Справа № 320/13703/21
29 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійснені розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії, яка була нарахована на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 01.07.2010 за період з 01.01.2009 по 20.04.2011 у сумі 99146,25 грн., по день фактичної виплати - 23.08.2017;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії, яка була нарахована на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 01.07.2010 за період з 01.01.2009 по 20.04.2011 у сумі 99146,25 грн., по день фактичної виплати - 23.08.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є інвалідом II групи, захворювання якого пов'язане із виконанням службового обов'язку по ліквідації аварії на ЧАЕС.
01 липня 2010 р. Подільським районним судом м. Києва по справі №2-а-383/10 прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано УПФ України у Подільському районі м. Києва здійснити перерахунок ОСОБА_1 державної пенсії з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2009 р.
Рішення набрало законної сили 20 квітня 2011 р.
02 серпня 2011 року Подільським районним судом м. Києва по справі №2-а-383/10 видано виконавчий лист.
За вказаний період з 01.01.2009 р. по 20.04.2011 р. УПФУ у Подільському районі м. Києва була нарахована сума, але не виплачена у розмірі 99146,25 грн.
Неодноразово як в усній, так і в письмовій формі, позивач звертався до відповідача про виконання судового рішення, на що отримував відмову, мотивовану відсутністю фінансування з Державного бюджету.
Таким чином, починаючи з 01.01.2009 р. позивач не в повному обсязі отримував свою пенсію, що встановлено судовими рішеннями національних судів, а тому має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Після консультацій із відповідними фахівцями, 10.03.2021 р. позивач звернувся із заявою до відповідача про здійснення розрахунку та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Подільського районного суду м. Києва від 01 липня 2010 р. за період з 01.01.2009 р. по 20.04.2011 р. у сумі 99146,25 грн. по день фактичної виплати, а саме: по 23.08.2017 р.
23.04.2021 р. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке на даний час є правонаступником Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва, листом №10999-9547/К-02/08-2600/21 відмовило у здійсненні розрахунку та виплаті такої компенсації.
Такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивач вважає незаконними і неконституційними.
23.12.2021 року від представника ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, зокрема, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні отримує пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 липня 2010 року в справі № 2-а-383/10 ОСОБА_1 було виплачено 23 серпня 2017 року заборгованість в розмірі 99146,25 грн.
Таким чином вищезазначене рішення виконане Управлінням у повному обсязі.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ у Київській області із заявою від 10.03.2021, яку за належністю було направлено до ГУ ПФУ в м. Києві та зареєстровано 30.03.2021 за вх. № 9547/К-2600/21. За результатом розгляду заяви позивача, листом від 23.04.2021 № 10998-9547/К-02/8-2600/21 Управлінням було надано відповідь.
Відповідач вказав, що кошти, нараховані на підставі виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 01.07.2010 по справі отримані ОСОБА_1 у сумі 99146,25 грн.
Отже, виходячи з принципу дії закону в часі, відповідно до якого втрата юридичної сили акта (чи певної його норми) пов'язується, зокрема, з прийняттям нового акта, що встановлює інші правила, ніж ті, що були встановлені попереднім актом, то з часу прийняття Постанови №440, з Управління зняті повноваження щодо виплати вищезазначених коштів.
Таким чином, вимога позивача щодо компенсації втрати частини доходів неправомірна, оскільки наразі відповідно до вищезазначеного порядку виплати заборгованих коштів в порядку черговості покладено на Казначейство.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 адміністративну справу № 320/13703/21 за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На підставі Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року № 399, справу № 320/13703/21 передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року, зазначена справа передана на розгляд судді Андрухіву В.В.
Ухвалою від 24.03.2025 року прийнято до провадження вказану справу. Ухвалено розглядати справу № 320/13703/21 спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом II групи, захворювання якого пов'язане із виконанням службового обов'язку по ліквідації аварії на ЧАЕС.
01 липня 2010 р. Подільським районним судом м. Києва по справі №2-а-383/10 прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано УПФ України у Подільському районі м. Києва здійснити перерахунок ОСОБА_1 державної пенсії з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2009 р. (а.с. 14-16).
Вказана постанова набрала законної сили 20.04.2011 року.
02 серпня 2011 року Подільським районним судом м. Києва по справі №2-а-383/10 видано виконавчий лист (а.с. 17).
23.07.2017 року відповідач сплатив позивачу заборгованість у розмірі 99146,25 грн, що сторонами не оспорюється.
10.03.2021 р. позивач звернувся із заявою до відповідача про здійснення розрахунку та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Подільського районного суду м. Києва від 01 липня 2010 р. за період з 01.01.2009 р. по 20.04.2011 р. у сумі 99146,25 грн. по день фактичної виплати, а саме по 23.08.2017 р. (а.с. 18).
23.04.2021 р. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, листом №10999-9547/К-02/08-2600/21 відмовило у здійсненні розрахунку та виплаті такої компенсації (а.с. 19).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 цього Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, у т.ч. пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
З метою реалізації Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №159 від 21.02.2001р., якою затверджено “Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок № 159).
Згідно п.2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
У силу вимог пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
При цьому, за правилами статей 3-5 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає.
Згідно з пунктом 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не
включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Пунктом 5 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, суд зазначає, що оскільки компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, то право на компенсацію особа набуває саме в момент отримання доходу.
З аналізу норм Закону №2050-III та Порядку №159 випливає, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Відповідно до п.7 Порядку № 159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: зокрема, коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
У постановах від 14 травня 2019 року у справі № 804/2994/18, від 23 грудня 2020 року у справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20 виходив з того, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу. Тобто така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу.
Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 24 січня 2025 року у справі № 380/1607/24, зазначивши, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.
У постанові від 04.09.2025 року у справі № 420/16557/24 Верховний Суд зазначив, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати нараховується за весь період невиплати доходу, включно з днем фактичної виплати.
З огляду на викладене, Верховний Суд констатував (у справі № 420/16557/24), що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2025 року (моменту порушення строку виплати індексації грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням у справі №420/10392/23) по 27 квітня 2024 року (дата фактичної виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №420/10392/23).
Як встановлено судом у даній справі, на підставі постанови Подільського районного суду м. Києва від 01 липня 2010 р. по справі №2-а-383/10 за період з 01.01.2009 р. по 20.04.2011 р. позивачу нараховано заборгованість з пенсійних виплат у сумі 99146,25 грн.
23.07.2017 року відповідач сплатив позивачу вказану заборгованість у розмірі 99146,25 грн.
Отже, позивачу було несвоєчасно виплачено суми пенсії за період з 01.01.2009 р. по 20.04.2011 р.
За таких обставин, враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за весь період невиплати доходу, включно з днем фактичної виплати.
Сума такої компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого позивачу доходу за відповідний місяць (з січня 2009 по квітень 2011 за кожний місяць окремо) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться), по день фактичної виплати - 23.08.2017.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.
Судові витрати позивачем не понесені, а тому розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійснені розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії, яка була нарахована на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 01.07.2010 за період з 01.01.2009 по 20.04.2011 у сумі 99146,25 грн, по день фактичної виплати - 23.08.2017.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії, яка була нарахована на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 01.07.2010 за період з 01.01.2009 по 20.04.2011 у сумі 99146,25 грн, по день фактичної виплати - 23.08.2017.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів