26 вересня 2025 рокусправа № 380/6225/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії Львівська залізниця АТ «Укрзалізниця» до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Тракало Оксани Богданівни про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії -
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (далі - позивач, «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (далі - відповідач-1), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач-2), Міністерства юстиції України (далі - відповідач-3), державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Тракало Оксани Богданівни (далі - відповідач-4), в якій з урахуванням заяви про зміну предмета позову просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 75292042 від 30.09.2024 державного реєстратора прав на нерухоме майно Тракало Оксани Богданівни Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , яка знаходиться за адресою: Львівська область місто Львів вулиця Юнаківа М генерала будинок 9в у господарське відання;
- зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Тракало Оксану Богданівну Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради усунути допущені порушення зареєструвати речове право - право господарського відання за АТ «Українська залізниця» на квартиру № 50, яка знаходиться за адресою: Львівська область місто Львів вулиця Юнаківа М. генерала будинок 9в;
- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 534/7 від 17.03.2025, наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 779/5 від 25.11.2024 Про відмову у задоволенні скарги.
В обґрунтування позову вказав, що при утворенні у 2015 році ПАТ «Українська залізниця» було наділено об'єктом нерухомого майна - квартирою інвентарний № 410100050, яка находиться за адресою: Львівська область місто Львів вулиця Юнаківа М. генерала будинок 9в, квартира 50, (далі - квартира), що передана для формування статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання, що підтверджується зведеним переліком майна ДТГО «Львівська залізниця» від 18.08.2015, який затверджено Міністром інфраструктури України Пивоварським А.М. (далі - зведений перелік майна від 18.08.2015). Зазначив, що положенням частини 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державній реєстрації речових прав підлягають і право власності на нерухоме майно, і речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право господарського відання. Отже, право господарського відання є іншим, похідним від права власності, речовим правом, яке згідно обставин справи, щодо нерухомого майна (квартири) належить та зареєстровано за ДТГО «Львівська залізниця», тобто власником названого майна є Держава в особі Міністерства інфраструктури. Тому Передавальний акт ДТГО «Львівська залізниця» від 03.08.2015, затверджений Міністром інфраструктури України 18.05.2015, разом із зведеним переліком майна ДТГО «Львівська залізниця», що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця», затвердженим Міністром інфраструктури України 18.08.2015 є правовстановлюючим документом і підтверджує саме набуття ПАТ «Укрзалізниця» право господарського відання на об'єкт нерухомості квартири, яка знаходилась на праві власності реорганізованого ДТГО «Львівська залізниця».
Ухвалою суду від 02.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 18.04.2025 суд прийняв заяву позивача про зміну предмета позову та залучив до участі у справі в якості співвідповідача державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Львівської області Тракало Оксану Богданівну.
Ухвалою суду від 23.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представниці відповідачів про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем 1 подано відзив на позов (вх. № 28153 від 03.04.2025) в якому проти позову заперечив. Вказав, що державний реєстратор правомірно відмовив позивачу у вчиненні реєстраційної дії, оскільки з доданих до заяви документів та відомостей з Державного реєстру прав неможливо встановити виникнення переходу права господарського відання від ДТГО «Львівська залізниця» до АТ «Українська залізниця». Стверджує, що якщо за юридичною особою зареєстровано право власності, то не може така особа передавати своєму правонаступнику право господарського відання. У ДТГО «Львівська залізниця» права господарського відання не зареєстровано. У правонаступника виникає те право, яке має особа, яка реорганізовується, а не набувається новий титул майна. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідачем 2 подано суду відзив на позов (вх. № 32827 від 18.04.2024) в якому проти позову заперечив повністю. Вказав, що Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України прийнято рішення у формі наказу № 779/5 про відмову у задоволенні скарги АТ «Укрзалізниця» № НКМ-12/130 від 28.10.2024 у зв'язку з тим, що рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 75292042 від 30.09.2024, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Львівської області Тракало Оксаною Богданівною, відповідає вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав. Вважає, що правомірність наказу № 779/5 підтверджено Міністерством юстиції України.
Щодо тверджень позивача про неврахування норм чинного законодавства про особливості утворення АТ «Укрзалізниця» і ненадання належної оцінки таким документам для проведення державної реєстрації прав господарського відання вказав, що правові, економічні та організаційні особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100% акцій якого належать державі, управління і розпорядження його майном визначає Закон України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2012 № 4442-VI. Право господарського відання не є універсальним режимом для всього майна Товариства. Такий режим застосовується лише до визначеного майна, прямо зазначеного у спеціальних нормах.
ДТГО «Львівська залізниця» на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.12.2012, посвідченого приватним нотаріусом Майхер О.Л., зареєстрованого в реєстрі № 1773 набула квартиру у власність. Після реєстрації цю квартиру було включено до зведеного переліку майна, переданого ПАТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання. Також повідомив, що ПАТ «Укрзалізниця» утворено шляхом злиття Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту ДТГО «Львівська залізниця» та зареєстровано її створення 21.10.2015. Звернув увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 у справі № 910/5953/17, зокрема на те, що за загальним правилом майно належить АТ «Укрзалізниця» на праві власності (майно передане до статутного капіталу товариства). На праві господарського відання АТ «Укрзалізниця» належить лише майно, визначене спеціальними нормами. Просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідачем 3 подано відзив на позов (вх. № 32737 від 18.04.2025) в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Щодо позовної вимоги про визнання протиправним наказу 534/7 вказав, що оскаржуваний наказ прийнято за результатами розгляду скарги на рішення Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у зв'язку з тим, що рішення про відмову, прийняте державним реєстратором Тракало О.Б. відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав. АТ «Українська залізниця» вважає наказ № 779/5 та рішення про відмову незаконними, оскільки подані документи для реєстрації права господарського відання на квартиру встановлювали підстави виникнення такого права. Згідно з даними Державного реєстру прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) скаржником подано заяву про державну реєстрацію права (права господарського відання) від 24.09.2024 № 63109368 на квартиру. До заяви додано витяг Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна від 27.06.2024 № 17615, виданого Фондом державного майна України, передавальний акт від 03.08.2015, затверджений Міністром інфраструктури 18.08.2015, зведений перелік майна Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», що закріплюється за АТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання, затверджений Міністром інфраструктури України від 18.08.2015, договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер Оленою Любомирівною 26.12.2012, зареєстрований в реєстрі за № 1773. Квартира була придбана на підставі договору купівлі-продажу та зареєстрована за ДТГО «Львівська залізниця». На момент купівлі, залізниця мала організаційно-правову форму державного комерційного підприємства. Відповідно до частини 2 статті 74 Господарського кодексу України майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Таким чином, квартира була придбана в державну власність та закріплена за ДТГО «Львівська залізниця» на праві господарського відання. Власник квартири з 2012 року - Міністерство інфраструктури України. Вважає, що з поданих документів та відомостей Державного реєстру прав неможливо встановити виникнення переходу права господарського відання від ДТГО «Львівська залізниця» до АТ «Укрзалізниця», оскільки квартира належить ДТГО «Львівська залізниця» на праві державної власності, а не закріплена за ним на праві господарського відання. Тому дійшла висновку про те, що рішення про відмову державного реєстратора Таркало О.Б. та наказ № 779/5 відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав, тому прийнято наказ від 17.03.2025 № 534/7 «Про відмову у задоволенні скарги».
Щодо доводів позивача про неврахування норм чинного законодавства, зокрема про особливості утворення АТ «Укрзалізниця» і ненадання належної оцінки таким документам для проведення державної реєстрації права господарського відання вказав таке.
Відповідно до пункту 22 Статуту АТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.0.92015 № 735 за Товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство користується та розпоряджається цим майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, установлених законом та Статутом. Згідно з пунктом 27 Статуту, єдиним акціонером Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Позивач зазначив, що ДТГО «Львівська залізниця» функціонувало як державне комерційне підприємство, а отже, відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України, майно було закріплене за ним на праві господарського відання.
Повідомив, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.12.2012, посвідченого нотаріусом Майхер О.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 1773, ДТГО «Львівська залізниця» набула квартиру у власність на підставі договору купівлі-продажу. Після реорганізації ця квартира була включена до зведеного переліку майна, переданого ПАТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання.
21.10.2015 зареєстровано створення юридичної особи - Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» шляхом злиття Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, зокрема, ДТГО «Львівська залізниця».
Звернув увагу, що реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується певними особливостями, а майно при реорганізації зберігає первісний правовий режим - якщо воно було у власності, то залишається у власності і у правонаступника. Просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідачем 4 подано суду відзив на позов (вх. № 35468 від 29.04.2025), в якому проти позову заперечив. Щодо вимоги про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора вказав, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію права господарського відання квартири за АТ «Укрзалізниця» державним реєстратором здійснено пошук заяв в базі даних про реєстрацію заяв та запитів та пошук відомостей у Державному реєстрі прав за вказаною адресою об'єкта нерухомого майна, за результатом якого сформовано інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 3970335138 від 30.09.2024. Відповідно до Інформації встановлено, що у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав наявні відомості про право власності на квартиру за ДТГО «Львівська залізниця» відповідно до договору купівлі-продажу від 26.12.2012. Також зазначив, що зі змісту пункту 1 Договору купівлі-продажу від 26.12.2012 ДТГО «Львівська залізниця» набуло у власність квартиру. Відповідно до відомостей, що містяться на сторінці 1874 Зведеного переліку майна, ДТГО «Львівська залізниця» передало ПАТ «Укрзалізниця» квартиру на праві господарського відання. Проте, з поданих документів та відомостей Державного реєстру прав неможливо встановити виникнення переходу права господарського відання від ДТГО «Львівська залізниця» до АТ «Укрзалізниця». Вказав, що за результатом поданої заяви реєстратором правомірно прийнято рішення про відмову у вчиненні реєстраційної дії, оскільки встановлено, що неможливо визначити виникнення переходу права господарського відання від ДТГО «Львівська залізниця» до АТ «Укрзалізниця», оскільки згідно з відомостями у Реєстрі прав власності на нерухоме майно наявний лише запис про право державної власності за ДТГО «Львівська залізниця» та відсутній запис про право господарського відання за ДТГО «Львівська залізниця».
Щодо вимоги зобов'язати здійснити реєстрацію права господарського відання на квартиру за позивачем вказав, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Просив відмовити у задоволенні позову.
Позивачем подано суду відповідь на відзив (вх. № 33672 від 23.04.2025, вх. № 35180 від 28.04.2025) в якому зазначив, що жодні норми чинного законодавства не визначають, що відсутність попередньої реєстрації права господарського відання на квартиру за ДТГО «Львівська залізниця» позбавляє можливості власника майна розпоряджатись цим майном та передати таке майно своєму правонаступнику у визначеному правовому режимі з можливістю здійснити таку реєстрацію речового права господарського відання за новим власником - правонаступником. Вказав, що відмова реєстратора мотивована тим, що подані позивачем документи не дають змоги встановити перехід права господарського відання на квартиру, в той час, коли законодавець чітко визначив, які саме документи встановлюють такий перехід.
Відповідачами 1 та 2 подано суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 35411 від 29.04.2025 та вх. № 35418 від 29.04.2025) в яких вказали, що відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право власності та право господарського відання - це різні за своєю правовою природою права володіння майном, що відрізняються обсягом повноважень, рівнем самостійності та юридичною метою використання майна. Відповідно неможливо щоб один і той самий суб'єкт одночасно виступав власником і користувачем майна на праві господарського відання без передачі такого майна іншому самостійному суб'єкту.
Щодо оскаржених наказів зазначив, що оскільки, на його думку, реєстратор правомірно відмовив позивачу у державній реєстрації права господарського відання через відсутність зареєстрованого права власності, то і накази № 779/5 та № 534/7 винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України та є законними і обґрунтованими.
Позивач подав суду письмові пояснення у справі (вх. № 36681 від 05.05.2025), в яких звернув увагу на те, що ДТГО «Львівська залізниця» є зареєстрованим власником квартири, діяльність якого не припинено (перебування у стані припинення не означає припинення юридичної особи), і саме як власник майна у 2015 році ДТГО вже розпорядилось передати визначеному в Передавальному акті від 03.08.2015 майно іншому суб'єкту ПАТ «Українська залізниця», яке в подальшому, а саме з 21.10.2015 - з моменту його державної реєстрації набуло статусу правонаступника підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, яке реорганізовується шляхом злиття.
Суд всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, дослідив матеріали справи, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» 24.09.2024 звернулося до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради із заявою № 63109368 про державну реєстрацію прав (речового права, похідного від права власності) об'єкта нерухомого майна - квартири (господарське відання), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
До заяви позивачем долучено: передавальний акт ЛТГО «Львівська залізниця» від 03.08.2015, затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015; зведений перелік майна ДТГО «Львівська залізниця», що закріплюється за ПАТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання, затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015; договір купівлі-продажу квартири від 26.12.2012, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського територіального округу Майхер О.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1773; лист АТ «Укрзалізниця» від 23.09.2024 № Н-10/1367; витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна до листа Фонду від 27.06.2024 № 10-6217615; Методичні рекомендації щодо визначення критеріїв віднесення майна до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», затверджених наказом Укрзалізниці від 31.01.2013 № 004-Ц/од; Закон України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-VІ Закон України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування від 23.02.2012 № 4442-VI; постанову Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 «Питання акціонерного товариства «Українська залізниця»; постанову Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»; Наказ Міністерства інфраструктури України від 12.11.2012 № 667 «Про затвердження Порядку визначення майна залізничного транспорту, що передається публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» на праві господарського відання».
Рішенням від 30.09.2024 № 75292042 державний реєстратор прав на нерухоме майно Тракало О.Б. Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради відмовив у проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації об'єкта нерухомого майна - квартиру у господарське відання. Відмова обґрунтована тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме неможливо встановити виникнення переходу права господарського відання від Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до АТ «Укрзалізниця». Оскільки відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна (квартира) за адресою: Львівська обл., м. Львів, вулиця Юнаківа М. генерала, будинок 9в, квартира 50, внесено запис про право власності за Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» Код ЄДРПОУ: 01059900.
Позивач не погодився з таким рішенням і 28.10.2024 оскаржив його до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 779/5 від 25.11.2024 відмовлено у задоволенні скарги. Підставою для відмови вказано, що прийняте рішення державного реєстратора № 75292042 від 30.09.2024 відповідає законодавству у сфері реєстрації і подані залізницею документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Відмову Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у задоволенні скарги позивач оскаржив до Міністерства юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України № 534/7 від 17.03.2025 відмовлено у задоволенні скарги. Відмову мотивовано тим, що рішення державного реєстратора Тракало О.Б. та наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.11.2024 № 779/5 «Про відмову у задоволенні скарги» відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав і подані залізницею документи не дають змогу встановити, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження щодо квартири.
Не погоджуючись із рішенням державного реєстратора та наказами Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та наказом Міністерства юстиції України позивач звернувся із позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі Закон № 1952-IV в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (далі - Порядок №1127 в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення).
Згідно п. 1 та п. 2 ч. 1 статті 4 Закон № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають, зокрема: право власності; речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.
Відповідно до положень ч. 3 статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Згідно пункту 12 Порядку № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід'ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.
Статтею 18 Закону № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
Згідно ч. 1 статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва або майбутній об'єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об'єктом довірчої власності; 13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1952-IVпідстави для відмови в державній реєстрації прав: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію, оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці);
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно пункту 18 Порядку № 1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування (пункт 23 Порядку № 1127).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновків про те, що право власності на об'єкти нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації. Державна реєстрація здійснюється за заявою власника майна та доданими до неї правовстановлюючими документами. При цьому державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, зобов'язаний перевірити відповідність поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, перевірити відсутність суперечностей між наявною в Державному реєстрі інформацією та поданими документами, встановити відсутність заборон та обмежень щодо об'єктів нерухомого майна тощо. Законом визначений і вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.
Згідно матеріалів справи судом встановлено, що 24.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію права господарського відання на майно.
До заяви додано такі документи: передавальний акт ДТГО «Львівська залізниця» від 03.08.2015, затверджений Міністром інфраструктури України від 18.08.2015, зведений перелік майна ДТГО «Львівська залізниця», що закріплюється за ПАТ «Львівська залізниця» на праві господарського відання, затверджений Міністром інфраструктури України 18.08.2015, договір купівлі-продажу квартири від 26.12.2012, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер О.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1773, лист АТ «Укрзалізниця» від 23.09.2024 № Н-10/1367, витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна до листа Фонду від 27.06.2024 № 10-6217615, Методичні рекомендації щодо визначення критеріїв віднесення майна до статутного капіталу АТ «Укрзалізниці», затверджені наказом Укрзалізниці від 31.03.2013 № 004-Ц/од, Закон України «Про управління об'єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року № 185-V, Закон України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2012 № 4442-VI, Постанова Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 № 735 «Питання акціонерного товариства «Українська залізниця», Постанова Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Наказ Міністерства інфраструктури України від 12.11.2012 № 667 «Про затвердження Порядку визначення майна залізничного транспорту, що передається публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» на праві господарського відання».
З наданих документів слідує, що державним реєстратором встановлено, що за змістом пункту 1 Договору купівлі-продажу квартири від 26.12.2012 продавець - ОСОБА_1 передала, а покупець - ДТГО «Львівська залізниця» набуло у власність квартиру. Відповідно до відомостей, що містяться на сторінці 1874 Зведеного переліку майна, ДТГО «Львівська залізниця» передало ПАТ «Укрзалізниця» квартиру на праві господарського відання. Однак з поданих документів та відомостей Державного реєстру прав, як стверджує реєстратор, неможливо встановити виникнення переходу права господарського відання від ДТГО «Львівська залізниця» до АТ «Українська залізниця».
Доданий до заяви витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна до листа Фонду від 27.06.2024 № 10-6217615 вказує на те, що балансоутримувачем державного майна - однокімнатної квартири № 50 за адресою: м. Львів, вул. Генерала М. Юнаківа, 9в є Акціонерне товариство «Українська залізниця». (Т. І а.с. 37).
Положенням частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV визначено, що державній реєстрації прав підлягають: право власності, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право господарського відання.
Отже право господарського відання є іншим, похідним від права власності, речовим правом, яке згідно обставин справи щодо нерухомого майна однокімнатної квартири № 50 за адресою: м. Львів, вул. Генерала М. Юнаківа, 9в - належить та зареєстровано за ДТГО «Львівська залізниця», а власником майна є Держава в особі Міністерства транспорту та зв'язку України.
Щодо доводів позивача про те, що правонаступництво щодо усього майна, усіх прав та обов'язків ДГГО "Львівська залізниця" після його реорганізації шляхом злиття переходить до ПАТ "Укрзалізниця" відповідно до Передавального акту ДТГО "Львівська залізниця" від 03.08.2015 суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 року № 4442-VI (далі Закон № 4442-VI) до статутного капіталу Товариства вносяться: майно залізничного транспорту загального користування; 100 відсотків акцій акціонерних товариств, що проводять ремонт тягового рухомого складу та виготовляють залізобетонні конструкції і шпали, повноваження з управління корпоративними правами яких здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; акції (частки, паї), що належать державі у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, утворених за участю підприємств залізничного транспорту; право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту; право господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт.
Згідно абзацу другого частини 2 статті 5 Закону № 4442-VI державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу Товариства, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу Товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу Товариства.
Частиною 1 статті 10 Закону № 4442-VI передбачено, що магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю та закріплюються за Товариством на праві господарського відання.
Відповідно до вказаного Закону № 4442-VI Кабінет Міністрів України 25.06.2014 прийняв постанову № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця", якою і утворено ПАТ Українська залізниця на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (зокрема ДТГО "Львівська залізниця"), які реорганізовуються шляхом злиття.
Також вказаною постановою Уряду установлено формування статутного капіталу ПАТ Українська залізниця, зокрема, шляхом внесення до нього майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу; права господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень (залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт).
Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 утворено Комісію з утворення ПАТ Українська залізниця, яку зобов'язано, зокрема, подати до Міністерства інфраструктури зведений акт оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу товариства, за встановленою формою, зведені передавальні акти майна, земельних ділянок; зобов'язано Міністерство інфраструктури затвердити зведений акт оцінки, зведені перелік і передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу товариства, та майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання.
Відповідно до Закону № 4442-VI та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 майно, призначене для формування статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", передається на різних правових титулах, у тому числі на праві власності, на праві господарського відання та на праві користування. Передання майна для формування статутних капіталів господарських товариств на різних правових титулах спричинене різними правовими режимами майнових об'єктів, що підлягають передачі, та не суперечить загальним засадам цивільного і господарського законодавства.
Згідно з Передавальним актом ДТГО "Львівська залізниця" від 03.08.2015, затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" після його реорганізації шляхом злиття переходить до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Відповідно до Зведеного переліку майна ДТГО "Львівська залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, одним із об'єктів нерухомості є однокімнатна квартира № 50 по вул. Генерала М. Юнаківа, 9 у м. Львові.
Таким чином, Передавальний акт ДТГО "Львівська залізниця" від 03.08.2015, затверджений Міністром інфраструктури України 18.08.2015, разом із Зведеним переліком майна ДТГО "Львівська залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", затвердженим Міністром інфраструктури України 18.08.2015, дійсно є правовстановлюючим документом, який підтверджено набуття ПАТ "Укрзалізниця" права господарського відання на об'єкт нерухомості за адресою: вул. Генерала М. Юнаківа, 9 у м. Львові, який знаходився в повному господарському віданні реорганізованого ДТГО "Львівська залізниця".
При цьому право власності на цей об'єкт належить та зареєстровано за Державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України).
Фактично названі документи (передавальний акт та зведений перелік майна) підтверджують, що один правокористувач (ДТГО "Львівська залізниця") нерухомого майна, що на праві власності належить Державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, був замінений на іншого правокористувача (АТ "Українська залізниця") його правонаступником внаслідок процедури реорганізації юридичної особи. При цьому жоден документ, поданий позивачем разом із заявою від 28.10.2022 про державну реєстрацію права власності не порушує питання права власності (зокрема, зміни власника чи припинення права власності).
Таким чином подані позивачем документи свідчать про можливість здійснення державної реєстрації за АТ "Укрзалізниця" виключно права господарського відання на об'єкт нерухомості за адресою: вул. Генерала М. Юнаківа, 9 у м. Львові.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що оскаржене рішення державного реєстратора № 75292042 від 30.09.2024 є протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Тракало Оксану Богданівну Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Львівської області усунути допущені порушення та зареєструвати речове право - право господарського відання за АТ «Українська залізниця» на квартиру № 50, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вулиця Юнаківа М. генерала, будинок 9в, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно абзацу першого частини четвертої статті 26 Закону № 1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви.
Отже, норми Закону № 1952-IV свідчать про те, що орган державної реєстрації прав - державний реєстратор - має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. До виключної компетенції цього органу належить і прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав, а тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов'язуючи його приймати такі рішення. Тобто, державний реєстратор, як суб'єкт державної реєстрації прав, наділений дискреційними повноваженнями у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Водночас законом чітко передбачені наслідки скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення - у разі скасування судом рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації прав державний реєстратор зобов'язаний внести відомості про скасування відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновити розгляд відповідної заяви.
Разом з тим, суд зауважує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, внаслідок чого, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Враховуючи наведене, з метою повного та належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права буде зобов'язання Державного реєстратора управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Тракало Оксану Богданівну повторно розглянути заяву АТ «Українська залізниця» про державну реєстрацію прав № 63109368, з урахуванням висновків суду.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 534/7 від 17.03.2025 та наказу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 779/5 від 25.11.2024 про відмову у задоволенні скарги, суд вказує, що рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку. Тому в цій частині позову слід відмовити.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів у повному об'ємі правомірність своїх дій.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи, що державний реєстратор Тракало Оксана Богданівна є посадовою особою Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, яка має статус юридичної особи, а також те, що судом задоволено дві вимоги немайнового характеру, то за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради необхідно стягнути частину сплаченого судового збору в розмірі 4844,80 грн.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 75292042 від 30.09.2024 державного реєстратора прав на нерухоме майно Тракало Оксани Богданівни Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , яка знаходиться за адресою: Львівська область місто Львів вулиця Юнаківа М генерала будинок 9в у господарське відання.
3. Зобов'язати Державного реєстратора управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Тракало Оксану Богданівну повторно розглянути заяву АТ «Українська залізниця» про державну реєстрацію прав № 63109368, з урахуванням висновків суду.
3. Стягнути на користь АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради судовий збір у розмірі 4844,80 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії Львівська залізниця АТ «Укрзалізниця» (79007 м. Львів вул. Гоголя 1; код ЄДРПОУ 40075815).
Відповідач-1: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (79040 м. Львів вул. Городоцька 299; код ЄДРПОУ 26526811).
Відповідач-2: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (76018 м. Івано-Франківськ вул. Грюнвальдська 11; код ЄДРПОУ 43316386).
Відповідач-3: Міністерство юстиції України (01001 м. Київ вул. Архітектора Городецького 13; код ЄДРПОУ 00015622).
Відповідач-4: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Тракало Оксана Богданівна (9040 м. Львів вул. Городоцька 299; код ЄДРПОУ 26526811).
Суддя Р.П. Качур