Рішення від 26.09.2025 по справі 380/28177/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2025 рокусправа № 380/28177/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.11.2023 № 931/33000701, від 23.08.2023 № 659/33000701, від 23.08.2023 № 662/33000703.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі акту від 24.07.2023 №494/33-00-07-01/00382154 «Про результати документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська кондитерська фабрика «Світоч», Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.08.2023 №660/33000701 (прийнято за результатами розгляду скарги), яким позивачу донараховано податок на прибуток у розмірі 12507192,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 3126798,00 грн за не відображення у складі фінансових доходів операцій з дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості від пов'язаної особи, та завищенням витрат на суму курсових різниць нарахованих на амортизаційну собівартість, на підставі п. 135.1 ст. 135, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», МСБО «Фінансові інструменти: подання», МСБО «Подання фінансової звітності», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти» та СМБО 12 «Податки на прибуток» МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів»; ППР №659/33000701, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 2193897,00 грн у зв'язку з порушенням п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 183.3 ст. 186 ПКУ через безпідставне не нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з надання агентських послуг від нерезидента; ППР №662/33000703, яким на підставі абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» було застосовано штраф у розмірі 500000,00 грн за зберігання пального без ліцензії.

Так, позивач зазначає, що відповідачем було допущено процедурні порушення при складенні акту перевірки та винесенні податкових повідомлень-рішень. У листі «Про розгляд заперечень», відповідач не зазначив жодної інформації про з'ясування обставин, про які позивач зазначив у запереченнях, щодо таких обставин відповідач не надав належної оцінки, а мотивована відповідь відповідача за результатами їх розгляду відсутня. Відповідач не мав повноважень для прийняття оскаржуваних ППР з огляду на відсутність у нього територіальної суб'єктності. Також зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять обґрунтованих підстав для визначення грошового зобов'язання та/або визначення податкових зобов'язань, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення із викладенням стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень з наведенням інформації щодо обставин вчинених правопорушень, періоду вчинення, надання або ненадання платником податків заперечень (письмових пояснень та додаткових документів).

Зазначив, що за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 23.08.2023 №660/33000701, відповідачем скаргу задоволено частково, а саме таке скасовано частково в частині застосованої штрафної санкції до розміру донарахувань в розмірі 3089511,75 грн (з 3126798,00 грн) та прийнято ППР від 10.11.2023 №931/33000701, яким донараховано податок на прибуток у розмірі 12507192,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 37286,25 гривень і яке є предметом спору.

Щодо ППР №931/33000701 від 10.11.2023, позивач зазначає, що відповідач безпідставно висунув вимогу про визнання доходу у зв?язку з обліком довгострокових зобов?язань позивача перед нерезидентом, оскільки законодавством України не визначена пряма вимога щодо визнання доходу у вигляді дисконту. 3 01.01.2018 міжнародний стандарт бухгалтерського обліку (далі - МСБО) 18 «Дохід» не застосовується. Таким чином, відповідач навів в якості нормативного обґрунтування неіснуючі/нечинні положення. Операції позивача з нерезидентом - пов?язаною особою визнаються операціями із «власниками» у широкому розумінні, відповідно до МСБО 1. Така операція не впливає на доходи/витрати позивача, а відображаються через власний капітал. Так власне і було зроблено позивачем. При цьому, в чому ж порушення в діях позивача відповідач за актом перевірки не наводить. Відповідач безпідставно донарахував дохід позивачу на суму дисконту, з огляду на те, що у розглядуваному періоді ставка за позикою стає ринковою, а тому, відповідно до вимог МСФЗ 9 та МСФЗ 13, така заборгованість не підлягає дисконтуванню. Висновки та обрахунки відповідача помилкові та неарифметичні. Позика у бухобліку із короткострокової в довгострокову заборгованість була проведена 19.04.2021, відповідно до додаткової угоди з нерезидентом щодо пролонгації дії угоди позики до 2024 року. Тобто, навіть якби дисконтування мало б бути, то воно мало бути за логікою відповідача у періоді 19.04.2021 по 19.04.2024. Відповідно, дохід від дисконту мав би за позицією відповідача розраховуватись лише за цей період. Тобто, без врахування 2020 року.

Щодо ППР №659/33000701 від 23.08.2023, то позивач вважає, що відповідач неправильно кваліфікував відносини позивача з нерезидентом. Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» отримало від нерезидента NESTRADE S.A. агентські послуги, місце надання яких знаходиться за межами митної території України, а саме у Швейцарії. Послуги нерезидента NESTRADE S.A. стосувались виключно закупівлі товарів, та не стосувались придбання позивачем послуг вказаних у п.п. а)-з) п. 186.3 ст. 186 ПКУ. Відповідно, об?єкт оподаткування ПДВ щодо операцій між позивачем та нерезидентом NESTRADE S.A. в даному випадку не виникає. Джерело закуплених товарів за результатами тендерів жодним чином не впливає на кваліфікацію договору між позивачем та нерезидентом та, як наслідок, на відсутності об?єкта оподаткування ПДВ, в силу відсутності місця постачання агентських послуг на митній території України. Також вважає, що у відповідача були відсутні такі повноваження на тлумачення умов Договору про надання закупівельних послуг від 01.01.2020 р. №б/н та на подальшу «перекваліфікацію» агентських послуг від нерезидента NESTRADE S.A. до позивача на «консультаційні послуги». Вказує, що позивач не допускав порушень п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 186.3 ст. 186 ПКУ при веденні бухгалтерського обліку.

Щодо податкового повідомлення-рішення №662/33000703 від 23.08.2023, то на переконання позивача, не допускав порушень ст. 15 Закону №481, про які зазначено за текстом акту перевірки. Під час проведення перевірки позивача надавав чинну з 21.11.2022 ліцензію №13070414202200414 із датою реєстрації 21.11.2022 та із датою реєстрації 08.12.2022 №1307041402200414 (переоформлення) на право зберігання пального. Позивач вважає, що відповідач проігнорував той факт, що у період з 16.11.2022 по 20.11.2022 пальне розвантажувалось одразу у бак дизельного генератора та, відповідно, у цьому періоді не здійснювалося зберігання пального. Більше того, на думку позивача, штрафні санкції не відповідають легітимній меті притягнення до відповідальності. Застосування відповідної санкції здійснюється з метою припинення та запобігання порушення (відсутності ліцензії). Однак, на час проведення перевірки та винесення ППР у позивача була чинна ліцензія, тобто порушення (навіть якщо припустити його наявність) було припинено до перевірки.

З огляду на наведене, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, просить скасувати.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 суддею Кедик М.В. відкрито загальне позовне провадження.

20.12.2023 за вх. № 97893 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що відповідно до п. пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1.2 п. 75 ст. 75, пп. 78.1,7 п.78.1 ст. 78, 11.82.2 ст.82, п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, на підставі наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02 травня 2023 №98 та згідно отриманого Повідомлення ТЗОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» від 10.04.2023 №46 (вх.1157/6/ від 14.04.2023) щодо припинення діяльності шляхом приєднання до ТзОВ «НЕСТЛЕ Україна» (ЄДРПОУ 32531437) проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства «Львівська кондитерська фабрика «Світоч»» за період з 01 квітня 2017 року по дату завершення перевірки, з метою дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та за період діяльності з 01 січня 2013 року по дату завершення перевірки щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТЗОВ «ЛКФ» Світоч», за результатами якої складено акт перевірки від 24.07.2023 №494/33-00-07-01/00382154 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства «Львівська кондитерська фабрика «Світоч».

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «ЛКФ «Світоч» п. 135.1 ст. 135, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, Закону України від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання», МСБО 1 «Подання фінансової звітності», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти», МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО 21 «Вплив змін валютних курсі», СМБО 19 «Дохід» в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у сумі 12977020,00 грн, в тому числі за: 2 квартал 2019 року у сумі 3878,00 грн, 3 квартал 2019 року у сумі 103700,00 грн, 4 квартал 2019 року у сумі 41567,00 грн, 1 квартал 2020 року у сумі 6238,00 грн, 2 квартал 2020 року у сумі 47529,00 грн, 3 квартал 2020 року у сумі 14618,00 грн, 4 квартал 2020 року у сумі 12752380,00 грн та 1 квартал 2021 року у сумі 7109,00 грн.

Також в ході перевірки встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.3 ст. 186, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за травень 2023 року у сумі 2193897,00 грн.

Крім цього, встановлено порушення пп.1, пп.2 п.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010, а саме порушення порядку нарахування єдиного внеску, що призвело до заниження нарахування єдиного соціального внеску на загальну суму 2121314,36 грн за період перевірки з квітня 2014 року по березень 2023 року, та не своєчасне нарахування єдиного внеску за період з вересня 2016 року по березень 2023 року на загальну суму 2067978,72 гривень; порушення пп. 266.3.1, п. 266.3 та пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки в загальній сумі 40416,91 грн, в т.ч. за 2-4 кв. 2017 року - 11182,80 грн, 2018 року - 17347,31 грн, 2019 року - 10862,31 грн, січень 2020 року - 1024,49 грн; п. 119.2 ст. 119, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, п. 3.1 розділу ІІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 за яким встановлено подання податкового розрахунку за формою 1 ДФ за 2 квартал 2019 року, 4 квартал 2020 року з недостовірними відомостями та з помилками, що призвели до зміни платника податку.

Також перевіркою встановлено порушення ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-Вр «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 23.08.2023 №660/33000701 по податку на прибуток на суму 15633990,00 грн; №659/33000701 завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2193897,00 грн; №658/33000702 по податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки на суму 50521,14 грн; №661/33000702 штрафна санкція по ПДФО на суму 1020,00 грн; №662/33000703 штрафна санкція по касовій дисципліні на суму 500000,00 грн.

За результатами розгляду скарги позивача, податкове повідомлення-рішення 23.08.2023 №660/33000701 скасовано частково та прийнято ППР від 10.11.2023 №931/33000701.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.11.2023 №931/33000701, представником відповідача зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період 01.04.2017 по 31.03.2023 на підставі декларації з податку на прибуток підприємства, звітів про фінансові результати, балансів (звіт про фінансовий стан), оборотно-сальдових відомостей по рахунках: 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», банківських документів, договору з додатковими угодами та інших первинних документів, встановлено заниження задекларованих показників у рядку 2220 Звіту про фінансові результати «Інші фінансові доходу» на загальну суму 70823124,00 грн в т.ч. за 2020 року в сумі - 70 823 124,00 грн.

Встановлено, що ТзОВ «ЛКФ «Світоч» уклало договір позики від 19.04.2019 №б/н з ТзОВ «Nestle Treasury Center Middle East&Africf Ltd» (ОАЕ) на загальну суму 12000000,00 дол США під 1,875% річних. Вказані кошти були отримані позивачем декількома траншами. Протягом періоду з 19.04.2019 по 31.03.2023 повернення позики не проводилось і згідно умов договору позики із змінами та доповненнями, позичальник повинен повернути позику в термін до 19.04.2024. Перевіркою встановлено, що позивач у фінансовій звітності форма 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» заборгованість по тілу позики перед ТзОВ «Nestle Treasury Center Middle East&Africf Ltd», відображає у розділі ІІ «Довгострокові зобов'язання і забезпечення» в рядку 1515 «Інші довгострокові зобов'язання». Зазначена кредиторська заборгованість відповідає визначенню довгострокової заборгованості та відповідно відображена підприємством в рядку 1515 «Інші довгострокові зобов'язання». Станом на 31.12.2020 вартість такої довгострокової заборгованості по договору від 19.04.2019 №б/н з урахуванням додаткової угоди має дорівнювати 209396107,0 грн. В порушення п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п.135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України, ст. 1, ст. 4 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання», МСБО 1 «Подання фінансової звітності» МСФЗ 7 «Фінансові інструменти», МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО 18 «Дохід» позивачем не відображено у складі інших фінансових доходів операцій з дисконтування отриманої позики, що призвело до заниження іншого фінансового доходу на загальну суму 70823124,00 грн в т.ч. за 2020 рік в сумі 70823124,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №659/33000701, відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено порушення п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2021 року на загальну суму 2193897,20 грн, що в результаті призвело до завищення сум від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за травень 2023 року в сумі 2193897,00 грн. Також вказав, що у разі якщо нерезидент надає консультаційні послуги резиденту, який зареєстрований, як суб'єкт господарювання на території України, то відповідно до пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу, для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання консультаційних послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання. В ході перевірки встановлено, що між позивачем та компанією «NESTRADE S.A.» (Швейцарія) укладено договір про надання закупівельних послуг від 01.01.2020 №б/н, про надання послуг, згідно яких компанія «NESTRADE S.A.» призначається в якості агента із закупівель для ведення переговорів з непов'язаними постачальниками щодо комерційних та інших вимог, на основі яких ТзОВ «ЛКФ «Світоч» здійснюватиме замовлення на поставку та придбання товарів у таких непов'язаних постачальників. Вартість наданих консультаційних послуг становить 401840,64 дол США (еквів згідно курсу НБУ станом на 06.12.2021 ставить 10969485,97 грн), тому сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість з вартості отриманих послуг становить 2193897,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №662/33000703, представник зазначив, що перевіркою встановлено зберігання пального за адресою: м. Львів, вул. Ткацька, 10 у період з 16.11.2022 по 20.11.2022 без отримання відповідної ліцензії, чим порушено вимоги статті 15 Закону України №4814/95-ВР, відповідно до якої, суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального. Висновок щодо порушення вказаної статті ґрунтується на наданих позивачем під час проведення перевірки документах (акти звірки, договори купівлі-продажу товарів, оборотно-сальдові відомості по рахунку 203 «пальне», акти списання матеріалів (пального). При цьому, представник зазначив, що підприємством не надано пояснень яким чином і за допомогою яких технічних засобів відбувалася доставка пального від заправочних станцій на територію підприємства та заправка баку генератора під час його роботи у період з 16.11.2022 по 20.11.2022.

З врахуванням процедури адміністративного оскарження до органу ДПС, за результатами розгляду скарги податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження до суду (від 10.11.2023 №931/33000701, від 23.08.2023 № 662/33000703 і податкове повідомлення від 23.08.2023 за №659/33000701).

Враховуючи наведене просить у задоволенні позову відмовити.

03.01.2024 за вх. № 511 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що у відзиві відповідач не надав спростування в розрізі аргументів, наведених позивачем у позовній заяві.

Щодо епізоду про визнання доходу у зв'язку з обліком довгострокових зобов'язань позивача перед нерезидентом, представник позивача зазначив, що відповідач безпідставно висунув вимогу про визнання доходу у зв'язку з обліком довгострокових зобов'язань позивача перед нерезидентом це є безпідставною, адже законодавством України не визначена пряма вимога щодо визнання доходу у вигляді дисконту. З 01.01.2018 МСБО 18 «Дохід» не застосовується, так відповідач навів в якості нормативного обґрунтування неіснуючі/нечинні положення. Операції позивача з нерезидентом-пов'язаною особою визнаються операціями із «власниками» у широкому розумінні, відповідно до МСБО 1. Така операція не впливає на доходи/витрати позивача, а відображаються через власний капітал. Так власне і було зроблено позивачем. Правильність дій позивача, на його думку підтверджена незалежними аудиторами та судовою практикою. Відповідач безпідставно донарахував дохід позивачу на суму дисконту, з огляду на те, що у розглядуваному періоді ставка за позикою стає ринковою, а тому, відповідно до вимог МСФЗ 9 та МСФЗ 13, така заборгованість не підлягає дисконтуванню. Висновки та обрахунки відповідача помилкові та неарифметичні. Позика у обліку із короткострокової в довгострокову заборгованість була проведена 19.04.2021, відповідно до додаткової угоди з нерезидентом щодо пролонгації дії угоди позики до 2024. Тобто, навіть якби дисконтування мало б бути, то воно мало бути за логікою відповідача у періоді з 19.04.2021 по 19.04.2024. Відповідно, дохід від дисконту мав би за позицією відповідача розраховуватись лише за цей період. Тобто, без врахування 2020 року.

Також вказав, що відповідач неправильно кваліфікує відносини позивача з нерезидентом. Жодного обов'язку з нарахування зобов'язань по ПДВ у позивача у зв'язку з отриманням послуг від нерезидента не виникає, а тому твердження про порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 186.3 ст. 186 ПКУ не відповідають дійсності. Позивач отримав від нерезидента NESTRADE S.A. агентські послуги, місце надання яких знаходиться за межами митної території України, а саме у Швейцарії; послуги нерезидента NESTRADE S.A. стосувались виключно закупівлі товарів, та не стосувались придбання позивачем послуг вказаних у п.п. а)- з) п. 186.3 ст. 186 ПКУ. Відповідно, об'єкт оподаткування ПДВ щодо операцій між позивачем та нерезидентом NESTRADE S.A. в даному випадку не виникає; джерело закуплених товарів за результатами тендерів жодним чином не впливає на кваліфікацію договору між позивачем та нерезидентом та, як наслідок, на відсутності об'єкта оподаткування ПДВ, в силу відсутності місця постачання агентських послуг на митній території України; у відповідача були відсутні такі повноваження на тлумачення умов договору про надання закупівельних послуг від 01.01.2020 р. №б/н та на подальшу «перекваліфікацію» агентських послуг від нерезидента NESTRADE S.A. до позивача на «консультаційні послуги».

Щодо епізоду по штрафу за зберігання палива без ліцензії, представник позивача зазначив, що фактично позивач не зберігав дизельне пальне, оскільки отримане від ТзОВ «ОККО БІЗНЕС-ПАРТНЕР» дизельне пальне одразу ж зливалось безпосередньо до паливного баку дизельного генератора для його працювання та генерації енергії. При цьому, придбання палива у ТзОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» не свідчить про те, що одразу таке паливо у повному об'ємі було доставлено на територію позивача. Просить позовні вимоги задовольнити.

23.01.2024 за вх. № 5586 та за вх. № 5589 від представника позивача надійшли заяви про виклик свідка.

14.02.2024 за вх. №№ 12095, 12099, 12101, від представника позивача надійшли клопотання про долучення доказів.

14.02.2024 за вх.№ 12102 від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

13.03.2024 за вх. № 19261 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі щодо суті та характеру відносин щодо надання позивачу нерезидентом NESTRADES.A. агентських послуг із закупівлі товарів. Зазначив, що відповідно до п. 186.4 ст. 186 ПКУ, місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3-1 цієї статті. Таким чином, місце закупівлі товарів ніяк не впливає на місце постачання послуг Nestrade S.A., з огляду на те, що враховується виключно місце реєстрації Nestrade S.A. (як постачальника), яке знаходиться поза митною територією України - у Швейцарії, та, у даному випадку, факт відсутності придбання позивачем послуг, передбачених у п.п. а) - з) п. 186.3 ст. 186 ПКУ. Вказав, що NESTRADE S.A., як агент позивача із закупівлі товарів, організовує тендер та проводить переговори із потенційними постачальниками з метою обрання постачальників сировини для позивача по певним категоріям. Працівник NESTRADE S.A. створює у програмному забезпеченні SAP системний документ-контракт між позивачем та постачальником, який запропонував найбільш вигідні умови для позивача. Системний-документ-контакт є основою для оформлення договірних документів між позивачем і постачальником та формування замовлення на покупку в програмному забезпеченні SAP працівником відділу закупівель позивача. За результатами наданих послуг NESTRADE S.A., як агент позивача із закупівлі товарів, готує річний звіт, в якому, зокрема, але не виключно, вказує розрахунок вигоди позивача від здійснення операцій із закупівлі товарів за результатами переговорів NESTRADE S.A., економії витрат, що полягала у зниженні та/або уникненні певних витрат позивачем. Зазначив, що нерезидентом NESTRADE S.A. на користь позивача було надано саме агентські послуги щодо закупівлі товарів, місце постачання яких знаходиться поза межами митної території України - у Швейцарії, а тому, в силу п. б) п. 185.1 ст. 185 ПКУ, об'єкт оподаткування ПДВ щодо таких операцій не виникає. Отримання наданих Nestrade S.A. закупівельних послуг дозволяє позивачу не лише зменшити надлишкові витрати на організацію та здійснення закупівлі сировинних матеріалів, необхідних для забезпечення виробничого процесу, але й дозволяє оптимізувати закупівельний процес в цілому, що збільшує його комерційну вигоду та підвищує рентабельність виробництва.

26.03.2024 за вх. № 23123 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі. Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не погоджується з твердженням позивача щодо відсутності обов'язку здійснювати дисконтування по отриманому кредиту. Cтаном на дату проведення перевірки платник податку не надав підтверджуючі документи, що відсоткова ставка за кредитом та додатковою угодою відповідає ринковим умовам. Позивач зазначає, що при первісному визнанні - тобто, при укладенні кредиту та додаткової угоди - перевіряв відповідність ставки відсотка за користування кредитними коштами за кредитом та за додатковою угодою ринковим умовам. Також позивач зазначає, що у цьому періоді ставка за позикою стає ринковою. Однак, це не відповідає дійсності, оскільки, позивач ні під час проведення перевірки, ні після її завершення, ні до заперечення на акт перевірки не надано жодного підтвердженого документа, що відсоткові ставки за кредитом та додатковою угодою відповідали ринковими. Тим більше, сам собі суперечить, що оскільки, станом на дату первісного визнання фінансових зобов'язань, жоден нормативно - правовий акт, не передбачав обов'язку ним зберігати відповідні матеріали, які використовував для аналізу ринковості ставки за кредитом, а тому, можна стверджувати, що такі документи у платника податків були відсутні. При цьому, звертає на те, що нормами ПК України, встановлено процедуру та механізм реалізації функцій контролюючого органу. В тому числі щодо витребування документів під час проведення перевірок. Причому, законодавцем встановлено єдиний порядок отримання первинних документів для усіх видів перевірок. Жодних підтверджуючих документів щодо обов'язку підприємством не проводити дисконтування по наданому кредиту у платника податків не було в наявності. Тому, контролюючим органом на дату завершення перевірки правомірно було зроблено висновок про необхідність дисконтування вартості кредиту та відсотків за таким кредитом, оскільки, діапазон відсоткової ставки не відповідав ринковим ставкам, визначеним за обліковою ставкою НБУ. Відповідач вважає, що дане довгострокове зобов'язання здійснене від отриманого кредиту не на ринкових умовах, що відповідно, підлягає дисконтуванню на кожну звітну дату балансу. Просить у задоволенні позову відмовити.

09.04.2024 за вх. № 27152 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

09.04.2024 за вх. № 27156 від представника позивача надійшли додаткові пояснення. Зазначив, що надана нерезидентом позивачу позика була процентною та позивачем за використання залучених коштів здійснювалось нарахування наступних процентів за відповідними узгодженими ставками. Ставка вказана відповідачем фактично була застосовна сторонами до позики лише до 18.04.2021. У подальшому процентна ставка за позикою була суттєво вищою та відповідала ринковим ставкам для аналогічних фінансових інструментів. За період з червня 2019 року по березень 2021 позивачем проводилось дисконтування, що, зафіксовано в акті перевірки. Тобто, сам же відповідач в акті перевірки підтвердив, що дійсно позивачем дисконтовано позику за період з червня 2019 року по березень 2021 року. Однак, позивачем, відповідно до положень МСБО 1, п. 17 Положення про облікову політику, дисконт за довгостроковою позикою на користь позивача від нерезидента Nestle Treasury Centre Middle East&Africa Ltd був визнаний у власному капіталі, а не в доходах і, відповідно, ні фінансового результату, ні податку на прибуток не збільшив. Проте, представник відповідача у своїх додаткових поясненнях зазначає, що дисконтування взагалі не було, що суперечить навіть висновкам акту перевірки. Починаючи з квітня 2021 року ставка за наданою позивачу позикою в періоді стає ринковою для фінансових інструментів за тотожними параметрами, як то довгострокова позика в іноземній валюті.

03.05.2024, за вх. №34503 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

07.05.2024 за вх. № 35087 від представника позивача надійшли письмові заперечення щодо додаткових пояснень відповідача. Зазначив, що ОСОБА_1 надавало позивачу конкретні послуги, що полягали у здійсненні посередництва між постачальниками та позивачем під час закупівлі товарів (організація тендерів, проведення переговорів, оформлення договорів з постачальниками). Результати таких послуг є фізично осяжними, про що свідчить, зокрема, підготовлений NESTRADE S.A Річний звіт, у якому вказується розрахунок вигоди позивача від здійснення операцій із закупівлі товарів за результатами переговорів NESTRADE S.A., економії витрат, що полягала у зниженні та/або уникненні певних витрат позивачем. Отже, нерезидентом ОСОБА_2 на користь позивача було надано саме агентські послуги щодо закупівлі товарів, місце постачання яких знаходиться поза межами митної території України - у Швейцарії, а тому, в силу п. б) п. 185.1 ст. 185 ПКУ, об'єкт оподаткування ПДВ щодо таких операцій не виникає.

15.05.2024 судом у складі головуючої судді Кедик М.В. закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті на 10.07.2024 о 13:30 год.

08.07.2024 за вх. № 51587 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Щодо процесу отримання пального, зазначимо, що позивач отримував дизельне паливо на АЗС за паливними картками. Зауважив, що у зв'язку з надзвичайним характером ситуації, з метою уникнення зупинки виробництва, було прийнято рішення доставляти таке паливо самостійно на службовому автомобілі позивача. Звертає увагу, що по прибуттю на підприємство, таке паливо відразу зливалось у паливний бак дизельного генератора. Обсяг придбаного позивачем дизельного пального з урахуванням загального об'єму баку дизельного генератора дозволяє дійти висновку про можливість використання такого обсягу пального з 16.11.2022 по 20.11.2022. Вважає, що ні паливний бак дизельного генератора, ні ємність, яка використовувалась для транспортування пального, не є акцизними складами, так само як і службове авто, яким пальне доставлялось до позивача, не є акцизним складом пересувним, а, отже, і місцем зберігання пального, а факт наявності у позивача інших ємностей відповідачем не доведений та не відображений в акті перевірки. Відповідно, у позивача не виникав обов'язок отримувати ліцензію на зберігання пального.

09.07.2024 за вх. № 51890 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначив, що реальність здійснення операцій між позивачем та ОСОБА_2 не ставиться під сумнів відповідачем та в принципі не є предметом розгляду даного адміністративного спору. Водночас, зауважує, що позивач долучав до матеріалів справи разом з позовною заявою всі необхідні документи щодо регулювання відносин між позивачем та ОСОБА_2 , а також документи на підтвердження реальності вказаних операцій.

10.07.2024 за вх. № 52176 від представника позивача надійшли додаткові пояснення. Вказав, що враховуючи, те, що ПКУ не визначає термін дисконтування та порядок його проведення, зміни у власному капіталі виникли внаслідок операцій з власником, які діють згідно з їх повноваженнями власників через пов'язану особу - Компанію «Nestle Treasury Centre Middle East&Africa Ltd», різниця між номінальною вартістю кредитів, отриманих від компанії групи Нестале, та їх справедливою вартістю визнається підприємством у складі додаткового капіталу, така операція не впливає на доходи/витрати позивача, а відображається через власний капітал, що власне і було зроблено позивачем та підтверджено відповідачем в акті перевірки.

09.08.2024 за вх. № 60922 від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових пояснень.

13.08.2024 за вх. № 61685 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначив, що в наданих позивачем поясненнях, позивач жодним чином не спростовує інформацію викладену в акті перевірки. Так, позивач надає інформацію суду про облік позики у 2019 році та її відображення в бухгалтерському обліку. Однак звертає увагу суду, що дисконтування позики проведено ревізорами починаючи з 2020 року, оскільки з даного періоду позика стала довготерміновою. Дана інформація зазначена на стор. 38 акту перевірки. Відповідачем здійснено дисконтування позики відповідно до розрахунку, зазначеного у відповіді на заперечення, та розраховано по дату дії договору. Що стосується подальших пояснень позивача щодо відображення в наступних роках дисконтування позики яке проводилось підприємство за відсотковою ставкою, яка зазначена в договорі, зазначаємо суду, що продисконтована самим підприємством позика відображалась на рахунках ДТ 425 «Інший додатковий капітал». Також позивач сам зазначає, що дана операція не збільшила доходи позивача.

Крім цього, зазначив, що перевіркою встановлено, що підприємством за період з червня 2019 року по березень 2021 року здійснювалося нарахування курсових різниць на амортизовану собівартість фінансового зобов'язання, тобто нараховувалися курсові різниці на амортизовану собівартість по отриманій позиці від ТзОВ «Nestle Treasury Center Middle East&Africa Ltd». Встановлено, що ТзОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» безпідставно віднесено до складу інших витрат за період з 01.06.2019 по 31.03.2021 негативне значення курсових різниць нарахованих на амортизовану собівартість у сумі 1271430,0 грн, оскільки підприємством не нараховувалися та не відображалися у складі доходів доходи від інших фінансових операцій по отриманій позиці, а також підприємством проведено коригування сум фінансових витрат на суму амортизованої собівартості через додаток РІ до Декларацій з ПНП на збільшення фінансового результату за відповідні періоди. Таким чином в зв'язку з не відображенням у складі доходу підприємства як продисконтованої суми позики (відображення її на рахунку збільшення власного капіталу ) так і амортизації дисконту, перевіряючі дійшли висновку про безпідставне віднесення до складу інших витрат негативного значення курсових різниць.

Щодо списання пального, та наданих до заперечення документів, то представник відповідача зазначив, що з метою вияснення, яким чином відбувався процес заправки дизельних генераторів паливом, отриманим на АЗС за паливними картками (талонами) та надання підтверджуючих документів щодо використання палива, зокрема у період з 16.11.2022 по 20.11.2022, Західним МУ ДПС по роботі з ВПП під час перевірки було скеровано лист-вимогу від 30.06.2023 №2729/6/33-00-07-03 щодо надання пояснень та їх документальних підтверджень. ТзОВ «ЛКФ «СВІТОЧ» листом від 13.07.2023 №01/130723 надало відповідь, до якої повторно додало акт списання матеріалів (пального) від 31.12.2022 №25 на списання 18099,12 літрів дизельного пального на суму 896617,04 грн без поденної розшифровки кількості використаного пального. Підприємством не надано пояснення яким чином і за допомогою яких технічних засобів відбувалася доставка пального від заправочних станцій на територію підприємства та заправка баку генератора під час його роботи у період з 16.11.2022 по 20.11.2022, про що стверджується у листі від 13.07.2023 №01/130723 та у даному запереченні. Надані до заперечення документи та аргументи викладені у запереченні ТзОВ «ЛКФ «СВІТОЧ» не спростовують висновок акта перевірки щодо порушення вимог статті 15 Закону України від 19.12.95 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

10.10.2024 за вх.№ 75458 від представника позивача надійшли письмові пояснення. Зазначив, що застосована відповідачем формула дисконтування не існує в МСФЗ. Єдиний аргумент відповідача «найпоширеніший метод дисконтування у міжнародній практиці» - відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування. Вказав, що немає жодної норми закону з формулою і процедурою дисконтування та визначення доходу від дисконтування. До платника не може бути застосовано формулу та процедуру, не передбачену законом. А позивач визначав суму дисконту за власною формулою, враховуючи конкретні умови договору. Відповідач всупереч ст. 19 Конституції України діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначений законом. Посилання відповідача про отримання даної формули з листа Державної фіскальної служби України від 18.06.2018 № 18311/7/99-99-14-03-03-17 «Про перевірки окремих питань обліку дебіторської та кредиторської заборгованості» є неспроможними та неактуальними з огляду на те, що лист Державної фіскальної служби України не є нормативно-правовим актом, а тому не має обов'язкового характеру.

Згідно із ч.9 ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від №63/р від 24.10.2024 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку із вагітністю та пологами судді Львівського окружного адміністративного суду Кедик М.В. призначено повторний автоматизований розподіл справи №380/28177/23.

Після автоматизованого розподілу для розгляду цієї справи визначено суддю Сподарик Н.І.

Суддею Сподарик Н.І. матеріали справи №380/28177/23 отримано 25.10.2024.

Ухвалою суду від 29.10.2024 суддею Сподарик Н.І. прийнято до розгляду адміністративну справу №380/27177/23, призначено підготовче засідання на 12.11.2024 об 11:00 год.

12.11.2024 за вх.№83778 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

В засіданні суду, яке відбулось 12.11.2024, представником позивача подано клопотання про допит свідків. Судом ухвалено відкласти розгляд справи до 03.12.2024 о 13:00 год для надання часу для ознайомлення представником позивача з поданим клопотанням відповідача.

21.11.2024 за вх.№86377 від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача від 12.11.2024.

22.11.2024 за вх.№86466 від представника позивача надійшло клопотання про заміну сторони.

02.12.2024 за вх.№88703 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначив, що послуги комерційного агента можуть полягати не лише в укладенні угод від імені та за рахунок суб'єкта, якого представляє агент, але й у сприянні укладенню таких угод, шляхом надання фактичних послуг. У даному випадку, між позивачем та нерезидентом було укладено договір про надання закупівельних послуг від 01.01.2020 №б/н, предметом якого є умови надання послуг, відповідно до яких NESTRADE призначається локальною компанією і NESTRADE приймає таке призначення, в якості агента із закупівель для ведення переговорів з непов'язаними постачальниками щодо комерційних та інших умов, на основі яких локальна компанія здійснюватиме замовлення на поставку для придбання товарів у таких непов'язаних постачальників. Вважає, що відсутня законодавча вимога, яка передбачала б, що при наданні послуг з посередництва агент обов'язково має бути стороною договорів, укладенню яких такий агент сприяв. Враховуючи зміст договору та суть наданих послуг нерезидентом NESTRADE S.A. було надано позивачу саме агентські послуги. Просить позов задовольнити.

03.12.2024 за вх.№89276 представником відповідача подано клопотання про допит свідка.

Аналогічне клопотання від представника відповідача надійшло 03.12.2024 за вх.№89400.

В засіданні суду, яке відбулось 03.12.2024, судом оголошено перерву до 14.01.2025 о 10:00 год.

12.01.2025 за вх.№2038 від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою відмовлено в заміні сторони позивача на правонаступника.

Ухвалою суду від 14.01.2025 закрито підготовче провадження в адміністративній справі, призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті.

04.02.2025 за вх.№ 8667 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі. Просить суд не брати до уваги долучене позивачем дослідження інституту, оскільки таке взагалі не має значення для справи і відношення до предмета договірних відносин.

26.02.2025 за вх.№16535 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

26.02.2025 за вх.№ 16581 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні у справі, що відбулося 27 лютого 2025 року, суд ухвалив відкласти розгляд справи відкласти на 11 березня 2025 року о 11:00 год у зв'язку з клопотаннями представників сторін про відкладення розгляду справи.

03.03.2025 за вх.№17708 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

11.03.2025 за вх.№20411 від представника відповідача надійшли пояснення з приводу епізоду, а саме зберігання пального ТзОВ ЛКФ «Світоч» в період без наявності чинної ліцензії, а саме в період з 16.11.2022 по 21.11.2022. Вказав, що сторонами не заперечується, що в період з 16.11.2022 по 21.11.2022 у підприємства не було чинної ліцензії на зберігання пального. Позивач стверджує, що в цей період підприємство не зберігало пальне, а одразу зливало в бак дизельного генератора, а до генератора з АЗС возило в бочці в легковій машині. Зазначив, що на АЗС не дозволено відпускати пальне в самовільно пристосовані для цього ємності. Документальних доказів у якій саме легковій машині перевозилось пальне та в якій саме ємності до перевірки не надано. Інформація надана під час перевірки підтверджена самим підприємством, що ним використане паливо в період коли не було ліцензії у підприємства, та підтверджується актом на списання пального №25 від 31.12.2022, актом звірки рахунків, даними бухгалтерського обліку ДТ 203 Паливо. Підприємством під час проведення перевірки не надано жодної інформації на підставі яких паливних карток придбавалось паливо на АЗС, яким транспортним засобом воно возилось, у якій саморобній ємності воно возилось для зливу одразу в генератор. Вважає висновки акту перевірки по даному епізоду правомірними щодо порушення підприємством ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

В засіданні суду, яке відбулось 11.03.2025, судом допитано в якості свідка працівника ТзОВ «ЛКФ «Світоч» - ОСОБА_3 . Повідомив, що у зв'язку з масованими обстрілами було пошкоджено підстанцію, яка була основною для постачання енергії потужностей ТзОВ «ЛКФ «Світоч». Вказав, що протягом спірного періоду, позивач отримував дизельне паливо на АЗС за паливними картками, доставлялось таке пальне на службовому автомобілі, використовуючи для цього пластмасову кубічну ємність. Після того, як паливо було доставлено на територію підприємства, таке одразу зливали до паливного баку генератора.

31.03.2025 за вх.№ 27197 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Звернув увагу, що враховуючи зміст акта перевірки, відповідач не вбачав за необхідне встановити факт зберігання позивачем пального, адже просто ототожнив придбання - зберіганню.

В судовому засіданні, що відбулося 03 квітня 2025 року, суд ухвалив розгляд справи відкласти на 06 травня 2025 року о 10:00 год для виклику свідків, а саме бухгалтера підприємства і ревізора.

01.05.2025 за вх. № 36281 від представника позивача надійшли письмові пояснення. Зазначив, що дисконтування - це процес приведення майбутніх грошових потоків до справедливої вартості, оскільки справедлива вартість фінансових активів та фінансових зобов'язань з часом може істотно відрізнятися від їх номінальної вартості. Дисконтування це не тільки сума дисконту, а і його амортизація, яка враховується у витратах, адже при застосуванні методу ефективного відсотка суб'єкт господарювання амортизує попередньо визначений дисконт протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента. Позивач здійснював дисконтування заборгованості за позикою з компанією «NESTLE TREASURY CENTRE MIDDLE EAST&AFRICA LTD» до 18.04.2021. З 19.04.2021 процентна ставка за позикою відповідала ринковій, переглядалась позивачем та закріплювалась сторонами у відповідних додаткових угодах до договору позики від 19.04.2019. Надана позика була процентною та позивач з використанням залучених коштів здійснював нарахування процентів за відповідними узгодженими ставками. Ставка у розмірі 1,875%, на яку посилається відповідач, фактично була застосована сторонами до позики лише до 18.04.2021, при цьому інші відсоткові ставки відповідачем необґрунтовано ігноруються. З 19.04.2021 процентна ставка за позикою була суттєво вищою та відповідала ринковим ставкам для аналогічних фінансових інструментів, як то довгострокова позика в іноземній валюті. Вважає, що попри те, що ставка корелює з ринковою ставкою НБУ, відповідач необґрунтовано обмежився лише внутрішніми індикаторами, не врахувавши макроекономічні умови юрисдикції позикодавця, що суперечить принципам об'єктивного податкового аналізу. Просить позовні вимоги задовольнити.

06.05.2025 за вх.№37228 від представника позивача надійшло клопотання про долучення письмового викладу запитань до свідка державного податкового інспектора.

В засіданні суду, яке відбулось 06.05.2025, судом допитано в якості свідків - головного державного податкового інспектора відділу планових перевірок управління податкового аудиту Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платинами податків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка під час здійсненої перевірки виконувала обов'язки головного бухгалтера в ТзОВ «ЛКФ «Світоч».

Свідок ОСОБА_4 зазначила що висновки, які викладені в акті перевірки, знайшли своє підтвердження в ході проведеної перевірки.

ОСОБА_5 зазначила, що вся бухгалтерська звітність була проаудійована міжнародною фінансовою компанією, яка підтвердила, що всі фінансові операції були здійснені у відповідності до міжнародних стандартів.

В засіданні суду 06.05.2025 судом ухвалено відкласти розгляд справи до 23.06.2025 о 13:00 год. для надання сторонами додаткових пояснень.

16.05.2025 за вх.№40815 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.05.2025 за вх.№43035 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В засіданні суду, яке відбулось 27.05.2025, судом ухвалено відкласти розгляд справи до 17.06.2025 об 11:30 год у зв'язку з клопотаннями представників сторін про відкладення розгляду справи.

В засіданні суду, яке відбулось 17.06.2025 судом ухвалено відкласти розгляд справи до 10.07.2025 о 10:00 год з метою долучення додаткових пояснень.

09.07.2025 за вх.№56269 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Звертає увагу суду на те, що в акті перевірки відсутні висновки щодо неправильного відображення амортизації дисконту в бухгалтерському та податковому обліку. Вказав, що ПКУ не передбачає різниць на збільшення фінансового результату до оподаткування на операції по амортизації дисконту. Тобто в податковому обліку такі операції відображаються у фінансових витратах за правилами стандартів обліку. Як обережний платник податків, у податковому обліку позивач збільшував суму фінансового результату на суму амортизації дисконту шляхом відображення суми амортизації у рядку 2.1.1 «Сума витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ ПКУ), додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток (далі - « Рядок 2.1.1 Додатку РІ »). Тобто в результаті сума амортизації дисконту не зменшила об'єкт оподаткування з податку на прибуток підприємств, а навпаки збільшила, що підтверджує відповідач в акті перевірки. Правильність показників фінансової звітності та підходів до обліку позики підтверджена звітом аудиторів за 2019 рік. Зазначений підхід щодо відображення амортизації дисконту у рядку 2.1.1. Додатка РІ в акті перевірки відповідачем не заперечується. Просить задовольнити позовні вимоги та скасувати податкове повідомлення рішення від 10.11.2023 р. №931/33000701.

В засіданні суду, яке відбулось 10.07.2025 судом ухвалено відкласти розгляд справи до 16.09.2025 о 14:00 год для надання часу для ознайомлення з додатковими поясненнями та подання пояснень по суті спору.

28.08.2025 за вх.№69855 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення. Зазначив, що ТзОВ «ЛКФ «Світоч» в своїх додаткових поясненнях не зазначив жодних нових фактів щодо амортизації дисконту ніж ті що викладені в акті перевірки.

Також зазначив, що ТзОВ «ЛКФ «Світоч» безпідставно віднесено до складу інших витрат за період з 01.06.2019 по 31.03.2021 негативне значення курсових різниць нарахованих на амортизовану собівартість у сумі 1 271 430,0 грн., оскільки підприємством не нараховувалися та не відображалися у складі доходів доходи від інших фінансових операцій по отриманій позиці, а також підприємством проведено коригування сум фінансових витрат на суму амортизованої собівартості через додаток РІ до Декларацій з ПНП на збільшення фінансового результату за відповідні періоди. Встановлені перевіркою порушення, щодо завищення інших витрат є правомірними, а інтерпретація позивача не спростовує дане порушення. Позивач у своїх поясненнях зазначив, що амортизацію дисконту було віднесено до інших витрат, однак вона не вплинула на фінансовий результат, з причин її відображення в рядку 2.1.1 «Сума витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних витрат на оплату праці, на оплату єдиного соціального внеску. Також відображено у складі витрат негативне значення курсових різниць в сумі 1 271 430 грн. Позивач не заперечує, що дисконтування позики відображено на власному капіталі, а амортизація дисконту відображено на витратах, в подальшому відкоригованих, та відповідно курсові різниці відображено на витратах, що вплинуло на фін результат до оподаткування. Однак, сам позивач зазначає, що оскільки господарська операція з отримання позики повинна відображатись на рахунку, що не бере участі в оподаткуванні «додатковому капіталі», тому дисконтування позики було відображено на рахунках додаткового капіталу, та не відображено в доході.

Відповідно до висновку акта перевірки ТзОВ «ЛКФ «Світоч» безпідставно віднесено до складу інших витрат за період з 01.06.2019 по 31.03.2021 негативне значення курсових різниць нарахованих на амортизовану собівартість у сумі 1 271 430,0 грн., оскільки підприємством не нараховувалися та не відображалися у складі доходів доходи від інших фінансових операцій по отриманій позиці, а також підприємством проведено коригування сум фінансових витрат на суму амортизованої собівартості через додаток РІ до Декларацій з ПНП на збільшення фінансового результату за відповідні періоди.

Просить у задоволенні позову відмовити.

08.09.2025 за вх.№71927 та 09.09.2025 за вх.№72266 від представників позивача надійшли заяви про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 09.09.2025 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

11.09.2025 за вх.№73042 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначив, що МСФЗ не передбачають зменшення (вилучення) власного капіталу у зв'язку з проведенням амортизації дисконту за фінансовими інструментами. Тож, керуючись безпечним підходом, позивач відобразив суми амортизації у рядку 2.1.1 «Сума витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ ПКУ), додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток. Натомість, відповідно до положень облікової політики та вимог бухгалтерського обліку, позивач у фінансовій звітності за 2019, 2020 та 2021 роки відображав курсові різниці, що виникали внаслідок амортизації дисконту, у складі інших доходів або інших витрат відповідно за рядками 2240 або 2270 Звіту про фінансові результати («Фінансові витрати»). Тож відображення негативних курсових різниць позивачем було проведено правильно. Зазначає, що відповідач акцентує увагу виключно на тому, що негативні курсові різниці були відображені у складі витрат, при цьому умисно замовчує факт, що позитивні курсові різниці були відповідно включені до складу доходів. Такий однобічний підхід до аналізу фінансових показників є необґрунтованим і свідчить про вибіркове тлумачення інформації. Враховуючи зазначене, відповідач, діючи добросовісно, мав би визнати, що у результаті зазначених операцій фінансовий результат до оподаткування навпаки був завищений на 98 тис грн, а не занижений. Дії податкового органу свідчать про відсутність об'єктивності та недобросовісний підхід до тлумачення фінансової інформації, оскільки аналіз здійснюється виключно з урахуванням обставин, які нібито підтверджують позицію контролюючого органу, при повному ігноруванні фактів, що свідчать про протилежне. Такий підхід суперечить засадам рівності сторін, добросовісності та об'єктивності, що мають бути забезпечені під час реалізації контрольних повноважень. Просить позовні вимоги задовольнити.

В засіданні суду, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.

В засідання суду 16.09.2025 суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за клопотанням сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТзОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з присвоєнням коду ЄДРПОУ 00382154.

Основний вид діяльності: 10.82 Виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів. Інші: 10.72 Виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання; 10.83 Виробництво чаю та кави; 10.84 Виробництво прянощів і приправ; 36.00 Забір, очищення та постачання води; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «ЛКФ» Світоч», за результатами якої складено акт перевірки від 24.07.2023 №494/33-00-07-01/00382154 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч».

Як слідує з акту, проведеною перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Світоч», зокрема:

- п.135.1 ст. 135, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2020 №2755-VI) (із змінами і доповненнями, Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996), МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання», МСБО 1 «Подання фінансової звітності», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти», МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів», МСБО 18 «Дохід» в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у сумі 12977020,00 грн в тому числі за: 2 квартал 2019 року в сумі 3878,00 грн, 3 квартал 2019 року в сумі 103700,00 грн, 4 квартал 2019 року в сумі 416578,00 грн, 1 квартал 2020 року в сумі 6238,00 грн, 2 квартал 2020 року у сумі 47529,00 грн, 3 квартал 2020 року у сумі 14618,00 грн, 4 квартал 2020 року у сумі 12752380,00 грн та 1 квартал 2021 року в сумі 7109,00 грн;

- п. 185.1. ст. 185, п. 186.3 ст. 186, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.20210 №2755-VI) (із змінами і доповненнями) в результаті чого підприємством завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за травень 2023 року у сумі 2193897,00 грн;

- ст. 15 Закону України від 19.12.1995 « 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

На підставі п.86.7 ст. 87 Податкового кодексу України, позивача було подано заперечення від 07.08.2023.

Листом від 22.08.2023 №3245/6/33-00-07-01 Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків позивача повідомлено, що за результатами розгляду заперечення ТзОВ «ЛКФ «Світоч» від 07.08.2023 №107 на акт позапланової виїзної перевірки від 25.07.2023 №494/33-00-07-01/00382154 комісією з розгляду спірних питань, заперечень та пояснень до актів перевірок прийнято рішення при винесенні податкового повідомлення-рішення щодо заниження податку на прибуток порушення, якого відображено в пункті « 3.1.2. Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку (розділ І)» акту перевірки, з врахуванням аргументів наведених в запереченні до акту викласти в наступній редакції, а саме: «п.135.1, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями, Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996), МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання», МСБО 1 «Подання фінансової звітності», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти», МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів», МСБО 18 «Дохід» в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у сумі 12 507 192,00 грн в тому числі за: 2 квартал 2019 року в сумі 3878,00 грн, 3 квартал 2019 року в сумі 103700,00 грн, 4 квартал 2019 року в сумі 41567,00 грн, 1 квартал 2020 року в сумі 6238,00 грн, 2 квартал 2020 року у сумі 47529,00 грн, 3 квартал 2020 року у сумі 14618,00 грн, 4 квартал 2020 року у сумі 12 282 553,00 грн та 1 квартал 2021 року в сумі 7109,00 грн.

В іншій частині поданого заперечення постійно діючою комісією по розгляду спірних питань прийнято рішення встановлені перевіркою інші порушення, що відображені в акті від 24.07.2023 №494/33-00-07-01/00382154 є правомірними, а заперечення від 07.08.2023 по даних порушеннях є необґрунтованими, та не спростовують викладені порушення в акті перевірки.

На підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки 23.08.2023 відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №660/33000701, яким позивачу донараховано податку на прибуток у розмірі 12 507 192,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 3126798,00 грн за порушення п. 135.1 ст. 135, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України;

- податкове повідомлення-рішення №659/33000701, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 2 193 897,00 за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 183.6 ст. 186 Податкового кодексу України;

- податкове повідомлення-рішення №662/33000701, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 500000,00 гривень за порушення абзц. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

08.09.2023 ТзОВ «Львівською кондитерською фабрикою «Світоч» подано скаргу на податкові повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.08.2023 №660/33000701, №659/33000701, №662/33000701, в якій позивач просив ДПС України скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

26.09.2023 Державною податковою службою України прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги №28542/6/99-00-06-01-02-06.

02.11.2023 Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги №32876/6/99-00-06-01-02-06, яким скасовано ППР Західного МУ ДПС по роботі з ВПП від 23.08.2023 №660/33000701 у частині застосованої штрафної санкції у сумі 3089511,75 грн, в іншій частині зазначене ППР залишено без змін та прийнято ППР №931/33000701 від 10.11.2023. Залишено також без змін ППР від 23.08.2023 №662/33000703 та №659/33000702.

Вважаючи протиправними оскаржувані податкові-повідомлення рішення, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (абзац перший п. 78.4 ст. 78 ПКУ).

Суд наголошує, що позивачем не оскаржується та не ставиться під сумнів підстава та порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, тому судом не досліджується питання підстав та порядку проведення перевірки та дії вчинені під час проведення перевірки, тому оцінка обставинам призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки судом не надається.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р. (далі - Порядок 727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 2 Пункт 4 розділу III Порядку 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

- у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.

Згідно з п. 86.8. ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 24.07.2023 №494/33-00-07-01/00382154 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч».

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено, зокрема, такі порушення:

Стосовно суті виявлених відповідачем порушень суд зазначає таке.

Податкове повідомлення рішення від 23.08.2023 №662/33000703.

Щодо порушення ст. 15 Закону України від 19.12.1995 « 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Так, відповідно до висновків акту проведеної перевірки, контролюючим органом встановлено, що ТзОВ «ЛКФ «Світоч» отримано ліцензію для зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою провадження діяльності: м. Львів, вул. Ткацька, 10 від 08.12.2022 (переоформлення) №13070414202200141 терміном дії з 21.12.2022 по 21.11.2027.

Підприємство у своїй діяльності використовує три резервуари для зберігання дизельного палива ємністю 5000 літрів кожен. Резервуари придбано у ТзОВ «Ропак» 10.11.2022 та 24.11.2022.

Згідно наданих до перевірки первинних документів, у період з 01.11.2022 по 31.12.2022 підприємством отримано 33099,12 літрів дизельного палива, з яких використано для власних потреб 18099,12 літрів (акт списання пального від 31.12.2022 №25). Залишок палива станом на 31.12.2022 становить 15000 літрів.

Відповідно до Наказу від 22.05.2023 №23 «Про проведенні вибіркової інвентаризації» проведено інвентаризацію дизельного пального на підприємстві станом на 23.05.2023. За результатами інвентаризації складено акт інвентаризації №1 від 23.05.2023, яким встановлено фактичний обсяг залишку пального у кількості 14980 літрів.

Пальне використано для генерації електричної енергії дизельною установкою (генератором Diesel 720 kW CATERPILLAR 3412). Відповідно до технічних характеристик, генератор CATERPILLAR 3412 оснащений паливним баком місткістю 1200 літрів. Розхід пального при максимальній загрузці 191,7 літрів пального на годину.

Згідно акта звірки з постачальником пального ТзОВ «ОКО-БІЗНЕС ПАРТНЕР», за період з 16.11.2022 по 20.11.2022 ТзОВ «ЛКФ «СВІТОЧ» отримало 8608,18 літрів дизельного палива, що підтверджується даними бухгалтерського обліку до ДТ рахунку 203 «Паливо».

Відповідно до наданого в ході перевірки акта на списання пального від 31.12.2022 №25, дизельна установка використовувала пальне, починаючи з 21.11.2022.

Таким чином, перевіркою ТзОВ «ЛКФ «СВІТОЧ» встановлено зберігання пального за адресою: м. Львів, вул. Ткацька, 10 у період з 16.11.2022 по 20.11.2022 без отримання відповідної ліцензії, чим порушено вимоги статті 15 Закону України від 19.121995 №418/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Позивач в спростування таких доводів зазначив, що фактично не зберігав дизельне пальне, оскільки отримане від ТзОВ «ОККО БІЗНЕС-ПАРТНЕР» дизельне пальне одразу ж зливалось безпосередньо до паливного баку дизельного генератора для його спрацювання та генерації енергії. Зберігання ж дизельного палива позивач проводив виключно після отримання ліцензії. У період з 16.11.2022 по 20.11.2022 позивач фактично був змушений на постійній основі використовувати дизельне паливо у зв'язку з постійними аварійними відключеннями, погодинними графіками відключення світла та доведенням лімітів по навантаженню електромережі, що підтверджується листом Львівських електричних мереж ПрАТ «Львівобленерго» від 12.07.2023 №203-073355 та яким підтверджується необхідність безперервного використання дизельного пального позивачем у вказані вище дні.

Крім цього, зазначив, що відповідач в якості аргументу в акті перевірки посилається на некоректний акт списання палива, де буцімто списання палива було оформлено починаючи з 21.11.2022. Вказав, що такий акт списання, яким керувалась податкова містив некоректні дані щодо дат використання-списання палива, однак, по загальній кількості палива все відповідає. За фактом виявленої помилки було складено службовий допис №1 від 31.07.2023 та перепідписано акт про списання матеріалів №25 від 31.12.2022. Однак податковий орган відмовився приймати до уваги службовий допис. Вважає, що за відсутності встановлення у акті перевірки місця зберігання та власне факту зберігання палива протягом 16.11.2022-20.11.2022, а також враховуючи, що розвантаження у паливний бак не призводить до факту зберігання, висновки акта перевірки вважає необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно з ч.ч. 8, 10 ст. 15 Закону № 481 суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.

Частиною 16 ст. 15 Закону № 481 встановлено, що суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Частиною 17 ст. 15 Закону № 481 встановлено, що суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Відповідно до ч. 19 ст. 15 Закону №481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Згідно з абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

З наведених положень законодавства слідує, що для встановлення у діянні особи порушення ч. 1, 8 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР уповноважені особи контролюючого органу зобов'язані:

- встановити факт наявності пального у ємності, яка належить особі;

- належним способом, відповідними засобами, приладами, інструментами тощо встановити факт того, що об'єм такого пального, яке зберігається становить більше 5 л;

- у порядку визначеному законодавством задокументувати факт зберігання пального без отримання ліцензії та описати на підставі, яких методик та за допомогою яких приладів було встановлено факт того, що розмір пального, яке зберігається, перевищує 5 л.

Так, згідно з акту перевірки, судом встановлено, що Західним міжрегіональним управління ДПС по роботі з великими платниками податків листом від 29.06.2023 №2729/6/33-00-07-03 надіслано запит ТзОВ «ЛКФ «СВІТОЧ» щодо надання пояснень та документального підтвердження щодо надходження, зберігання та використання пального за період з 01.04.2020 по 30.06.2023, а саме:

- оборотно-сальдові відомості по рахунку 203 «Паливо» в розрізі номенклатури товару та проведених операцій;

- первинні документи (акти звірки, накладні, акти списання та інші первинні документи), на підставі яких відображено операції по рахунку 203;

- яким чином відбувався процес заправки дизельних генераторів паливом, отриманим на АЗС за паливними картками (талонами).

ТзОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» листом від 13.07.2023 №01/130723 надало відповідь, в якій зазначено наступне: “….. восени 2022 року рф розпочала масові ракетні атаки по об'єктах критичної інфраструктури України, зокрема, але не виключно, по об'єктах електроенергетики. Внаслідок руйнувань деяких об'єктів електроенергетики в Україні проводились екстрені аварійні та/або планові відключення світла споживачам.

ТзОВ «ЛКФ «Світоч» використовувало у жовтні-грудні 2022 року дизельне пальне для генерації енергії дизельним генератором у рамках крайньої та вимушеної необхідності. Технологічні процеси виготовлення продукції Компанії зумовлюють постійну потребу в енергії, а її відсутність спричиняє втрати та шкоду для активів Компанії, незворотні процеси по відновленню роботи обладнання, а також потенційну загрозу викиду та/або розливу аміаку тощо.

Суд зауважує, що працівники контролюючого органу, які здійснювали фактичну перевірку позивача, встановили порушення вимог ст. 15 Закону України № 481/95-ВР, водночас, зміст акту фактичної перевірки не відображає обставин використання та зберігання позивачем пального, наявність його залишку на дату перевірки.

Надані відповідачем документи, що підтверджують придбання позивачем в спірний період дизельного пального у ТзОВ «Окко-Бізнес-Партнер» у кількості 8608,18 літрів, не є беззаперечним доказом зберігання такого пального позивачем в розумінні ст. 1 Закону №481/95-ВР.

В ході розгляду справи судом заслухано пояснення працівника позивача ОСОБА_3 , начальника відділу вимірювання, енергозабезпечення та метрології філії «Нестле Україна». Генератори підприємство придбало у 2014 році і такі перебували у робочому стані. 15.11.2022 обстріли відбулися по енергетичних об'єктах міста і відповідно не булу струму на підприємстві позивача за адресою м.Львів, Ткацька,10. З метою забезпечення енергією як виробничих потужностей так і для зберігання холодильного обладнання вирішено включити генератори і відповідно возити самостійно пальне із автозаправної станції. Для цього використовувався автомобіль у який вставили баки і наповнювали і так зливали пальне у генератор. 16.12.2022 резервуари, які закупили ввели в експлуатацію. Щодо зауважень до актів списання, то допущена помилка в такому акті №25 від 31.12.2022 і про таке інформовано контролюючий орган службовим дописом №1 від 31.07.2023 та перепідписання Акту про списання матеріалів №25 від 31.12.2022. Відповідно і службовим дописом усунено неточності в акті про списання від 31.12.2022. Відповідач стверджує, що згідно акту списання зберігання пального без ліцензії відбувалося з 16.11.2022- 21.11.2022. Однак як встановлено проведеними обрахунки і досліджено, що закуплене пальне спалював генератор, який працював по 10-40 годин на підприємстві з огляду на малу потужність яку виділено «Обленерго» енергії на підприємство.

Суд бере до уваги покази свідка, які були надані під час судового засідання, в яких свідок ОСОБА_3 , надаючи суду показання, вказав, що протягом спірного періоду позивач отримував дизельне паливо на АЗС за паливними картками, так як з метою уникнення зупинки виробництва, керівництвом прийнято рішення доставляти паливо самостійно на службовому автомобілі позивача - Volkswagen Caravelle.

Відповідно, у даному випадку відсутні підстави стверджувати, що позивач здійснював зберігання пального, так як пальне возили в одній ємності та по прибуттю на підприємство відразу зливали до паливного баку генератора, який не є акцизним складом, в розумінні Податкового кодексу України.

Отже, судом встановлено, що позивач є кінцевим споживачем придбаного дизельного пального, яке використовується виключно для власних потреб.

При цьому, відповідачем не представлено безспірних доказів наявності та зберігання такого пального в ємкостях ТзОВ, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Ткацька, 10, а саме (але не виключно): акту вимірювання обсягів пального в цистернах, що знаходяться на території позивача, документів щодо часткового використання такого пального, тощо.

Враховуючи, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено факт зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано факт його придбання у ТзОВ «Окко-Бізнес-Партнер», суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем положень ст.15 Закону №481/95-ВР ґрунтуються виключно на припущеннях.

Крім цього, з аналізу акту перевірки та відзиву на позовну заяву, суд приходить до висновку про те, що відповідач фактично ототожнив поняття «придбання, використання пального» та «зберігання пального».(а.с.158-170 том 5).

Така ж позиція і висвітлена у Постановах Верховного суду у справах №520/12715/21 від 05.02.2025, 420/11959/23 від 12.02.2025.

З огляду на зазначене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 23.08.2023 № 662/33000703 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2023 року №659/33000701.

Щодо порушення п. 185.1. ст. 185, п. 186.3 ст. 186, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI) (із змінами і доповненнями) в результаті чого підприємством завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за травень 2023 року у сумі 2193897,00 грн.

Так, відповідно до акту перевірки, податковим органом встановлено:

«…За період з 01.04.2017 по 31.05.2023 ТзОВ «ЛКФ «Світоч» задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 2 560 060 342,0 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.04.2017 по 31.05.2023 встановлено їх заниження за грудень 2021 року на загальну суму 2 193 897,20 грн.

Перевіркою відображених у колонці «Б» рядка 6 Декларацій «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України» показників за період з 01.04.2017 по 31.05.2023 в загальній сумі 18 523 341,0 грн встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із отримання послуг від нерезидента (транспортно-експедиційні послуги, технічні послуги по ремонту обладнання, пуско-налагоджувальні роботи, консультаційні, інформаційні та консалтингові послуги, тощо) місце постачання яких визначено на митній території України.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2017 по 31.05.2023 на підставі таких документів: аналізів рахунків; оборотно-сальдових відомостей; журналів-ордерів по рахунках 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», 312 «Валютний рахунок», акти виконаних робіт, банківські документи, контракти, та інші первинні документи встановлено заниження задекларованих ТзОВ «ЛКФ'Світоч» показників у рядку 6 «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України» на загальну суму ПДВ 2 193 897,0 грн за грудень 2021 року, а саме:

ТзОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч»» (надалі Локальна компанія) укладено Договір про надання закупівельних послуг від 01.01.2020 № б/н з компанією «NESTRADE S.A.» (Швейцарія) (надалі Виконавець) про надання послуг, згідно яких «NESTRADE S.A.» призначається в якості агента із закупівель для ведення переговорів з непов'язаними постачальниками щодо комерційних та інших вимог, на основі яких ТзОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч»» здійснюватиме замовлення на поставку та придбання товарів у таких непов'язаних постачальників.

Відповідно до п. 2.1 договору, предметом даного договору є умови надання послуг, відповідно до яких Nestrade призначається Локальною компанією, і Nestrade приймає таке призначення в якості агента із закупівель для ведення переговорів з непов'язаними постачальниками щодо комерційних та інших умов, на основі яких Локальна компанія здійснюватиме Замовлення на поставку для придбання Товарів у непов'язаних постачальників.

Згідно з п. 2.2 договору, Nestrade виконуватиме всі зобов'язання за даним Договором в інтересах Локальної компанії, а Локальна компанія, в свою чергу, офіційно уповноважує Nestrade виконувати такі зобов'язання самостійно та на свій розсуд, якщо формальне схвалення не вимагається відповідно до даного Договору.

В ході перевірки ТзОВ «ЛКФ «Світоч»» представлено акт надання послуг компанією NESTRADE S.A. від 06.12.2021 № б/н до договору від 01.01.2020 № б/н в якому зазначено, що Виконавцем проведенні переговори з постачальниками щодо комерційних та інших умов на основі яких ТзОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч»» здійснювало закупку товарів безпосередньо у непов'язаних постачальників за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 року.

Відповідно до акту наданих послуг:

Акціонерне товариство «Львівська кондитерська фабрика «СВІТОЧ», юридична особа, створена згідно законодавства України, в особі Коваленко Олени, яка діє на підставі довіреності № 24/2021-UA10 від 22.04.2021 року, що надалі іменується «Локальна компанія», з однієї сторони, та NESTRADE S.A., компанія, зареєстрована за законодавством Швейцарії, з юридичною адресою: Авеню Реллер Ь2,1800 Вевей, надалі - «Nestrade», особі Bйranger Pкne та Petit Emmanuel Adrien з іншої сторони (а.с.231-236 т.7), погодилися про наступне:

Nestrade надано, а Локальною компанією прийнято послуги проведення переговорів з постачальниками щодо комерційних та інших умов на основі яких Локальна компанія здійснювала закупку Товарів безпосередньо у непов'язаних постачальників за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 року згідно Договору про надання закупівельних послуг від 01.01.2020 року.

Вартість послуг становить 11 386 154,66 грн (одинадцять мільйонів триста вісімдесят шість тисяч сто п'ятдесят чотири гривні 66 коп), що складає 401 840,64 доларів США по фактичному курсу закриття Central Treasure на 31.12.2020.

Локальна компанія до Nestrade претензій не має.

Місце надання послуг - Швейцарія.

Акт складений в двох екземплярах, які мають однакову юридичну силу.

Вартість наданих послуг становить 401 840,64 дол. США (еквів. 11 386 154,66 грн по фактичному курсу закриття Central Treasure на 31.12.2020, та 10 969 485,97 грн згідно курсу НБУ станом на 06.12.2021).

Крім того підприємством до перевірки надано Річний звіт до Акту наданих послуг від 06.12.2021 № б/н згідно договору про надання закупівельних послуг від 01.01.2020 № б/н, в якому зазначено, товар який було придбано за результатами проведених тендерів «NESTRADE S.A.» (Швейцарія) за 2020 рік, а саме:

Акціонерне товариство «Львівська кондитерська фабрика «Світоч», юридична особа, створена згідно законодавства України, що надалі іменується «Локальна компанія», з однієї сторони, та NESTRADE S.A., компанія, зареєстрована за законодавством Швейцарії, з юридичною адресою: Авеню Реллер 22, 1800 Вевей, надалі - «Nestrade», погодилися про те, що протягом 2020 року було закуплено за результатами тендерів проведених Nestrade товарів, перерахованих у акті перевірки ( с.19-31 т.2).

З огляду на наведене, контролюючий орган прийшов до висновку про порушення позивачем п. 185.1. ст. 185, п. 186.3 ст. 186, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.20210 №2755-VI.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині, представник позивача зазначив, що за загальним правилом місце постачання послуг визначається виходячи із місця реєстрації постачальника послуг, за виключенням певних випадків. У даному випадку ж між позивачем та нерезидентом було укладено договір про надання закупівельних послуг від 01.01.2020 №б/н. Відповідно до наданих послуг за актом від 06.12.2021, агентські послуги нерезидента NESTRADE S.A. стосувались виключно закупівлі товарів та не стосувались придбання позивачем послуг вказаних у п.п. а) з) п. 186.3 ст. 186 ПКУ. Виходячи зі змісту договору, а також наданих послуг, як зазначено в акті надання послуг від 06.12.2021, нерезидентом NESTRADE S.A. на користь позивача було надано агентські послуги, місце надання яких знаходиться за межами митної території України, а саме у Швейцарії. Таким чином, об'єкт оподаткування ПДВ щодо операцій між позивачем та нерезидентом NESTRADE S.A. в даному випадку не виникає, а також і у даному випадку встановлено факт відсутності придбання позивачем послуг, передбачених у п.п. а) - з) п. 186.3 ст. 186 ПКУ.

Також зазначив, що джерело закуплених товарів за результатами тендерів жодним чином не впливає на кваліфікацію договору між позивачем та нерезидентом, та, як наслідок, на відсутність об'єкта оподаткування ПДВ, в силу відсутності місця постачання агентських послуг на митній території України.

Крім цього, позивач вважає, що відповідач не має повноважень на кваліфікацію договірних відносин між позивачем та контрагентом. Висновки відповідача були обумовлені власною та абсолютно безпідставною перекваліфікацією агентських послуг від нерезидента до позивача на консультаційні послуги.

Основним нормативно-правовим актом, що визначав основні засади господарювання в Україні і регулював господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є Господарський кодекс України (далі - ГК України).

Станом на день розгляду справи Господарський кодекс України втратив чинність на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025.

У відповідності до ч.1 ст. 295 Господарського кодексу України - комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Згідно ч. 2 ст. 295 цього кодексу комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Частинами першою та другою статті 301 Господарського кодексу України встановлено, що відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною за його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Згідно з частиною 1 статті 301 ГК України, відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 2 статті 301 ГК України, агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

При цьому, суд зазначає, що консультаційні послуги - це інтелектуальна, нематеріальна діяльність, результати якої не є фізично осяжними, у тому числі аудиторські, юридичні, консалтингові послуги, послуги, пов'язані з консультуванням, експертизою, оцінкою, підготовкою висновків і рекомендацій, послуги з навчання, підготовки спеціалістів. Одним із видів консультаційних послуг є послуги консультування з питань комерційної діяльності й керування. Проте в матеріалах справи відсутній договір про консультаційні послуги, а наявний договір про надання закупівельних послуг, і такому договору і відносинам по такому надається оцінка.

Як встановлено судом, між позивачем та компанією «NESTRADE S.A» було укладено договір від 01.01.2020 №б/н про надання закупівельних послуг, згідно з умовами якого компанія «NESTRADE S.A» призначається в якості агента із закупівель для ведення переговорів з непов'язаними постачальниками щодо комерційних та інших вимог, на основі яких позивач здійснюватиме замовлення на поставку та придбання товарів у таких непов'язаних постачальників. Відповідно до наданого в ході перевірки акту надання послуг від 06.12.2021 №б/н, виконавцем проведені переговори з постачальником щодо комерційних та інших умов, на основі яких, позивачем здійснено закупку товарів безпосередньо у непов'яазних постачальників у період з 01.01.2020 по 31.12.2020, згідно якого, компанією «NESTRADE S.A» надано, а позивачем прийнято послуги проведення переговорів з постачальником щодо комерційних та інших умов на основі яких, ТзОВ «ЛКФ «Світоч» здійснювало закупку товарів безпосередньо у непов'язаних постачальників за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (а.с.96-134 т.5).

Суд зазначає, що відповідно до Методологічних основ та пояснень, вид економічної діяльності за кодом 70.22 «Консультування з питань комерційної діяльності й керування» включає надання консультаційних послуг, управлінської та організаційної підтримки компаніям та іншим організаціям з питань керування, корпоративного стратегічного й оперативного планування, визначення напрямів розвитку бізнесу, управління змінами, зниження собівартості та інших фінансових питань, маркетингових цілей і політики, кадрової політики, стратегії виплат компенсацій і пенсій, планування виробництва та контролю.

Надання комерційних послуг може включати консультування, управлінську й організаційну підтримку компаній і громадських організацій відносно:

- проектування методики бухгалтерського обліку та правил, програм ведення звітності, процедур контролю виконання кошторису;

- консультування та підтримки компаній і громадських організацій у сфері планування, організаційних заходів, забезпечення ефективності та контролю, інформації з питань управління тощо.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до умов укладеного договору, компанія «NESTRADE S.A» несе відповідальність щодо стратегічного управління ресурсною базою, зокрема, шляхом розробки та впровадження стратегії закупівель для товарів з урахуванням вимог локальної компанії; управління категоріями витрат; управління договірними стосунками шляхом ведення переговорів та узгодження всіх умов та положень з непов'язаними постачальниками товарів, а також належного документального оформлення цих умов, узгоджених з непов'язаними постачальниками, в рамкових угодах або будь-яких інших відповідних документах; передачі інформації Локальній компанії щодо положень та умов, узгоджених з непов'язаними постачальниками. Компанія «NESTRADE S.A» займається наданням закупівельних послуг.

Судом встановлено, що локальна компанія не несе жодної відповідальності за результати в подальшому укладених договірних відносин позивача, вона здійснює тільки пошук цих постачальників, аналізуючи відповідну інтернет платформу, без подальшого укладення договірних відносин з постачальниками.

У підтвердження визначення агентські послуги й надання агентських послуг позивачем долучено до матеріалів справи Висновок Державного підприємства «Науково-дослідного інституту метрології вимірювальних і управляючих систем» від 09.12.2024 №19/ 836, а також індивідуальну податкову консультацію від 31.12.2020 по тлумаченню застосуванню статей ПКУ щодо оподаткування послуг ( а.с.206- 220 т.9).

Тобто суд оцінює докази зібрані в ході розгляду справи дійшов до висновку, що саме варто взяти до уваги, що відповідач не вправі і ненаділений повноваженнями змінювати трактування послуг визначених у договорі, так як визначено договором хто ці послуги надає і хто отримує. Тобто договір укладено резидент з нерезидентом. Як уже зазначено вище посередництво в оптовій торгівлі не включає оптову торгівлю від власного імені. У всіх договорах поставки з українськими постачальниками компанія «NESTRADE S.A» взагалі не фігурує як будь який учасник договірних відносин.

У разі якщо нерезидент надає консультаційні послуги резиденту, який зареєстрований, як суб'єкт господарювання на території України, то відповідно до пункту 186.3 статті 186 Кодексу, для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання консультаційних послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання, дане твердження відповідає у випадку надання послуг визначених у п. а) - з) п. 186.3 ст. 186 ПКУ.

Проте позивач отримав від нерезидента компанії «NESTRADE S.A» агентські послуги, місце надання яких знаходиться за межами митної території України, послуги стосувалися виключно в кого ж саме здійснювати закупівлю товарів, вимоги до продавців товарів. Цінову політику й аналітику видатків позивача для зменшення витрат на закупівлі і не стосувалися придбання позивачем послуг вказаних у п.п. а)-з) п.186.3 ст.186 ПКУ. У долучених до матеріалів справи договорах, укладених позивачем із продавцями продукції за результатами підбору компанією «NESTRADE S.A» непов'язаних постачальників і не фігурує компанією «NESTRADE S.A». Тобто ці послуги надавалися за межами митної території України.

Вартість наданих послуг становить 401 840,64 дол. США (еквів. згідно курсу НБУ станом на 06.12.2021 становить 10 969 485,97 грн.), то відповідно сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість з вартості отримання послуг становить 2 193 897,00 грн.

Згідно з підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами і доповненнями) операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 14.1.185. постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 Податкового Кодексу України визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Згідно із пунктом 186.3 статті 186 Кодексу місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем (підпункт "в" пункту 186.3 статті 186 Кодексу).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій платника податку з постачання послуг безпосередньо залежить від місця постачання таких послуг. Як вбачається компанія «NESTRADE S.A» зареєстрована у Швейцарії , є нерезидент яка і надавала послуги агентські, місце надання яких знаходиться за межами території України. Таким чином об'єкт оподаткування ПДВ щодо операцій між підприємством і нерезидентом в даному випадку не виникає (п.186.4 ст 186 ПК України).

Щодо аналізу отриманих позивачем послуг, на що зазначає відповідач, то до матеріалів долучено річний звіт до Акту наданих послуг від 06.12.2021 протягом 2020 року було закуплено за результатами тендерів проведених компанією «NESTRADE S.A» товарів у 28 контраагентів які в більшості в Україні розташовані, і це не впливає на місцезнаходження продавців товару, так як їх визначала за тендером компанія «NESTRADE S.A», яка за межами України проводила тендери. Тобто надавала послуги позивачу. Тобто послуга компанії «NESTRADE S.A» була саме в рекомендації в кого здійснювати закупівлі товарів позивачем у визначених продавців іноземною компанією.

Враховуючи викладене, суд погоджується із вимогами позивача, про відсутність порушень останнім пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами і доповненнями) , що призвело до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення, яке суд вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, судом встановлено протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.08.2023 № 659/33000701, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню .

Податкове повідомлення-рішення №931/3300701 від 10.11.2023 (прийняте за результатами розгляду скарги на ППР №660/33000701 від 23.08.2023).

Щодо порушення п.135.1 ст. 135, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2020 №2755-VI) (із змінами і доповненнями, Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996), МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання», МСБО 1 «Подання фінансової звітності», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти», МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів», МСБО 18 «Дохід» в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у сумі 12977020,00 грн в тому числі за: 2 квартал 2019 року в сумі 3878,00 грн, 3 квартал 2019 року в сумі 103700,00 грн, 4 квартал 2019 року в сумі 416578,00 грн, 1 квартал 2020 року в сумі 6238,00 грн, 2 квартал 2020 року у сумі 47529,00 грн, 3 квартал 2020 року у сумі 14618,00 грн, 4 квартал 2020 року у сумі 12752380,00 грн та 1 квартал 2021 року в сумі 7109,00 грн, судом встановлено таке.

Перевіркою задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки показників Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2) встановлено відхилення в рядку 2220 Звіту про фінансові результати «Інші фінансові доходи», а саме: ТзОВ "Львівська кондитерська фабрика «Світоч" за період з 01.04.2017 по 31.03.2023 задекларовано в загальній сумі 0.0 грн.

Проведеною перевіркою за цей період встановлено заниження задекларованих показників у рядку 2220 Звіту про фінансові результати «Інші фінансові доходи» на загальну суму 70 823 124,0 грн. в т.ч. за: 2020р. в сумі - 70 823 124,0 грн.

Вплив на відображення таких даних у звіті відбувалося відповідно до укладених позивачем договорів.

19.04.2019 ТзОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» уклало Договір позики № б/н з ТзОВ «Nestle Treasury Center Middle East&Africa Ltd» (Обєднані Арабські Емірати) на загальну суму 12 000 000,0 дол.США під 1,875 % річних. Нарахування процентів погодили сторони договору кожні 6 місяців з дати отримання першого траншу позики. Останній період нарахування процентів проводиться у відповідності із датою припинення.

Цільове призначення: для загальних господарських потреб.

Станом на 2019 рік позика була короткостроковою.

08.08.2019 укладено додаткову угоди №1 до Договору позики, відповідно до умов погашення позики та будь-яких нарахованих і несплачених процентів має бути здійснене до 19.04.2020 відразу після припинення . Після цієі угоди позивач отримав іще три транші позики. Позика була оцінена за справедливою вартістю. Сума дисконту була визначена за відповідною ставкою дисконтування, у 2019 - 10702 тис.грн. повернення позики не було. Позивач відображав позику як від власника і не збільшувала доходи останнього. Дт 68510 «Розрахунки з кредиторами» Кт 425 «Інший додатковий капітал».Дт 425 «Інший додатковий капітал» Кт 441 «Нерозприділений прибуток». Амортизацію відображав у складі фінансових витрат (звіт 2250).

Згідно умов додаткової угоди №2 від 19.04.2020 до Договору позики погашення позики та будь-яких нарахованих і несплачених процентів має бути здійснене до 19.04.2021 відразу після припинення .

Відповідно до умов додаткової угоди №3 від 19.04.2021 до Договору позики погашення позики та будь-яких нарахованих і несплачених процентів має бути здійснене до 19.04.2024. позику

В ході перевірки встановлено, що ТзОВ "Львівська кондитерська фабрика «Світоч" протягом 2017-2023 рр періоду отримала позику в сумі 11 000 000,0 дол.США від ТзОВ «Nestle Treasury Center Middle East&Africa Ltd» згідно договору 19.04.2019 № б/н наступними траншами:

13.06.2019 - 1 999 973,0 дол.США

08.07.2019 - 6 000 027,0 дол.США

15.08.2019 - 1 000 000,0 дол.США

25.09.2019 - 1 000 000,0 дол.США

10.12.2019 - 1 000 000,0 дол.США

Протягом періоду з 19.04.2019 по 31.03.2023 повернення позики не проводилось і згідно умов договору позики із змінами та доповненнями позичальник повинен повернути позику в термін до 19.04.2024.

З 2021 року у балансі позивача позика уже мала статус довгострокової, відображалася за балансовою вартістю, що дорівнювала справедливій вартості.

2022 рік відображення позика за умовами 2021 року, довгострокова позика відображена за балансовою вартістю, що дорівнювала справедливій вартості (300060 тис грн) .

Відповідно до облікової політики позивача, Наказом №2/1 від 11.01.2022 «Про облікову політику» подальший облік позики здійснювався за тим ж принципом, що і в 2021 році.

Станом на 31.03.2023 заборгованість по тілу позики перед ТзОВ «Nestle Treasury Center Middle East&Africa Ltd» (Обєднані Арабські Емірати) становить 11 000 000,0 дол США.

Підприємство з червня 2019 - по грудень 2020 здійснювало дисконтування позики отриманої від Nestle Treasury Centre - Middle East&Africa LTD (ОАЕ). Сума розрахованого дисконту відображалася в обліку наступними бухгалтерськими проведеннями:

Дт 68510 «Розрахунки з кредиторами» Кт 425 «Інший додатковий капітал»

Дт 425 «Інший додатковий капітал» Кт 441 «Нерозприділений прибуток».

Тобто на збільшення капіталізації підприємства.

Сума дисконту становила всього в сумі 17 556 760,67 грн в тому числі: 2019 - 2 415 225,11 грн та 2020 - 15 141 535,56 грн

У період з червня 2019 по березень 2021 підприємством здійснювалося нарахування амортизації фінансового зобов'язання, тобто нараховувалася амортизація дисконту по отриманій позиці від ТзОВ «Nestle Treasury Center Middle East&Africa Ltd» (Обєднані Арабські Емірати).

В обліку підприємства амортизація по дисконтуванню відображалася наступними бухгалтерськими проведеннями: Дт 952 «Інші фінансові витрати» Кт 68510 «Розрахунки з кредиторами».

За період з червня 2019 по березень 2021 підприємством нарахована амортизація дисконту становить 18 886 359,63 грн в т.ч. за: 2019 - 1 505 002,13 грн; 2020- 12 888 571,06 грн; 1кв. 2021- 4 492 786,44 грн.

Такі витрати включалися до складу фінансових витрат та відповідно і відображалися підприємством у рядку 2250 Звітів про фінансові результати «Фінансові витрати» за відповідні періоди. Одночасно дані фінансові витрати відображалися в ряд. 2.1.1 «Сума витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України)» додатків РІ до Декларацій з ПНП на збільшення фінансового результату за відповідні періоди.

За період з 01.06.2019 по 31.03.2021 ТзОВ «ЛКФ «Світоч» відображено у рядку 2270 Звіту про фінансові результати «Інші витрати», негативне значення курсових різниць у сумі 1 271 430,0 грн. в тому числі за: 2 кв. 2019 року у сумі 21 544,0 грн., 3 кв. 2019 року у сумі 576 113,0 грн., 4 кв.2019 року у сумі 230 928,0 грн., 1 кв. 2020 року у сумі 34 658,0 грн., 2 кв. 2020 року у сумі 264 048,0 грн., 3 кв. 2020 року у сумі 81 210,0 грн., 4 кв.2020 року у сумі 23 432,0 грн., 1 кв. 2021 року у сумі 39 497,0 грн.

ТзОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» віднесено до складу інших витрат за період з 01.06.2019 по 31.03.2021 негативне значення курсових різниць нарахованих на амортизовану собівартість у сумі 1 271 430,0 грн.

Додатковою угодою №2 від 19.07.2022 позивачем визначено, що процентна ставка розраховується як 3-х місячний SOFR у доларах США, опублікована/спостережена на сайті для вартості на перший день кожного періоду нарахування відсотків плюс маржа 4,56% .

З моменту укладення договору позики змінився статус договору.

В обґрунтування позовних вимог в частині податкового повідомлення-рішення від 10.11.2023 № 931/33000701, представник позивача зазначив, що відповідач ігнорує факт того, що позика надана позивачу від компанії групи Nestle (як власник позивача), а тому дисконт за довгостроковою позикою від власника повинен визначатися у власному капіталі. В даному випадку, будь-яку позику на користь позивача з ТзОВ «Nestle Treasury Center Middle East&Africa Ltd» визнаються операціями із «власниками» у широкому розумінні. Така операція не впливає на доходи/витрати позивач, а відображаються через власний капітал. Так власне і було зроблено позивачем. Дисконт за довгостроковою позикою на користь позивача від нерезидента ТзОВ «Nestle Treasury Center Middle East&Africa Ltd», навіть у разі визнання його за таких умов, повинен визнаватися у власному капіталі, а не в доходах і відповідно ні фінансового результату, ні податку на прибуток не збільшується. З огляду на зазначене, висновки відповідача про наявність порушень в частині обрахунку дисконту по заборгованості та необхідності донарахування позивачу доходу абсолютно безпідставні, а тому оскаржуване ППР має бути скасоване.

Також зазначив, що відповідач вказує, що дисконт за отриманою у 2019 році позикою від ТзОВ «Nestle Treasury Center Middle East&Africa Ltd» в сумі 1100000,00 дол. США включено до складу іншого фінансового доходу 2020, тому що станом на 31.12.2020 дана кредиторська заборгованість переведене з поточної (короткотермінової) в довгострокову та відображена ТзОВ «ЛКФ «Світоч» в рядку 1515 «Інші довгострокові зобов'язання» Балансу (Звіт про фінансовий стан). В свою чергу, позивач вказує, що позика в обліку із короткострокової в довгострокову заборгованість була проведена 19.04.2021, відповідно до додаткової угоди з нерезидентом щодо пролонгації дії угоди позики до 2024 року. Відповідно, дохід від дисконту мав би за позицією відповідача розраховуватись лише за період з 19.04.2021 по 19.04.2024 без врахування 2020 року. Позивач не згідний з вимогою дисконтування заборгованості у даному періоді з огляду на те, що у цьому періоді ставка за позикою стає ринковою. Зазначив, що справедлива вартість фінансового зобов'язання відповідатиме ціни операції, якщо зобов'язання відповідає ринковим умовам, тобто отримане під ринкову ставку фінансування. Можливість обліку фінансового зобов'язання при первісному визнанні за ціною операції буде залежати від того, чи відповідає таке зобов'язання ринковим умовам.

Щодо курсових різниць, представник позивача зазначив, що позивач відображає курсові різниці згорнуто у фінансовій звітності, а не розгорнуто по Дтвитрати та по Ктдохід. Такий принцип передбачають міжнародні стандарти та це також закріплено, в обліковій політиці. Відповідно до п. 86.10 ст. 86 ПКУ, відповідач, виходячи із викладеної в акті перевірки позиції, повинен був і поставити під сумнів не лише витрати, а і доходи. Загальний результат по курсових різницях із дисконтом дохід у сумі 1271430,00 грн, то відповідач в акті перевірки мав би забрати дохід у сумі 1271430,00 грн. Однак жодних питань відповідача до доходу нема, що свідчить про непослідовність та фрагментарну позицію податкового органу, та й взагалі про безпідставність таких претензій. Крім цього, ПКУ не передбачає відображення у додатку РІ курсових різниць, тобто за правилами міжнародних стандартів суми включаються в об'єкт оподаткування. Вважає, що відповідач безпідставно донараховує податок на прибуток, а тому ППР є протиправним.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

За положеннями пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 817 (далі - П(С)БО 28), теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п'яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п'яти років.

Відповідно до пункту 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

Відображення отриманих і виданих позик у бухгалтерському обліку підприємств, які ведуть облік за МСФЗ, регламентується:

- МСФЗ 9 «Фінансові інструменти»;

- МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації»;

- МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання»;

- МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка».

Згідно п.3.1.1 розділу 3.1 глави 3 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» суб'єкт господарювання визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у своєму звіті про фінансовий стан тоді, коли суб'єкт господарювання стає стороною договірних положень щодо інструмента. Коли суб'єкт господарювання вперше визнає фінансове зобов'язання, він класифікує його згідно з пунктами 4.2.1 і 4.2.2 та оцінює його згідно з пунктом 5.1.1.

Згідно з пунктом 4.2.1 - суб'єкт господарювання здійснює класифікацію всіх фінансових зобов'язань як таких, що в подальшому оцінюються за амортизованою собівартістю, за винятком :

а) фінансових зобов'язань, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток;

б) фінансових зобов'язань, що виникають у разі невідповідності передавання фінансового активу критеріям для припинення визнання або у разі застосування підходу подальшої участі;

в) договорів фінансової гарантії;

г) зобов'язань із надання позики за ставкою відсотка, нижче від ринкової.

Відповідно до пункту 4.2.2 - суб'єкт господарювання має право під час первісного визнання безвідклично призначити фінансове зобов'язання як таке, що оцінюється за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, якщо це дозволяє параграф 4.3.5, або якщо результатом такого призначення є доречніша інформація.

Відповідно до положень МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання», мета якого полягає у визначенні принципів для подання фінансових інструментів як зобов'язань або власного капіталу і для згортання фінансових активів і фінансових зобов'язань, який застосовується до класифікації фінансових інструментів як фінансових активів, фінансових зобов'язань параграфом 11 визначено:

Фінансовий інструмент - це будь - який контракт, який приводить до виникнення фінансового активу у одного суб'єкта господарювання та фінансового зобов'язання або інструмента капіталу у іншого суб'єкта господарювання.

Фінансовий актив - це будь-який актив, що є:

а) грошовими коштами;

б) інструментом власного капіталу іншого суб'єкта господарювання;

в) контрактним правом:

i) отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив відіншого суб'єкта господарювання, або

ii) обмінювати фінансові інструменти з іншим суб'єктом господарювання за умов, які є потенційно сприятливими, або

г) контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу суб'єкта господарювання та який є:

i) непохідним інструментом, за який суб'єкт господарювання зобов'язаний або може бути зобов'язаний отримати змінну кількість власних інструментів капіталу, або

ii) похідним інструментом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися іншим чином, ніж обміном фіксованої суми грошових коштів або іншого фінансового активу на фіксовану кількість власних інструментів капіталу. З цією метою до інструментів власного капіталу суб'єкта господарювання не включають: фінансові інструменти з правом дострокового погашення, класифіковані як інструменти власного капіталу згідно з параграфами 16А та 16Б; інструменти, які створюють для суб'єкта господарювання зобов'язання надати іншій стороні пропорційну частку чистих активів суб'єкта господарювання тільки при ліквідації і класифіковані як інструменти власного капіталу згідно з параграфами 16В та 16Г, або інструменти, що є контрактами на майбутнє отримання або надання інструментів власного капіталу суб'єкта господарювання.

Фінансове зобов'язання - це будь-яке зобов'язання, що є:

а) контрактним зобов'язанням:

i) надавати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому суб'єктові господарювання, або

ii) обмінюватися фінансовими активами або фінансовими зобов'язаннями з іншим суб'єктом господарювання за умов, які є потенційно несприятливими для суб'єкта господарювання, або

б) контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу суб'єкта господарювання та який є

i) непохідним інструментом, за яким суб'єкт господарювання зобов'язаний або може бути зобов'язаний надавати змінну кількість власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання, або

i) похідним інструментом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися іншим чином, ніж обмін фіксованої суми грошових коштів або іншого фінансового активу на фіксовану кількість власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання. З цією метою права, опціони або варіанти на придбання фіксованої кількості власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання за фіксовану суму будь-якої валюти є інструментами власного капіталу, якщо суб'єкт господарювання пропонує такі права, опціони або варіанти пропорційно для всіх його існуючих власників того ж класу, що і його власні непохідні інструменти власного капіталу. Крім того, з цією метою до інструментів власного капіталу суб'єкта господарювання не включають фінансові інструменти з правом дострокового погашення, класифіковані як інструменти власного капіталу згідно з параграфами 16А та 16Б; інструменти, які створюють для суб'єкта господарювання зобов'язання надати іншій стороні пропорційну частку чистих активів суб'єкта господарювання тільки при ліквідації і які класифіковані як інструменти власного капіталу згідно з параграфами 16В та 16Г, або інструменти, які самі є контрактами на майбутнє отримання або надання інструментів власного капіталу суб'єкта господарювання.

Як виняток, інструмент, який відповідає визначенню фінансового зобов'язання, класифікується як інструмент власного капіталу, якщо він має всі три ознаки і задовольняє умовам, визначеним у параграфах 16А та 16Б або в параграфах 16В та 16Г.

Інструмент капіталу - це будь-який контракт, який засвідчує залишкову частку в активах суб'єкта господарювання після вирахування всіх його зобов'язань.

Справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити зобов'язання в операції між обізнаними, зацікавленими сторонами на звичайних умовах.

Інструмент, з правом дострокового погашення - це фінансовий інструмент, який надає його утримувачеві право повернути цей інструмент емітентові за грошові кошти або інший фінансовий актив, або який автоматично повертається емітентові в разі виникнення невизначеної майбутньої події або у випадку смерті утримувача інструменту та або його виходу на пенсію.

Таким чином, за приписами пункту 11 МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання» отримана позика від вище вказаного нерезидента для ТзОВ "Львівська кондитерська фабрика «Світоч" необхідно вважати фінансовим зобов'язанням, оскільки її погашення призведе до майбутньої виплати коштів.

Тобто, видана позика - це фінансовий актив, оскільки є контактним правом до отримання коштів у майбутньому, а отримана позика- це фінансове зобов'язання, оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів.

Згідно МСФЗ 7 «Фінансові інструменти» - вимагати від суб'єктів господарювання надавати у своїй фінансовій звітності розкриття інформації, яка дає змогу користувачам оцінити:

а) значимість фінансових інструментів для фінансового стану і результатів діяльності суб'єкта господарювання;

б) характер та рівень ризиків, що виникають унаслідок фінансових інструментів та на які суб'єкт господарювання наражається протягом періоду та на кінець звітного періоду, та яким чином суб'єкт господарювання управляє цими ризиками.

Принципи цього МСФЗ доповнюють принципи визнання, оцінки та подання фінансових активів і фінансових зобов'язань у МСБО 32 "Фінансові інструменти: подання" та МСФЗ 9 "Фінансові інструменти".

Суб'єкт господарювання розкриває інформацію, яка дає змогу користувачам його фінансової звітності оцінити значимість фінансових інструментів для його фінансового стану та результатів діяльності.

Суд зауважує, що балансову вартість кожної з наведених далі категорій, як вказано у МСФЗ 9, слід розкривати або в звіті про фінансовий стан, або в примітках:

а) фінансові активи, оцінені за справедливою вартістю з відображенням результатів переоцінки як прибутку або збитку, наводячи окремо i) призначені такими при первісному визнанні та ii) такі, що обов'язково оцінюються за справедливою вартістю відповідно до МСФЗ 9;

ґ) фінансові зобов'язання, оцінені за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки як прибутку або збитку, наводячи окремо: i) призначені такими при первісному визнанні та ii) такі, що відповідають визначенню утримуваних для торгівлі, наведеному в МСФЗ 9;

д) фінансові активи, оцінені за амортизованою собівартістю;

е) фінансові зобов'язання, оцінені за амортизованою собівартістю;

є) фінансові активи, оцінені за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у сукупному доході.

Фінансові активи або фінансові зобов'язання за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки як прибутку або збитку.

Якщо суб'єкт господарювання призначив як оцінений за справедливою вартістю фінансовий актив (чи групу фінансових активів), що інакше оцінювався б за амортизованою собівартістю, то він розкриває таку інформацію:

а) максимальний рівень кредитного ризику (див. параграф 36 а)) за фінансовим активом (чи групою фінансових активів) на кінець звітного періоду;

б) величину, на яку будь-які пов'язані кредитні похідні або подібні інструменти зменшують цей максимальний рівень кредитного ризику;

в) суму зміни (протягом періоду та кумулятивно) справедливої вартості фінансового активу (чи групи фінансових активів), яка відноситься до змін кредитного ризику фінансового активу, визначену:

i) або як сума зміни його справедливої вартості, яка не відноситься до змін ринкових умов, що спричиняють ринковий ризик;

ii) або із застосуванням альтернативного методу, який, як вважає суб'єкт господарювання, достовірніше відображає суму зміни його справедливої вартості, що відноситься до змін кредитного ризику активу.

Зміни ринкових умов, які спричиняють ринковий ризик, включають зміни базової ставки відсотка, товарної ціни, валютного курсу або індексу цін чи ставок, які спостерігаються на ринку;

г) суму зміни справедливої вартості будь-яких пов'язаних кредитних похідних або подібних інструментів, яка відбувається протягом періоду та кумулятивно з часу призначення фінансового активу.

Якщо суб'єкт господарювання призначив фінансове зобов'язання як таке, що оцінене за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки як прибутку або збитку відповідно до параграфа 4.2.2 МСФЗ 9 і має подати впливи змін кредитного ризику такого зобов'язання в іншому сукупному доході (див. параграф 5.7.7 МСФЗ 9), то він розкриває:

а) величину зміни, протягом періоду та кумулятивно, справедливої вартості фінансового зобов'язання, яка відноситься до змін кредитного ризику такого зобов'язання, визначену або (i) як величина зміни його справедливої вартості, що відноситься до змін ринкових умов, які спричиняють ринковий ризик (див. Додаток Б, параграф Б4); або (ii) застосовуючи альтернативний метод, що, як вважає суб'єкт господарювання, більш достовірно відображає величину зміни справедливої вартості, що відноситься до змін кредитного ризику даного зобов'язання.

Змінами ринкових умов, що спричиняють ринковий ризик, зокрема, є зміни контрольної ставки відсотка, ціна іншого фінансового інструмента суб'єкта господарювання, ціна певного товару, валютний обмінний курс або індекс цін чи ставок. Для контрактів, які містять прив'язку до товарної одиниці, до змін ринкових умов належать зміни показників діяльності відповідного внутрішнього або зовнішнього інвестиційного фонду.

б) різницю між балансовою вартістю фінансового зобов'язання та сумою, яку суб'єкт господарювання інакше був би зобов'язаний сплатити за контрактом при погашенні утримувачеві цього зобов'язання.

Якщо суб'єкт господарювання призначив фінансове зобов'язання як таке, що оцінене за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки як прибутку або збитку відповідно до параграфа 4.2.2 МСФЗ 9 і має подати впливи усіх змін на справедливу вартість такого зобов'язання (в тому числі впливи змін кредитного ризику такого зобов'язання) у прибутку чи збитку (див. параграфи 5.7.7 та 5.7.8 МСФЗ 9), то він розкриває:

а) суму зміни (протягом періоду і кумулятивно) справедливої вартості фінансового зобов'язання, яка відноситься до змін кредитного ризику цього зобов'язання (див. параграфи Б5.7.13 - Б5.7.20 МСФЗ 9 щодо керівництва з визначення впливів змін кредитного ризику зобов'язання); та

б) різницю між балансовою вартістю фінансового зобов'язання та сумою, яку суб'єктові господарювання треба було би сплатити за контрактом при погашенні утримувачеві зобов'язання.

В МСФЗ усі зобов'язання поділяються на поточні та непоточні (п. 60, 61 МСБО 1), що в українській практиці відповідає поняттям коротко- та довгострокових зобов'язань.

Відповідно до МСБО 1 «Подання фінансової звітності» в розділі «Поточні зобов'язання» в параграфі 69 зазначено, що суб'єкт господарювання класифікує зобов'язання як поточне, якщо:

а) він сподівається погасити це зобов'язання в ході свого нормального операційного циклу;

б) він утримує це зобов'язання в основному з метою продажу;

в) зобов'язання підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців після звітного періоду;

г) він не має безумовного права відстрочити погашення зобов'язання протягом як мінімум дванадцяти місяців після звітного періоду. Умови зобов'язання, які можуть, за вибором контрагента, привести до його погашення випуском інструментів власного капіталу, не впливають на класифікацію.

Суб'єкт господарювання повинен класифікувати всі інші зобов'язання як непоточні.

Згідно параграфу 71 вищезазначеного МСБО - Інші поточні зобов'язання не погашаються в рамках нормального операційного циклу, а підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців після звітного періоду або утримуються в основному з метою продажу. Це, наприклад, деякі фінансові зобов'язання, що відповідають визначенню утримуваних для продажу, наведеному в МСФЗ 9, банківські овердрафти та поточна частина непоточних фінансових зобов'язань, дивіденди до сплати, податки на прибуток та інша неторговельна кредиторська заборгованість. Фінансові зобов'язання, що забезпечують фінансування на довгостроковій основі (тобто вони не є частиною робочого капіталу, що використовується в нормальному операційному циклі суб'єкта господарювання) і не підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців після кінця звітного періоду, є не поточними зобов'язаннями, на які поширюються вимоги параграфів 74 і 75.

Параграфом 73 МСБО - якщо суб'єкт господарювання очікує та має намір рефінансувати зобов'язання або перенести його на пізнішу дату принаймні на дванадцять місяців після звітного періоду, згідно з існуючою кредитною угодою, він класифікує зобов'язання як непоточне, навіть якщо інакше строк його сплати настає протягом коротшого періоду. Проте, коли рефінансування зобов'язання або його перенос на пізнішу дату виконується не за бажанням суб'єкта господарювання (наприклад, немає угоди про рефінансування), можливість рефінансування не береться до уваги та зобов'язання класифікується як поточне.

Тобто зобов'язання з терміном погашення до 12 місяців є поточними (короткотерміновими), а з терміном більше ніж 12 місяців - є не поточними (довгостроковими).

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства .

Враховуючи вищенаведене суми отриманих довгострокових фінансових позик - є фінансовими інструментами, які в бухгалтерському обліку мають відображатись за справедливою (теперішньою) вартістю.

Порядок визначення справедливої (теперішньої) вартості зобов'язань викладено у міжнародних стандартах фінансової звітності, а саме:

Згідно з пунктів 5.1.1, та Б5.1.1 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», під час первісного визнання фінансового зобов'язання суб'єкт господарювання оцінює їх за їхньою справедливою вартістю плюс або мінус, у випадку фінансового активу або фінансового зобов'язання, що оцінюється не за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов'язання.

Справедливу вартість довгострокової позики, за якими не нараховуються відсотки, можна оцінити як теперішню вартість усіх майбутніх надходжень грошових коштів, дисконтованих із застосуванням переважної ринкової ставки (переважних ринкових ставок) відсотка на подібний інструмент (подібний за валютою, строком, типом ставки відсотка та іншими ознаками) з подібним показником кредитного рейтингу. Справедлива вартість - це ціна, що була б отримана за продаж активу або сплачена за передачу зобов'язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки, яка визначена у МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості».

Крім того терміни визначені у параграфі 9 МСБО 39 « Фінансові інструменти: визнання та оцінка» мають таке значення:

Амортизована собівартість фінансового активу або фінансового зобов'язання - це сума, за якою фінансовий актив чи зобов'язання оцінюється при первісному визнанні, мінус виплати основної суми, плюс (або мінус) накопичена амортизація будь-якої різниці між цією первісною сумою та сумою погашення із застосуванням методу ефективного відсотка та мінус будь-яке зменшення (прямо чи через застосування рахунку резервів) унаслідок зменшення корисності або неможливості інкасації;

Метод ефективного відсотка - це метод обчислення амортизованої собівартості фінансового активу або фінансового зобов'язання (або групи фінансових активів чи фінансових зобов'язань) та розподілу доходу чи витрат від відсотків на відповідний період.

Ефективна ставка відсотка - це ставка, яка точно дисконтує попередньо оцінені майбутні платежі або надходження грошових коштів протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента та, якщо доцільно, протягом коротшого періоду до чистої балансової вартості фінансового активу чи фінансового зобов'язання. Обчислюючи ефективну ставку відсотка, суб'єкт господарювання має попередньо оцінити грошові потоки, враховуючи всі умови контракту про фінансовий інструмент (наприклад, аванси, опціони “кол» та подібні опціони), але не повинен розглядати майбутні збитки від кредитів. Обчислення включає всі гонорари та додаткові комісійні збори, сплачені або отримані сторонами контракту, які є невід'ємною частиною ефективної ставки відсотка (згідно параграфи КЗ8А-КЗ8Б), витрати на операції та всі інші премії чи дисконти. Є припущення, що грошові потоки та очікуваний строк дії групи подібних фінансових інструментів можна достовірно оцінити. Проте в тих рідкісних випадках, коли неможливо достовірно оцінити грошові потоки або очікуваний строк дії фінансового інструмента (або групи фінансових інструментів), суб'єктові господарювання слід використовувати контрактні грошові потоки за весь контрактний строк фінансового інструмента (або групи фінансових інструментів).

Це ставка, яка точно дисконтує попередньо оцінені майбутні грошові платежі протягом очікуваного строку позики до її чистої балансової вартості. У § К364 Керівництва із застосування МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» уточнено: справедливою вартістю фінансового інструмента при первісному визнанні є, як правило, ціна операції (тобто справедлива вартість наданої або отриманої компенсації). Проте справедливу вартість довгострокових позик, за якими не нараховуються відсотки, можна попередньо оцінити за теперішньою вартістю всіх майбутніх надходжень грошових коштів, дисконтованих із застосуванням переважної ринкової ставки відсотка на подібний інструмент.

Дисконтування - приведення вартості майбутніх платежів до значення на теперішній момент. Воно відображає той економічний факт, що сума грошей, наявна в цей момент, має більшу вартість, ніж рівна їй сума, яка з'явиться в майбутньому.

Поряд з цим, § К371 МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» Фінансовий інструмент вважається котируваним на активному ринку, якщо ціни котирування легко і регулярно доступні (за допомогою біржі, дилера, брокера, промислової групи, служби інформації про ціни або регулювального агентства) та відображають фактичні й регулярно здійснювані ринкові операції між незалежними сторонами. Справедлива вартість визначається як ціна, узгоджена між зацікавленим покупцем та зацікавленим продавцем в операції незалежних сторін. Мета визначення справедливої вартості для фінансового інструмента, який відкрито купується та продається на активному ринку - отримати ціну, за якою відбулась би операція на дату балансу з цим інструментом (тобто без модифікації або перепакування інструмента) на найсприятливішому активному ринку, до якого суб'єкт господарювання має безпосередній доступ. Проте суб'єкт господарювання коригує ціну на сприятливішому ринку для відображення будь-яких розходжень кредитного ризику контрагента між різними інструментами, які відкрито купуються та продаються на цьому ринку, та інструментом, що його оцінюють. Існування опублікованих цін котирування на активному ринку є, як правило, найкращим доказом справедливої вартості і якщо вони існують, їх застосовують для оцінки фінансового активу або фінансового зобов'язання.

Відповідно до § 43 МСБО 39 при первісному визнанні фінансового активу або фінансового зобов'язання суб'єктові господарювання слід оцінювати їх за їхньою справедливою вартістю плюс (у випадку фінансового активу або фінансового зобов'язання не за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку) витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов'язання.

§47 МСБО 39 передбачено, що після первісного визнання суб'єктові господарювання слід оцінювати всі фінансові зобов'язання за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективного відсотка за винятком:

а) фінансових зобов'язань за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку. Такі зобов'язання, включаючи похідні інструменти, які є зобов'язаннями, слід оцінювати за справедливою вартістю, за винятком зобов'язань за похідними фінансовими інструментами, які індексуються щодо (та мають погашатися при прийнятті) інструмента власного капіталу, для якого відсутня ціна котирування на активному ринку для ідентичного інструменту (вхідні дані 1-го рівня), і чию справедливу вартість не можна достовірно оцінити, а отже, слід оцінювати за собівартістю;

б) фінансових зобов'язань, які виникають під час передачі фінансового активу і не кваліфікуються для припинення визнання або обліковуються із застосуванням підходу подальшої участі.

в) контракти фінансової гарантії, визначені в параграфі 9.

г) зобов'язання надати позику за ставкою відсотка, нижче ринкової.

Відповідно до параграфу 43 МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», параграфу 5.7 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» зміні зобов'язань за справедливою вартістю визнаються у складі доходів (витрат) за відповідний період.

Під аналогічним інструментом розуміється кредит або позика з аналогічним терміном, валютою, схемою руху грошових коштів, наявністю застави і базою для нарахування відсотків.

Виходячи з положень МСБО, МСФЗ, та ст.12-1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. за № 996-XIV, ТзОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» здійснює ведення бухгалтерського обліку, складення та подання фінансової звітності з застосуванням міжнародних стандартів для складання фінансової звітності, підприємство зобов'язане визначити на дату отримання довгострокової поворотної фінансової допомоги справедливу вартість свого зобов'язання, а суму дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов'язання) включити до доходу в момент отримання позики і до витрат в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою по вищевказаних договорах.

Виходячи з вищенаведеного, ТзОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» повинно оцінювати фінансові зобов'язання за амортизованою собівартістю, що зазначено в обліковій політиці підприємства.

Так, судом встановлено, що по договору позики від 19.04.2019 № б/н з ТзОВ «Nestle Treasury Center Middle East&Africa Ltd» загальна сума отриманої позики становить 11 000 000,0 дол.США.

Термін повернення позики відповідно до додаткової угоди від 19.04.2021 №3 встановлено до 19.04.2024, яка і продовжена сторонами угоди з моменту укладення, і залишається непогашеною і вважається заборгованістю.

Судом також встановлено, що протягом періоду з 19.04.2019 по 31.03.2023 повернення позики не відбувалося.

Станом на 31.03.2023 згідно даних бухгалтерського обліку по оборотно-сальдовій відомості по рахунку 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті» по договору позики № б/н від 19.04.2019 року, із змінами та доповненнями з нерезидентом Nestle Treasury Centrer Middle East & Africa Ltd (Об'єднані Арабські Емірати), кредиторська заборгованість складає 11 000 000 дол. США, що в еквіваленті складає 402 254 600 грн.

Тобто, суд погоджується з висновком відповідача, що зазначена кредиторська заборгованість відповідає визначенню довгострокової заборгованості та відповідно відображена підприємством в рядку 1515 "Інші довгострокові зобов'язання " Балансу (Звіт про фінансовий стан).

Перевіркою встановлено, що згідно бухгалтерських рахунків 685 ««Розрахунки з іншими кредиторами»», а з квітня 2021 - рахунок 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті» рахується кредиторська заборгованість по позиці перед компанією «Nestle Treasury Center Middle East&Africa Ltd» по договору від 19.04.2019 № б/н станом на:

31.12.2019р. в сумі - 280 219 231,36 грн.

31.12.2020р. в сумі - 280 219 231,36 грн.

31.12.2021р. в сумі - 280 219 231,36 грн.

31.12.2022р. в сумі - 280 219 231,36 грн.

31.03.2023р. в сумі - 280 219 231,36 грн.

Відповідачем здійснено дисконтування позики за формулою PV(теперішня вартість) =FV(майбутня вартість)/(1+i(ефективна ставка дисконтування визначена за обліковою ставкою НБУ))^n (строк число періодів). Дана формула визначена у листі ДФС від 18.06.2018 №18311/7/99-14-03-03-17 «Про перевірку окремих питань обліку дебіторської та кредиторської заборгованості». Ставка дисконтування визначена за ставкою НБУ- 6 відсотків, 2020 рік . Таку позицію категорично заперечує позивач. Вважає її застосування до юридичної особи безпідставною. Однак виходячи з положень МСБО, МСФЗ та ст.12-1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивач здійснює ведення бухобліку, складення та подання фінансової звітності із застосуванням міжнародних стандартів для складання фінансової звітності, підприємство зобов'язане визначити на дату отримання довгострокової поворотної фінансової допомоги справедливу вартість свого зобов'язання, а суму дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов'язання) включити до доходу в момент отримання позиці до витрат в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою по договорах.

Оцінка справедливої вартості отриманої позики (фінансове зобов'язання) при одноразовому платежі наприкінці строку зводиться до формули вказаної вище. Отже обрахунок здійснено відповідачем за вказаною формулою по роках. Сума дисконту за 2020 рік за формулою становить 15 861 465.93 грн., за 2021 - 15 861 465.93 грн., 2022- 15 861 465.93 грн, 2023 - 15 861 465.93 грн., 2024 - 15 861 465.93грн, за період 01.01.2024 - 19.04.2024 - 4 767107,25 грн.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття «господарська операція» (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону України первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 4 «Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV, із змінами та доповненнями встановлено:

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 12 пр.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV для складання фінансової звітності застосовуються міжнародні стандарти, якщо вони не суперечать діючому Закону та офіційно оприлюднені на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, які забезпечують формування державної фінансової політики. Публічні акціонерні товариства, які здійснюють господарську діяльність по видам, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність і консолідовану фінансову звітність по міжнародним стандартам.

Відповідно до п.7 МСБО 1 «Подання фінансової звітності» видані Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку станом на 01.01.2012 (із змінами та доповненнями) - Загальний сукупний прибуток це зміна у власному капіталі протягом періоду внаслідок операцій та інших подій, окрім тих змін, що виникли внаслідок операцій з власниками, які діють згідно з їх повноваженнями власників. Загальний сукупний прибуток включає всі компоненти "прибутку або збитку" та "іншого сукупного прибутку". Інший сукупний прибуток містить статті доходів або витрат (включаючи коригування перекласифікації), які не визнані у прибутку або збитку, як вимагають або дозволяють інші МСФЗ. Прибуток або збиток - це загальний дохід за вирахуванням витрат за винятком компонентів іншого сукупного прибутку».

Згідно п.9. МСБО 1 - Фінансова звітність є структурованим відображенням фінансового стану та фінансових результатів діяльності суб'єкта господарювання. Метою фінансової звітності є надання інформації про фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб'єкта господарювання, яка є корисною для широкого кола користувачів при прийнятті ними економічних рішень. Фінансова звітність також демонструє результати того, як управлінський персонал суб'єктів господарювання розпоряджається ввіреними йому ресурсами. Для досягнення цієї мети фінансова звітність надає таку інформацію про суб'єкт господарювання: а) активи; б) зобов'язання; в) власний капітал; г) дохід та витрати, у тому числі прибутки та збитки; ґ) внески та виплати власникам, які діють згідно з їхніми повноваженнями власників; д) грошові потоки.

Пунктом 33 МСБО 1 передбачено, що суб'єкт господарювання розкриває окремо активи і зобов'язання, а також дохід та витрати. Згортання у звіті про сукупні доходи або у звіті про фінансовий стан чи в окремому звіті про прибутки та збитки (якщо він подається), крім випадків, коли згортання відображає сутність операції чи іншої події, зменшує спроможність користувачів розуміти операції, інші події та умови, що відбулися, й оцінювати майбутні грошові потоки суб'єкта господарювання.

Відповідно до МСБО 12 «Податки на прибуток» видані Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (із змінами та доповненнями) - Обліковий прибуток - прибуток або збиток за період до вирахування податкових витрат. Оподатковуваний прибуток (податковий збиток) - прибуток (збиток) за період, визначений відповідно до правил, установлених податковими органами, згідно з якими податки на прибуток підлягають сплаті (відшкодуванню).

Податкові витрати (податковий дохід) - загальна сума, що включається до визначення прибутку або збитку за період відповідно до поточних та відстрочених податків.

Поточний податок - сума податків на прибуток, що підлягають сплаті (відшкодуванню) щодо оподаткованого прибутку (податкового збитку) за період.

Податкові витрати (податковий дохід) охоплюють поточні податкові витрати (поточний податок на прибуток) і відстрочені податкові витрати (відстрочений податок на прибуток).

Різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою компенсації визнається як дохід від відсотка згідно з параграфами 29 і 30 та згідно з МСФЗ 9.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового Кодексу.

Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначається у Звіті про фінансові результати (форма №2). Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток або збиток.

Визначення фінансового результату полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою в бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів та витрат. Кінцевий фінансовий результат - чистий прибуток (збиток) визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами і доповненнями) базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене суд погоджується з висновком відповідача, що на порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, ст.1, ст.4 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон № 996), МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання», МСБО 1 «Подання фінансової звітності», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти«, МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО 18 «Дохід» ТзОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» не відображено у складі інших фінансових доходів операцій з дисконтування отриманої позики, що призвело до заниження іншого фінансового доходу на загальну суму 68 212 971,00 грн. в т.ч. за: 2020р. в сумі - 68 212 971,0 грн.

Щодо курсових різниць, судом встановлено, що позивачем в період з червня 2019 року по березень 2021 року здійснювалося нарахування амортизації фінансового зобов'язання, тобто нараховувалася амортизація дисконту по отриманій позиці від компанії «Nestle Treasury Center Middle East&Africa Ltd» (ОАЕ).

В обліку підприємства амортизація по дисконтуванню відображалася наступним бухгалтерським проведеннями:

Дт 952 «Інші фінансові витрати» Кт 68510 «Розрахунки з кредиторами»

За період з червня 2019 по березень 2021 підприємством нарахована амортизовану собівартість (амортизація дисконту) становить 18 886 359,63 грн. в т.ч. за:

2019 - 1 505 002,13 грн.

2020- 12 888 571,06 грн.

1кв.2021- 4 492 786,44 грн.

Дані витрати включалися до складу фінансових витрат та відповідно відображалися підприємством у рядку 2250 Звітів про фінансові результати «Фінансові витрати» за відповідні періоди. Одночасно дані фінансові витрати відображалися в ряд. 2.1.1 «Сума витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України)» додатків РІ до Декларацій з ПНП на збільшення фінансового результату за відповідні періоди.

Перевіркою встановлено, що підприємством за період з червня 2019 по березень 2021 здійснювалося нарахування курсових різниць на амортизовану собівартість фінансового зобов'язання, тобто нараховувалися курсові різницї на амортизовану собівартість по отриманій позиці від ТзОВ «Nestle Treasury Center Middle East&Africa Ltd».

В обліку підприємства нарахування курсових різниць відображено наступними бухгалтерськими проведеннями:

Дт 952 «Інші фінансові витрати» Кт 68510 «Розрахунки з кредиторами»

Дт 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» Кт 68510 «Розрахунки з кредиторами»

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновком контролюючого органу, що ТзОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» безпідставно віднесено до складу інших витрат за період з 01.06.2019 по 31.03.2021 негативне значення курсових різниць нарахованих на амортизовану собівартість у сумі 1 271 430,0 грн., оскільки підприємством не нараховувалися та не відображалися у складі доходів доходи від інших фінансових операцій по отриманій позиці, а також підприємством проведено коригування сум фінансових витрат на суму амортизованої собівартості через додаток РІ до Декларацій з ПНП на збільшення фінансового результату за відповідні періоди.

Суд зауважує, що за положеннями пункту 10 П(С)БО 12 різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

Отже, важливим є питання не лише відображення доходу від дисконтування кредиторської заборгованості (або витрат від дисконтування дебіторської заборгованості) в момент її виникнення, а й проведення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

Для правильного вирішення даного спору необхідно встановити, чи на дату балансу зобов'язання за договорами позики були довгостроковими чи короткостроковими, оскільки від цього залежить, чи підлягають зобов'язання дисконтуванню, чи ні.

Як встановлено в ході розгляду справи баланс 2020 року позика була короткостроковою. На момент 2021 року довгострокова.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 29.07.2020 (справа № 640/4003/19), від 04.12.2019 (справа № 826/16321/18).

При цьому, суд звертає увагу, що в ході перевірки встановлено, що отримана позика позивачем була за своєю суттю довгостроковою.

Суд також звертає увагу, що дисконтування це визначення вартості грошового потоку шляхом приведення вартості всіх виплат до певного моменту часу, оскільки реальна вартість фінансових активів та фінансових зобов'язань з часом може істотно відрізнятися від їх номінальної вартості.

Метод дисконтування грошових потоків, як і метод складного відсотка це метод оцінки, який враховує зміну вартості грошей у часі.

Застосування такого методу до об'єктів обліку, які відображаються у фінансовій звітності, є однією з вимог МСФЗ (Міжнародних стандартів фінансової звітності).

МСФЗ це документи, які прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) та визначають порядок складання та подання фінансової звітності.

Суб'єкти господарювання, які в обов'язковому порядку або на добровільних засадах перейшли на застосування МСФЗ, при складанні фінзвітності повинні: керуватися МСФЗ, які офіційно оприлюднені на сайті Мінфіну.

Наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000р. було затверджено Національне положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання".

Відповідно до п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» (далі П(С)БО 11), теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Тому, дисконтуванню на дату балансу підлягають довгострокові грошові зобов'язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).

Поворотна фінансова допомога відповідає визначенню поняття «фінансовий інструмент», наведеного в п. 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти».

Видана позика - це фінансовий актив, оскільки є контрактним правом до отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов'язання, оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів (пп. «в» § К34 МСБО 32). Договір позики є фінансовим інструментом, оскільки призводить до виникнення фінансового активу в кредитора і фінансового зобов'язання в отримувача (§ 11 МСБО 32).

Ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка, що використовується в операціях з аналогічними активами на дату виникнення заборгованості ( п.14 П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів»).

У § 9 МСБО 39 зазначено: Амортизована собівартість фінансового активу або фінансового зобов'язання - це сума, за якою фінансовий актив чи зобов'язання оцінюється при первісному визнанні, мінус виплати основної суми, плюс (або мінус) накопичена амортизація

будь-якої різниці між цією первісною сумою та сумою погашення із застосуванням методу ефективного відсотка та мінус будь-яке зменшення (прямо чи через застосування рахунку резервів) унаслідок зменшення корисності або неможливості отримання.

Відповідно до п. 11. МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання» фінансовий інструмент - це будь-який контракт, який приводить до виникнення фінансового активу у одного суб'єкта господарювання та фінансового зобов'язання або інструмента капіталу у іншого суб'єкта господарювання.

Таким чином, важливим є питання не лише відображення доходу від дисконтування кредиторської заборгованості (або витрат від дисконтування дебіторської заборгованості) в момент її виникнення, а й проведення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

Отже, відповідні зобов'язання позивача за кредитним договором є довгостроковими, а тому, вони підлягають дисконтуванню та відображенню в бухгалтерському обліку платника за теперішньою вартістю.

В контексті наведених обставин, суд вважає, що на кожну звітну дату, теперішня вартість фінансових зобов'язань може змінюватися за рахунок плину часу, а також, можливо, за рахунок зміни ринкових ставок. Зміна теперішньої вартості за рахунок плину часу визначається шляхом рівномірної амортизації теперішньої вартості зобов'язання.

Під час проведення перевірки контролюючим органом було визначено теперішню вартість такої довгострокової заборгованості (по кредиту). Тому, ТзОВ «ЛКФ «Світоч» не відображено у складі інших фінансових доходів операцій з дисконтування отриманого кредиту та відсотків, що призвело до заниження іншого фінансового доходу на загальну суму 68 212 971 грн. в т.ч. за: 2020р. в сумі - 68 212 971 грн.».

Амортизаційні витрати від дисконтування кредиторської заборгованості не враховано в розрахунку справедливої вартості кредиту, оскільки, підприємством не було самостійно проведено в бухгалтерському обліку нарахування доходів від операцій з дисконтування отриманого кредиту та відсотків та відповідно не відображало їх в податковій звітності за відповідні періоди в деклараціях з податку на прибуток підприємства.

Оскільки в бухгалтерському обліку підприємства відсутні доходи, то і відповідно не мають місця витрати від амортизації дисконту.

Враховуючи зазначене, суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 931/33000701 від 10.11.2023 правовірним, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Щодо судового збору, то відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» (79019, м. Львів, вул. Ткацька, 10; код ЄДРПОУ 00382154) до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 44045187) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №659/33000701 від 23.08.2023 прийняте Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №662/33000703 від 23.08.2023 прийняте Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» судовий збір в сумі 4744 (чотири тисячі сімсот сорок чотири) гривень 87 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна

Попередній документ

130574023

Наступний документ

130574025

Інформація про рішення:

№ рішення:	130574024
№ справи:	380/28177/23
Дата рішення:	26.09.2025
Дата публікації:	01.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Львівський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (23.04.2026)
Дата надходження:	21.10.2025
Предмет позову:	визнання дії та бездіяльності протиправними

Розклад засідань:

Минулі засідання (24)

24.01.2024 11:00	Львівський окружний адміністративний суд
14.02.2024 11:30	Львівський окружний адміністративний суд
13.03.2024 13:30	Львівський окружний адміністративний суд
10.04.2024 11:00	Львівський окружний адміністративний суд
15.05.2024 14:30	Львівський окружний адміністративний суд
10.07.2024 13:30	Львівський окружний адміністративний суд
14.08.2024 15:00	Львівський окружний адміністративний суд
02.10.2024 14:00	Львівський окружний адміністративний суд
12.11.2024 11:00	Львівський окружний адміністративний суд
03.12.2024 13:00	Львівський окружний адміністративний суд
14.01.2025 10:00	Львівський окружний адміністративний суд
04.02.2025 10:30	Львівський окружний адміністративний суд
27.02.2025 10:30	Львівський окружний адміністративний суд
11.03.2025 11:00	Львівський окружний адміністративний суд
03.04.2025 11:30	Львівський окружний адміністративний суд
06.05.2025 10:00	Львівський окружний адміністративний суд
27.05.2025 13:00	Львівський окружний адміністративний суд
17.06.2025 11:30	Львівський окружний адміністративний суд
10.07.2025 10:00	Львівський окружний адміністративний суд
16.09.2025 14:00	Львівський окружний адміністративний суд
19.03.2026 12:45	Восьмий апеляційний адміністративний суд
09.04.2026 12:45	Восьмий апеляційний адміністративний суд
23.04.2026 12:45	Восьмий апеляційний адміністративний суд
07.05.2026 13:30	Восьмий апеляційний адміністративний суд