Справа № 420/16940/25
29 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 154950001594 від 09.05.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 - IV, на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 02.05.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з визначенням розміру її пенсії на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.04.2025 за №14.4-06/153, довідки від 14.04.2025 за №14.4-06/152 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
02.05.2025 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо перерахунку пенсії - перехід з пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» та додала до заяви довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби та довідки про складові заробітної плати для державного службовця.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №154950001594 від 09.05.2025 року позивачці відмовлено у перерахунку пенсії. В даному рішенні також зазначено, що за результатом розгляду електронної пенсійної справи та наданої до заяви трудової книжки від 06.08.1979 НОМЕР_1 встановлено, що в записі №18 09.03.1995 прийнято присягу державного службовця, відсутня підстава, а саме дата і номер наказу. Крім того в трудовій книжці відсутні записи про присвоєння чергового рангу або збереження даного рангу при переведенні на іншу посаду, тому не можливо правильно вирахувати стаж державного службовця.
На підставі вищевикладеного прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону №889-VІІІ, оскільки не можливо визначити трудовий стаж заявниці на дату звернення.
Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що суперечить чинному законодавству України, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 02.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволені позову у зв'язку з тим, що за результатом розгляду електронної пенсійної справи та наданої до заяви трудової книжки від 06.08.1979 НОМЕР_1 встановлено, що в записі №18 09.03.1995 прийнято присягу державного службовця, відсутня підстава, а саме дата і номер наказу. Крім того в трудовій книжці відсутні записи про присвоєння чергового рангу або збереження даного рангу при переведенні на іншу посаду, тому не можливо правильно вирахувати стаж державного службовця.
На підставі вищевикладеного прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону №889-VІІІ, оскільки не можливо визначити трудовий стаж заявниці на дату звернення.
З підстав викладеного відповідач вважає правомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889.
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд
ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
02.05.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянуті та досліджені заява і надані документи до заяви позивача, винесено рішення №154950001594 від 09.05.2025 року про відмову у переведені з пенсії за віком на пенсію згідно Закону України № 889 від 10.12.2015 «Про державну службу».
Згідно оскаржуваного рішення підставою відмови у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» є відсутність необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Так, у рішенні вказано, що за результатом розгляду електронної пенсійної справи та наданої до заяви трудової книжки від 06.08.1979 НОМЕР_1 встановлено, що в записі №18 09.03.1995 прийнято присягу державного службовця, відсутня підстава, а саме дата і номер наказу. Крім того в трудовій книжці відсутні записи про присвоєння чергового рангу або збереження даного рангу при переведенні на іншу посаду, тому не можливо правильно вирахувати стаж державного службовця.
На підставі вищевикладеного прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону №889-VІІІ, оскільки не можливо визначити трудовий стаж заявниці на дату звернення.
Не погодившись з рішенням пенсійного органу у переведенні на пенсію за віком на умовах Закону України «Про державну службу», позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульоване Законом України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 (далі Закон № 3723-XII).
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, згідно Прикінцевих та перехідних положень якого втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Статтею 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" в редакції від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" в редакції від 10 грудня 2015 року № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, у випадку відсутності в особи стажу визначеного підпунктами 10 та 12 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, за умов наявності в особи стажу понад 10 чи 20 років, в сукупності з дотриманням інших вимог, визначених пунктами 10 та 12 зазначеного закону, у такої особи виникає право на одержання пенсії державного службовця.
При цьому, виходячи з аналізу змісту положень пунктів 10 та 12 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, у питаннях пенсійного забезпечення законодавець розрізняє державних службовців та осіб, які перебувають на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, зокрема в частині набутого стажу.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 року та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 вік і страховий стаж.
Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі № 676/4235/17.
Так, відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII (у редакції на час набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію державного службовця став висновок відповідача щодо відсутності прийняття присяги державного службовця через відсутність дати і номеру наказу, крім того в трудовій книжці відсутні записи про присвоєння чергового рангу або збереження даного рангу при переведенні на інші посади.
Проте, трудова книжка на ім'я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 в частині записів № 18, які охоплюють спірний період трудової діяльності позивачки, заповнена відповідно до Інструкції № 162, записи в трудовій книжці про роботу позивачки в періоди з 09.03.1995 по 30.01.1999 року відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять дату прийому, та дату звільнення з посади відповідно п. 1ч. 40 КЗпП (скорочення чисельності), номер наказу та його дату, посаду на якій працювала позивачка та відбиток печатки підприємства при звільненні з роботи.
При цьому, відповідно до листа Подільського районного суду Одеської області від 15.05.2025 року роз'яснено, що присяга державним службовцем приймається на підставі відповідної статті Закону України «Про державну службу», а не на підставі наказу. Підписаний державним службовцем текст присяги державного службовця зберігається в особовій справі державного службовця. Текст присяги державного службовця відображає текст відповідної статті Закону України «Про державну службу», дату її прийняття та підпис державного службовця та не містить жодних посилань на вказаний наказ.
Судом встановлено, що позивачка 09.03.1979 року склала присягу державного службовця, текст присяги наявний в матеріалах справи та відповідні записи внесено до трудової книжки позивача (а.с.13, а.с.22).
Крім того, 31 березня 1994 року позивачці присвоєно 13 ранг державного службовця, що підтверджується витягом з Наказу № 63-ЗП.
Отже, суд критично оцінює доводи відповідача, викладені в оскаржуваному рішенні.
Суд зазначає, що згідно із пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку №283).
Отже після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом від 10.12.2015 року № 899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Суд вважає позивачку такою, що відповідає вимогам, визначеним ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
В якості підстави для відмови у переведенні на пенсію державного службовця у рішенні відповідача зазначено про відсутність необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до посад державних службовців. З оскаржуваного рішення також вбачається, що пенсійним органом неможливо здійснити обрахунок стажу, оскільки періоди роботи на посадах із присвоєнням спеціального звання, не враховані.
Суд дійшов висновку про протиправність такого рішення та вважає йлшл таким, що порушує законні права позивача, оскільки з наданих позивачкою доказів її загальний стаж державної служби складає більше 20 років, проте саме повноваження щодо здійснення точного розрахунку стажу відносяться до дискреційних повноважень пенсійного органу.
За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 154950001594 від 09.05.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 - IV, на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ.
Крім того, постановою КМУ від 14.09.2016 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» визначено, що з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім пенсій осіб з інвалідністю I і II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу», у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу», а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 1 Порядку №622 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до абзаців 1-3 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні.
Оскільки станом на час розгляду даної справи існує прогалина щодо нормативного врегулювання перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, суд, враховуючи, що пенсійне забезпечення державних службовців, після прийняття Закону № 889-VIII, здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вважає за можливе застосувати за аналогією положення вказаного закону до спірних правовідносин.
Згідно з частиною 3, 5 статті 45 Закону України № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З наведеного слідує, що при переведенні з одного виду пенсії на інший Пенсійний фонд має враховувати не тільки документи, наявні в пенсійній справі, а й додатково подані документи.
Судом встановлено, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії до пенсійного органу подано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видані Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.04.2025 за №14.4-06/153, від 14.04.2025 за №14.4-06/152 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
При цьому, суд вважає передчасними вимоги про зобов'язання відповідача призначити з 02.05.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з визначенням розміру її пенсії на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.04.2025 за №14.4-06/153, довідки від 14.04.2025 за №14.4-06/152 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, оскільки в даному випадку відсутні об'єктивні підстави вважати, що після призначення пенсії будуть порушені права позивача та враховуючи, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням висновку суду про часткове задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька обл., 84121, Код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 154950001594 від 09.05.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 - IV, на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.05.2025 року та прийнґти рішення щодо переведення ОСОБА_1 з 02.05.2025 року на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу", з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька обл., 84121, Код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, двадцять копійок).
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.