Справа № 420/30852/25
29 вересня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши клопотання представника відповідача про визнання зловживання позивачем процесуальними правами у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (01601, Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 43305056) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 10.09.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якій позивач просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною (щодо ненадання відповіді на запит від 21 серпня 2025 року) та зобов'язати відповідача розглянути та надати відповідь на вищезазначений запит від 21 серпня 2025 року.
Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказав, що 21 серпня 2025 року - було надіслано запит на публічну інформацію до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, на електронну пошту: dsr@police.gov.ua.Позивач просив надати відповідь на запит - на електронну пошту. По сьогоднішній день - жодної відповіді на вищезазначений запит немає.
Ухвалою судді від 12.09.2025 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
25.09.2025 від представника відповідача Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшла заява (вх. №ЕС/100633/25), в якій просить визнати дії ОСОБА_2 щодо подання позовної заяви зловживанням процесуальними правами; позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України залишити без розгляду.
В обгрунтування зазначили, що до Департаменту вищезазначений запит ОСОБА_1 не надходив, що підтверджується листом, наданим відділом аналізу, планування та моніторингу 4-го управління Департаменту від 17.09.2025 № 36881-2025 та листом, наданим відділом організаційно-аналітичного та документального забезпечення 4-го управління Департаменту від 17.09.2025 № 36874-2025. Таким чином, Департамент вважає, що позивачем подано завідомо безпідставний позов, позов за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер, а отже позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд дійшов такого висновку.
В адміністративному судочинстві гарантується, що кожна особа має право в порядку, встановленому КАС, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч. 1 ст. 5 КАС України). Конвенційною нормою закріплюється, що держава гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечити втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, в якій формі вони закріплені в національному правовому порядку.
Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 9 частини третьої статті 2 КАС України) та статтею 45 КАС України врегульоване питання щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами.
При цьому, згідно частини другої статті 45 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
За приписами частини третьої статті 45 КАС України в разі якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Наведеними приписами КАС України встановлено наслідки, які можуть бути застосовані судом у разі визнання зловживанням процесуальними правами дій вчинених учасником справи, зокрема та не виключно передбачених частиною другою 45 КАС України.
Слід врахувати, що наведений у частини другій статті45 КАС України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 09.11.2021 у справі №826/9751/14, від 12.07.2022 у справі №640/16646/21, в ухвалі від 16.08.2022 у cправі №908/2049/20) висловлював позицію про те, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.
Зловживання правом на подання скарги становить собою такий вид зловживань процесуальними правами, за якого вся процедура розгляду спору є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, відміною від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Серед таких зловживань можна виокремити подання сутяжницьких, завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів, заяв, клопотань.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Зінченко проти України» вказується, що подання адміністративного позову є єдиним можливим способом захисту порушених з боку суб'єкта владних повноважень прав позивача, а тому відмова в його прийнятті та розгляді по суті заявлених вимог означатиме порушення його права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, що, в свою чергу, є порушенням як вимог національного законодавства, так і приписів Конвенції та обов'язкової до застосування практики ЄСПЛ. У вказаному рішенні нібито йдеться про абсолютизацію права на звернення до адміністративного суду, і така позиція, наприклад, підкреслюється у наступному рішенні ЄСПЛ.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Чуйкіна проти України» суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ст. 6 Конвенції втілює право на суд, в якому є право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів. Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом (п. 50).
Про недопустимість будь-яких зловживань процесуальними правами та наслідки йдеться у наступному рішенні ЄСПЛ. У справі «Мушта проти України» від 18.11.2010 суд нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. З цього випливає, що одним із аспектів обмеження права на прийняття заяви є наявність будь-яких зловживань процесуальними правами.
Підстава позову є фактичні обставини публічно-правового спору (факт порушення прав, свобод та інтересів, ухвалення чи неухвалення рішення) та норми права, які закріплюють повноваження позивача, компетенцію суб'єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду. У випадку відсутності підстави позову позивач буде позбавлятися права на розгляд справи, а його дії визначатимуться як зловживання процесуальними правами.
Суд зауважує, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що визнання певних дій сторони або особи, що приймає участь у справі зловживанням процесуальними правами дії, є правом суду, а не його обов'язком. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2024 у справі № 580/4217/24.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) охоплює повноваження суду обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, справедливості.
Враховуючи викладене суд не вбачає у діях позивача зловживання процесуальними правами, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача про постановлення ухвали про залишення заяви без розгляду у зв'язку із зловживанням процесуальними правами є необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 45, 149, 242, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника відповідача Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вх. №ЕС/100633/25 від 25.09.2025) про залишення заяви позивача без розгляду у зв'язку із зловживанням процесуальними правами - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА