Справа № 420/21608/25
29 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання розглянути рапорт,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 14.03.2025 року, відповідно до абзацу 11 пункту 2 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 14.03.2025 року, відповідно до абзацу 11 пункту 2 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду рапорту.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має на утриманні та опікується за хворою матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалідом 2-ї групи (копія Довідки МСЕК додається до позову).
Наявність хворої матері (інваліда 2-ї групи), що потребує постійного догляду, дає підстави для законного звільнення Позивача з військової служби через сімейні обставини, що передбачені абзацом 11 пункту 2 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232- XII «Про військовий обов'язок і військову службу».
14.03.2025 року Позивач поштовою пересилкою відправив рапорт (вх. №3798) з проханням звільнення та поясненнями і додатками до нього про звільнення по причині догляду за лежачою матір'ю на ім'я командира в/ч НОМЕР_1 , який того ж 14.03.2025 року був розглянутий командиром в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 і залишений без задоволення по формальним підставам (копія листа-відповіді №1043 ВІД 14.03.2025 року додається)
Слід також відзначити, що за викладених обставин до Позивача за результатами розгляду поданого рапорту на звільнення мали застосувати абзац 11 пункту 2 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу», між тим у згаданому листі №1043 від 14.03.2025 року Відповідач застосував не правильну норму права і зробив посилання на абзац 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Таким чином, згаданий лист за №1043 від 14.03.2025 року, що підписаний командиром військової частин НОМЕР_1 не відповідає вимогам Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» про прийняте рішення про звільнення на підставі абзацу 11 пункту 2 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» і не сформований у вигляді наказу. У разі відмови у звільненні командир має також видати наказ по формі і змісту який має відповідати вимогам Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу». По суті ухилення командира в/ч НОМЕР_1 від прийняття рішення (видачі наказу) по поданому рапорту Позивачем є формою бездіяльності.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 08.07.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
24.07.2025 року за вхід.№ЕС/75072/25 надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки в ході вивчення долучених до рапорту ксерокопії документу встановлено, що згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серії АД №006355 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи, висновок про умови та характер праці - прибиральниця (відомості про потреби у постійній сторонній допомозі відсутні).
Також, до рапорту не надано:
інших документів, що підтверджують потребу у постійному догляді за ОСОБА_2 ;
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки Позивача з цією особою;
акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
не пред'явлені для огляду оригінали/нотаріально засвідчені копії вищенаведеного пакету документів на звільнення.
Отже, командування військової частини НОМЕР_1 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та чинним законодавством України повідомила Позивачу, що його рапорт не може бути реалізованим за відсутністю підстав для звільнення та відсутності передбаченого законодавством пакету документів (Відповідь №1043 від 14.03.2025 року наявна в матеріалах справи).
Крім того, з 23.06.2025 року матрос призваний під час мобілізації ОСОБА_1 , старший стрілець-оператор 2 відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти В/Ч НОМЕР_1 , вважається таким, що самовільно залишив військову частину, знятий з усіх видів забезпечення з 23 червня 2025 року, а з продовольчого забезпечення через військову частину НОМЕР_1 за морською нормою №3 (польові умови) з 24 червня 2025 року.
Службове розслідування по даному факту триває, після закриття якого відповідні матеріали службового розслідування будуть відправлені до ДБР для прийняття правового рішення, у зв'язку з формальними ознаками військового кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
У разі повернення з СЗЧ військовослужбовця ОСОБА_1 (закриття дисциплінарного/кримінального проваджень) та подання рапорту на звільнення, Військова частина НОМЕР_1 в межах своїх повноважень, прийме до розгляду рапорт з додатками на звільнення, перевірить його обґрунтування вимогам чинного законодавства України та, у разі наявності підстави та вичерпного пакету підтверджуючих документів - сформує та відправить ПОДАННЯ НА ЗВІЛЬНЕННЯ до органу вищого військового керівництва - військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окрему бригаду морської піхоти) для подальшого прийняття відповідного кадрового рішення (Наказу).
З 13 грудня 2024 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військової частині НОМЕР_2 .
Відповідно до Наказу військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №29-РС від 04.03.2025 року матроса ОСОБА_1 , гранатометника відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , призначено старшим стрільцем-оператором відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 , НОМЕР_4 ) ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ, шпк «старший матрос», ВОС - 100868/543М.
Згідно до наказу від 12.03.2025 №73 командира військової частини НОМЕР_1 встановлено:
« 2. Вважати такими що вибули:
2.2 З пункту постійної дислокації.
НОМЕР_5 До ВМКЦ ПР (м. Одеса) для лікування. Зніти з продовольчого забезпечення через військову частину НОМЕР_1 за морською нормою №3 (польові умови) з 13 березня 2025 року та видати продовольчий атестат.
12 березня 2025 року:
матрос, призваний під час мобілізації, ОСОБА_1 , старший стрілець-оператор 2 відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти.
Підстава: рапорт матроса ОСОБА_1 (вх. №3628 від 10.03.2025), направлення №199 від 12.03.2025.».
14.03.2025 ОСОБА_1 подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу». В додатку до рапорту надано копію довідки МСЕК №006355.
Рапорт зареєстровано військовою частиною НОМЕР_1 14.03.2025 за вхід.№3798.
Листом №1043 від 14.03.2025 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що розглянувши наявні документи, подані до рапорту (копія довідки МСЕК №006355), встановлено, що відсутній документ, який підтверджує родинні зв'язки з ОСОБА_2 ; документ, що підтверджує відсутності в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків); документ, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ТЦК та СП, а також висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу у постійному догляді.
Військовою частиною у листі зазначено, що рапорт не може бути реалізовано за відсутності підстав для звільнення.
Також судом встановлено, що 23.06.2025 за №1123/1597 командиром військової частини НОМЕР_1 надано командиру військової частини НОМЕР_2 , начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 про подію, самовільне залишення розташування пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 матросом ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №178 від 23.06.2025 яким встановлено:
« 2. Вважати такими що вибули:
2.2 З пункту постійної дислокації.
2.2.2 Вважати таким, що самовільно залишив військову частину.
23 червня 2025 року:
матрос призваний під час мобілізації ОСОБА_1 , старший стрілець-оператор 2 відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти.
Зняти з усіх видів забезпечення з 23 червня 2025 року, а з продовольчого забезпечення через військову частину НОМЕР_1 за морською нормою №3 (польові умови) з 24 червня 2025 року.
Підстава: рапорт старшого сержанта ОСОБА_4 (вх. №8258 від 23.06.2025).».
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частинами першою, сьомою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
За приписами частин першої, другої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України та діє на момент розгляду цієї справи.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Пунктом 8 цього Указу встановлено, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 призваний 13.12.2024 на військову службу за мобілізацією. З 13.12.2024 він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №29-РС від 04.03.2025, матроса ОСОБА_1 , гранатометника відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , призначено старшим стрільцем-оператором відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 , НОМЕР_4 ) ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ.
Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення на підставі того, що наявна необхідність постійного догляду за матір'ю, особою з інвалідністю ІІ групи. Однак, у задоволенні рапорту відмовлено через відсутність належних документів.
Згідно підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII) затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються:
копія аркуша бесіди;
копія рапорту військовослужбовця;
копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);
документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:
26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду:
довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Судом встановлено, що у наданих Позивачем документах на звільнення, відсутні документи:
- що підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою;
- що підтверджують відсутність в особи з інвалідністю інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) та документів, що підтверджують інвалідність осіб першого чи другого ступеня споріднення, потребу у постійному догляді;
- що підтверджують потребу в постійному догляді;
- акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підстави щодо звільнення Позивача з військової служби за мобілізацією на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи) відсутні.
Щодо «відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я» у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Абзацами першим, третім частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року у справі №5-рп/99, до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Як встановлено частиною четвертою статті 3 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
При цьому суд констатує, що чинним законодавством у сфері проходження військової служби не визначено поняття «члени сім'ї першого, другого ступеня».
Відповідач зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. Також вказані терміни ототожнюються з чергами на спадкування в Роз'ясненні Міністерства юстиції України від 11.10.2011 «Окремі питання спадкування».
Отже, на переконання суду, можливість довести відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення наявна лише у тому випадку, якщо такі члени сім'ї існували раніше та правовий зв'язок між ними припинився, що підтверджується, наприклад, рішенням суду, свідоцтвом про смерть, свідоцтвом про розірвання шлюбу тощо. Проте якщо таких членів сім'ї не існувало взагалі, то підтвердити їх відсутність неможливо.
Разом з цим, позивач повинен у рапорті про звільнення повідомити про наявність/відсутність таких осіб.
Натомість, ОСОБА_1 не зазначив таких відомостей у рапорті, не надав він такої інформації і до суду.
Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість наданої позивачу відповіді, та як наслідок відсутність в діях військової частини ознак протиправності.
Також суд наголошує на такому.
Згідно п.п. 2 п. 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до спільної директива Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 24 травня 2018 року №Д-322/1/9 дск на фондах НОМЕР_6 окремого батальйону морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України було сформовано в/ч НОМЕР_2 - 35 окрему бригаду морської піхоти імені контр-адмірала ІНФОРМАЦІЯ_3 , в склад якої входить НОМЕР_6 ОБМП - в/ч НОМЕР_1 .
Тобто, Військова частина НОМЕР_1 в межах своїх повноважень, приймає рапорт з додатками на звільнення, перевіряє його обґрунтування вимогам чинного законодавства України та, у разі наявності підстави та вичерпного пакету підтверджуючих документів - формує ПОДАННЯ НА ЗВІЛЬНЕННЯ до органу вищого військового керівництва - військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окрему бригаду морської піхоти) для прийняття відповідного кадрового рішення (Наказу).
У спірних правовідносинах Військова частина НОМЕР_1 прийняла рапорт з додатками на звільнення, перевірила його обґрунтування вимогам чинного законодавства України та дійшла висновку про відсутність, документів, які підтверджують підстави для звільнення з військової служби, тобто використала наявні у неї дискреційні повноваження повністю.
Твердження позивача про ухилення командира в/ч НОМЕР_1 від прийняття рішення (видачі наказу) по поданому рапорту не грунтується на нормах чинного законодавства.
Командир військової частини НОМЕР_1 не наділений дисциплінарною владою щодо видання наказу про звільнення відносно позивача.
Крім викладеного, суд наголошує на тому, що відповідно до пункту 233 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення. За наявності передбачених законом підстав, звільнення з військової служби можливе на будь-якому етапі проходження військової служби.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Крім того, суд критично ставиться до твердження позивача щодо необхідності застосування до нього абзацу 11 пункту 2 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу». Позивач зазначає, що Відповідач застосував не правильну норму права і зробив посилання на абзац 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд зауважує, що пункту 2 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» застосовується під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), тоді як пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» застосовується під час дії воєнного стану, який на теперішній час триває в України та є загальновідомим фактом, який не підлягає доказуванню.
Отже, відповідачем цілком правомірно застосовано імперативну норму закону, яка регулює питання звільнення з військової служби під час дії воєнного стану.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволені адміністративного позову.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання розглянути рапорт - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 )
Військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 )
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА
.