справа№380/3288/25
26 вересня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 31.01.2025 №133950016761 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 з 30.10.2024 (дня що настає за днем досягнення 50 річного віку) пенсію за віком на пільгових умовах у порядку п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213- VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач звернулася з заявою від 24.01.2025 до ГУ ПФУ у Львівській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, із застосуванням показника вікового цензу у 50 років із додатком переліку необхідних документів. З метою підтвердження наявного трудового стажу для призначення пільгової пенсії по віку позивачем було подано до пенсійного органу: трудову книжку серія НОМЕР_1 від 13.08.1993 року; довідку державного підприємства «Шахта «Візейська» від 24.01.2025 №17 г підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній; довідку відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» від 15.01.2025 року №23к/61 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних запис в ній; накази по підприємству про завершення атестації робочих місць за умовами праці: №209 від 13.12.2004, №166 від 08.12.2009, №472 від 16.11.2012, №443 від 16.11.2017, №340 від 16.11.2022. Однак, рішенням ГУ ПФУ у Волинській області №133950016761 від 31.01.2025 позивачу відмовлено в призначенні пільгової пенсії по віку, оскільки заявниця не досягла відповідного пенсійного віку на дату подачі заяви. Позивач зазначає, що неї є всі підстави отримувати пенсію за віком на пільгових умовах у порядку п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХП , в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.
Ухвалою від 24.02.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
14.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №4355), в якому представник відповідача пояснив, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За принципом екстериторіальності подану позивачем заяву розглядалась ГУ ПФ України у Волинській області, і відповідно, за результатами розгляду поданих документів, ГУ ПФУ у Волинській області приймалось рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 даного виду пенсії. Представник відповідача зазначає, що оскаржуване позивачем рішення винесене правомірно з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивач досягла 50 років, а відтак у неї було відсутнє право на пенсію за віком на пільгових умовах. З урахуванням наведених доводів представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
24.01.2025 ОСОБА_1 звернулася з заявою до ГУ ПФУ у Львівській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років із додатком переліку необхідних документів.
З метою підтвердження наявного трудового стажу для призначення пільгової пенсії по віку позивачем було подано до пенсійного органу такі документи: трудову книжку серія НОМЕР_1 від 13.08.1993; Довідку державного підприємства «Шахта «Візейська» від 24.01.2025 №17 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній. З довідки вбачається, що позивач працювала повний робочий день на шахті №8 «Великомостівська», за період з 07.02.2006 по 29.05.2014 (08 років 03 місяці 23 дні) і виконувала гірничі роботи на поверхні шахти за професією, посадою лампівниця на дільниці ВТБ, що передбачено Списком №2 розділ 1 підрозділ 1 пункт 1.1а, згідно постанови КМУ №36 від 16.01.2003; Довідку відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» від 15.01.2025 №23к/61 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних запис в ній. З довідки вбачається, що позивач працювала повний робочий день на відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» і за період з 02.06.2014 по 02.08.2016 (02 роки 02 місяці 01 день) виконувала гірничі роботи на поверхні шахти за професією, лампівник, що передбачено Списком №2 розділ 1 підрозділ 1 пункт 1.1а, згідно постанови КМУ №36 від 16.01.2003; і за період з 03.08.2016 по 16.11.2022 (06 років 03 місяці 14 днів) і виконувала гірничі роботи на поверхні шахти за професією, лампівник, що передбачено Списком №2 розділ 1 підрозділ 1, згідно постанови КМУ №461 від 24.06.2016; і за період з 17.11.2022 по даний час і виконувала гірничі роботи на поверхні шахти за професією, лампівник дільниці вентиляції і техніки безпеки, що передбачено Списком №2 розділ 1 підрозділ 1, згідно Постанови КМУ №461 від 24.06.2016; Накази по підприємству про завершення атестації робочих місць за умовами праці: №209 від 13.12.2004, №166 від 08.12.2009, №472 від 16.11.2012, №443 від 16.11.2017, №340 від 16.11.2022.
За принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком розглядалися ГУ ПФ України в Волинській області.
31.01.2025 ГУ ПФУ у Волинській області було розглянуто заяву позивача та долучені до заяви документи та за результатами розгляду її заяви прийнято рішення №133950016761 про відмову у призначення пенсії у зв'язку з недосягненням пенсійного віку передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач із такою відмовою не погоджується, відтак змушений звернутися до суду за захистом своїх законних прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, відповідач мотивував його тим, що вік заявника на дату звернення 50 років. Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, ОК-5, трудова книжка, довідка про стаж роботи, диплом, свідоцтво про народження дитини), страховий стаж складає 33 роки 5 місяців 21 день; пільговий стаж за списком № 2 становить 17 років 1 місяць 23 дні. До страхового та пільгового стажу зараховано усі періоди роботи. Відповідач прийняв рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Закон № 1788-ХІІ був введений в дію з 01.01.1992 в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01.04.1992 - в повному обсязі.
01.01.2004 набув чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що доповнив Закон № 1058-ІV розділом ХІV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 14 такого змісту:
"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах".
Згідно зі ст. 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з «б» ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. п. "б" - "г" ст. 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VІІІ (п. 1 рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020).
Згідно з п. 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. п. "б" - "г" ст. 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (п. 2 резолютивної частини рішення). Одночасно, Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ.
Тому на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ, з урахуванням рішення № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020, з одного боку, та Законом № 1058-ІV, з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.
Тому, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
У зв'язку з цим між сторонами виник спір, оскільки позивач вважає, що під час призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідач повинен керуватися положення ст. 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ. Водночас пенсійний орган під час розгляду заяви позивача про призначення їй пенсії керувався нормами ст. 114 Закону № 1058-ІV.
Отже, визначаючись з тим, нормами якого саме закону слід керуватися під час призначення пенсії позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду справи № 360/3611/20.
Так, розглядаючи вказану справу, у постанові від 03.11.2021 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тому застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої справи № 360/3611/20.
Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові за результатами розгляду справи № 360/3611/20.
Оскільки ключовим для вирішення справи є питання нормами якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо застосування положень ст. 13 Закону № 1788-ХІІ під час призначення їй пенсії.
Суд встановив, що станом на час звернення позивача за призначенням пільгової пенсії, їй виповнилося 50 років.
Водночас, в оскарженому рішенні відповідача зазначено, що страховий стаж особи становить 33 роки 5 місяців 21 день; пільговий стаж за списком №2 становить 17 років 1 місяць 23 дні.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, підставою для у призначені пенсії ОСОБА_1 стало те, що вона недосягла пенсійного віку передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Інших підстав відмови в призначенні пенсії в рішенні пенсійного органу не зазначено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у Волинській області № 133950016761 від 31.01.2025 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з посиланням на недосягнення позивачем пенсійного віку, визначеного ст. 114 Закону № 1058-ІV, а саме 55 років, є протиправним, а тому таке необхідно скасувати.
Що ж стосується позовної вимоги зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити ОСОБА_1 з 30.10.2024 (дня що настає за днем досягнення 50 річного віку) пенсію за віком на пільгових умовах у порядку п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213- VIII, із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, то суд зазначає таке.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження ГУ ПФУ у Волинській області та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Однак, враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності в частині оскаржуваного рішення, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву позивача від 24.01.2025 про призначення їй пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в цій справі.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами не доведено правомірності своїх дії (рішення) у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 31.01.2025 №133950016761 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, місцезнаходження: 43026, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 6) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 24.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, з урахуванням висновків суду в цій справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, місцезнаходження: 43026, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 6) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 26.09.2025.
Суддя Потабенко В.А.