29 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/3223/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №440/3223/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №440/3223/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024, 01.01.2025 та 01.03.2025 з обмеженням максимального розміру, а також з 01.01.2025 та 01.03.2025 з урахуванням коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", а також зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.03.2024, 01.01.2025 та 01.03.2025 нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, а також з 01.01.2025 та 01.03.2025 без застосування коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", за вирахуванням фактично сплачених сум.
Крім того, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №440/3223/25 упродовж двох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду набрало законної сили 15.07.2025.
06.08.2025 позивачу виданий виконавчий лист №440/3223/25.
Відомості про відкрите виконавче провадження відсутні.
29.08.2025 до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №440/3223/25.
08.09.2025 звіт разом з доданими до нього матеріалами переданий головуючому судді.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 суд призначив розгляд звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №440/3223/25 у порядку письмового провадження.
12.09.2025 до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких позивач стверджував про невиконання рішення суду, оскільки після перерахунку пенсії з 01.03.2024, 01.01.2025, 01.03.2025 відповідач продовжує обмежувати розмір пенсії максимальним розміром.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд постановити ухвалу про відмову у прийнятті звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №440/3223/25, якою накласти на в.о. начальника ГУПФ України в Полтавській області ОСОБА_2 штраф в сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину суми штрафу стягнути на його користь, встановити відповідачу новий строк для подання звіту про повне виконання рішення суду та зобов'язати подати звіт особисто в.о. начальника ГУПФ України в Полтавській області Мисик Оксану Іванівну.
Також позивач просив суд направити ухвалу до відповідного органу досудового розслідування за встановленою підслідністю для вирішення питання про наявність в діях службових і посадових осіб ГУПФ України в Полтавській області ознак кримінально караного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, та вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Розглянувши звіт про виконання рішення суду та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідач, стверджуючи про повне виконання рішення суду від 15.04.2025 у справі №440/3223/25, зазначив, що позивачу проведено нарахування та виплату пенсії з 01.03.2024, 01.01.2025 та 01.03.2025 без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, а також з 01.01.2025 та 01.03.2025 без застосування коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", та нарахована заборгованість за період з 01.03.2024 по 31.07.2025 в розмірі 67091,99 грн. Датою виконання рішення суду є 22.07.2025 - дата внесення в Реєстр судових рішень, заборгованість з пенсійних виплат внесена до підсистеми “Реєстр судових рішень» та облікована за №846801.
Доданими до звіту протоколами про перерахунок пенсії ОСОБА_1 підтверджено, що позивачу з 01.03.2024 нарахована до виплати пенсія у розмірі 31704,65 грн, з 01.01.2025 - 31704,65 грн, з 01.03.2025 - 33579,65 грн.
З 01.08.2025 відповідач виплачує ОСОБА_1 пенсію у щомісячному розмірі 33579,65 грн.
Матеріали справи не містять доказів застосування під час нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії на виконання судового рішення у справі №440/3223/25 будь-яких обмежень.
Позивач разом з письмовими поясненнями від 12.09.2025 таких доказів не надав.
З урахуванням наведеного, доводи позивача щодо невиконання ГУПФ України в Полтавській області рішення суду від 15.04.2025 у справі №440/3223/25 в частині нарахування та виплати пенсії з 01.03.2024, 01.01.2025 та 01.03.2025 без обмеження максимальним розміром суд визнає недоведеними, а тому відхиляє їх.
Як наслідок, суд констатує, що судове рішення у справі №440/3223/25 виконане в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024, 01.01.2025 та 01.03.2025 без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, а також з 01.01.2025 та 01.03.2025 без застосування коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Щодо сплати позивачу заборгованості за період з 01.03.2024 по 31.07.2025 у розмірі 67091,99 грн, відповідач у звіті про виконання рішення суду зазначив, що виплата пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ (у т.ч., й заборгованості за рішеннями суду) здійснюється ГУПФ України в Полтавській області виключно за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України; територіальний орган пенсійного фонду позбавлений можливості самостійно формувати бюджет та виділяти кошти на фінансування пенсій.
Так, статтею 8 Закону №2262-ХІІ визначено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
За змістом частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
У силу положень пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за №897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 №35-1), кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Бюджетом Пенсійного фонду України на 2023 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №631, було передбачено видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду в сумі 360,0 млн. грн, які використані в повному обсязі.
Станом на 31.12.2023 забезпечено виплату заборгованості за рішеннями суду, які набрали законної сили у строк до 20.09.2020.
Станом на 01.01.2024 на обліку в ГУПФ України в Полтавській області перебувало 20189 судових рішень, тоді як тимчасовими розписами доходів і видатків Головного управління на І, ІІ квартали 2024 року кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду не передбачені.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 №1156 затверджено Бюджет Пенсійного фонду України, сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду визначена у бюджеті Фонду на 2024 рік - 25 262,3 млн грн, якою забезпечено виплати на виконання 137 судових рішень; виплату заборгованості на виконання рішень судів, проведено в межах коштів, виділених на зазначені цілі у 2024 році, дата набрання чинності яких є 19.11.2020 включно.
Тимчасовим розписом доходів і видатків Головного управління на І квартал 2025 року коштів Державного бюджету на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду не передбачено.
Тимчасовим розписом доходів і видатків Головного управління на ІІ та ІІІ квартал 2025 року передбачені кошти за бюджетною програмою «Забезпечення виконання рішень суду» на травень 2025 року у сумі 268,1 тис. грн, що є недостатнім для сплати на користь позивача заборгованості у розмірі 67091,99 грн з огляду на здійснення відповідних виплат у порядку черговості.
Представник відповідача у поданому звіті зауважила, що фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.
За твердженням представника відповідача, заборгованість перед ОСОБА_1 включена до Реєстру, а її виплату буде проведено у разі виділення відповідних бюджетних асигнувань на зазначені цілі.
Позивач у письмових поясненнях від 12.09.2025 зазначені обставини не заперечував.
З огляду на вказані обставини, рішення суду у цій справі в частині сплати на користь позивача коштів у розмірі 67091,99 грн не виконано ГУПФ України в Полтавській області у спосіб, встановлений його резолютивною частиною, через відсутність коштів для здійснення відповідних виплат.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
При цьому за змістом норм частини п'ятої цієї ж статті, суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Аналізуючи наведені вище процесуальні норми у сукупності, Верховний Суд при розгляді звіту про виконання судового рішення (ухвала від 03.03.2025 у справі №160/5259/20), зауважив, що за усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Накладення штрафу за невиконання судового рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності останнього за невиконання покладеного на нього зобов'язання. При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання за судовим рішенням, що підлягає виконанню, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Зокрема, перелік таких обставин при виконанні судового рішення, яке стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), визначений у частині п'ятій статті 382-3 КАС України, до яких віднесено відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Проаналізувавши доводи відповідача, викладені у наданому звіті про виконання судового рішення, а також дослідивши долучені до звіту копії документів сукупно з іншими матеріалами справи, суд встановив, що рішення від 15.04.2025 в частині перерахунку пенсії позивача виконане в розумний строк після набрання ним законної сили.
Водночас, як вже встановлено вище, відповідач не забезпечив виплату нарахованої заборгованості за період з 01.03.2024 по 31.07.2025 у розмірі 67091,99 грн з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на зазначені цілі.
Верховний Суд України у своїх постановах (зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Суд враховує, що наявність заборгованості з пенсійних виплат за судовими рішеннями в України є структурною проблемою, на якій акцентував увагу Європейський суд з прав людини у рішеннях від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" та від 12.10.2017 у справі "Бурмич та інші проти України".
До того ж, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, що у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
В умовах воєнного стану видатки Державного бюджету України першочергово спрямовуються для забезпечення потреб оборони та фінансування поточних виплат соціального забезпечення.
Отже, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій за невиконання рішення суду до в.о. начальника ГУПФ України в Полтавській області Мисик О.І., а відтак і відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 у цій частині.
Водночас суд, вкотре загалом погоджуючись з твердженням відповідача про фактичну неможливість здійснення виплати на користь позивача коштів у розмірі 67091,99 грн без отримання додаткових асигнувань з Державного бюджету України, зауважує, що сама по собі відсутність таких асигнувань не може бути підставою для висновку про відсутність у боржника обов'язку з проведення відповідних виплат та, як наслідок, констатації факту виконання ним судового рішення без здійснення виплати заборгованості.
Суд зазначає, що не можна вважати фактично виконаним рішення суду від 15.04.2025 у цій справі шляхом здійснення виключно перерахунку пенсії та внесення заборгованості до реєстру судових рішень, адже порядок та спосіб, у який таке судове рішення мало бути виконано, встановлений у його резолютивній частині.
Відповідач не довів повного та фактичного виконання рішення суду у справі №440/3223/25, не надав доказів сплати позивачу належних йому коштів.
За наведених обставин, суд відмовляє у прийнятті звіту ГУПФ України в Полтавській області від 28.08.2025 про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №440/3223/25 та вважає за необхідне зобов'язати боржника подати до суду новий звіт про повне виконання рішення суду разом з доказами сплати заборгованості або неможливості її сплати.
При цьому суд враховує, що згідно з частиною третьою статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався.
Так, Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 15.07.2025 №4524-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Тож, визначаючи строк, з настанням якого відповідач має подати звіт про виконання судового рішення, суд враховує дію на території України воєнного стану, що наразі продовжений до 05.11.2025, а тому вважає за необхідне визначити відповідачу двомісячний строк з дня отримання копії ухвали для подання звіту.
Водночас суд не знаходить підстав для зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення особисто в.о. начальника ГУПФ України в Полтавській області Мисик О.І., оскільки боржником за рішенням суду є ГУПФ України в Полтавській області, як орган державної влади, а матеріали справи не містять доказів, що фактичне виконання рішення суду у цій справі залежить від волевиявлення керівника державного органу.
Так само суд визнав відсутніми підстави для постановлення окремої ухвали, оскільки статтями 382 - 382-3 такі повноваження суду не передбачені, тоді як відповідно до статті 249 КАС України постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
А оскільки у ході розгляду звіту ГУПФ України в Полтавській області про виконання судового рішення у справі №440/3223/25 суд встановив, що рішення від 15.04.2025 невиконане внаслідок відсутності бюджетних асигнувань на сплату позивачу коштів та не є результатом неправомірних дій посадових осіб боржника, підстав для постановлення окремої ухвали немає.
Керуючись статтями 2, 5, 14, 241, 243, 248, 256, 370, 372, 381-1 - 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28.08.2025 про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №440/3223/25 - відмовити.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №440/3223/25.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №440/3223/25 разом з доказами сплати заборгованості на користь позивача або неможливості її сплати упродовж двох місяців з дня отримання копії цієї ухвали суду.
Роз'яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області, що звіт про виконання судового рішення має відповідати вимогам частин другої, третьої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу за невиконання рішення суду на в.о. начальника ГУПФ України в Полтавській області Мисик Оксану Іванівну та постановлення окремої ухвали - відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_1 право звернутися до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №440/3223/25 відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олександр КУКОБА