (будь-який порт Китаю) у відповідності до правил "Інконтермс 2000" (публікації МТП №560), якщо інші умови поставки товару не вказано у відповідному додатку (специфікації) до контракту.
Пунктом 4.1 контракту передбачено, що оплата здійснюється покупцем шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок продавця у вигляді 100% передоплати, а також можлива розстрочка платежу на протязі 180 (сто вісімдесяти) календарних днів з дня підписання специфікації.
04.06.2020 продавець та позивач на виконання пункту 1.4 контракту уклали Специфікацію №SJ 027_028 до контракту (надалі специфікація), відповідно до якої продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити на умовах контракту наступний товар виробництва Китайської Народної Республіки, а саме:
1) тканина плащова Дефенса 190, гладкофарбована, ВО, 80±5% поліефір та 20±5% бавовна, ширина 150±5 см, щільність 190г/кв.м.±10%, товарна позиція 5407820000 в кількості: - 2301,50 пог. м за ціною 0,580 долар США за 1 пог. м, всього на 1334,87 дол. США; - 10043,00 пог. м за ціною 0,580 долар США за 1 пог. м, всього на 5824,94 дол. США; - 5349,20 пог. м за ціною 0,650 долар США за 1 пог. м, всього на 3476,98 дол. США, виробник: SHAOXING JIHONG TEXTILE CO., LTD (надалі - товар 1);
2) тканина плащова Дефенса, набивна, ВО, 80±5% поліефір та 20±5% бавовна, ширина 150±5 см, щільність 190г/кв.м.±10%, товарна позиція 5407840000 в кількості: - 3570,90 пог. м за ціною 0,730 долар за 1 пог. м, всього на 2606,76 дол. США; - 2863,90 пог. м за ціною 0,730 долар за 1 пог. м, всього на 2090,65 дол. США, виробник: SHAOXING JIHONG TEXTILE CO., LTD (надалі - товар 2);
3) тканина плащова, Дефенса 210, гладкофарбована, ВО, 70±10% поліефір та 30±10% бавовна, ширина 150±5 см, щільність 210г/кв.м.±10%, товарна позиція 5407820000 в кількості: - 1770,30 пог. м за ціною 0,63 долар США за 1 пог. м, всього на 1115,29 дол. США; - 14733,50 пог. м за ціною 0,63 долар США за 1 пог. м, всього на 9282,11 дол. США; - 4796,70 пог. м за ціною 0,63 долар США за 1 пог. м, всього на 3021,92 дол. США, виробник: SHAOXING JIHONG TEXTILE CO., LTD (надалі - товар 3);
4) тканина плащова, Дефенса 200 Рип-Стоп, набивна, 80±5% поліефір та 20±5% бавовна, ширина 150±5 см, щільність 200г/кв.м.±10%, товарна позиція 5407840000 в кількості: - 3168,30 пог. м за ціною 0,86 долар США за 1 пог. м, всього на 2724,74 дол. США, виробник: SHAOXING JIHONG TEXTILE CO., LTD (надалі - товар 4).
Відповідно до Специфікації продавець та позивач визначили, що загальна вартість товарів за Специфікацією складає 31478,25 доларів СІІІА.
23.07.2020 продавець відповідно до Специфікації виставив позивачу до сплати інвойс №SJН-027+28 (надалі - інвойс) на загальну суму 31478,25 доларів СІІІА на умовах поставки товару FOB м. Нінбо (Ningbo), Китайська Народна Республіка.
24.09.2020 позивач подав до Київської митниці митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100080/2020/524425, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар 2 та товар 4.
24.09.2020 Київська митниця завершила митне оформлення митної декларації №UA100080/2020/524425.
Поряд з цим, 24.09.2020 позивач подав до Київської митниці митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100080/2020/524424, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар 1 та товар 3.
Разом із вказаною декларацією подано, зокрема, наступні документи: - сертифікат якості від 23.07.2020; - пакувальний лист від 23.07.2020; - інвойс №SJН-027+28 від 23.07.2020; - коносамент від 28.07.2020 №ZIMUNGB86020367; - транспортну накладну (СRM) №5201/1 від 13.09.2020; - сертифікат походження товару №20С3306С2569/00050 від 24.07.2020; - довідку про транспортно-експедиційні витрати від 28.07.2020 №НS-189-1/2020; - прайс-лист продавця від 04.06.2020; - контракт від 01.08.2016 №SJ 01/08-16; - специфікацію №SJ_027_028 від 04.06.2020; - договір транспортної експедиції №НW-001 від 27.03.2018.
За наслідками розгляду документів митним органом сформовано повідомлення, у якому останній просив надати декларанта додаткові документи, а саме:
1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення 100% попередньої оплати;
2) транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір, заявки) тощо;
3) документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб'єктом господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади;
4) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
5) виписку з бухгалтерської документації;
6) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
8) копію митної декларації країни відправлення з перекладом українською мовою відповідно до статті 254 МКУ;
9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом від 24.09.2020 №808 ТОВ "Тексіка" надано додаткові документи та пояснення щодо обставин, які наведені відповідачем у повідомленні про надання додаткових документів.
До вказаного листа позивачем було додано наступні документи: фотокопію митної декларації від 24.09.2020 ІМ40ДЕ №UA100080/2020/524424; роздруківку запиту (повідомлення) Київської митниці Держмитслужби від 24.09.2020 щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією від 24.09.2020 ІМ40ДЕ №UA100080/2020/524424; фотокопію контракту від 01.08.2016 №SJ 01/08-16; фотокопію специфікації від 04.06.2020 №SJ_027_028 до контракту від 01.08.2016 №SJ 01/08-16; фотокопію інвойсу від 23.07.2020 №SJH-027+28; фотокопію платіжного доручення від 26.05.2020 №230; фотокопію платіжного доручення від 22.06.2020 №257; фотокопію платіжного доручення від 25.08.2020 №19; роздруківку картки рахунку бухгалтерського обліку ТОВ "Тексіка" 3712; фотокопію договору транспортної експедиції від 07.03.2018 №HW-001; фотокопію інвойсу від 28.07.2020 №189; фотокопію акту прийому-передачі наданих послуг від 03.09.2020 №189; фотокопію довідки про транспортно-експедиційні витрати від 28.07.2020 №HS-189-1/2020; фотокопію прай-листа від 04.06.2020; фотокопію митної декларації від 29.05.2020 ІМ40ДЕ №UA100080/2020/516229.
За наслідками дослідження поданих позивачем документів Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24.09.2020 №UA100080/2020/200018/2 (далі оскаржуване та/або спірне рішення) на товари:
- тканина плащова Дефенса 190, гладкофарбована, ВО, 80±5% поліефір та 20±5% бавовна, ширина 150±5 см, щільність 190г/кв.м.±10%, товарна позиція 5407820000 в кількості: - 2301,50 пог. м за ціною 0,580 долар США за 1 пог. м, всього на 1334,87 дол. США; - 10043,00 пог. м за ціною 0,580 долар США за 1 пог. м, всього на 5824,94 дол. США; - 5349,20 пог. м за ціною 0,650 долар США за 1 пог. м, всього на 3476,98 дол. США, виробник: SHAOXING JIHONG TEXTILE CO., LTD;
- тканина плащова, Дефенса 210, гладкофарбована, ВО, 70±10% поліефір та 30±10% бавовна, ширина 150±5 см, щільність 210г/кв.м.±10%, товарна позиція 5407820000 в кількості: - 1770,30 пог. м за ціною 0,63 долар США за 1 пог. м, всього на 1115,29 дол. США; - 14733,50 пог. м за ціною 0,63 долар США за 1 пог. м, всього на 9282,11 дол. США; - 4796,70 пог. м за ціною 0,63 долар США за 1 пог. м, всього на 3021,92 дол. США, виробник: SHAOXING JIHONG TEXTILE CO., LTD.
У графі 33 оскаржуваного рішення вказано про наступні обставини: "документи, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення питної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Специфікацією від 04.06.2020 №SJ_027_028 передбачено здійснення часткової попередньої оплати за товар. Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МКУ банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення часткової попередньої оплати.
Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ транспортні (первинні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір, заяви тощо).
Відповідно до інвойсу від 23.07.2020 №SJН-027+028 поставка товару здійснюється на умовах FOB-NINGBO. Міжнародний торговий термін (умова) FOB (назва порту відвантаження) означає, що продавець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження.
Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Документи, які подані декларантом до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення всіх складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Для підтвердження заявленої митної вартості товарів необхідно надати документи відповідно до частини 2 статті 53 МКУ та додаткові документи відповідно до частини 3 статті 53 МКУ:
1) відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МКУ банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення 100% попередньої оплати;
2) відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір, заявки) тощо;
3) відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ та статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-ІV "Про транспортно-експедиторську діяльність" документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб'єктом господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади;
4) відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
5) виписку з бухгалтерської документації;
6) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
8) копію митної декларації країни відправлення з перекладом українською мовою відповідно до статті 254 МКУ;
9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження зазначеної ними митної вартості товару.
Декларанта ознайомлено з вимогами щодо надання додаткових документів шляхом надіслання електронного повідомлення 24.09.2020.
Надані платіжні доручення від 22.06.2020 №257 та від 26.05.2020 №230 неможливо ідентифікувати з даною поставкою, оскільки у графі 70 "призначення платежу" зазначений інвойс від 11.02.2020 №SJH-027_1, який до митного оформлення не надавався. В графі 70 "призначення платежу" платіжного доручення від 25.08.2020 №19 зазначений лише номер контракту та дата, згідно з яким відбулася за товар. Платіжне доручення не містить посилання на інвойс, тому ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товарів неможливо. Слід зазначити, що пунктом 2.2 Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (зі змінами) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601 /далі - постанова Правління НБУ/, зазначено, що "Платник заповнює реквізит "Призначення платежу" таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Наданий декларантом прайс-лист від 04.06.2020 являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VІІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Так, згідно норм зазначеної статті, під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку під час та в місці, визначеними законодавством країни імпорту, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Тобто даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості. Декларантом не подано додаткових документів в повному обсязі, про що зазначено у листі №808, який надіслано до митниці 24.09.2020".
У зв'язку із вищевказаними обставинами митна вартість визначена митним органом із застосування резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з урахуванням вартості товарів, зазначеної у МД від 14.09.2020 №UA100080/2020/523615, від 14.09.2020 №UA100430/2020/9996.
Не погоджуючись із рішенням Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.09.2020 №UA100080/2020/200018/2, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.
Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини 1 статті 246 МК України (в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 3 статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).
В силу приписів частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Частинами 7 та 8 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною 8 вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України в силу приписів статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4 та 5 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною 10 статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено статтею 53 МК України.
Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 6 статті 53 МК України).
Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.
Дана норма кореспондується з приписами статті 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає положенням пунктів 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 15 лютого 2011 року №3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Так, згідно з частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункту 1 частини 5 статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Такими додатковими документами, відповідно до частини 3 статті 53 МК України є: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому право митного органу на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноваженої ним особи зобов'язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи.
Частиною 6 статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 2, 4-6 статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Згідно з пунктом 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Як зазначалося вище, частиною 3 статті 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відтак, приписами частини 2 статті 53 МК України встановлено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення про коригування митної вартості обґрунтовано тим, що позивач зокрема документально не підтвердив витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування цих товарів.
Поряд з цим, із наданих доказів вбачається, що позивачем до митного оформлення надано контракт від 01.08.2016 №SJ 01/08-16; специфікацію від 04.06.2020 №SJ_027_028 до контракту від 01.08.2016 №SJ 01/08-16; інвойс від 23.07.2020 №SJH-027+28; платіжне доручення від 26.05.2020 №230; платіжне доручення від 22.06.2020 №257; платіжне доручення від 25.08.2020 №19; роздруківку картки рахунку бухгалтерського обліку ТОВ "Тексіка" 3712; договір транспортної експедиції від 07.03.2018 №HW-001; інвойс від 28.07.2020 №189; акт прийому-передачі наданих послуг від 03.09.2020 №189; довідку про транспортно-експедиційні витрати від 28.07.2020 №HS-189-1/2020; прай-лист від 04.06.2020; митну декларацію від 29.05.2020 ІМ40ДЕ №UA100080/2020/516229.
Зі змісту вказаних документів слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, загальна вартість товару, поставленого згідно ІМ40ДЕ №UA100080/2020/524425 та №UA100080/2020/524424 від 24.09.2020, становить 31478,26 доларів США, а розмір фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіт та експедиторської винагороди в 1600 доларів США, які підлягають до сплати позивачем за перевезення з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до митної території України, відповідає заявленим позивачем митним вартостям товару в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100080/2020/524425 від 24.09.2020 в розмірі 7732,15 доларів США (7422,15 доларів США вартість товарів + 310 доларів США транспорті витрати) та в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100080/2020/524424 від 24.09.2020 в розмірі 25346,11 доларів США (24056,11 доларів США вартість товарів + 1290 доларів США транспорті витрати).
Відтак, з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт, навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторську винагороду) з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат по товарах згідно митної декларації ІМ40ДЕ №UA100080/2020/524424 від 24.09.2020 склав 1290 доларів США.
Отже позивачем підтверджено витрати на транспортування товару до митної території України.
Що ж стосується зазначення у довідці про транспортно-експедиційні витрати від 28.07.2020 HS-189-1/2020 та інвойсі від 28.07.2020 №189 більших сум вартості транспортних витрат, ніж витрати по перевезенню товару (фрахт, навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторська винагорода) з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до місця ввезення на митну територію України згідно митної декларації ІМ40ДЕ №UA100080/2020/524424 від 24.09.2020, то суд звертає увагу, що позивачем здійснювалася поставка товарів на регулярній основі, а тому перерахування більшої суми було зумовлене оплатою вартості перевезення товару одночасно по кількох митних деклараціях, а тому це не може бути підставою для неврахування наданих позивачем доказів при митному оформленні спірних товарів.
Щодо ненадання позивачем доказів вартості страхування імпортованого товару, то умовами поставки такого обов'язку позивача не передбачалось. Крім того, відповідно до пояснень ТОВ "Тексіка" товариством зазначено про нездійснення додаткового страхування.
Стосовно тверджень митного органу про неможливість пов'язати платіжні доручення в іноземній валюті від 26.05.2020 №230, від 22.06.2020 №257, від 25.08.2020 №19 на загальну суму 31478,25 дол. США із партією товарів за митною декларацією №UA100080/2020/524424 від 24.09.2020, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивач 26.05.2020, 22.06.2020 та 25.08.2020 перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в загальному розмірі 31478,25 дол. США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті від 26.05.2020 №230, від 22.06.2020 №257, від 25.08.2020 №19.
Відповідно до цих платіжних доручень та картки рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 за період 2020 року у розрізі перерахованих авансів на користь продавця позивач перерахував 26178,25 доларів США, а саме відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті від 22.06.2020 №257 у розмірі 3064,00 доларів США та відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті від 25.08.2020 №19 у розмірі 23114,25 доларів США згідно зі специфікацією SJ 027_028 від 04.06.2020, а також відповідно до платіжного доручення від 26.05.2020 №230 у розмірі 5300,00 доларів США згідно з контрактом SJ 01/08-16 від 01.08.2016.
Отже враховуючи встановлені обставини твердження митного органу про те, що декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МКУ банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення попередньої оплати, є помилковими.
У відзиві на позовну заяву митний орган посилається на те, що згідно наданого позивачем прайс-листа від 04.06.2020 ціна за відповідну одиницю товару відповідає ціні за відповідну одиницю товару, зазначеній у інвойсі, хоча має відрізнятися, так як в прайс-листі зазначається лише ціна за товар без включення до нього ціни упаковки, маркування, а у інвойсі така ціна зазначається вже з включенням ціни упаковки, маркування.
З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що прайс-лист фактично не є тим документом, який в розумінні положень МК України підтверджує митну вартість товару.
Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідними контрактами та/або інвойсами.
Враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що документи, подані позивачем з метою митного оформлення товару згідно з МД №UA100080/2020/524424 від 24.09.2020, не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, натомість містили усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, тому у митного органу були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що подані декларантом для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не містять інформації про усі складові митної вартості.
Відповідач у ході проведення митного оформлення не встановив фактів понесення позивачем додаткових витрат у зв'язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб.
Доводи митного органу про заниження декларантом митної вартості товарів ґрунтуються виключно на припущеннях, що не підтверджені документально.
За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 11.11.2021 у справі №808/1411/17, від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отож формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Щодо правомірності застосування резервного методу визначення митної вартості товару суд зазначає, що відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року, (далі - Правила), у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Київська митниця у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів лише зазначила номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач всупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.08.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18) та у постанові від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 24.09.2020 №UA100080/2020/200018/2 протиправно застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ "Тексіка" - задовольнити повністю.
Судом враховується, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3096,09 грн.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 3096,09 грн.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6500,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами 4, 5 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин 6, 7 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правової допомоги №22/30072020 від 30.07.2020, рахунку №6/22/30072020 від 29.01.2021, акта про надання адвокатських послуг №4 від 16.08.2021 до договору про надання правової допомоги №22/30072020 від 30.07.2020, платіжного доручення №1268 від 05.02.2021) позивач сплатив адвокату Божку А.В. кошти в сумі 8000,00 грн на оплату правової допомоги згідно рахунку , яка відповідно до акта про надання адвокатських послуг №4 від 16.08.2021 складається з:
а) ознайомлення з рішенням Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100080/2020/200018/2 від 24.09.2020 (надалі - «Рішення»), юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції Клієнта щодо оскарження Рішення в судовому порядку - 500,00 грн.;
б) формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви Клієнта до Окружного адміністративного суду міста Києва (надалі - «Суд») про визнання протиправним та скасування Рішення (надалі - «Позовна заява»), та їх збір - 500,00 грн.;
в) підготовка Позовної заяви Клієнта до Суду - 3 500,00 грн.;
г) ознайомлення з відзивом Київської митниці Держмитслужби №7.8-10/1231 від 02.03.2021 в Адміністративній справі №640/336/21 - 1 500,00 грн.;
ґ) підготовка письмових заяв та клопотань Клієнта під час розгляду Судом Адміністративної справи №640/336/21 - 500,00 грн.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд зазначає, що такі складові правових витрат, які зазначені в акті про надання адвокатських послуг №4 від 16.08.2021, як ознайомлення із оскаржуваним рішенням, юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції, формування переліку доказів охоплюються загальною практикою адвоката з метою підготовки позовної заяви та подання її до суду.
На думку суду, заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка" (вул. Олега Мудрака (Генерала Наумова), буд. 23Б, м. Київ, 03164, код ЄДРПОУ 32252472) до Київської митниці (бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.09.2020 №UA100080/2020/200018/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка" за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3096,09 грн (три тисячі дев'яносто шість гривень дев'ять копійок) та витрати на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Удовіченко