Справа № 420/23753/25
29 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, без врахування індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки ОСОБА_1 з урахуванням індексації грошового забезпечення нарахованої та виплаченої на виконання рішень Одеського окружного суду від 15.11.2021 у справі № 420/16524/21, від 20.10.2022 у справі № 420/2862/22, Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі № 420/20293/23 та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_2 . В зв'язку з організаційними заходами в Збройних Силах України, рішенням командувача Сухопутних військ Збройних Силах України від 19.12.2019 № 39140, військова частина НОМЕР_2 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та встановленим порядком зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 з 01.01.2020.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 21.05.2021 № 182 був звільнений з військової служби та наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2021 № 95, був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2021 № 95 позивачу виплачена при звільненні: одноразова допомога при звільненні за 38 календарних років виходячи з місячного грошового забезпечення; грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2021 рік - 45 діб; грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 рік - 98 діб.
Також, в період проходження військової служби позивачу виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2016 - 2021 роки в розмірі місячного грошового забезпечення.
В період проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_2 позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Індексація грошового забезпечення не була виплачена і при виключенні позивача із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
З метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 у справі № 420/16524/21 адміністративний позов позивача задоволено частково, зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити мені індексацію грошового забезпечення з грудня 2015 року по лютий 2018 року. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 у справі № 420/16524/21 відповідачем 29.09.2022 позивачу була виплачена індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2016 року у сумі 4667,15 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%.
Не погодившись з діями відповідача щодо застосуванням базового місяця січень 2016 року, позивач звернувся до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 у справі № 420/2862/22 адміністративний позов позивача задоволено, визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.12.2015 по 28.02.2018 року місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення (базовий місяць) січень 2016 року; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.12.2015 по 28.02.2018 року, застосувавши при нарахуванні та виплати індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача (базовий місяць) січень 2008 року. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 у справі № 420/2862/22 відповідачем 21.07.2023 мені була виплачена індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року у сумі 80153,25 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%.
Також постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі № 420/20293/23 адміністративний позов позивача задоволено: рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року скасовано; ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2021 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованому розмірі 2416,23 грн. за період з 01.03.2018 року по 30.06.2021 року включено відповідно до приписів абз. 4, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. На виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі № 420/20293/23 відповідачем 27.04.2024 була виплачена індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року у сумі 95149,46 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%.
Позивач вважає, що індексація грошового забезпечення входить до складу грошового забезпечення і має бути врахована під час обрахунку і виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2021 роки.
Таким чином, на думку позивача, відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо обчислення та виплати йому грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, без врахування індексації грошового забезпечення, що у свою чергу стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 21.07.2025 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/23753/25 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
04.08.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що здійснена відповідачем відмова у виплаті грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової індексації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням індексації переслідує легітимну мету, є пропорційною та обґрунтованою, оскільки здійснення виплат, за умови відсутності належних фінансових ресурсів може призвести до того, що держава України в особі її уповноважених органів може втратити здатність гарантувати право на соціальне забезпечення, а також належне функціонування всієї системи соціального забезпечення, що суперечитиме, крім іншого, принципам соціальної держави. За таких обставин, у спірних правовідносинах у відповідача були відсутні правові підстави для виплати позивачу грошової допомоги з урахуванням індексації грошового забезпечення. Таким чином, відповідачем не порушено прав позивача.
Щодо позовних вимог щодо компенсації втрати частини доходу, відповідач вказує, що компенсація втрати частини доходів може бути обчислена лише з нарахованої особі до виплати суми, яка не була виплачена у встановлені законодавством строки. У даному випадку суми грошової допомоги, за невиплату яких позивач просить стягнути компенсацію, йому нараховані до виплати не були, тому й відсутні підстави для здійснення такої компенсації. Отже, вимога позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів є передчасною та задоволенню не підлягає.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Рішенням командувача Сухопутних військ Збройних Силах України від 19.12.2019 року № 39140, Військова частина НОМЕР_2 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 з 01.01.2020 року.
Згідно карток особового рахунку військовослужбовця за 2016-2021 року позивачу за 2016-2021 року виплачувалася грошова допомога на оздоровлення.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 21.05.2021 №182 позивач звільнений з військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2021 року №141 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2021 № 141 позивачу при звільненні виплачено:
- одноразову допомогу при звільненні за 38 календарних років виходячи з місячного грошового забезпечення;
- грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2021 рік - 45 діб;
- грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 рік - 98 діб.
Позивач не погоджуючись з тим, що у період проходження військової служби йому не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, звернувся до суду за захистом свої прав.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 року по справі № 420/16524/21 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з грудня 2015року по лютий 2018 року;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 року по справі № 420/2862/22 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення при нарахуванні та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача (базовий місяць) - січень 2016 року;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, застосувавши при нарахуванні та виплати індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача (базовий місяць) - січень 2008 року.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі № 420/20293/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2021 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованому розмірі 2416,23 грн. за період з 01.03.2018 року по 30.06.2021 року включено відповідно до приписів абз. 4, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 року по справі № 420/16524/21, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 року по справі № 420/2862/22 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі № 420/20293/23 військовою частиною НОМЕР_1 була нарахована та виплачена позивачу індексація грошового забезпечення, що не заперечувалося відповідачем.
Вважаючи протиправною бездіяльність щодо обчислення та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, без врахування індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.1-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 16, 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 5 жовтня 2000 року №2017-III держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 18 Закону №2017-III).
Аналіз наведених норм дозволяє дійти до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Вирішуючи цей спір, суд зазначає, що питання щодо наявності у позивача права на індексацію грошового забезпечення не є спірним у даній справі, а вирішено у судовому порядку рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 року по справі № 420/16524/21, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 року по справі № 420/2862/22 та постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі № 420/20293/23.
На виконання вказаних судових рішень військовою частиною НОМЕР_1 була нарахована та виплачена позивачу індексація грошового забезпечення, що не заперечувалося відповідачем.
Спірним між сторонами стало питання щодо наявності підстав для перерахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 року по справі № 420/16524/21, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 року по справі № 420/2862/22 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі № 420/20293/23.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Абзацом 1 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Абзацом третім ч. 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, яка діяла на час звільнення позивача з військової служби) передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Як вже було зазначено, відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а.
Відтак, індексація відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця та має включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпустки.
Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, для належного захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення нарахованої та виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 року у справі № 420/16524/21, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 року у справі № 420/2862/22, постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі № 420/20293/23 та з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги позивача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Статтею 3 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Враховуючи, що відповідач не здійснював перерахування та виплату позивачу грошового забезпечення, на виконання рішення суду, підстави вважати, що права позивача при здійсненні такого нарахування будуть порушені, відсутні.
Таким чином, суд зазначає, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу є передчасними, оскільки виплата відповідних сум не відбулась, а тому умови для розрахунку компенсації не настали, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, що відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 12.01.2024 року у справі № 200/7529/20-а.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії»). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, без врахування індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення нарахованої та виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 року у справі № 420/16524/21, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 року у справі № 420/2862/22, постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі № 420/20293/23 та з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.09.2025 року.
Суддя Г.В. Лебедєва