Справа № 420/24933/25
29 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
До Одеського окружного адміністративного суду 24.07.2025 надійшла позовна заява Одеського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 46626,92грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2097,9грн. Банк - ГУ ДКСУ в Одеській області, Ананьївська міська ТГ ГУК в Од.обл./ м.Ананьїв/50070000, ЄДРПОУ 37607526, Казначейство України(ел. адм. подат.), UA248999980313191230000015634, Код класифікації доходів бюджету 50070000. Бюджетне кодування в призначенні платежу: *;101;код ЄДРПОУ підприємства; платежі до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за 2024 рік.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, надісланого Відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у Відповідача, за рік склала 13 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону складає - 1 особа. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, відповідач до 15 квітня 2025 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарську санкцію у розмірі 46626,92 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно-господарських санкціях підтверджується Розрахунком сум адміністративно-господарської санкції, який зроблено на підставі даних Пенсійного фонду України. Станом на 14.07.2025 відповідач повинен сплатити й пеню виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 2097,9 грн: Відсоток ставки НБУ станом на 14.07.2025 становить 15,5%.
Ухвалою судді від 25.07.2025 позовну заяву залишено без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду позовної заяви із зазначенням актуального РНКОПП відповідача, а також відомості про офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, наявність або відсутність електронного кабінету сторін.
30.07.2025 від позивача надійшла заява (вх. №ЕС/77232/25) на виконання ухвали суду від 25.07.2025.
Ухвалою судді від 06.08.2025 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Копія ухвали від 06.08.2025 доставлена до Електронного кабінету відповідача 06.08.2025, проте, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, позовні вимоги не спростував.
Розглянувши наявні по суті справи докази на обґрунтування заявлених вимог, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.
Матеріали справи містять лист Одеського обласного центру зайнятості на адресу позивача від 19.02.2025 №14/04-16/2025 у якому адресант повідомляє, що відповідач у 2024 році не інформував про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю та не подавав звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою №3-ПН з поміткою «Особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Враховуючи викладене, особи з інвалідністю на підприємство не направлялися.
Одеське обласне відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надіслало відповідачу претензію про сплату нарахованої суми адміністративно-господарської санкції та пені за несвоєчасну сплату, обґрунтовуючи тим, що підприємство не виконало встановлений законодавством норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв'язку з чим до електронного кабінету був надісланий електронний документ - розрахунок із нарахованою сумою адміністративно-господарської санкції.
04.03.2024 Одеське обласне відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю засобами електронного зв'язку направило до електронного кабінету відповідача Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, за яким
- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 13 осіб;
- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб;
- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення) - 1 одиниця;
- фонд оплати праці штатних працівників - 1212300 грн;
- середня річна заробітна плата штатного працівника - 93253,85 грн;
- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше - 0 одиниць;
- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій; від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій; від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій - 46626,92 грн.
Вважаючи, що всупереч вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України» відповідачем не працевлаштовано осіб з інвалідністю у 2024 році, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення адміністративно-господарські санкції та пеню.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 172 Кодексу законів про працю України передбачено, що у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок організувати працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про охорону праці» у випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про зайнятість населення» особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є однією з категорій осіб, які мають додаткові гарантії на допомогу в працевлаштуванні.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», яким передбачено, зокрема,
- з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю. ( частини 1 та 2 статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»);
- підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ( частина третя статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»);
- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. ( частини 1 та 2 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»);
- Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті. ( частина 6 статі 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»);
- отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю. ( частина 7 статі 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»);
- Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України. ( частини 11 та 12 статі 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»);
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. ( частина перша статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»);
- порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. ( частини 2-4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»);
- спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку. (частина дев'ята статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).
Згідно із частиною першою статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина друга статті 218 ГК України).
Зі змісту частини другої статті 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, зокрема, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі - Порядок № 827-22), яким визначено, зокрема,
- форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії). ( пункт 1.4. Порядку №827-22);
- форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи). ( пункт 1.5. Порядку №827-22).
З аналізу наведених правових норм вбачається, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Водночас, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №820/2124/16, від 28 лютого 2018 року у справі №807/612/16, від 26 червня 2018 року у справі №806/1368/17, від 11 вересня 2018 року у справі №812/1127/18, від 19 грудня 2018 року у справі №812/1140/18, від 23 липня 2019 року у справі №820/2204/16, від 31 липня 2019 року у справі №812/1164/18, від 27 червня 2020 року у справі №440/2008/19, від 13 травня 2021 року у справі №260/554/19.
При цьому, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Разом з тим, відповідач не довів, що на нього не розповсюджується обов'язок створення робочого місця для особи із інвалідністю, відповідно ч.1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Більш того, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач, зокрема після отримання Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, звертався до позивача у зв'язку з виявленням розбіжностей у кількості працевлаштованих осіб.
Як зазначалось вище, обов'язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Так, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми № 3-ПН.
Разом з тим, матеріли справи не містять доказів того, що відповідач вживав заходи по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю та надавав про це інформацію державній службі зайнятості для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.
Оскільки відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, на виконання ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», позивачем нараховано адміністративно-господарські санкції в сумі 46626,92 грн та направлено в електронному вигляді на адресу відповідача Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за 2024 рік, строк сплати яких визначений ч.4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» до 15 квітня 2025 року.
За порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій після 15 квітня 2025 року відповідачу нарахована пеня у розмірі 2097,90 грн, обчислена виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи те, що відповідачем не були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно - господарських санкцій у розмірі 46626,92 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2097,90 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов Одеського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Одеського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 46626,92 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2097,9 грн. Банк - ГУ ДКСУ в Одеській області, Ананьївська міська ТГ ГУК в Од.обл./ м.Ананьїв/50070000, ЄДРПОУ 37607526, Казначейство України(ел. адм. подат.), UA248999980313191230000015634, Код класифікації доходів бюджету 50070000. Бюджетне кодування в призначенні платежу: *;101;код ЄДРПОУ підприємства; платежі до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за 2024 рік.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - Одеське обласне відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 13901271);
Відповідач - фізична особи-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА